Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Утворення, особливості станово-представницької монархії у Польщі, її державний устрій ( XIV-XV ст).
Содержание книги
- Причини кризи і падіння республіки в Римі: зміни в економіці, повстання рабів.
- Реформи братів Гракхів в Стародавньому Римі.
- Перехід від республіки до монархії в Римі: диктатура Сули, тріумвірати.
- Принципат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Домінат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Реформи імператорів Діоклетіана та Константина в Римі.
- Поділ Римської імперії на Західну і Східну. Падіння Західної імперії та її значення.
- Діяльність преторів та римських юристів як джерело права.
- Закони XII таблицьу Римі, їхня характеристика.
- Джерела римського права в період імперії.
- Рецепція римського права в Середньовічній Європі.
- Виникнення держави Франків, особливості цього процесу, її розвиток та розпад
- Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла
- Салічна правда» пам’ятка ранньофеодального права Франків.
- Утворення Французької феодальної держави.
- Сеньйоральна монархія у Франції. Королівська влада. Реформи Людовіка IX
- Утворення станово – представницької монархії Франції . Характерині риси.
- Встановлення абсолютизму в Франції. Зміни в суспільному ладі та державному устрої.
- Реформи кардинала А.Ришельє та Людовіка ХІV у Франції
- Велика Хартія Вольностей 1215 р.: передумови прийняття, зміст, оцінка.
- Виникнення станово-представницької монархії в Англії: зміни в соціально-економічній системі, суспільному ладі. Обгороджування селянських і общинних земель. Криваве законодавство ( XІІІ-XIV cт.)
- Виникнення, структура, компетенція англійського парламенту ( XIII-XVII ст.).
- Державний устрій Англії в період станово-представницької монархії ( XІІІ-XIV cт.).
- Судова система Англії в період Середньовіччя (XI-XVII).
- Утворення Німецької феодальної держави. Етапи та особливості її розвитку.
- Виникнення “Священної Римської імперії німецької нації”, її суспільний лад та державний устрій (X-XIII ст.)
- Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій ( X-XVII).
- Абсолютна монархія в Австрії ( зміни в суспільному ладі та державному устрої). Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ (XVIIст.)
- Утворення Візантійської держави, етапи її розвитку, історична значимість та падіння.
- Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у VIII-XIV cт.
- Утворення Польської держави, її розвиток, суть та падіння ( доба Середньовіччя).
- Вотчинна монархія у Польщі ( X-XIII ст.).
- Утворення, особливості станово-представницької монархії у Польщі, її державний устрій ( XIV-XV ст).
- Утворення Речі Посполитої, її суспільний лад та державний устрій ( XV-XVIIст.).
- Польський Вальний сейм і місцеві сеймики: утворення, роль в державі в добу Середньовіччя.
- Магнатська олігархія у Польщі. Чотирирічній сейм. Падіння (поділи) Речі Посполитої.
- Другий етап революції у Англії (1642-1648). Політичні угруповання. Громадянські війни та їхні наслідки.
- Республіка у Англії, її державний устрій на підставі “Знаряддя управління” 1653р., її подальший розвиток.
- Становлення конституційної монархії в Англії в кінці XVII – на початку XVIII ст. Та системи парламентаризму.
- Утворення політичних партій консерваторів та лібералів у Англії (XIX cт.), їх суть, програма та оцінка діяльності.
- Посилення влади уряду у XIX ст. У Англії. Роль парламенту, королівської влади. Місцеві органи адміністрації та самоуправління.
- Перший етап революції у Франції (1789-1792рр.). Конституція 1791р. Проголошення республіки.
- Революція 1848 р. у Франції. Проголошення республіки (другої). Конституція 1848р.
- Третя республіка у Франції (1870-1940рр.). її державний устрій та політичний режим.
- Новий курс” президента Ф. Д. Рузвельта у США: соціальна і політична сфера. Закон вагнера 1935р.
- Посилення влади президента США в роки та після другої світової війни.
- Основні політичні партії у Великобританії на сучасному етапі.
- Державний устрій фрн за конституцією 1949р.
- Зміни в державному устрої та політичному режимі Італії в період фашистської диктатури.
- Відновлення незалежності Польської державності у 1918-1919 рр. Конституція 1921р.
Похожие статьи вашей тематики
З кінця XIII ст., після періоду феодальної роздробленості (у XII-XIII ст.) у Польщі відновився об’єднувальний процес. Інституціональним виявом цього була систематична коронація правителів, починаючи з Пшемисла ІІ (1295р.). Тобто можна вважати, що закінчився період вотчинної монархії і виникла станово-представницька монархія – Польське королівство.
Формуванні і розвиток станової монархії у Польщі мають певні особливості. Перевагу над іншими станами, в т.ч. в правовому відношенні, отримало дворянство (шляхетство), яке становило значний відсоток вільного населення і вважалось найчисельнішим у Європі. Інша відмінність – це економічна політична слабкість міщан – стану, який у зв’язку з низкою причин не виконав такої серйозної ролі в розвитку станової монархії та справі централізації держави. Це всезростаючий вплив одного стану – шляхти- на вирішення загальнодержавних справ, в управлінні державою взагалі, його постійні намагання обмежити королівську владу. Це виборність монарха, повноваження якого почали переходити до дворянського представницького органу – сейму, внаслідок чого виник своєрідний дуалізм влади – органів державної виконавчої влади і сейму та місцевих сеймиків, тобто органів станових. Це своєрідна структура сейму, де не було ні палати духовенства, ні палати третього стану. В результаті розвиток станової монархії вів країну не до централізації, абсолютизму, а до децентралізації, встановлення так званої шляхетської республіки, всевладдя і вседозволеності дворянства, що зрештою призвело до втрати незалежності, державності. Наслідком поділу феодальної роздробленості були значні територіальні втрати, головно на сході та півночі.
Від 1320 р. Польську державу постійно очолював король. Як законодавець король видавав нормативні акти, але за згодою і співучастю королівської ради. Самостійно законодавчу компетенцію король мав лише щодо королівських міст і єврейського населення. Королівська рада здійснювала управління державою разом з королем. Члени ради разом з королем становили королівський суд.
Поступово сформувались уряди, сфера діяльності яких охопила всю державу. Уряди (посади) поділялись на центральні та локальні; центральні у свою чергу – на коронні та придворні. До них належали уряди канцлера, підканцлера, скарбника, маршалка.
Управління територіями здійснювали урядники локальні – земські та королівські. Попередні удільні території – князівства та землі з XV ст. почали називатись воєводствами, хоча деякі території зберегли назви земель. Воєводства поділялись на каштелянії. В другій половині XV ст. їх замінили поділом на повіти. Найвищими земськими урядниками були воєводи, потім каштеляни. Ці посади призначав король. Наступним за значущістю був підкоморій (у воєводствах) – урядник фіскального управління. Він розв’язував питання зі земельних спорів, мав обов’язок захищати сиріт і вдів (із шляхти). Далі йшов земський суддя, який розглядав справи шляхти. З кін. XІV ст. король призначав старост гродових (міських). Існувала ще посада (уряд) юстиціарія (оправца), який відповідав за громадський спокій і порядок.
Народні віча замінили з XIII ст. періодичні (щорічні) з’їзди урядовців, вищого духовенства і магнатів, що скликались по землях і називались коллоквіумами. З XІV ст. скликались і загальнодержавні з’їзди, які польські дослідники називали передпарламентами. Загальнодержавний сейм перейменували у вальний. Сейм міг приймати рішення і при відсутності короля, однак король мусив їх затверджувати. Сейм розв’язував питання про податки, приймав найважливіші закони й інші нормативні акти, затверджував видані королем привілеї. На сеймі відбувалося обрання короля, представник сейму були присутні під час підписання міжнародних трактатів.
|
