Закордонні видання Києво-могилянської академії

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 44Следующая ⇒

5.Закордонні видання Києво-могилянської академії

Щоб обійти заборону друкувати у своєму місті, Києво-Могилянська академія і пов’язані з нею діячі замовляли видання своїх праць за кордоном, переважно в Німеччині. Інколи іноземні видавці бралися за видання українських авторів з комерційних міркувань. Найбільше друкували за кордоном латиномовні твори Феофана Прокоповича. У ряді міст (Гамбурґ, Гота, Ляйпціґ) вийшли передруки з петербурзьких, московських або талліннських видань його творів.

 Натомість Київська академія видала у Вроцлаві 1743 р. збірку ораторської прози, віршів і публіцистики Прокоповича.

 1744 р. у Вроцлаві у міського друкаря німецькою мовою надруковано Феодора Леонтовича "Пісню з київського парнаса".

 Як припускають, з розрахунку на продаж в Україні й Польщі, виданий 1755 р. фірмою Корна переклад однієї з французьких історій про Карла XII

Проте слід визнати, що і друкування за кордоном не набуло такого розмаху, який забезпечив би подальший розвиток Київської академії. Залишається додати, що не реалізовано проект заснування університету в Батурині, який передбачав і заснування університетської друкарні.

6.Діяльність російських друкарень в Україні у ХVІІ-ХVІІІ столітті.

Частка книг, надрукованих в Галичині і на Правобережжі польсько-католицькими друкарнями, зростала впродовж усього XVIII ст. Натомість російською мовою друкарні Гетьманщини від 1720-х рр. публікували лише окремі урядові розпорядження та укази.

Перша друкарня, що мала видавати російськомовні книжки гражданським шрифтом, організована 1764 р. у Єлизаветграді при правлінні новозаснованої Новоросійської губернії.

Губернатор спершу намагався придбати обладнання та фахівців для неї в Києво-Печерській лаврі. Коли ж Лавра відповіла, що й сама не веде "гражданського" друкування, губернатор домігся розпорядження сенату, щоб губернській канцелярії виділили з  Петербургу верстати, обладнання, матеріали і людей для В друкарні, крім бланків, перепусток та інших документів, 1765 р. надруковано "Азбуку" і російський переклад комедії Ж. Б. Руссо "Кофейний дім".

Після того друкарню перевезено в Кременчук, де вона друкувала адміністративну документацію. Заснована в 1764 р., після скасування гетьманату, Малоросійська колегія вже наступного року теж звернулася до Лаври з проханням допомогти в заснуванні друкарні в Глухові, потрібної для друкування офіційних листів. Лавра відповіла відмовно, мотивуючи тим, що не має ні "гражданського" шрифту, ні зайвих майстрів, яких могла б відпустити до Глухова.

Отже, у другій половині 60-х рр. не вдалася жодна зі спроб заснувати в Україні друкарство гражданським шрифтом, яке в тодішніх умовах могло бути тільки російськомовним. Перші гражданськошрифтні, російські за мовою видань, друкарні з’явилися в Україні наприкінці 80-х рр. XVIII ст. Київський митрополит ставши 1786 р. архімандритом Лаври, вже наступного року домігся дозволу Катерини II на відкриття друкарні для видання книг російською та західними мовами. Першими її друками стали історичні твори й вітальні казання самого митрополита, проповіді і промови,посібники з мов.

1797 р. у Миколаєві почала діяти друкарня Чорноморського адміралтейського правління. Крім навчальних посібників з математики, астрономії та інших наук, вона видавала літературні твори російською мовою. В самому кінці XVIII ст. засновані урядові друкарні в центрах губерній (діяли вони при губернських канцеляріях): з 1793 р. у Катеринославі і Харкові, з 1798 р. у Кам’янці на Поділлі, з 1799 р. у Києві. Головним завданням їх було розмноження оголошень, офіційних розпоряджень та листів, бланків паспортів, перепусток, карантинних та інших посвідчень.

У той же час впродовж 1787-1799 рр. виникло щонайменше 34 нові друкарні, З них 12 друкували переважно російською мовою.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте