Книжкові магазини та їхні відділи
Книжкові магазини та їхні відділи
Книжкові магазини нині є найпоширенішим традиційним типом роздрібної торгівлі друкованою продукцією не лише в Україні, а й за кордоном. Незважаючи на те, що їх кількість останнім часом різко скоротилася, вони представляють нині більш розмаїту картину порівняно з тією, яка була донедавна. Передусім це стосується форми організації та управління. Відповідно до цих ознак спробуємо умовно класифікувати такі магазини.
Незалежні книжкові магазини
За формою власності це переважно товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства. Основний кістяк їх склали потужні книгарні колишньої "Укркниги", які вистояли в боротьбі з грошовитими орендаторами та владними ініціаторами-приватизаторами. В столиці України — це добре знані не лише серед киян, а й любителів друкованого слова в багатьох областях України, книгарні "Наукова думка", "Знання". Скажімо, колектив "Наукової думки", де зуміли сформувати найбільший асортимент українськомовної літератури за найнижчими цінами, завдяки досить помірній надбавці до відпускної видавничої ціни, й досі зберігає статус своєрідного базового магазину для багатьох бібліотек і дрібно-оптових покупців з регіонів.
.
Книжкові магазини видавництв. Відносно нові торговельні підрозділи, які видавництва вимушено утворювали після руйнації централізованої системи книгорозповсюдження. Являють собою змішані форми управління: або у складі видавництв, або як самостійні юридичні особи.
Такі магазини існують у кількох варіантах:
• як підрозділи відділів маркетингу в самих видавництвах, де поряд з оптовою налагоджена й роздрібна торгівля випущеною власною продукцією;
• як окремі торговельні точки поза власними стінами.
Останнє під силу лише тим видавництвам, які стабільно випускають протягом року певний асортимент друкованої продукції. Чи не першою на це пішла "Веселка", отримавши право торгувати своїми книгами у власних кіосках. Численні покупці вже звикли й до власного магазину видавництва "Преса України".
Прагнення вижити в нестабільних умовах ринку спонукало видавництва до взаємної підтримки один одного. В ситуації, коли оновлення власної продукції відбувається не так активно, як хотілося б, з метою розширення асортименту й залучення до таких магазинів додаткових покупців видавці почали брати в колег літературу під реалізацію. Як засвідчує практика, така форма взаємної підтримки себе виправдала.
Відомчі книжкові магазини. Значний за можливостями, але мало "освоєний" сучасними видавцями канал реалізації. Він пов'язаний з виходом на так звані специфічні ринки і специфічного покупця. Такими є навчальні заклади, наукові, громадські організації, державні установи, в яких працюють книготорговельні точки.
Робота тут буде успішною, якщо тематика друкованої продукції безпосередньо перетинатиметься з професійними інтересами тамтешнього контингенту споживачів.
|
