Розділ 1. Теоретичні основи проектування раціонального режиму праці і відпочинку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 56 из 69Следующая ⇒

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ...............................................................................................7

1.1 Поняття та основні напрямки вдосконалення режиму праці і відпочинку................................................................................................7

1.2 Нормативне впровадження науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку............................……………....................................9

1.3 Елементи щодо проектування режимів праці і відпочинку.Сутність та умови застосування окремих методів розрахунку часу на відпочинок..............................................................................................13

1.4 Ефект Сєченова як фізіологічна основа активного відпочинку. Види активного відпочинку та його організація.................................17

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ ПЕРСОНАЛУ ТОВ ГОТЕЛЬ «ГРАДЕЦЬКИЙ»

2.1 Характеристика ТОВ Готель «Градецький»..................................20

2.2 Аналіз системи управління персоналом ТОВ Готель «Градецький»...............................................................................................25

2.3 Аналіз режиму праці і відпочинку ТОВ Готель «Градецький»....35

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РЕЖИМУ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ ПЕРСОНАЛУ ТОВ ГОТЕЛЬ «ГРАДЕЦЬКИЙ»

3.1 Заходи щодо вдосконалення режиму праці та відпочинку...........51

3.2 Нормативно-правове забезпечення заходів....................................58

3.3 Соціально-економічна ефективність заходів.................................61

ВИСНОВКИ.................................................................................................65

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................. ..............71

ДОДАТКИ

ВСТУП

Спільна праця вимагає єдності при розподілі праці за часом - по годинах доби, дням тижня і більш тривалими відрізками часу.

У процесі праці працездатність, тобто здатність людини до трудової діяльності певного роду, а відповідно, і функціональний стан організму піддаються змінам. Підтримка працездатності на оптимальному рівні - основна мета раціонального режиму праці та відпочинку.

Режим праці та відпочинку - це встановлювані для кожного виду робіт порядок чергування періодів роботи і відпочинку та їх тривалість. Раціональний режим - таке співвідношення і зміст періодів роботи і відпочинку, при яких висока продуктивність праці поєднується з високою і стійкою працездатністю людини без ознак надмірного стомлення протягом тривалого часу.

Таке чергування періодів праці та відпочинку дотримується в різні відрізки часу: протягом робочої зміни, доби, тижня, року відповідно до режиму роботи підприємства.

Встановлення суспільно необхідної тривалості робочого часу й розподіл його за календарними періодами на підприємстві досягаються при розробці правил, в яких передбачається порядок чергування і тривалість періоду роботи і відпочинку. Цей порядок прийнято називати режимом праці та відпочинку.

Один з основних питань встановлення раціональних режимів праці та відпочинку - це виявлення принципів їх розробки.

Таких принципів три:

задоволення потреби виробництва;

забезпечення найбільшої працездатності людини;

поєднання суспільних і особистих інтересів.

Перший принцип полягає в тому, що при виборі оптимального режиму праці й відпочинку потрібно визначити такі параметри, які сприяють кращому використанню виробничих фондів і забезпечують найбільшу ефективність виробництва.

Режими праці та відпочинку будуються стосовно до найбільш раціонального виробничого режиму, з тим щоб забезпечити нормальний перебіг технологічного процесу, виконання заданих обсягів виробництва, якісне і своєчасне проведення планово-профілактичного ремонту й огляду устаткування при скороченні його простоїв у робочий час.

Другий принцип говорить, що не можна будувати режими праці та відпочинку без урахування працездатності людини та об'єктивної потреби організму у відпочинку в окремі періоди його трудової діяльності.

З метою обліку фізіологічних можливостей людини (в рамках встановлених законом приписів з охорони праці та тривалості робочого часу) слід розробляти такий порядок чергування часу праці та відпочинку, визначати таку їх тривалість, які забезпечували б найбільшу працездатність і продуктивність праці.

Третій принцип передбачає, що режим праці та відпочинку повинен бути орієнтований на облік і забезпечення певною мірою задоволення особистих інтересів трудящих і окремі категорій працівників (жінок, молоді, учнів і т.д.).

Таким чином, при виборі оптимального режиму праці та відпочинку потрібен комплексний соціально-економічний підхід.

Метою подібного підходу є повна і всебічна оцінка його підвищення з погляду обліку особистих і суспільних інтересів, інтересів виробництва і фізіологічних можливостей людини.

У зв'язку з цим слід зазначити, що науково обґрунтованим режимом праці та відпочинку на підприємствах є такий режим, який найкращим чином забезпечує одночасне поєднання підвищення працездатності і продуктивності праці, збереження здоров'я трудящих, створення сприятливих умов для всебічного розвитку людини.

Актуальність теми випускної кваліфікаційної роботи полягає в тому, що в сучасних умовах все велике значення набуває ефективне підвищення режиму праці та відпочинку персоналу, яке забезпечує підвищення працездатності і продуктивності праці працівників підприємств.

Протиріччяукладається між необхідністю організації режиму праці та відпочинку працівників готельного комплексу відповідно до трудового законодавства і невідповідністю фактичної організації режиму праці та відпочинку вимогам нормативів трудового законодавства.

Проблемаполягає у відсутності локальних нормативних актів, що регулюють режим праці та відпочинку персоналу готельного комплексу.

Темакурсовоїроботи: Проектування раціональних режимів праці і відпочинку в організації.

Об'єкт- режим праці та відпочинку персоналу ТОВ Готельний «Градецький ».

Предмет- вдосконалення режиму праці та відпочинку персоналу в ТОВ Готель «Градецький».

Мета курсовоїроботи - розробити заходи щодо вдосконалення режиму праці та відпочинку персоналу ТОВ Готель «Градецький».

Основні завданняроботи:

вивчити теоретичні основи організації режиму праці та відпочинку, і її складових; проаналізувати організацію режиму праці та відпочинку персоналу ТОВ Готельний комплекс «Градецький»; розробити заходи щодо вдосконалення організації режиму праці та відпочинку персоналу в ТОВ Готель «Градецький»; визначити соціально-економічну ефективність розроблених заходів.

Основними методами дослідження даної проблеми є:

Історичний. Метод порівняльного аналізу. Метод моделювання. Аналіз теоретичних джерел. Аналіз практичної діяльності підприємства.

У першому розділі розкриваються теоретичні аспекти організації режиму праці та відпочинку персоналу: основні поняття і визначення режиму праці та відпочинку, нормативне супровід режиму праці та відпочинку, організація режиму праці та відпочинку персоналу в готелях.

У другому розділі аналізується організація режиму праці та відпочинку персоналу ТОВ Готель «Градецький».

У третьому розділі розроблено заходи щодо вдосконалення режиму праці та відпочинку персоналу ТОВ Готель «Градецький», розрахована їх соціально-економічна ефективність.

1.1 Поняття та основні напрямки вдосконалення режиму праці і відпочинку.

Ефективність регламентованих перерв на відпочинок залежить не тільки від їх точного дотримання, а й від умов, у яких відпочивають працівники. В приміщеннях для відпочинку необхідно підтримувати оптимальну температуру і освітлення, забезпечити їх вентиляцію та ізоляцію від генераторів шуму і вібрації. Наукою доведено, що відновлення фізіологічних функцій при нормальній температурі повітря (20°С) відбувається у 2,5 рази швидше, ніж при температурі 32°С; нормалізація пульсу у робітників під час відпочинку при температурі 19°С відбувається у 3 рази швидше, ніж при температурі 32°С. Якщо у виробничих приміщеннях нормальні умови праці, то відпочинок робітників може бути організований безпосередньо на робочих місцях. У цих випадках необхідно одночасно зупинити все обладнання і відкрити фрамуги. Крім того, в цехах повинні бути питтєві автомати, крани з гарячою і холодною водою, елементи озеленіння.

Ефективність відпочинку великою мірою залежить і від його змісту. За змістом відпочинок може бути пасивним і активним.

Пасивний відпочинок в позі сидячи або лежачи застосовується при важких фізичних роботах, а також роботах, повязаних з постійними переміщеннями або позою стоячи. Однак після пасивного відпочинку спостерігається дещо сповільнене впрацювання.

Більш ефективним є активний відпочинок, в основі якого лежить феномен Сєченова. Він забезпечує більш швидке відновлення працездатності. В процесі активного відпочинку навантаження з втомлених нервових центрів і органів переключається на бездіяльні або менш завантажені під час роботи. Активний відпочинок забезпечується:

зміною форм діяльності;

впровадженням виробничої гімнастики.

В основному зміна форм діяльності передбачає чергування:

основних і допоміжних робіт;

робіт різної складності і рівня монотонності;

фізичної і розумової праці;

більш інтенсивної роботи з менш інтенсивною;

робіт, повязаних з навантаженнями на різні аналізатори і мязові групи;

робіт, які відрізняються характером робочої пози.

Періодичність зміни форм діяльності залежить від конкретного змісту праці. Так, при виконанні дуже простих, короткотривалих операцій необхідно два рази протягом робочого дня змінювати операції - на третій і шостій годинах роботи. При виконанні робіт, які вимагають тривалого впрацювання, заміна їх іншими видами праці здійснюється через тиждень, або більш тривалі проміжки часу.

Велике значення для підтримання високої працездатності і збереження здоровя працівників має виробнича гімнастика. Особливо ефективні гімнастичні вправи при роботах, повязаних з обмеженою руховою активністю працівників. Виробнича гімнастика має три основні форми: вхідна гімнастика, фізкультурна пауза, фізкультурна хвилинка.

Вхідна гімнастика проводиться на початку робочого дня протягом 5…7 хв з метою прискорення процесу впрацювання. Внаслідок гімнастичних вправ зростає рухливість нервових процесів і прискорюється відновлення робочого динамічного стереотипу.

Фізкультурна пауза проводиться протягом 5…10 хв від одного до чотирьох разів за зміну в період розвитку втоми.

Фізкультурні хвилинки проводяться з метою зняття втоми окремих органів. Суть у тому, що протягом 2…3 хв працівник виконує 2-3 вправи. Особливо необхідні фізкультурні хвилинки для працівників розумової праці та робітників, для яких основною є робоча поза сидячи.

Раціоналізація внутрішньо змінних режимів праці і відпочинку повязана також із застосуванням функціональної музики.

Функціональна - це музика, яка супроводжує процеси праці з метою підвищення або підтримання високого рівня працездатності.

Вплив музики на життєдіяльність організму людини зумовлюється тим, що вона викликає позитивні емоції і стимулює ритм рухів.

Призначення і характер музикальних передач протягом робочої зміни обумовлюється динамікою працездатності. Тому перед початком роботи протягом 15-20хв доцільно передавати зустрічну музику, щоб підняти тонус і настрій працівників. На початку зміни і після обіду протягом 10-15хв проводиться трансляція музикальних передач для стимулювання процесу впрацювання. На початкових стадіях розвитку втоми в першій і другій половині робочого дня доцільно транслювати музику для запобігання втомі і зняття відчуття стомлення. В останню годину роботи транслюють так звану перед фінальну музику, а по закінченні роботи - фінальну, яка також покликана зняти відчуття стомлення. Загальна тривалість музикальних передач за зміну становить 1-2,5год залежно від конкретних виробничо-технічних та організаційних умов і регулюється відповідними графіками. Особливо ефективна функціональна музика при виконанні монотонних робіт.

Недоцільно застосовувати музику при виконанні робіт, які вимагають високої концентрації уваги працівника, значного навантаження розумовими діями, виконуються в несприятливих санітарно-гігієнічних умовах та на нестаціонарних робочих місцях.

1.2 Нормативне впровадження науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку.

Для оцінки ефективності впровадження науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку у виробничих умовах використовують показники продуктивності праці. Ефективність нового режиму праці і відпочинку може бути оцінена також на основі соціологічних досліджень щодо задоволення працівників таким режимом, рівня їх стомлення і відновлення працездатності під час відпочинку.

Робота начальнику відділу кадрів характеризується високим рівнем інтенсивності і монотонності (робота з документами за компютером). Тривалість робочої зміни 8 год. Початок роботи о восьмій годині. Закінчення - о 17 год., перерва на обід з 12 до 13 год. Виробнича гімнастика проводиться в 10 год. 30 хв.

Робоча поза сидячи. Функціональна музика не застосовується. Крива працездатності має свої особливості. В першій половині зміни (перші 2 години) продуктивність праці зростає, не стабілізуючись, однак, на досягнутому рівні протягом певного часу, а зразу починає знижуватися протягом наступних 2 годин до рівня, нижчого за вихідний. Таким чином, фаза стійкого стану практично відсутня.

У другій половині зміни продуктивність праці періодично коливається (то збільшується, то різко падає і знову зростає). Найбільший спад продуктивності праці відмічається після 13год 30хв до 14год та після 15 год. 30 хвилин.

Функціональні зрушення досить виражені і виявляються уже в перші 1,5-2 години роботи (частота пульсу перед обідньою перервою перевищує вихідний рівень на 6-7%, аналогічно змінюється час реакцій). Після обідньої перерви час реакцій зменшується і до кінця зміни тримається на одному рівні.

Можемо зробити наступну оцінку існуючого режиму праці і відпочинку. Робота характеризується високим рівнем інтенсивності і монотонності. Недоліками такої монотонної роботи є:

перенапруження окремих груп мязів;

відсутність зміни діяльності, що не забезпечує відпочинку працюючим групам мязів у процесі праці;

виникнення у працівника такого стану, як монотонність, що виявляється в незацікавленості і байдужості до роботи та призводить до зниження продуктивності праці.

Такий швидкий розвиток втоми працівника та практична відсутність фази стійкої високої працездатності пояснюється тим, що при високій монотонності праці, виконанні простих одноманітних операцій і дій в стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І.П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбувається швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі.

Існуюча виробнича гімнастика не приносить ніякого результату, адже до і після неї відбувається спад продуктивності праці.

Отже, необхідно впроваджувати зміни в організацію даної роботи. Тривалість робочої зміни відповідає встановленій законом 8 - годинній нормі. Обідня перерва також надається після чотирьох годин роботи як зазначено в КЗпП. Судячи з усього на підприємстві відсутні регламентовані перерви. Згідно з рекомендаціями [9] при монотонних роботах доцільним є введення частих (через 60-120хв), але коротких (5-10хв) регламентованих перерв. Максимальний розвиток стану моногонії спостерігається в другій половині робочого дня, тому в цей період регламентовані перерви необхідно вводити через кожний час роботи. Першу регламентовану перерву рекомендується встановлювати вже в кінці першої години роботи.

Отже, тривалість, кількість і розподіл регламентованих перерв на відпочинок будуть мати такий вигляд:

-га регламентована перерва - о 9:50 тривалістю 10хв;

-тя регламентована перерва - о 10:55 тривалістю 5хв;

Обідня перерва - з 12:00 до 13:00 тривалість 60хв;

-та регламентована перерва - о 13:50 тривалістю 10хв;

- та регламентована перерва - о 14:50 тривалістю 10 хв.;

-та регламентована перерва - о 15:50 тривалістю 10 хв.

Отже, загальний час регламентованих перерв на відпочинок становить 45 хв.

Крім встановлення перерв необхідним є також впровадження виробничої гімнастики. Доцільним є впровадження вхідної гімнастики для активізації фізіологічних процесів та прискорення етапу входження в роботу. Така гімнастика проводиться на початку робочого дня та займає 7-10 хв. При монотонних роботах доцільними є також фізкультурні паузи протягом 5 хв. Один-два рази за робочу зміну в регламентовані перерви. У випадках, коли фізкультурна пауза організовується один раз на зміну, краще проводити її в другій половині дня. З метою попередження втоми фізкультурні паузи призначаються в періоди, що передували появі її ознак. Комплекси виробничої гімнастики не повинні стомлювати працюючих. Вони повинні підбиратися таким чином, щоб активувати групи м'язів, не зайняті при виконанні виробничих операцій, а також сприяти перерозподілу навантаження з працюючих м'язів на непрацюючі. При сидячій роботі, як в нашому випадку, фізичні вправи виконуються стоячи і включають головним чином динамічні вправи. Крім того, під час фізкультурних пауз доцільно включати вправи на розслаблення груп м'язів, безпосередньо зайнятих у роботі, а також вправи на точність і координацію рухів. Отже, виробнича гімнастика в нашому випадку буде проводитись під час четвертої регламентованої перерви о 14:50, та буде тривати 5 хв.

При монотонних роботах, які не потребують концентрації уваги працівника та значного навантаження розумовими діями доцільно застосовувати функціональну музику. Функціональна музика проводиться протягом робочої зміни у вигляді 6-10 передач по 10-20 хв. кожна; короткі (5-7 хв.) музичні паузи через кожні 55 хв. роботи відіграють роль часових відрізків, за допомогою яких 8-годинна зміна суб'єктивно ділиться на ряд інтервалів. Таке ділення полегшує пристосовуваність працівника до тривалої робочої зміни в умовах монотонності.

Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергування операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізується інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно відбувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій полягає в заміщенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації інших мязових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного напруження працюючих мязів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень.

Чергування операцій повязане з суміщенням професій і трудових функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і суміжними професіями, крім подолання монотонності і підвищення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві. Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені інтерферентних елементів.

Отже, при використанні всіх зазначених рекомендацій, на мою думку, вплив негативних факторів монотонності знизиться, підвищиться стадія стійкої високої працездатності, а з нею і продуктивність праці.

1.3 Елементи щодо проектування режимів праці і відпочинку.Сутність та умови застосування окремих методів розрахунку часу на відпочинок.

Розробка режимів праці і відпочинку передбачає:

детальне вивчення характеру роботи, ліквідацію організаційних неполадок, оптимізацію виробничого середовища;

проведення хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для встановлення періодів роботи і відпочинку;

вивчення особливостей динаміки працездатності та графічний її аналіз на основі фізіологічних, психологічних і виробничих показників;

раціоналізацію трудових процесів і впровадження заходів по запобіганню перевтомі працівників.

При розробці режимів праці і відпочинку враховуються:

закономірності динаміки працездатності;

конкретні організаційно-технічні умови виробництва;

особливості відновлення фізіологічних функцій організму.

Розробка і впровадження нового режиму праці і відпочинку завершується перевіркою його ефективності за вищенаведеними критеріями. Якщо такий режим відповідає необхідним вимогам, то він може бути рекомендований як типовий.

Типовим називається режим праці і відпочинку, встановлений для працівників з різними умовами праці, який забезпечує приблизно однакові зміни в їх працездатності.

Оскільки динаміка функціонального стану у працівників різних професій приблизно однакова, а відмінності стосуються лише глибини функціональних зрушень, то на основі типових режимів праці і відпочинку розробляються часткові (окремі) режими для конкретних професій. В народному господарстві використовується 14 типових (внутрішньозмінних) режимів праці і відпочинку, на основі яких розроблено 600 часткових режимів.

Проектування раціональних режимів праці і відпочинку здійснюється за такими методичними принципами:

раціональне чергування роботи з відпочинком для запобігання перевтомі, підвищення працездатності і продуктивності праці є обов’язковим для всіх видів праці;

розробка режимів праці і відпочинку для працівників фізичної, розумової, нервово-напруженої праці базується на єдиній методологічній основі;

обгрунтування кількості і тривалості перерв на відпочинок в умовах різної тривалості робочої зміни базується на однакових принципах і методології;

перерви на відпочинок, крім обідньої, надаються за рахунок робочого часу;

перерви на відпочинок повинні бути регламентованими.

Основні вимоги до проектування внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку зводяться до забезпечення поступового входження людини в роботу, ритмічності і послідовності дій, чергування робіт; обгрунтування тривалості обідньої перерви, кількості, тривалості і часу надання регламентованих перерв на відпочинок, змісту відпочинку та використання функціональної музики.

Сутність та умови застосування окремих методів розрахунку часу на відпочинок.

При встановленні загального часу на регламентовані перерви реалізується декілька методичних підходів.

Практичне застосування знайшли такі з них:

встановлення різних надбавок на відпочинок залежно від умов виробничого середовища і факторів трудового процесу;

емпіричний метод;

визначення часу на відпочинок на основі фізіологічних характеристик (середня частота пульсу за змін);

витрати енергії за одну хвилину при виконанні роботи; зниження статичної витривалості в кінці робочого дня порівняно з доробочим періодом та ін.);

встановлення загального часу на відпочинок за показником втоми і умов праці.

Найбільш поширений у практиці розробки режимів праці і відпочинку метод встановлення різних надбавок на відпочинок залежно від умов виконання роботи. Методика встановлення часу на відпочинок враховує дію таких факторів: фізичне зусилля, нервове напруження, темп роботи, робоча поза, монотонність роботи, температура повітря, вологість, теплові випромінювання, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення. В залежності від сили і тривалості дії кожного фактора встановлюється норма часу на відпочинок в межах від 1 до 9 % оперативного часу. Оперативний час — це час, що витрачається безпосередньо на зміну форми або властивостей предмета праці, а також на виконання дій, які сприяють цим змінам. Наприклад, якщо тривалість прикладання фізичних зусиль на рівні 5—15 кг становить менше половини робочої зміни, то норма часу на відпочинок становить 1 % оперативного часу, якщо більше половини — то 2 %. При зусиллях 31—50 кг цей показник відповідно складає 8 і 9 %. При незначному нервовому напруженні час на відпочинок становить 1—2 %, при середньому — 3—4 %, а при підвищеному — 5 %. Аналогічно встановлюється норма часу на відпочинок по інших факторах.

Загальний час на відпочинок визначається як сума процентів, встановлених по кожному фактору. Ця методика використовується на виробництві, хоча має суттєві недоліки. Основними з них є недостатня обгрунтованість надбавок часу на відпочинок і довільна градація різних факторів умов праці.

Суть емпіричного методу полягає в тому, що загальний час на відпочинок встановлюється в процесі виробничого експерименту шляхом порівняння ефектів різних режимів, які відрізняються кількістю і тривалістю перерв. Критеріями оцінки служать продуктивність праці, процент браку, ознаки втоми працівників, травматизм. Цей метод трудомісткий і не може застосовуватися в масштабах всього народного господарства.

Метод визначення часу на відпочинок на основі фізіологічних характеристик ґрунтується на різних принципах.

Так, одні дослідники пропонують припиняти роботу, як тільки досягається певний рівень напруження конкретної фізіологічної функції. Найчастіше використовується такий показник, як частота пульсу. Вважається, що кількість надлишкових ударів пульсу не повинна перевищувати 60—100. Як тільки досягається такий рівень, робота повинна припинятися.

1.4 Ефект Сєченова як фізіологічна основа активного відпочинку. Види активного відпочинку та його організація.

Критерієм для оцінки рівня мобілізації працездатності служить ефект Сєченова. Ознакою цього ефекту є те, що при переході від однієї діяльності до другої мають місце більш високі результати саме в другій діяльності. Суть ефекту Сєченова полягає в тому, що зі зміною виду діяльності до стану збудження приходять інші нервові клітини, а в тих, що раніше регулювали роботу, збудження змінюється процесом гальмування, яке забезпечує більш ефективний відпочинок цим клітинам, ніж за умови пасивного відпочинку працівника.

Випробування на ефект Сєченова проводять так. Після припинення професійної роботи працівникові пропонують іншу роботу у вигляді тестів і завдань, за якими можна судити про стан працездатності. Якщо у працівника мають місце підвищення ефективності і покращення результатів випробування порівняно з тими їх величинами, які були до виконання професійної роботи, то функціональний стан його оцінюється як нормальний. Це означає, що працездатність організму людини, зайнятої інтенсивною трудовою діяльністю, перебуває на рівні максимальної мобілізації, а фізіологічні обмеження при цьому не порушені.

Якщо у процесі праці людина мимовільно змінює позу, швидкість рухів, переключається з однієї операції на іншу, то це є не що інше, як намагання відновити працездатність за рахунок активного відпочинку. У цьому разі ефект Сєченова є початковою стадією нейрофізіологічного конфлікту і передвісником його загострення між функціональними системами. Відсутність позитивного ефекту Сєченова при переході на іншу діяльність характерна для граничного функціонального стану, а від’ємний ефект, що супроводжується парадоксальними і ультрапарадоксальними реакціями, — для патологічного. [1]

Види активного відпочинку та його організація.

В деяких видах трудової діяльності застосовуються нестандартні режими праці і відпочинку. Одним з таких режимів є 12-годинна робоча зміна при нормальній тривалості робочого тижня. Він застосовується переважно в операторських і диспетчерських професіях, якщо робота триває цілодобово. В цьому випадку після 12-годинної денної зміни працівникові надається добовий, а після такої ж нічної зміни — дводобовий відпочинок. У чотиридобовому циклі має місце одна денна і одна нічна зміна.

Ще одним різновидом нестандартних режимів є добові чергування з правом сну при обслуговуванні автоматичних систем за умови, що воно не вимагає постійної участі працівника.

Для працівників сфери мистецтва застосовуються особливі режими, за якими робочий день складається з двох періодів: основного у вечірні години і підготовчого з 11…12 год до 14…15 год.

Працівники управління мають так званий ненормований робочий день, тривалість якого може перевищувати 8 год.

Незначна частина працівників зайнята виключно в нічні години (ремонтні робітники міських видів транспорту).

При фізіологічному обґрунтуванні всіх цих режимів праці і відпочинку необхідно враховувати загальну тривалість робочого тижня, робочої зміни, перерви на відпочинок (їх тривалість, частоту і умови), оптимальне чергування змін.

Річний режим праці і відпочинку передбачає раціональне чергування роботи з періодами тривалого відпочинку. Тривалість щорічної відпустки для зняття у працівників накопиченої втоми встановлюється в законодавчому порядку, регулюється колективним договором і враховує важкість, складність та особливості умов роботи.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ РАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМІВ ПРАЦІ І ВІДПОЧИНКУ ПЕРСОНАЛУ ТОВ ГОТЕЛЬ «ГРАДЕЦЬКИЙ»

2.1 Характеристика ТОВ Готель «Градецький»

Індустрія гостинності - це сфера підприємництва, що складається з таких видів обслуговування, які спираються на принципи гостинності, що характеризує і дружелюбністю по відношенню до гостей.

Важливе місце в індустрії займає готельний бізнес, широкий і різноманітний характер якого охоплює й елементи, пов'язані з ним секторів індустрії, наприклад харчування, відпочинок і розрізнення та ін.

Готель - це будівля (або комплекс будівель) зі складним цілодобовим технологічним процесом, в якому клієнтурі гарантовано надання номерів (або місць у номерах), а також додаткових послуг, спрямованих на комфортне, зручне і безпечне споживання готельного продукту.

Готелі характеризуються наступними ознаками:складаються з номерів, кількість яких перевищує певний мінімум; мають єдине керівництво; надають різноманітні готельні послуги; згруповані в категорії і класи відповідно до наданими послугами, які є обладнанням і стандартом країни.

Готелі сьогодні розміщують найрізноманітнішу клієнтуру: учасників всіляких зльотів, конгресів, ярмарків; учасників змагань, конкурсів; окремих громадян, які прибули у службових планами, на лікарські конференції, на відпочинок; туристів, які прямують по окремих маршрутах всередині держави, з-за кордону і т.д.

Виходячи з потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення і пред'являються до них різні вимоги.

Робота з клієнтурою в цих готелях будується за правилами надання готельних послуг, затверджених керівництвом відомств, яким вони належать.

Однак жоден з пунктів в цих правил не повинен суперечити Російському законодавству з організації готельного бізнесу.

У залежності від призначення готелі класифікуються: для ділових людей - загального типу, відомчі, для нарад і т.д. обслуговують осіб, які перебувають у ділових поїздках і відрядженнях; готелі для відпочинку - туристичні, курортні, для автомобілістів, мотелі, кемпінги; спеціальні типи готелів - для транзитних пасажирів, для спортсменів і т.д. готелі для постійного проживання в Україні на даний момент практично відсутні.

Відповідно, готельний бізнес демонструє більш широку і різном анітну організаційну структуру, ніж інші сектори індустрії.

Готелі ділового призначення - це готелі для людей, що знаходяться у відрядженнях.

Організація харчування в готелях ділового призначення суттєво відрізняється від організації харчування в звичайних готелях наявністю певних спеціалізованих послуг.

Готель ділового призначення розглядається в першу чергу з точки зору організації публічного простору, призначеного для зустрічей, проведення вільного часу та громадських заходів.

У зв'язку з цим, для готелів подібного типу характерно такий напрямок спеціалізації, як прагнення до злиття мистецтва (культури) і бізнесу.

Назва підприємства - ТОВ Готель «Градецький». Місцезнаходження: м. Чернігів, Проспект Миру,68.

Організаційно-правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю.

Основні напрямки діяльності:

готельні послуги;

організація громадського харчування;

торгово-закупівельна діяльність;

вантажні перевезення;

організація оптової та роздрібної торгівлі, в т.ч. продукцією власного виробництва, напівфабрикатами власного виробництва;

організація торгівлі алкогольною продукцією;

надання послуг у сфері туристичного бізнесу;

організація послуг із зберігання;

організація та експлуатація торгових точок, магазинів, торгових павільйонів, підприємств громадського харчування (їдалень, кафе, барів, ресторанів, закусочних);

організація та обслуговування автопарковок;

надання платних послуг з проведення банкетів, цивільних обрядів, вечорів;

здача в оренду приміщень, споруд, механізмів;

надання побутових послуг;

надання послуг телефонного зв'язку;

здійснення інших видів господарської діяльності, не заборонених законодавством і не суперечать предмету та основним завданням діяльності Товариства.

Місія підприємства -постійно завойовувати симпатію клієнтів.

Мета підприємства - створювати оптимальні умови для приємного та корисного відпочинку, пропонуючи гостям кращий сервіс.

У повсякденній роботі підприємство керується такими принципами:

Гості підприємства і їхні потреби - це професійна робота підприємства.

Розвивати й удосконалювати кожен з напрямків послуг безперервно.

Прагнути надавати послуги тільки високої якості, які дають гостям готелю можливість повноцінно відпочивати і працювати.

Для досягнення мети підприємство щодня:

Приділяє великого значення якості своєчасного індивідуального обслуговування.

Підходить до надання послуг до кожного гостя на індивідуальній основі з ініціативою і творчістю.

Удосконалює персонал, надаючи йому соціальний захист, підвищення кваліфікації, можливості кар'єрного росту.

Прагне до збільшення числа ділових зв'язків на умовах прозорого фінансового та відкритого ділового, довгострокового співробітництва.

Хоча якість сервісу і є в значній мірі суб'єктивним і оцінка його проводиться з точки зору критеріїв якості у відчуттях обслуговується, всім добре відомо, що незадоволеність клієнта від обслуговування в ресторані або готелі залежить від самого обслуговування.

Таким чином, дослідження показують, що головною причиною того, удостоює чи своїм відвідуванням клієнт підприємство обслуговування ще раз чи ні, є добре чи погане обслуговування йому надане. У перший раз гостя можна заманити гарною рекламою, багатим інтер'єром або різноманітністю меню, але вдруге він приходить завдяки професійній роботі персоналу та високій якості обслуговування, отриманого раніше. Високий рівень мотивації для якісної роботи є, таким чином, бажаним не просто з організаційної точки зору, але зважаючи прямого і очевидного впливу на клієнтів і на їхнє сприйняття якісного обслуговування.

Виробничо-господарська діяльність підприємства, його права та обов'язки регулюються законом про підприємницьку діяльність.

Управління підприємством здійснюється на базі певної організаційної структури [28, c. 56].

Структура підприємства та його підрозділів визначається підприємством самостійно.

При цьому важливо виконання наступних умов:

рішення одних і тих же питань не повинно перебувати у віданні різних підрозділів;

всі функції управління повинні входити в обов'язки керівників підрозділів;

на даний підрозділ не повинно покладатися вирішення питань, які ефективніше вирішувати в іншому.

Структура управління може змінюватися відповідно до динаміки масштабів і змісту функцій управління.

Управління підприємством в сучасних умовах має здійснюватися на основі поєднання принципів самоврядування трудового колективу і прав власника на використання свого майна.

На сьогоднішній день на підприємстві працює 92 людини.

Організаційна структура розглянутого підприємства показана на малюнку 1. Представлена структура є лінійною.

Малюнок 1 - Організаційна структура підприємства

Підприємство очолює Керівник, який організує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його стану і діяльність перед державою і трудовим колективом.

Директор представляє підприємство у всіх установах і організаціях, розпоряджається майном підприємства, укладає договори, видає накази по підприємству, відповідно до трудового законодавства приймає та звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає стягнення на працівників підприємства, відкриває в банках рахунки підприємства.

Помічник директора забезпечує контроль за постачанням та реалізацією продуктів харчування в підприємства громадського харчування, організує всі види обслуговування і додаткового сервісу для клієнтів та інші організаційні роботи.

Бухгалтерія здійснює облік коштів підприємства і господарських операцій з матеріальними та грошовими ресурсами, встановлює результати фінансово-господарської діяльності підприємства, виробляє фінансові розрахунки з замовниками та постачальниками і т. д. У завдання цього відділу входить також отримання кредитів у банку, своєчасне повернення позичок, стосунки з державним бюджетом.

Інспектор з кадрів займається наймом і відбором персоналу, розробляє положення про стимулювання працівників, колективного і трудові договори, оформляє накази по особовому складу.

Старший адміністратор займається прийомом замовлень на готельні послуги, працює з клієнтами, контролює виконання замовлень, організовує рекламні акції, займається просуванням послуг, оновленням їх асортименту.

Головний інженер здійснює обслуговування та ремонт складських і виробничих площ, відповідає за енергопостачання підприємства і роботу всіх комунальних мереж.

Заступник директора з безпеки відповідає за безпеку клієнтів і співробітників підприємства, забезпечується порядок в готельному комплексі та на автомобільній стоянці.

Інженер з охорони праці відповідає за дотримання техніки безпеки на підприємстві і виконанні правил охорони праці.

Начальник служби номерного фонду забезпечує порядок в готельних номерах, стежить за своєчасною та якісною їх прибиранням, забезпеченням господарським інвентарем.

Функції структурних одиниць закріплені в положеннях про відділи, функції працівників регламентуються посадовими інструкціями.

На принципі поділу управлінської та неуправленческой роботи, а також принципі делегування повноважень будується робота підприємства.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры