Службова частина (апарат видання)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 37 из 69Следующая ⇒

ЛЕКЦІЯ № 21

ПЛАН

1. Основний предмет видавничої діяльності книга.
2. Подвійна природа книги.
3. Змістова й матеріальна структура книги.

Подвійна природа книги

За винятком суто спеціалізованого газетно-журнального та етикетково-пакувального виробництва, у всіх інших випадках головним предметом діяльності і видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції.                   Точне і повне визначення поняття «книга» й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень «книги» як терміна не є досі загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють від інших засобів збереження і передачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого – її універсальними особливостями та багатофункціональним призначенням. Складною і багатозначною є етимилогія слова книга в різних мовах. Але у всіх випадках у різних народів первинним значенням для поняття книга ставав або матеріал для нанесення на нбого письма, або якийсь писемний елемент, або пристрій, з допомогою якого цей елемент фіксували на матеріалі.                                                                                                                         Віддавна формувалась й головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі і просторі інформації певного змісту.                                                          

Книга – це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом понад 48 сторінок.                                                                            

Як культурна цінність і як матеріальний предмет книга змістовно і просторово організована. Вона має свою внутрішню і зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складові, численні художні і шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані закони творення.                             

Структуру побудови книги варто розглядати саме крізь призму двох характеристик: змістової і матеріальної.

Змістова структура книги

На основі аналізу вітчизняного і зарубіжного книгознавчого досвіду виділимо такі структурні складові змістової частини книги:

· службова (видавнича);

· вступна;

· основна;

· заключна.

Ця частина складає передусім напрацьований історичним досвідом і регламентований певними нормами, стандартами тієї чи іншої країни мінімум уніфікованих інформаційних даних, які вміщуються на початкових і прикінцевих сторінках книжкового видання з метою його ідентифікації як усередині країни, так і за кордоном.

 Кількість таких сторінок залежить від характеру видання і концепції оформлення книги. Йдеться передусім про її вихідні відомості. Сюди ж можна віднести також зміст, подачу якого українські видавці, за прикладом зарубіжного книговидання, останнім часом активніше переносять з кінця на початок книги, а також колонцифри, колонтитули, що розміщуються по тексту видання.                                          

Вступна частина – це додатковий до основної частини текст або кілька текстів, підготовлені за ініціативою видавництва чи автора для повнішого і глибшого сприйняття читачем пропонованного видання.

Є декілька головних випадках, у яких виникає доцільність, а то й необхідність виокремлення вступної частини видання:

· раритетність видання, повернення його читачеві з колишніх спецсховів або після віднайдення в архівах;

· перевидання, обумовлене незадоволеним читацьким попитом чи внесеними автором (видавництвом) змінами, уточненнями, доповненнями;

· перше видання популярного серед масового читача чи надто важливого з наукової точки зору твору в перекладі з іншої мови;

· ювілейне або поліпшене щодо художнього оформлення чи поліграфічного виконання видання, спонукане ювілеєм автора, неординарною в житті країни, регіону чи начального закладу подією;

· неповторність твору з точки зору форми та змісту;

· актуальність твору в конкретному часовому вимірі для чітко визначеної читацької групи чи певного регіону.

Умовно до цієї частини можна віднести такі складові змістової побудови книги:

· передмова;

· вступна стаття;

· історико-біографічний нарис.

Передмова – складова вступної частини видання, яка орієнтує читача у змісті, структурі та призначенні видання, звертає увагу на його особливості.                 Розрізняють передмови за авторською належністю. Творцями їх можуть бути автори, редактори, упорядники, перекладачі, провідні фахівці з проблематики, якій присвячене видання, або відомі політики, діячі культури, науки, освіти. Звідси й різні варіанти назв передмов – «Від автора», «Від редактора», «Від упорядника», «Від видавництва», «Від перекладача».  

Обсяг передмов, як правило, невеликий – здебільшого це одна-дві сторінки, рідше – кілька сторінок.

Вступна стаття – складова вступної частини видання, головне завдання якої – дати читачеві більше доступно написаного нового, аналітичного матеріальну, що допоможе краще, глибше зрозуміти твір, суспільно-політичні умови його створення і житейську долю його творця. Автором вступної статті, як правило, виступає відомий у галузі знань спеціаліст. Обсяг вступної статті коливається залежно від обсягу самої книги, її проблематики і призначення – від половини до трьох видавничих аркушів.                            

На відміну від вступної статті, історико-біографічний нарис є більшим за обсягом і самостійним твором. Його проблематика часто виходить за межі означеної праці, що публікується. Тут менше аналізується сама праця, але значна увага звертається на історичне, суспільно-політичне тло, умови формування світогляду автора, ретроспективу його життя і творчості.                                                                           

Важливо також наголосити на місці розташування та віуальному виділенні вступної частини видання. Зазвичай її елементи розміщуються відразу після титульного аркуша і набираються шрифтом іншой гарнітури, відмінної від основної частини. Якщо передмова невелика за обсягом, нерідко її верстають на іншу ширину рядка (частіше – вужчу) або із зміненими від основної частини пробілами між рядками.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?