Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у VIII-XIV cт.
Содержание книги
- Причини кризи і падіння республіки в Римі: зміни в економіці, повстання рабів.
- Реформи братів Гракхів в Стародавньому Римі.
- Перехід від республіки до монархії в Римі: диктатура Сули, тріумвірати.
- Принципат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Домінат у Римській державі: зміни в суспільному ладі та державному устрою.
- Реформи імператорів Діоклетіана та Константина в Римі.
- Поділ Римської імперії на Західну і Східну. Падіння Західної імперії та її значення.
- Діяльність преторів та римських юристів як джерело права.
- Закони XII таблицьу Римі, їхня характеристика.
- Джерела римського права в період імперії.
- Рецепція римського права в Середньовічній Європі.
- Виникнення держави Франків, особливості цього процесу, її розвиток та розпад
- Суспільний лад Франків. Реформи Карла Мартелла
- Салічна правда» пам’ятка ранньофеодального права Франків.
- Утворення Французької феодальної держави.
- Сеньйоральна монархія у Франції. Королівська влада. Реформи Людовіка IX
- Утворення станово – представницької монархії Франції . Характерині риси.
- Встановлення абсолютизму в Франції. Зміни в суспільному ладі та державному устрої.
- Реформи кардинала А.Ришельє та Людовіка ХІV у Франції
- Велика Хартія Вольностей 1215 р.: передумови прийняття, зміст, оцінка.
- Виникнення станово-представницької монархії в Англії: зміни в соціально-економічній системі, суспільному ладі. Обгороджування селянських і общинних земель. Криваве законодавство ( XІІІ-XIV cт.)
- Виникнення, структура, компетенція англійського парламенту ( XIII-XVII ст.).
- Державний устрій Англії в період станово-представницької монархії ( XІІІ-XIV cт.).
- Судова система Англії в період Середньовіччя (XI-XVII).
- Утворення Німецької феодальної держави. Етапи та особливості її розвитку.
- Виникнення “Священної Римської імперії німецької нації”, її суспільний лад та державний устрій (X-XIII ст.)
- Австрія: утворення держави, суспільний лад, державний устрій ( X-XVII).
- Абсолютна монархія в Австрії ( зміни в суспільному ладі та державному устрої). Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ (XVIIст.)
- Утворення Візантійської держави, етапи її розвитку, історична значимість та падіння.
- Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у VIII-XIV cт.
- Утворення Польської держави, її розвиток, суть та падіння ( доба Середньовіччя).
- Вотчинна монархія у Польщі ( X-XIII ст.).
- Утворення, особливості станово-представницької монархії у Польщі, її державний устрій ( XIV-XV ст).
- Утворення Речі Посполитої, її суспільний лад та державний устрій ( XV-XVIIст.).
- Польський Вальний сейм і місцеві сеймики: утворення, роль в державі в добу Середньовіччя.
- Магнатська олігархія у Польщі. Чотирирічній сейм. Падіння (поділи) Речі Посполитої.
- Другий етап революції у Англії (1642-1648). Політичні угруповання. Громадянські війни та їхні наслідки.
- Республіка у Англії, її державний устрій на підставі “Знаряддя управління” 1653р., її подальший розвиток.
- Становлення конституційної монархії в Англії в кінці XVII – на початку XVIII ст. Та системи парламентаризму.
- Утворення політичних партій консерваторів та лібералів у Англії (XIX cт.), їх суть, програма та оцінка діяльності.
- Посилення влади уряду у XIX ст. У Англії. Роль парламенту, королівської влади. Місцеві органи адміністрації та самоуправління.
- Перший етап революції у Франції (1789-1792рр.). Конституція 1791р. Проголошення республіки.
- Революція 1848 р. у Франції. Проголошення республіки (другої). Конституція 1848р.
- Третя республіка у Франції (1870-1940рр.). її державний устрій та політичний режим.
- Новий курс” президента Ф. Д. Рузвельта у США: соціальна і політична сфера. Закон вагнера 1935р.
- Посилення влади президента США в роки та після другої світової війни.
- Основні політичні партії у Великобританії на сучасному етапі.
- Державний устрій фрн за конституцією 1949р.
- Зміни в державному устрої та політичному режимі Італії в період фашистської диктатури.
- Відновлення незалежності Польської державності у 1918-1919 рр. Конституція 1921р.
Різко скоротилося крупне землеволодіння рабовласницького типу. Великого значення набули вільні сільські общини. Землеробство перебудовувалося на феодальній основі: на зміну праці рабів приходила праця різних категорій залежного населення. Корінним чином змінюється адміністративний устрій. Старі діоцези та провінції замінюються новими військово-адміністративними округами - фемами. З розселених в кордонах імперії слов'ян, вірменів, сирійців, а також вільних візантійських селян створюється у VIII ст. новий особливий військовий прошарок - т. зв. стратіотів. За несення військової служби стратіоти отримували від уряду в спадкове володіння земельні наділи. Таке землеволодіння було привілейованим: воно звільнялося від усіх податків, крім поземельного.
Візантійська армія комплектувалася в цей час майже виключно з місцевих жителів, а не найманців. На чолі фем стояли командири фемного війська - стратиги, у чиїх руках зосереджувалося не лише військове управління, але й цивільна адміністрація.
Перемогу на селі нових феодальних відносин зафіксував кодифікований у VIII ст. «Землеробський закон». Ц ей закон став записом норм звичаєвого права. Верховним власником землі проголошувалася вільна сусідська община. Орні землі, сади, виноградники перебувають у приватному володінні общинників. Луги, вигони, ліси тощо - у спільному користуванні. Община в цілому платить податки державі. Поряд з основною категорією вільних общинників - георгів - з'являються неімущі бідняки - опори, які здають свої землі в оренду іншим общинникам або взагалі покидають їх. На селі є і наймити - містії (головним чином пастухи) та раби. «Землеробський закон» не дозволяв продавати землю не членам общини; її можна було здавати в оренду або обмінювати лише односельчанам. Отже, можна говорити, що у VII-VIІІ ст. у Візантії розпочинається процес феодалізації, який в основному завершується в XI ст.
Прискорення майнового розшарування на селі призвело до розорення частини селянства, перетворення його на залежних, т. зв париків. Дінати (так називали можновладців - багатіїв, від «діна» - сила) нерідко самовільно захоплювали общинні землі і силою примушували вільних общинників перетворюватися на париків. Збіднілі селяни не могли платити державні податки, цим зменшувалася чисельність стратіотського ополчення, що занепокоювало імператорську владу. Імператори Македонської династії (867-1056) видали ряд законів (новел) про землю.
Водночас проходить подальше удосконалення державного апарату. Кількість відомств досягнула шістдесяти. Найважливішим з них було податкове. Велику роль відігравало відомство державної пошти та зовнішніх зносин. Кожній посадовій особі присвоювався відповідний титул. Ієрархія титулів була узаконена табелем про ранги. Імператорський синкліт (сенат, в якому переважали вищі чиновники) був повністю підпорядкований главі імперії. Церква була міцно підпорядкована державній владі, патріарх повністю залежав від імператора. Єпископи особистих володінь не мали. Прибутки церкви визначалися в основному милістю імператора. Лише наприкінці X ст. добровільні піднесення населення були узаконені як особливий церковний податок (канонікон), що сплачувався подвірно грошима і натурою. У 1054 р. відбувся офіційний розкол церков на православну (східний обряд) та римо-католицьку (західний обряд). Македонській династії доводилося вести безперервні війни з арабами та слов'янами. В середині X ст. міжнародне становище Візантії дещо покращилося, що пояснювалося ослабленням Болгарії та розпадом Багдадського халіфату. У арабів було відвойовано частину Месопотамії та Малої Азії, Крит та Кіпр. У 1018 р. була завойована Болгарія, і знову під владою Візантії опинився весь Балканський півострів по Дунай включно. Але з 30-х років XI ст. кордони імперії стали скорочуватися: Візантія зіткнулася з новим могутнім ворогом - турками-сельджуками.
В середині XIV ст. у Візантії розпочалась громадянська війна – між землевласницькою та міською знаттю і міщанами, яких підтримувало селянство. Візантія вийшла з війни ще більш ослабленою. Від імперії відпали значні західні території, посилилась феодальна роздробленість країни, точились міжусобні війни. В XIV ст. активізувались турки, 29.05.1453 р. взятий Константинополь. Візантійська імперія перестала існувати.
|
