Директиви Нового підходу засновані на наступних принципах.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 54Следующая ⇒

· Гармонізація законодавства обмежується основними вимогами.

· На ринку може розміщатися й використовуватися лише та продукція, що відповідає основним вимогам.

· Гармонізовані стандарти, довідкові номери яких опубліковані в Офіційному Журналі і які відбиті в національних стандартах, розглядаються як відповідні основним вимогами.

· Застосування гармонізованих стандартів або інших технічних специфікацій (ТУ) зберігає рекомендаційний характер, і виробники вільні у виборі будь-якого технічного рішення, що забезпечує відповідність основним вимогам.

· Виробники мають право обирати між різними процедурами оцінки відповідності, передбаченими у відповідній Директиві.

Рада у своїй Резолюції від 7 травня 1985 продовжувала визначення - Основних Елементів - для стандартної Директиви Нового підходу з метою спрощення їхньої підготовки.

Сюди відносяться:

· Компетенція. Визначення переліку охоплюваної продукції, а також характеру ризиків, що усуваються, повинні гарантувати послідовний підхід. Це не виключає можливість декількох Директив, прийнятих по різних видах ризику, пов'язаних з тою самою категорією продукту.

· Загальна умова для розміщення на ринку. Продукція, що охоплюється Директивою, може бути розміщена на ринку тільки в тому випадку, якщо вона не піддає ризику безпеку людей, свійських тварин або товарів. Директиви, як правило, забезпечують повну гармонізацію - тобто, на ринку може бути розміщена тільки та продукція, що відповідає їхнім вимогам.

· Основні вимоги безпеки. Директива повинна містити опис вимог безпеки, яким повинна відповідати вся охоплювана нею продукція. Вони повинні бути сформульовані досить точно для того, щоб при трансформуванні в національне законодавство вони мали юридичну чинність і забезпечувалися правовою санкцією.

· Вільний рух. Вільний рух розглянутого продукту забезпечується без попередньої перевірки його відповідності основним вимогам.

· Способи доказу відповідності. Країни - члени ЄС виходять із презумпції відповідності продукції, якщо вона має один з видів атестації, описаних у Директиві, що підтверджують її відповідність або гармонізованим стандартам, або, за відсутності гармонізованих стандартів, національним стандартам. Країни - члени ЄС передають Комісії тексти таких національних стандартів, які, на їхню думку, відповідають загальним положенням й основним вимогам для розміщення продукції на ринку. Комісія інформує інші країни - члени ЄС про ці стандарти та публікує їх в Офіційному Журналі. Національні стандарти використовуються тільки як тимчасові. Це рішення супроводжується наданням інструкцій компетентним Європейським організаціям для розробки проекту відповідного Європейського стандарту. Країни - члени ЄС виходять із того, що продукт, у відношенні якого виробник не застосував жодного стандарту, (через відсутність стандарту або у випадку інновації) відповідає основним вимогами, якщо цей продукт має атестацію, представлену незалежним органом.

· Управління списками стандартів. Якщо країна - член ЄС вважає, що гармонізований стандарт не задовольняє основним вимогам, Комісія повинна довести це до відому Комітету зі стандартів і технічних норм, що у терміновому порядку готує експертний висновок. Відповідно до цього висновку стандарт може визнаватися, анулюватися або змінюватися.

· Положення про безпеку. Якщо країна - член ЄС виявляє, що продукт може являти загрозу для безпеки людей, свійських тварин або майна, вона вживає всі відповідні заходи щодо вилучення або заборони розміщення спірного продукту на ринку. Вільний рух продукту може бути обмежений, навіть за наявності атестації відповідності.

У цьому випадку країна - член ЄС інформує Комісію про вжиті заходи, зазначаючи причини свого рішення. Комісія здійснює консультації з країнами - членами ЄС і з постійною комісією. Якщо вжиті заходи вважаються виправданими, Комісія інформує про це країни - члени ЄС, які зобов'язані заборонити розміщення спірного продукту на ринку.

· Види атестації відповідності. Види атестації, які можуть використовуватися в торгівлі:

- свідоцтва та маркувальні знаки відповідності, видані третьою стороною;

- результати випробувань, проведені третьою стороною;

- декларація відповідності, складена виробником, що може поєднуватися із системою контролю;

- інші види атестації, які можуть бути зазначені в Директиві.

Національні органи країни - члена ЄС, повноважні видавати маркувальні знаки або свідоцтва відповідності, повідомляють Комісію й інші країни - члени ЄС. Вони повинні виконувати свої обов'язки відповідно до принципів і практики Міжнародної Організації зі Стандартизації (ISO). Країни - члени ЄС відповідальні за діяльність цих органів. Національні органи влади мають право просити виробника надати їм дані, пов'язані з випробуваннями безпеки продукту, проведеними при виникненні в них сумнівів у його відповідності вимогам безпеки. Будь-який виробник має право доводити відповідність продукту будь-якими засобами, які він вважає необхідними в рамках суперечки або судових слухань.

· Постійна комісія. Постійна комісія секторних Директив складається із представників, призначених країнами - членами ЄС, які можуть вдаватися до допомоги експертів або радників. У завдання комісії входить виконання Директиви. Комісія скликає форум для обговорення будь-яких можливих проблем, але до її завдання не входить здійснення систематичної експертизи всіх матеріалів стандартів.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману