Діяльність польських друкарень в Україні у ХVІІ-ХVІІІ столітті

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 44Следующая ⇒

Польські друкарні видавали книги не лише для поляків, але й для всіх, хто читав польською мовою, — серед таких ставало щораз більше і українських шляхтичів, міщан, представників вищого духовенства. Цілком природно, що польські видавничі заклади, які діяли в Україні, друкували також праці авторів-українців і твори, тематично пов’язані з Україною. Практично всі польські друкарні видавали й латиномовні тексти, отже, за мовою видань їх можна називати польсько-латинськими. Більшість цих друкарень належали установам римсько-католицької церкви або були з нею пов’язані, що не могло не позначитись на їхньому репертуарі.

До найбільших в Україні за числом публікацій належала друкарня Львівського єзуїтського колегіуму, хоч серед єзуїтських друкарень Речі Посполитої вона була однією з менших, зокрема, дуже поступалась друкарні Віленської академії. Діяла друкарня львівських єзуїтів від 1643р. до скасування ордену в 1773 р.. Спершу друкарня діяла порівняно мляво і інтенсифікувала свою працю з 1697 р., особливо ж — з 1720-х рр.

Найінтенсивніше працював цей видавничий заклад у другій чверті XVIII ст. добі типово контрреформаційної бароккової культури. З числа видань, що вийшли в другій половині XVII ст., майже половину становили панегірики. Видавались і книги релігійно-моралізаторського змісту, богословського та богословсько-полемічного.

 Друкувались і навчальні посібники, до найпопулярніших з яких належали середньовічна за походженням початкова навчальна граматика латини Альвара, посібник з риторики Сіпріана Соареса. У третій чверті XVIII ст. з’являються і навчальні книжки з історії, географії, математики, архітектури. Під кінець існування колегіуму частіше друкувалися тези диспутів, у тому числі й з нагоди захисту докторатів. При друкарні існувала також книгарня (її називали "бібліотекою"), яка обмінювалася книжками з друкарнями інших єзуїтських шкіл

У третій чверті XVIII ст. академія намагалась активізувати книговидання. Зменшилася кількість панегіриків, на головне місце серед видань висуваються теологічні, філософські та юридичні тези. 1784 р. академію скасовано, замість неї почав діяти ліцей, але друкарня при ньому ледь животіла.

У Львові в останніх десятиріччях XVII ст. діяло дві приватні польські друкарні.

На початку XVIII ст. виникла ще одна порівняно активна польсько-латинська друкарня, що належала католицькій церкві. Йдеться про засновану бл. 1707 р. друкарню братства св. Трійці, яке з 1696 р. діяло при Львівському катедральному костьолі. Незважаючи на таку назву, друкарнею керувало не братство, а один з ксьондзів катедральної парафії. У деяких з публікацій видавничий заклад названо просто "друкарнею св. Трійці", без згадки про братство. Першими відомими друками були два віршовані панегірики. Як і інші тогочасні польські видавці, братство Трійці друкувало панегірики, проповіді, тези диспутів, окремі навчальні посібники.

Недовго (1769-1774) діяла друкарня Львівського францисканського монастиря, до якої перейшли обладнання і шрифти друкарні Филиповича. Тривалішою (1760-1840) стала видавнича діяльність Бердичівського кармелітського монастиря. Виникнення друкарства в Бердичеві збіглося зі зростанням значення ярмарків у цьому місті, і це сприяло збутові як популярних свого часу бердичівських календарів, так і релігійних творів, шкільних посібників, господарських порадників.

Частка книг, надрукованих в Галичині і на Правобережжі польсько-католицькими друкарнями, зростала впродовж усього XVIII ст

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры