Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
У 602 році антська держава впала під тиском кочових племен аварів. Після цього анти В писемних джерелах уже не згадуються, а В літературі починає вживатися назва «слов’яни».
Содержание книги
- Курс історії України є фундаментальним університетським курсом.
- У будь-якій країні величезна увага В системі освіти надається вітчизняній історії, адже ця наука формує громадянина своєї держави, патріота, що, безсумнівно, надзвичайно важливо.
- Під джерельною базою розуміється сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.
- Первісна доба в історії України
- У постгляціальному періоді почалося повільне підвищення температури. Тут нараховується 5 кліматичних періодів: пребореал, бореал, атлантикум, суббореал і субатлантикум.
- У будь-якому разі, як бачимо, гляціалістська теорія, яка довгий час була недоторканною в науці, нині піддається великій критиці, що історикам треба враховувати.
- Україна в пізньопалеолітичну та мезолітичну добу.
- У пізньому палеоліті, як і пізніше В мезоліті населення праукраїни входило В тісно пов’язане етнічне й культурне коло середземноморсько-чорноморських етносів.
- У 1995 році український археолог Ю. О. Шилов підтвердив цю тезу А. Г. Кифішина лінгвістичними, археологічними, етнологічними дослідженнями, і довів версію до рівня наукової гіпотези.
- Україна в бронзовому віці: розселення індоєвропейців, проблема їхнього походження та прабатьківщини («арійська проблема»).
- Таким є мовознавчий пошук арійської прабатьківщини. А що нам каже про це Археологія.
- Степова зона виявилася найбільш придатною для скотарства. Відносна простота й невелика працезатратність при догляді за тваринами сприяли прискореному розвитку степових племен.
- Проблема Півночі у вітчизняній історії, Бьярмія. Критика «північної версії» початків індоєвропейської історії в українській історичній літературі.
- Тут, безумовно, певний прорив може допомогти зробити міфологія. Російський історик микола федорович федоров якось влучно сказав:
- Тип суспільства homo sapiens sapiens встановлювався відразу – це расовий феодалізм. (тож ні про який «первісний комунізм» не може бути й мови).
- Цивілізації раннього залізного віку на теренах України.
- Майже одночасно з кіммерією – у ІХ ст. До Н. Е. Виникає у Криму ще одне державне утворення – таврика. Воно проіснувало багато довше від кіммерії й припинило своє існування у і ст. До Н. Е.
- Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї. Боспорське царство, Херсонес.
- Інша держава греків розташовувалася у південно-західній частині Кримського півострова. Центром її було м. Херсонес (Севастополь).
- Херсонес, подібно до Боспору, став частиною Митридатового царства.
- У ііі ст. Н. Е. Особливої могутності досягло плем’я аланів. Їх яскраво описав римський історик іv ст. Амман марцеллін. Зокрема, він сказав про них так:
- Україна в першій половині І тис. н.е.: Готія, Кримська Готія (Країна Дорі, Феодоро, Готські Клімати); Гунська імперія, Антське царство.
- У 395 році римська імперія остаточно розділилася на дві частини: західну Римську імперію (столиця – рим) і Східну Римську імперію (столиця – константинополь). Рим занепав остаточно у V ст.
- Подальші проблеми країни Дорі будуть зв’язані вже з посиленням русів.
- Моє пояснення гунської навали на європу, гадаю, надає тієї логіки цьому явищу, якої сучасним його поясненням якраз і недостає.
- У 602 році антська держава впала під тиском кочових племен аварів. Після цього анти В писемних джерелах уже не згадуються, а В літературі починає вживатися назва «слов’яни».
- Найпоширенішими є дві гіпотези: Середньо-дунайська та Карпато-дніпровська. На їхню користь промовляє найбільша кількість мовознавчих та археологічних фактів і її підтримує найбільша кількість учених.
- Таким чином, повідомлення нестора про переселення слов’ян у подунав’я може відноситися не раніше, ніж до V ст. Н. Е.
- Про ці події у 584 році Іоанн Ефезький писав так:
- Версія Середньо-дунайської прабатьківщини слов’ян розкритикована сучасною українською історіографію. Виклад відповідних критичних положень я зробила вище.
- І все ж таки, неправильно було вважати, що росіяни – це русифіковані угро-фіни. Значний внесок в їхню етногенезу зробили татари.
- Як бачимо, він, як археолог, бачив усі сучасні європейські етноси вже В 5 тис. До Н. Е.
- Каталізатором етногенетичних процесів у vііі – ІХ ст. Виступили два чинники:
- І все ж таки на кінець хіх ст. Перевага виявилася на боці антинорманістів, хоча залишалися не проробленими великі лакуни як методологічного й загальноісторичного, так і джерелознавчого характеру.
- По темі « ґенеза слов’яно-руської державності. Виникнення Київської Руси» читається проблемна лекція:
- Подібне значення це має й нині.
- Подивимося, чи маються В історичних джерелах свідчення про те, що українці й росіяни (русскіє) – не одне й те Ж.
- Щодо історичних уявлень росіян – автор теж точний: до Київської Руси росіяни дійсно привласнювали собі й візантію, і рим, об’явивши свою державу ще В хvі столітті «третім римом».
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
Як же загинуло Антське царство? У другій половині VІ ст. кочові племена аварів (вчені пишуть, що це були тюрки, але це визначення дискутується) навалою пройшли південноукраїнськими степами, завдали значної шкоди місцевому населенню, пройшли на захід у Тисо-дунайську низовину, де створили свою державу – Аварський каганат (на VІІ ст. уже три каганати – Аварський, Хазарський і Уйгурський будуть складати єдине велике державне утворення – Великий Тюркський каганат, який на початок VІІІ ст. розкладеться на окремі каганати).
Аварське ярмо було дуже важким, але візантійське – теж тяжким, хоча й по-своєму. І в 602 році велике військо Антської держави піде в похід проти аварів, вирішальна битва відбудеться десь у Донецьких степах (точно не відомо). Свідків цієї битви не залишилося жодного, бо авари перемогли й добили усіх антів – і поранених, і покалічених, які брали в ній участь. Після цього анти в писемних джерелах уже не згадуються, а в літературі починає вживатися назва «слов’яни».
Не можна пройти повз того факту, що деякі римські джерела ІІ ст. фіксують не тільки антів-полян (які, власне, й створили Антське царство), а й циссі-антів – у регіоні Приазов’я – Донець – Дон. Можна припустити, зважаючи на традицію деяких степових народів наших земель, виділяти зі свого середовища «царських скіфів»», «сарматів царських», з яких і виходили династії, що й анти виділили зі свого середовища «антів царських» (або «цісарських», римляни просто могли перекрутити звучання терміну). З їх середовища, можливо, й походила антська династія, яку знищив у 380 році Вінітарій. І тут же (що унікально!), у тому ж ІV ст. виникає назва «рос».
Що це могло означати? Перш за все, те, що в циссі-антів могла постати нова династія, але вони її антам-полянам не дали, бо ті не змогли зберегти ту, яка у них уже була до цього. Анти-поляни починають існувати окремо (можливий стан сильної розсвареності з циссі-антами) й вибирають собі вождів, а циссі-анти, виділивши новий рід, на який кладуть обов’язок стати династією в державі, яку треба створити при першій же нагоді, міняють етнонім, стаючи «росами». Вони звертають свої погляди на Схід і разом з хазарами створюють у VІ ст. Хазарський каганат. Але з VІІІ ст. тут почнеться іудаїзація й руси (вже під цим іменем і будучи християнами) виломлюються з Хазарського каганату й створюють свій, Руський каганат зі столицею в Тмутаракані. Є джерельні дані, які нині досліджує В. Г. Крюков, що у VІІІ ст. в наших степах точилася велика релігійна війна. В такому разі – це була війна християн-русів проти іудео-хазар. І вона ще цілком невідома історикам.
У VІ ст. одночасно з Антським царством на Волині існувало й інше крупне державне утворення. Ал-Мас’уді називає його Валінана, а ім’я царя подає так: Мадж.к. Ще В. О. Ключевський писав про цю державу й зазначав, що цей крупний військовий союз VІ ст. у Карпатах можна ставити в початки історії східного слов’янства.
Тож ґенеза української державності не була перепинена падінням Антії у 602 році, хоча довгий час не робилося спроб встановити єдину державу усіх східних слов’ян. Кожне з них існує в режимі власного княжіння. Формування елементів державності проходить у рамках окремих князівств (полісно-федеративну традицію управління не можна не помітити). Але головне те, що переривання ґенези державності не було.
ЛЕКЦІЯ 3
Східні слов’яни: проблема походження, прабатьківщини
Та початків державності.
*Проблема прабатьківщини слов’янства та його етноґенези. Перші історичні відомості про слов’ян. Географія розселення слов’ян. *Дискусія щодо концепції походження українського народу. *Проблема нетотожності русів і слов’ян. * Хазари й Русь та Крим.
Основні поняття: народ, етнос, етногенеза, слов’яни, прабатьківщина, автохтонний, руси, каганат, нормани, варяги, свеони, міграціоністська концепція, автохтоністська концепція, кочів’я, номади, фема, базилевс, порфіра, кондомініум, агіографи.
|
