Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Курс історії України є фундаментальним університетським курсом.
Содержание книги
- Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
- Печерні міста та монастирі Криму.
- Курс історії України є фундаментальним університетським курсом.
- У будь-якій країні величезна увага В системі освіти надається вітчизняній історії, адже ця наука формує громадянина своєї держави, патріота, що, безсумнівно, надзвичайно важливо.
- Під джерельною базою розуміється сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.
- Первісна доба в історії України
- У постгляціальному періоді почалося повільне підвищення температури. Тут нараховується 5 кліматичних періодів: пребореал, бореал, атлантикум, суббореал і субатлантикум.
- У будь-якому разі, як бачимо, гляціалістська теорія, яка довгий час була недоторканною в науці, нині піддається великій критиці, що історикам треба враховувати.
- Україна в пізньопалеолітичну та мезолітичну добу.
- У пізньому палеоліті, як і пізніше В мезоліті населення праукраїни входило В тісно пов’язане етнічне й культурне коло середземноморсько-чорноморських етносів.
- У 1995 році український археолог Ю. О. Шилов підтвердив цю тезу А. Г. Кифішина лінгвістичними, археологічними, етнологічними дослідженнями, і довів версію до рівня наукової гіпотези.
- Україна в бронзовому віці: розселення індоєвропейців, проблема їхнього походження та прабатьківщини («арійська проблема»).
- Таким є мовознавчий пошук арійської прабатьківщини. А що нам каже про це Археологія.
- Степова зона виявилася найбільш придатною для скотарства. Відносна простота й невелика працезатратність при догляді за тваринами сприяли прискореному розвитку степових племен.
- Проблема Півночі у вітчизняній історії, Бьярмія. Критика «північної версії» початків індоєвропейської історії в українській історичній літературі.
- Тут, безумовно, певний прорив може допомогти зробити міфологія. Російський історик микола федорович федоров якось влучно сказав:
- Тип суспільства homo sapiens sapiens встановлювався відразу – це расовий феодалізм. (тож ні про який «первісний комунізм» не може бути й мови).
- Цивілізації раннього залізного віку на теренах України.
- Майже одночасно з кіммерією – у ІХ ст. До Н. Е. Виникає у Криму ще одне державне утворення – таврика. Воно проіснувало багато довше від кіммерії й припинило своє існування у і ст. До Н. Е.
- Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї. Боспорське царство, Херсонес.
- Інша держава греків розташовувалася у південно-західній частині Кримського півострова. Центром її було м. Херсонес (Севастополь).
- Херсонес, подібно до Боспору, став частиною Митридатового царства.
- У ііі ст. Н. Е. Особливої могутності досягло плем’я аланів. Їх яскраво описав римський історик іv ст. Амман марцеллін. Зокрема, він сказав про них так:
- Україна в першій половині І тис. н.е.: Готія, Кримська Готія (Країна Дорі, Феодоро, Готські Клімати); Гунська імперія, Антське царство.
- У 395 році римська імперія остаточно розділилася на дві частини: західну Римську імперію (столиця – рим) і Східну Римську імперію (столиця – константинополь). Рим занепав остаточно у V ст.
- Подальші проблеми країни Дорі будуть зв’язані вже з посиленням русів.
- Моє пояснення гунської навали на європу, гадаю, надає тієї логіки цьому явищу, якої сучасним його поясненням якраз і недостає.
- У 602 році антська держава впала під тиском кочових племен аварів. Після цього анти В писемних джерелах уже не згадуються, а В літературі починає вживатися назва «слов’яни».
- Найпоширенішими є дві гіпотези: Середньо-дунайська та Карпато-дніпровська. На їхню користь промовляє найбільша кількість мовознавчих та археологічних фактів і її підтримує найбільша кількість учених.
- Таким чином, повідомлення нестора про переселення слов’ян у подунав’я може відноситися не раніше, ніж до V ст. Н. Е.
- Про ці події у 584 році Іоанн Ефезький писав так:
- Версія Середньо-дунайської прабатьківщини слов’ян розкритикована сучасною українською історіографію. Виклад відповідних критичних положень я зробила вище.
- І все ж таки, неправильно було вважати, що росіяни – це русифіковані угро-фіни. Значний внесок в їхню етногенезу зробили татари.
- Як бачимо, він, як археолог, бачив усі сучасні європейські етноси вже В 5 тис. До Н. Е.
- Каталізатором етногенетичних процесів у vііі – ІХ ст. Виступили два чинники:
- І все ж таки на кінець хіх ст. Перевага виявилася на боці антинорманістів, хоча залишалися не проробленими великі лакуни як методологічного й загальноісторичного, так і джерелознавчого характеру.
- По темі « ґенеза слов’яно-руської державності. Виникнення Київської Руси» читається проблемна лекція:
- Подібне значення це має й нині.
- Подивимося, чи маються В історичних джерелах свідчення про те, що українці й росіяни (русскіє) – не одне й те Ж.
- Щодо історичних уявлень росіян – автор теж точний: до Київської Руси росіяни дійсно привласнювали собі й візантію, і рим, об’явивши свою державу ще В хvі столітті «третім римом».
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
Мета навчального курсу давньої та середньовічної історії України – розгляд та засвоєння студентами цілісної картини історичних явищ та процесів, які відбувалися на теренах України з найдавніших часів до середини ХVІІ ст.
Мета досягається за допомогою реалізації таких завдань:
– висвітлити різні аспекти історичного процесу на українських землях у визначених часових межах – економічний, політичний, соціокультурний, релігійний;
– розглянути процес становлення та розвитку різних соціальних верств, станів, класів українського суспільства;
– приділити особливу увагу політичним процесам, ролі в них провідних верств суспільства;
– вивчити історію державницькі процеси на українських землях та народні рухи.
Предметом курсу є, згідно з визначенням М.С.Грушевського, системний розгляд таких блоків, як:
– історія території України,
– історія народу (українського),
– історія держави (української).
Метод курсу історії України – діалектичний. Його основоположником став виданий німецький філософ Гегель. Згідно з цим методом усе в світі має свій початок, розвиток і кінець (Тріада Гегеля).
Проблеми періодизації та хронології історії України. Проблема періодизації історії України є складовою проблеми періодизації історії людської цивілізації взагалі, але має й свої особливості. Європейська історія – минувшина, відображена в писемних пам’ятках, як прийнято вважати, розпочалася з державної (цивілізованої) минувшини Греції, де вперше була написана «Історія» Геродотом, а саме – з Троянської війни кінця ІІ тис. до н.е. До цього мало місце дописемне минуле – доісторичне, або первісне. Дані про нього містять перекази й міфи, етнографічні та лінгвістичні пережитки, археологічні пам’ятки, антропологічні залишки тощо. Спираючись на відповідні наукової дисципліни, що вивчають речовинні, мовні, побутові, посмертні залишки, історична наука може проникати до витоків людства. Проблему походження людства та виникнення людських рас вивчає археологія та корпус антропологічних наук; історична наука плідно використовує їхні здобутки.
Нині в антропології прийнято вважати, що близько 80% європейців походять від спільних пращурів – кроманьйонців, які з’явилися приблизно 49 тис. рр. тому (за новими даними – 100 – 120 тис. рр.. тому), а десь 22 тис. рр. до н.е. поділилися на три основні групи. Дві з них зосередилися на землях майбутніх Іспанії та Балкан, а третя – України. Нащадки останніх переважають нині в центрі, на сході та північному заході Європейського континенту. То була праісторична (або доісторична, дописемна, первісна) минувшина, але в традиції радянської науки цей період прийнято вивчати в курсі давньої історії України. А від легендарного народження Ісуса Христа прийнято – у християнських країнах – вести відлік років «нашої ери» (Anno Domini, або від Різдва Христового).
Хронологія праісторії та й давньої історії досить умовна. Археологи визначають її за «атомними годинниками» (напіврозпадом вуглецю С-14 та інших радіоактивних ізотопів у кістках, дереві тощо), за типологічними подібностями до якихось уже датованих виробів, за астрономічно-календарними позначками. Датування минулих подій історики постійно уточнюють, тому всі дати праісторії та давньої історії в усіх книгах певною мірою умовні.
Як уже було сказано, вважається, що давня (антична) історія Європи (від винайдення писемності й започаткування державності) почалася на теренах Греції й Італії і що вона охоплює час від ХІІІ ст. до н.е. – до V ст.. н.е.: від облоги Трої до падіння Риму. На території України й Росії період давньої історії прийнято датувати від VІІ – ІV ст. до н.е. й пов’язувати з появою в Північному Причорномор’ї міст греків-колоністів та виникнення під їх впливом рабовласницької держави Скіфії. Вихід Руси на історичну арену датують здебільшого початком середньовічної історії (V – ІХ ст.), коли східні слов’яни прийняли християнство і церковну писемність. Але вказана хронологія нині знаходиться в процесі уточнення.
В основу періодизації курсу давньої та середньовічної історії України покладено послідовну зміну історичних епох у застосуванні до історії України. Загальні хронологічні межі курсу включають у себе такі періоди:
– давня історія України: найдавніші часи – час виникнення та розвитку грецьких полісів у Північному Причорномор’ї та кімерійсько-скіфо-сарматських суспільств;
– середньовічна історія України: Гетика та Гунський Союз – формування слов’янських суспільних об’єднань – Київська Русь – період феодальної роздробленості Руси, навали монголо-татар та іноземної колонізації українських земель – виникнення та розвиток українського козацтва і Запорозької Січі. Окрема увага приділяється історії Криму в часи Середньовіччя, особливо князівству Феодоро та Кримському ханству.
Теорія та методологія дослідження історії України. Будь-яке явище слід вивчати всебічно й глибоко. Це стосується також історії людства та людських суспільств на території планети. Розуміння історії почасти буває викривленим внаслідок заангажованості, політичної залежності науки, національних традицій тощо. Це зрештою впливає негативно на все людство в цілому, адже неправильно зображена науковцями історична картина буття закладає хиби політичного курсу, що далі почасти призводить до смертоносних національних конфліктів. Україна тут не є винятком. Над знаннями про її історію і культуру тяжіють застарілі доктрини, як впродовж століть формувалися окупаційними владами, що час від часу встановлювали своє панування на українських землях.
|