Лікувальна фізична культура при дитячому церебральному паралічі

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 19Следующая ⇒

Мабуть одним з важливих засобів реабілітації дітей, які страждають церебральними паралічами, є лікувальна фізкультура. Цілі ЛФК при ДЦП - це розвиток здатності до довільного гальмування рухів, зниження гіпертонусу м'язів, поліпшення координації рухів, збільшення амплітуди рухів у суглобах. Також до завдань ЛФК при ДЦП входить навчання дітей побутовим навичкам, елементам трудових процесів, самообслуговування. Завдяки заняттям лікувальною фізкультурою, у дитини виробляються нові навички та правильні рухи.

Методика ЛФК при ДЦП базується на наступних принципах: регулярність, систематичність і безперервність занять, індивідуальний підхід, облік стадії і тяжкості захворювання, а також віку і психічного розвитку дитини. Важливе значення має збільшення фізичних навантажень. Воно має бути строго індивідуальним [5].

Важливість ранньої корекційно- виховної роботи при ДЦП обумовлюється особливостями розвитку дитячого мозку, його пластичністю і здатністю до компенсації порушених функцій. Ранні заняття повинні проводитися в самому ранньому дитинстві, чим раніше, тим краще, і повинні сприяти відновленню порушених функцій, тому що уповільнення і спотворення мови приводять до затримки розумового розвитку дитини. Заняття, проведені з дітьми, включають в себе гімнастику артикуляції і логопедичний масаж.

У артикуляційної гімнастики використовуються пасивні вправи, що включають в себе розтягування губ, збирання їх у трубочку, опускання нижньої губи. Лікувальна гімнастика в перші тижні її проведення повинна задіяти потрібні м'язи, що сприятиме правильному розподілу тонусу м'язів. Також до завдань лікувальної гімнастики входить корекція неправильної постановки шиї та кінцівок. З метою запобігання скороченню клубових м'язів і згинальних контрактури дитину необхідно покласти на живіт, при цьому на область тазу треба покласти мішечок з піском. Таким чином, виробляється вироблення рефлексу з тазу на тулуб, з голови на тулуб, а також рефлекс повзання і т.д.

З дітьми до двох років проводяться вправи, які сприяють нормалізації роботи вестибулярного апарату. До таких вправ відносяться наступні рухи: лежачи на спині і на животі - піднімати голову, нахиляти тулуб і т.д. Також в комплекс вправ входить ходьба, при якій треба повертати голову, піднімати руки вгору, вперед, закривати очі і т.п. [1, 8, 9].

Лікувальна гімнастика ( ЛГ) при ДЦП.

В комплекс ЛФК при ДЦП з успіхом включається гідрокінезотерапія (аквааеробіка), яка складається з плавання, гімнастики та ігор у воді. При цьому температура води повинна бути не менше 36-37 градусів. Вправи проводяться по 15-20 хвилин. Курс - 20-30 процедур через день.

Велике значення мають вправи на розслаблення. Ці вправи сприяють зниженню тонусу м'язів, що в свою чергу призводить до ослаблення імпульсів, які йдуть від м'яза до кори великих півкуль мозку. Внаслідок послаблення процесів збудження відбувається значне зниження напруги відповідних м'язів.

Для зняття гіпертонусу м'язів рекомендується використовувати вправи на м'ячі:

1. В.П. - Лежачи на животі і на боці, на спині. Погойдування дитини. Також можна в цьому положенні проводити йому класичний масаж.

2. В.П. - Лежачи на животі. Дитина повинна підняти і опустити руки, потім відвести їх в сторони, спробувати розслабити і з силою опустити.

Провідну роль у розвитку рухів у дітей з ДЦП грає лікувальна гімнастика.
З урахуванням специфіки рухових порушень при ДЦП лікувальна гімнастика має такі основні завдання:

1. Розвиток випрямлення і рівноваги, тобто так званого постурального механізму, що забезпечує правильний контроль голови в просторі і по відношенню до тулуба;

2. Розвиток функції руки і предметно-маніпулятивної діяльності;

3. Розвиток зорово-моторної координації;

4. Гальмування і подолання неправильних поз і положень;

5. Попередження формування вторинного рухового стереотипу [13, 23].

Під впливом лікувальної гімнастики в м'язах дитини з ДЦП виникають адекватні рухові відчуття. В процесі лікувальної гімнастики нормалізуються пози і положення кінцівок, знижується м'язовий тонус, зменшуються або долаються насильницькі руху. Дитина починає правильно відчувати пози і рухи, що є потужним стимулом до розвитку і вдосконалення його рухових функцій і навичок.

Позитивний вплив на розвиток рухових функцій надає використання комплексних аферентних стимулів: зорових (більшість вправ проводиться перед дзеркалом ), тактильних (поглажування кінцівок; опора ніг і рук на поверхню, покриту різними видами матерії, що посилює тактильні відчуття; ходьба босоніж по піску і так далі ), пропріоцептивних (спеціальні вправи з опором, чергування вправ з відкритими і закритими очима) [56].

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США