Маркери гепатитів В, С, О, які виявляються в різні фази інфекції гепатиту

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 144 из 200Следующая ⇒

Інтерпретація маркерів вірусного гепатиту наведена в табл. 4.28.

Таблиця 4.28

Інтерпретація деяких маркерів вірусного гепатиту [Комаров Ф. И., Хазанов А. И., 1992)

Типи маркерів у людини з вірусом гепатиту В після перенесеного гострого вірусного гепатиту В

І. Залишкові явища гострого вірусного гепатиту В, виниклий імунітет

1. Анти-HBs

2. Анти-НВс IgG у малих титрах

II. Персистенція (інтеграція) вірусу

1. HBsAg;

2. Анти-НВе (можуть не виявлятись)

3. Анти-НВс IgG у високих титрах

III. Реплікація вірусу В

1. HBeAg (при мутантному вірусі не виявляється)

2. Анти-НВе IgM у високих титрах

3. HBV DNA

4. HBsAg

5. DNA-p

Активність запального процесу у хворих на хронічний гепатит характери­зує табл. 4.30.

Біохімічні критерії активності хронічного гепатиту та їх відповідність мор­фологічним критеріям активності наведені в табл. 4.31.

Таблиця 4.31

Біохімічні критерії активності хронічного гепатиту (ХГ) та їх орієнтовна відповідність морфологічним критеріям активності

Лікування хронічного вірусного гепатиту В

Противірусна терапія включає застосування інтерферонів альфа або нук-леозидних аналогів.

Інтерферони альфа

Сприятливі фактори при лікуванні інтерферонами [24]:

• низьке вірусне навантаження (< 10⁵копій7мл);

• висока активність АлАТ;

• інфікування в зрілому віці;

• невелика тривалість хвороби (< 5 років);

• відсутність цирозу печінки;

• відсутність конфекції HCV, HDV;

• жіноча стать;

• неазіатська етнічна належність.

При інфікуванні HBeAg-позитивним вірусом застосовують інтерферон альфа у дозі 5-6 млн МО щоденно або 10 млн МО 3 рази на тиждень в/м або п/ш потягом 24 тиж.

При інфікуванні HBeAg-негативним вірусом інтерферон альфа застосо­вують за такою ж схемою потягом 48 тиж. Під впливом цього лікування в 80-90% випадків спостерігається стійкий клінічний ефект.

Ряд досліджень показали більш високу ефективність застосування пегіінтер-феронів альфа як при HBeAg-позитивному, так і при HBeAg-негативному хро­нічному гепатиті В. Пегіінтерферон альфа-2а призначають у дозі 180 мкг/тиж., а пегіінтерферон-2в у дозі 1,5 мкг/кг щоденно п/ш у ділянку передньої черевної стінки і стегна. Стійкий ефект наступає через 48 тиж. лікування і складає від 17%о (при HBeAg-негативному) до 44% (при HBeAg-позитивному гепатиті).

Нуклеозидні аналоги

Ламівудин призначають дорослим у дозі 100 мг/добу, дітям — 2-3 мг/добу потягом 48 тиж, і більше; він суттєво зменшує активність запального процесу. Однак у більшості пацієнтів вірусологічна відповідь нестійка, а частота реци­дивів досягає 80% і більше.

Ентекавір призначають по 0,5 мг/добу перорально. Препарат при HBeAg-позитивному вірусі більш ефективний, ніж ламівудин.

Телбувідин застосовують у дозі 600 мл 1 раз на добу перорально; він часті­ше, ніж ламівудин, призводить до зникнення сироваточного HBV-ДНК через 52 тиж. терапії (р < 0,001). При застосуванні цього препарату рідше виникає резистентність до лікування, ніж при використанні ламівудину. Радикальним методом лікування є трансплантація печінки.

Прогноз. У 70-80% випадків захворювання протікає як безсимптомне но­сіння вірусу, у 10-30%) інфікованих осіб виникає хронічний гепатит.

Тактика лікування хронічного гепатиту В наведена в табл. 4.33.

Таблиця 4.33

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии