Особливості моторних порушень у дітей з церебральним паралічем дошкільного віку

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 19Следующая ⇒

          Згідно М.М. Кольцовой [20], провідним дефектом при ДЦП є порушення рухової сфери, що представляє собою своєрідну аномалію моторного розвитку, яке справляє негативний вплив на весь хід формування нервово-психічного розвитку дитини без відповідного корекційного впливу. При ДЦП відбувається затримка і порушення формування всіх рухових функцій: функція утримання голови, навички сидіння, стояння, ходьби, а також маніпулятивної діяльності.

Як вказує М.І. Архипова [2], специфіка рухового розвитку дитини з ДЦП полягає, передусім, в наявності примітивних вроджених рефлекторних форм рухової активності, не характерних для даного віку дитини. У дітей з ДЦП вроджені безумовні рефлекси не згасає, дія патологічних рефлексів на першому році життя зазвичай посилюється і в наступні роки залишається стійким, що ускладнює і затримує формування довільних рухових актів. Специфічною особливістю при ДЦП є затримка формування основних моторних функцій. Кожна форма ДЦП відрізняється від іншої якісним своєрідністю і специфічним поєднанням рухових патологічних компонентів. Разом з тим можна виділити загальні для всіх форм ДЦП порушені ланки, які складають структуру рухового дефекту при ДЦП:

1. Наявність паралічів і парезів;

2. Порушення м'язового тонусу;

3. Підвищення сухожильних і надкісткових рефлексів;

4. Синкінезії (спів дружніх рухів);

5. Педостатній розвиток ланцюгових випрямних рефлексів;

6. Песформованість реакцій рівноваги і координації рухів;

7. Порушення відчуття рухів (кінестезії);

8. Насильницькі рухи;

9. Захисні рефлекси;

10. Патологічні рефлекси.

За ступенем тяжкості порушень рухових функцій і за ступенем

сформованості рухових навичок діти з ДЦП, згідно П.Я. Фіщенко [56], поділяються на такі групи:

1. Діти з важкими порушеннями: у деяких з них не сформовано прямостояння і ходьба, захоплення і утримання предметів, навички самообслуговування; інші способи пересуваються за допомогою ортопедичних пристосувань і навичками самообслуговування володіють частково;

2. Діти з середнім ступенем вираженості рухових порушень (найбільш численна група): велика частина дітей може самостійно пересуватися на обмежену відстань, вони володіють навичками самообслуговування, які недостатньо автоматизовані;

3. Діти з легкими руховими порушеннями: вони ходять самостійно, впевнено себе почувають і в приміщенні, і на вулиці; навички самообслуговування сформовані, але разом з тим можуть спостерігатися патологічні пози, порушення ходи, насильницькі рухи та ін.

Як вказують К.А. Семенова, Е.М. Мастюкова, М.Я. Смуглін [45], особливістю моторних порушень у дошкільників із ДЦП є не тільки не сформованість довільних рухів, але й збереження вроджених примітивних рухових автоматизмів. При нормальному розвитку дані рефлекси виявляються рудиментарним у дітей перших двох місяців життя. Зворотний розвиток даних рефлексів при ДЦП затримано, що значно ускладнює розвиток довільних рухових функцій. При цьому, як зазначає Л.Т. Журба [12], у дітей з ДЦП раннього віку поряд з уповільненням становлення нормальних вікових навичок відзначається активізація тонічних рефлекторних реакцій, які співіснують з патологічним м'язовим тонусом (спастичність, ригідність, що перемежовуються спазми, гіпотонія), що ще більшою мірою посилює моторний дефект.

Збереження вроджених примітивних рухових автоматизмів (поза тонічних рефлексів) та їх вплив визначає специфіку рухових розладів при дитячому церебральному паралічі. Серед даних рефлексів виділяють:

1. ЛТР - тонічний лабіринтовий рефлекс;

2. СШТР - симетричний шийний тонічний рефлекс;

3. АШТР - асиметричний шийний тонічний рефлекс.

При вираженості тонічного лабіринтового рефлексу (ЛТР) у дитини в положенні на спині відзначається підвищення тонусу розгинальних м'язів. Голова дитини закинута назад, м'язи шиї і артикуляційної мускулатури напружені, руки і ноги витягнуті. Дитина не може підняти голову, або робить це з великими труднощами, не може сісти, зігнути руки і захопити предмет, повернутися зі спини на живіт. У положенні на животі у нього переважає підвищення тонусу згинальних м'язів, у зв'язку з чим дитина не може підняти голову, розігнути руки і спертися на них, щоб встати на карачки, прийняти вертикальну позу.

При вираженості симетричного шийного тонічного рефлексу (СШТР) м'язовий тонус змінюється в залежності від положення голови дитини. Згинання голови підсилює згинальний тонус м'язів, розгинання посилює тонус розгиначів рук.

Асиметричний шийний тонічний рефлекс (АШТР) проявляється в тому, що при повороті голови в сторону підвищується м'язовий тонус в розгиначах тієї руки і ноги, в напрямку яких повернуто особа (дитина приймає позу «фехтувальника»).

Дитячий церебральний параліч характеризується розладом мови, ступінь вираженості якого залежить від локалізації та тяжкості ураження кори головного мозку. Поряд з пошкодженням мозкових структур велике значення в механізмах мовних розладів у дітей з ДЦП має вторинне недорозвинення або пізніший формування найбільш інтенсивно розвиваються в постнатальний період скроневої, тім'яно-скроневої областей кори головного мозку. Тонічні рефлекси впливають на м'язовий тонус апарату артикуляції: ЛТР підвищує м'язовий тонус кореня язика, СШТР підвищує м'язовий тонус спинки і кінчика язика, при цьому вираженість даного рефлексу утруднює дихання, довільне відкривання рота, просування мови вперед і вгору. АШТР викликає асиметричне підвищення тонусу мовної мускулатури, при цьому тонус більше підвищується на стороні, протилежній повороту голови дитини.

Патологія рухової функціональної системи у дітей з ДЦП є, як вказують І.С. Перхурова, В.М. Лузіновіч, Є.Г. Сологубов [35], одним з найважливіших факторів, що уповільнюють і спотворюють психічний розвиток даного контингенту дітей. У дітей з ДЦП з затримкою або патологічним шляхом розвивається схема положення та схема рухів тіла. Велику роль в цьому відіграє недорозвинення або патогенез пропріорецепторів м'язів, суглобів, зв'язкового апарату, що обумовлюють потік аферентних імпульсів у мозок. Патологія афферентної пропріоцептивної імпульсації обумовлює і патологію кінестезії - м'язово-суглобового відчуття, на основі якого будується схема тіла, схема рухів. Проявом рухових порушень є наступні супутні синдроми: судомний синдром, гіперкінетичний і гіпертензійного-гідроцефальний синдром.

Як зазначає П.Я. Фіщенко [56], у зв'язку з органічним ураженням кори головного мозку при ДЦП вібраційне дію підкірки гальмується корою, при цьому в місці ураження гальмує дію знижується і формується судомна готовність. Для дитячих церебральних паралічів характерні гіперкінези - насильницькі руху, що діють як антагоністи і є незгасними тонічними рефлексами, що мають місце у новонароджених дітей. Ступінь вираженості гіперкінезів варіює від незначних своєрідних рухів до яскраво виражених вигадливих, червоподібний.

Гіпертензійно-гідроцефальний синдром проявляється при ДЦП у підвищенні у дітей внутрішньочерепного тиску.

При ДЦП наявні супутні захворювання та вторинні порушення.

1. Контрактури і деформації - якщо у дитини з ДЦП не формуються настановні рефлекси, то і не формуються шийний і поперековий лордоз, рано з'являється надмірно виражений кіфоз у грудному відділі хребта, що сприяє швидкому розвитку кіфосколіозу. При затримці формування навички стояння і ходьби виникає дисбаланс м'язів кульшового суглобу, порушується розвиток даху вертлюжної западини і голівки стегна, що призводить до дисплазії тазостегнових суглобів, підвивихи та вивихи стегон. Дисбаланс м'язів гомілковостопного суглоба призводить до еквіноварусної і еквіновальгусної деформації стоп.                                         

2. Гіпертензійний-гідроцефальний синдром. При ДЦП надмірно збільшується продукція ліквору, порушується всмоктування в шлуночках мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск, що у свою чергу здавлює клітини і судини головного мозку. При цьому можливі відрижки, блювота, млявість, сонливість, апатія, підвищення м'язового тонусу.

3. Судомний синдром - часто супроводжує ДЦП і у відповідь на екзогенні або ендогенні подразники розвиваються епілептиформні пароксизми.
   4. Порушення вегетативної нервової системи - у вигляді зниження апетиту, розлади сну, занепокоєння, періодичного підвищення температури, спраги, запорів або проносів, підвищеного потовиділення, порушення імунологічної реактивності та ін .

    5. Порушення слуху - частіше виникають при гіперкінетичних формах. Зазвичай порушено сприйняття високого тону. Такі звуки як в, до, з, ф, м, дитина просто може не вживати у своїй промові. Недорозвинений фонематичний слух, можливе зниження гостроти слуху. Будь-яке порушення слухового розвитку призводить до затримки мовного розвитку.
    6. Порушення зору - при ДЦП знижується гострота зору, порушуються поля зору, можуть виникати аномалії рефракції, косоокість, парез погляду, зміна очного дна.

     7. Порушення мови - при осередковому ураженні головного мозку, уповільнення темпу його дозрівання, відзначаються різноманітні розлади формування мови.

При ДЦП порушена функція артикуляційного апарату і насамперед фонетичне вимова звуків - звуки вимовляються спотворено або замінюються близькими по артикуляції, що призводить до невиразності мови і обмеженню спілкування з однолітками і дорослими. Не правильне мовлення вторинно призводять до порушення аналізу звукового складу слів. Діти не можуть розрізнити звуки на слух, повторити склади, виділити звуки в словах.

Лексика у дітей з ДЦП збільшується повільно, не відповідає віку, дуже складно формуються абстрактні поняття, просторово-часові відносини, побудова речень, сприйняття форми і об'єму тіла. Порушення мови нерідко поєднуються з розладами дихання і голосоутворення. У дітей з церебральними паралічами переважає прискорене, аритмічне, поверхневе дихання. Часто порушена координація між диханням, фонації з артикуляцією. Дихальні порушення особливо виражені при гіперкінетичній формі церебрального паралічу, при цьому довільний контроль за диханням ускладнений. Порушення голосу пов'язані з парезами і паралічами м'язів язика, губ, м'якого неба, гортані. При цьому голос дитини слабкий, тихий, глухий, монотонний, емоційно невиразний.  

8. Психічні порушення при ДЦП обумовлені раннім органічним ураженням головного мозку, обмеженням рухової активності, соціальних контактів, а також умовами виховання. Пізнання навколишньої дійсності з перших місяців життя порушено, а пізнавальна діяльність є основою пам'яті, мислення, уяви. Негативний вплив на нервову систему може надати психологічна обстановка в сім'ї, неможливість повноцінної ігрової діяльності, педагогічна занедбаність.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии