Основні елементи моделювання програм.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 62 из 68Следующая ⇒

ДОДАТКИ

Додаток 24.

Сумка допомоги.

ДОДАТКИ

Додаток 25.

Історія.

У великому місті на березі Дніпра жив собі молодий 32-річний чоловік Олесь.
Він працював на фірмі, мав цікаву, добре оплачувану роботу, колег, які його поважали. Упродовж 7 років роботи Олесь добре підіймався по сходинках професійної кар'єри у фірмі. Й досяг значного успіху.
Коли Олесеві було 30 років, він зустрів своє кохання – гарну студентку Оленку, котра згодом стала його дружиною. Вони жили окремо від батьків у двокімнатній квартирі, яку придбали в кредит.
У Олеся була дуже мудра й ласкава мама. Вона вміла підтримати його у важку хвилину. Мама дуже швидко знайшла спільну мову з Оленкою. Вони навіть стали подругами.
У вільний час молоде подружжя раділо життю: ходили у театри, на виставки, вечірки, виїжджали з друзями на природу. З дитинства Олесь захоплювався футболом. Щосуботи він грав у нього з друзями в місцевому парку.
Олесь почувався впевненим у собі, щасливим. Він жив з надією на те, що попереду на нього чекає ще багато нових утверджень й великих досягнень.
Але сталося несподіване... Олесь їхав з роботи пізно ввечері на власному авто... й ... потрапив в аварію. Скрегіт металу, скляні бризки, круговерть, холод, темрява...
Коли він прийшов до свідомості, не зміг поворухнути ногами. Вони оніміли... Та й руки не були такими справними як раніше. Лікарі сказали, що Олесь внаслідок спинномозкової травми вже ніколи не зможе ходити.
Він став інвалідом… й був змушений сісти в інвалідний візок.
Фірма знайшла нового працівника. Втративши роботу, Олесь разом із нею втратив успіх та пристойне матеріальне забезпечення.
Спочатку до нього приходили друзі, знайомі, колеги... але чомусь більшість із них уникали його погляду й затримувались ненадовго. Згодом ці візити ставали все рідшими, а потім й зовсім припинилися. Та хіба ж можна за це засуджувати людей? Адже нелегко ділити чужий біль й вселяти надію там, де трапилась біда.
Так поступово Олесь втратив підтримку друзів.
Разом із недугою в хату увірвались сум та смуток. Вже не чутно було веселого гомону й срібного сміху Оленки. Радість покинула їхню домівку, їхнє життя.
Олесь не міг призвичаїтись до нового стану. Він годинами просиджував біля вікна і почувався безпорадним та зайвим у цьому світі, впевненість у власних силах полишала його.
А через півроку після аварії молода дружина сказала, що вона більше так жити не може, що ще молода і не в силах витримати цього жаху. Олена пішла до іншого. Так він втратив свою любов, свою дружину.
Єдиною людиною, хто залишався з Олесем, була його мама. Вона не втомлювалася повторювати: «Сподівайся, сину, не можна губити надію!!! Людина живе, доки жива надія!»

ДОДАТКИ

Додаток 26.

Мета-план.

ДОДАТКИ

Додаток 27.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США