Київське лаврське друкарство 30-40-х рр. ХVІІ століття.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 44Следующая ⇒

Впродовж останніх двох десятиріч перед Хмельниччиною умови для освітньої діяльності ускладнилися. Більшість українських магнатів і багато шляхтичів на той час перейшли до католицького табору, деякі діячі культури, свого часу пов’язані з православною шляхтою, стали прибічниками унії. Ті, хто залишився вірними православ’ю, вважали необхідним згуртування всіх прибічників православної церкви. 1632 р. за угодою між керівниками Київського братства  і тодішнім архимандритом Лаври Петром Могилою братська школа злилася з лаврською, що поклало початок Київському колегіумові (згодом перетвореному на академію)

1633 року польський уряд санкціонував обрання на київського митрополита Петра Могилу. Після поразки повстань 1637-1638 рр вплив на Лаврську друкарню мав тільки Петро Могила. Встановити такий контроль допомогло й те, що в 1632 р. помер Памво Беринда , визначний друкар, з яким архимандрит не міг не рахуватися. Ті діячі культури, які залишилися при Лаврі були однодумцями Могили або просто виконували його доручення.

Позицію митрополита Петра Могили і його найближчих співробітників багато в чому можна назвати суперечливою. Вони готові були залишатися лояльними до польського уряду за умови, що він забезпечить свободу дій для православної церкви і зважатиме на інтереси православної шляхти. І якщо в період співпраці Лаври з братством лаврська друкарня випускала вірші на честь запорізьких козаків, то тепер у публіцистичних виступах діячів Лаври звучить осуд козаків як "бунтівників".

У видавничій діяльності Петро Могила керувався насамперед інтересами верхівки православної церкви.

В Україні, як і в тогочасній Європі до книг релігійного змісту і далі додавали цілком світські присвяти, вірші, передмови чи післямови. У передмовах і на полях сторінок подавалися наукові коментарі та пояснення малозрозумілих місць, наводилися поклики і цитати з джерел. Продовжують виходити видання "мовою простою", а для деяких книжок цією мовою перекладалися навіть фрагменти богослужбових текстів.

Важливими подіями для всіх прибічників православ’я були підготовка в Києві першого зведеного викладу основ православного віровчення ("Православне ісповідання віри»).

Лаврська друкарня налагодила друкування книжок латинською та польською мовами, 1633 р. лаврська друкарня придбала від Львівського братства матриці латинського шрифту і до кінця року встигла видати панегірик Петрові Могилі польською мовою.

Усі п’ять відомих нині книжок, видрукуваних у Києві до середини XVII ст. латинською мовою, — панегірики, що їх написали слухачі Київського колегіуму. Укладання таких творів було тоді складовою частиною навчання

Орієнтуючись на запити читачів, Лавра поряд з книжками великого розміру і далі видавала й малоформатні "подорожні" книжечки, призначені для індивідуального читання вдома і під час подорожі (Псалтир з молитвенником 1629 р.,Часослов1633 р.,Анфологія 1636 р.) При мініатюрному форматі всі ці книжки мають досить значний обсяг — 300-500 арк.

У лаврі видавалися також образи на великих аркушах.

Смерть митрополита Петра Могили 1 січня 1647 р. не внесла істотних змін у видавничу програму друкарні. 1647 р. надруковано панегірик на пошану Петра Могили у зв’язку з його похороном.

Друкарня в 30-40-і роки залишалася добре організованим підприємством, що викликало захоплення сучасників . Кількість верстатів друкарні в цей час невідома; очевидно, їх було не менше чотирьох. Як видно з якості відбитків, обладнання було на рівні найкращих тогочасних поліграфічних підприємств. Багато особливостей оформлення, започаткованих лаврською друкарнею, були підхоплені іншими видавничими осередками.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?