Порівняння психологічних бар’єрів жінок-лідерів з перешкодами в інших групах

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 33

    Нами були описані блоки психологічних бар’єрів, з якими стикаються у своїй професійній діяльності жінки-політики. Розглянемо докладніше перешкоди, у професійній діяльності лідерки, порівняно з чоловіками обох груп та жінками-«не лідерами». Їх можна поділити на п’ять блоків: особистісні перешкоди; гендерні очікування в політиці; комунікаційні проблеми: гендерно-рольові розподіли в родині та психологічні проблеми, пов’язані з матеріальними ресурсами

Особистісні перешкоди

    Коментуючи свою роботу як політиків місцевих рад, жінки-лідери порівняно з «нелідерами» та чоловіками обох груп послуговувались досвідом, що пов'язаний переважно із внутрішньоособистісними особливостями та перешкодами. Контент-аналіз глибинних інтерв’ю показав, що саме у лідерок блок особистих бар’єрів є найбільш змістовно наповненим (К = 17,3), тоді як найменша кількість особистісних перешкод зафіксована у чоловіків-«нелідерів» (К = 5,0), а от в жінок-«нелідерів» та чоловіків-лідерів показники виявилися ідентичними (К = 8,9) (табл. Х.1).

Таблиця Х. 1. Співвідношення блоків психологічних бар’єрів жінок-лідерів щодо представників інших груп

Блоки психологічних бар’єрів

Жінки-лідери

Жінки-«нелідери»

Чоловіки-лідери

Чоловіки-«не лідери»

Особистісні

17,3

8,9

8,9

5,0

Стратегії побудови політичної кар’єри

15,5

5,1

5,9

5,0

Гендерні очікування

8,5

5,6

6,0

2,5

Комунікаційні проблеми

8,1

5,1

2,6

3,4

Рамкові

7,2

4,0

3,7

5,2

Родина: гендерно-рольові розподіли

3,4

3,4

0,6

1,3

Психологічні проблеми, пов’язані з матеріальними ресурсами

2,8

2,0

3,0

4,2

Жінки: гендерні відмінності

1,9

3,4

5,9

    Коментуючи наповненість блоків психологічних бар’єрів за результатами контент-аналізу глибинних інтерв’ю, підкреслимо, що, що на відміну від жінкок-лідерів, для чоловіків-лідерів особистісний блок психологічних перешкод не став таким суттєвим, перемістившись на 6-те місце та 4-те – у чоловіків-«нелідерів». А от щодо жінок – «нелідерів», то так само, як і для лідерок, групове наповнення особистісного блоку виявилось найбільшим.

Пропонуємо деталізувати можливі причини такої ієрархії, порівнявши виявлені та відсутні підгрупи відповідного блоку психологічних перешкод у жінок-лідерів щодо інших респондентів. Особистісні риси жінок-лідерів (К = 6,9) стали найбільш наповненою підгрупою блоку, тоді як аналогічна підгрупа майже вдвічі менша у жінок-«нелідерів» (К = 2,8) та чоловіків-лідерів (К = 2,3) і більш як утричі бідніше наповненою у чоловіків-«не лідерів».

У якісному наповненні 11 тематичних ліній підгрупи «риси» у жінок-лідерів принаймні 8 характеризують високий рівень предметної соціальної самоефективності, а 2 найвагоміше змістовно стосуються готовності до саморозвитку (К = 2,3) та вміння ставити завдання і контролювати їх виконання (К = 1,5). Порівнюючи отримані результати з показниками у чоловіків-лідерів, з’ясували що остання риса-характеристикау них відсутня взагалі, а готовність до саморозвитку має зовсім невеликі показники (К = 0,1). Натомість найбільш текстуально представленими у підгрупі «риси» стали: наполегливість у досягненні мети (К = 0,4) та низька стресостійкість чоловіків порівняно з жінками-політиками (К = 0,4). Загалом ракурс особистісних рис чоловіків-політиків є розмаїтим, проте контент-аналіз текстів показав, що всі тематичні лінії доволі бідні. За результатами аналізу ми дійшли висновку, що відповідна підгрупа особистісних рис жінок-лідерів характеризує їх позитивний вплив на розвиток політичної кар’єри. Аналогічне про чоловіків-лідерів сказати не можна, бо, включаючи схожі ракурси змістовно вони практично пусті (табл. Х. 2).

Таблиця Х. 2. Підгрупи особистісного блоку бар’єрів порівняно з респондентами інших груп

Підгрупи особистісного блоку бар’єрів

Жінки-лідери

Жінки-«нелідери»

Чоловіки-лідери

Чоловіки-«нелідери»

Риси

6,9

2,8

2,3

1,5

Страхи

3,1

0,1

0,1

0,7

Мотивація

2,6

1,5

0,5

1,5

Рівень домагань

2,2

Вольові

1,9

1,1

Емоційність

0,6

2,9

1,2

Почуття провини

0,5

Схожою за змістом тематичних ліній є підгрупа особистісних рис і жінок-«нелідерів». Проте, так само, як і у чоловіків, вона бідно наповнена, що є свідченням розвиненості рис лише на початкових етапах. Відповідно до завдань нашого дослідження, звертаємо увагу на лінію, зафіксовану у «нелідерок» порівняно з лідерками. Зокрема малодосвідчені жінки вказують на наявність у них характеристик, пов’язаних із втратою пристосовуваності та гнучкості в переборюванні життєвих складнощей (К = 0,3). Щодо чоловіків-«нелідерів», то, порівняно з жінками- лідерами, підгрупа особистісних рис у них є нечисленною і вказує на характеристики лідерства в цілому. Так, найбільш суттєвою з них є лінія, що вказує на харизматичність та енергійність (К = 0,5).

Цікавими є результати у тематичній підгрупі психологічних бар’єрів, що пов’язана зі страхами. Так, порівняно з жінками-лідерами (К = 3,1) у чоловіків-лідерів (К = 0,1) і «не лідерів» (К = 0,7), а також у респондентів жінок-«нелідерів» (К = 0,1) вони практично відсутні. Проте, на наше переконання, подібна безстрашність вказує не на їх абсолютну відсутність, а скоріш на неготовність «зустрітися» зі своїми страхами та визнати їх публічно через внутрішню незрілість й інші причини, які і потребують подальшого дослідження.

Щодо мотивації як підгрупи психологічних особливостей, то порівняно з жінками-лідерами у решти респондентів зафіксована їх спільна відмінність. З усього переліку мотивів політичної діяльності, на відміну від жінок-лідерів, решта респондентів дали найбільш соціально бажану відповідь. За результатами контент-аналізу, домінуючою рисою-характеристикою мотивації чоловіків як лідерів, так і представників двох груп «нелідерів» є зміна життя на краще представників власних громад.

Враховуючи, що відповідні показники у лідерок невисокі (К = 0,5), порівняно з чоловіками-лідерами (К = 1,2), «нелідерами» (К = 1,1) й жінками «нелідерами» (К = 1,2), ми очікували конкретних прикладів реалізації мотивації в політичній діяльності. Проте саме у респондентів усіх груп порівняно з лідерками в реальності дії спрямовані на такі «поліпшення» в інтерв’ю зафіксувати не вдалось, що говорить про більш декларативний характер мотивації, ніж її реальну присутність в ієрархії мотивів політиків.

    Практично чоловіки обох груп не говорили у своїх інтерв’ю про докладання вольових зусиль для отримання бажаних результатів порівняно з жінками- лідерами (К = 1,9) й «нелідерами» (К = 1,1). Отримані результати є ще одним підтвердженням даних, здобутих при застосуванні батареї методик, які свідчать про найвищі показники сили волі у жінок-лідерів.

    Несподіваними були результати по підгрупі емоційності. Зокрема, порівняно з жінками-лідерами (К = 0,6) на емоційність як значну перешкоду у професійній самореалізації в політиці вказали респонденти груп жінок-«нелідерів» (К = 2,9) і чоловіків (К = 1,2). Ці дані стали суголосними з результатами кількісного етапу дослідження і ще раз підтвердили перебільшену увагу до емоційності як психологічної перешкоди саме жіночої самореалізації.

    Не зафіксована у жінок-лідерів, але дуже важлива з огляду на завдання дослідження є психологічна підгрупа бар’єрів, що пов’язані з почуттям провини. Її виявлено лише у респонденток групи жінок-«нелідерок» (К = 0,5) і пов’язана з їх комплексом винуватості щодо недостатнього приділення уваги своїй родині, дітям, виконанню домашніх обов’язків. Поширюються відповідні психологічні перешкоди і на стосунки в діаді «керівник – підлеглий». Так, жінки-«нелідери» почуваються винуватими, коли змушені відвідувати депутатські засідання комісій, сесій, використовуючи для цього робочі години основного місця працевлаштування. Як результат, вони намагаються компенсувати свою відсутність на робочому місці більш якісною роботою, додатковими навантаженнями та ін.

Гендерні очікування в політичній сфері

Дані глибинних інтерв’ю вказують на домінування гендерних очікувань у політичній сфері у лідерок (К = 8,5) порівняно з респондентами інших груп. Трохи нижчі показники очікувань зафіксовані у чоловіків-лідерів (К = 5,6) і жінок-«нелідерів» (К = 6,0). А от для чоловіків, що працюють у депутатських корпусах першу каденцію (К = 2,5), очікування не стали значною перешкодою професійній самореалізації.

Усі очікування стосовно політичної діяльності нами згруповані в три підтеми: самоочікування, очікування чоловіків та жінок щодо діяльності своїх колежанок (табл. Х. 3).

Таблиця Х. 3. Порівняльний аналіз гендерних очікувань у політичній сфері

Підгрупи блоку гендерних очікувань

Жінки-лідери

Жінки-«нелідери»

Чоловіки-лідери

Чоловіки-«нелідери»

Самоочікування

5,8

3,6

0,4

0,5

Очікування чоловіків (міжгрупові)

1,9

5,6

1,9

Жінки не делегують повноважень жінкам

(всередині групи)

0,8

2,0

0,1

    Контент-аналіз показав, що найбільш змістовно наповненою і вагомою для жінок-лідерів є підгрупа самоочікувань (К = 5,8). Майже вдвічі менше подібних уявлень у жінок-«нелідерів» (К = 3,6) і зовсім незначними перешкоджальними факторами є відповідна підгрупа для чоловіків, як лідерів (К = 0,4), так і «нелідерів» (К = 0,5).

    Щодо тематичних ліній підгрупи можна стверджувати, що жінки-лідери очікують від себе менш ефективної роботи порівняно з чоловіками (1,9). Відсутність віри у власні можливості, на наше переконання, знижує рівень їх досягнень і є значною психологічною перешкодою. Відповідна риса-характеристиказафіксована і в досвіді жінок, що працюють у депутатських корпусах першу каденцію (К = 1,0). Порівняно з лідерками вона є змістовно менш представленою. Щодо аналогічного досвіду чоловіків, то в підгрупі самоочікувань вони мають амбівалентні стосовно жінок уявлення про свою політичну діяльність. Так, чоловіки-лідери (К = 0,5) й «нелідери» (К = 0,4) переконані у вищій ефективності їх як політиків порівняно з жінками, які будують професійну політичну кар’єру. А от уявлення про власну неуспішність у чоловіків як гендерної групи взагалі відсутні.

    Також вагомою, за самоочікуванями жінок, як лідерок ( К = 2,4) так і не лідерок (К = 1,9), є розмаїто наповнена риса-характеристика, пов’язана з явищами невідрефлексованої дискримінації. Цікаво, що амбівалентним їй є напрям виокремлений в очікуваннях чоловіків як лідерів (К = 0,4), так і «нелідерів» (К = 0,7), а це свідчить про те, що чоловіки справді мають більше шансів і переваг у працевлаштувані, обранні їх на керівні посади та ін. Причому чоловіки не вбачають у цьому чогось неправильного, тим більше не пов’язують це з дискримінаційними явищами, відверто коментуючи, що «женщина – это вероятность декретного отпуска, это болезнь ребенка. … у женщины-руководителя будут вопросы соответствия занимаемой должности…. Потому что все-таки, если взять мужчину и женщину одинакового статуса, то предпочтения как правило, будет у мужчині. [ГІчнл_2]».

    І таке ставлення до «розподілу посад» видається абсолютно природним «людським, загальнозрозумілим фактором», бо «женщина – мать! Рано или поздно, если женщина молодая, она пойдет в декрет, она будет рожать. Какому руководителю, по большому счету, нужен такой работник? Ей дали место, а она год-два поработала и ушла в декрет, и руководителю надо искать кого-то на ее место. Это человеческий фактор. [ГІчнл_4]».

    Нам здається цей фактор радше не людським, а чоловічим, бо з огляду на кількість розлучень та матерів-одиначок таке ставлення не гарантує матеріальних ресурсів, проте є суттєвим для швидшого наближення до межі жіночої бідності.

    Наступна підгрупа психологічних бар’єрів стосується міжгрупових очікувань представників статей один від одного. Так, щодо уявлень жінок-лідерів, то, коментуючи перешкоди відповідної підгрупи, вони говорять про корпоративну підтримку, тобто про те, що чоловіки більше підтримують чоловіків у формуванні професійної кар’єри (К = 0,9). Вони стверджують, що за однакових умов чоловіки мають більше можливостей для кар’єрного зростання (К = 0,5), наводять факти, коли на робочому місті віддавалася перевага чоловікам за однакової освіти та професійного досвіду (К = 0,3) та ігнорувався професіоналізм жінок-політиків чоловіками-політиками (К = 0,2). Прикметно, що подібні речі не були зафіксовані в інтерв’ю жінок-«нелідерів». Проте, ми переконані, це можна пояснити не тим, що відповідні явища їх не стосуються, а радше низкою інших перешкод (наприклад, брак досвіду, почуття провини тощо), які не дають можливості публічно визнати малодосвідченим депутаткам відповідний факт.

    Щодо уявлень чоловіків про своїх колег-жінок, то контент-аналіз глибинних інтерв’ю показав їх надзвичайно розмаїте наповнення тематичними лініями, а частка психологічної підгрупи бар’єрів виявилась найбільшою порівняно з жінками та іншими підгрупами перешкод. Так, очікування чоловіків-лідерів (К = 5,6) включають тематичні лінії, котрі іноді конфліктують одна з одною, коли, наприклад, жінка відкрито підкреслює однакові з чоловіками можливості політичної самореалізації (К = 1,3). Чоловіки у коментарях та наведених прикладах говорять про те, що тільки жінка з «чоловічим характером» може бути лідером (К = 0,5) або що до жінок в політиці вимоги набагато менші, через їх меншовартісність як політиків (К = 0,5) та ін.

     Один з досвідчених депутатів-чоловіків, відповідаючи на запитання щодо власних дискомфортів у його роботі, він зазначивс: «…ну я не знаю, я не вижу… почему тебе может быть менее дискомфортно, чем мне. Думаю, тебе даже проще. Я всегда своей жене говорю: «С тебя спросу никакого, ты можеш делать что-угодно и говорить что-угодно с тебя спроса нет… Потому что баба – дура. Ну ляпает что хочет, что попало делает, ну что ты с нее возьмешь, ну женщина…[ГІчл_1]»

Далі він говорить про ризики й дискомфорт саме чоловіків у політиці порівняно з жінками: «… мне могут дать по морде, если я чтсделаю или скажу, а тебе даже по морде не дадут, если ты будешь что попало делать… Женщинам проще. Тебе вот даже проще, ты вот можешь выйти к микрофону, ляпнуть что угодно, и тебе спишут, а мне не спишут…[ГІчл_1]»

    Суголосними є й думки менш досвідчених чоловіків про роботу жінок (К = 1,9). Вони вважають, що жінкам у політиці легше і можливості доступу є однаковими, а відбувається це через те що: «не такое серьезное отношение к женщине – политику, как к политику-мужчине; Именно поэтому не воспринимают всерьез мнение женщин [ГІчнл_1]».

    Щодо останньої підгрупи очікувань, то тут більше представлені жінки. Причому очікування, що жінки-лідери не делегують повноважень жінкам порівняно із «нелідерами» (К = 0,8), частіше бувають у «нелідерок» (К = 2,0). Причому найбільш змістовно представлена риса-характеристика, яка вказує на те, що жінки не голосують за жінок через очікування меншої ефективності роботи від них, порівняно з чоловіками. До речі, у лідерок показники значно менші (К = 0,2) порівняно з малодосвідченими депутатками (К = 1,1). У відповідній групі психологічних бар’єрів також представлені тематичні лінії, які вказують на те що жінки-політики беруться не за свою справу, що жінка в політиці слугують прикрасою для чоловічого колективу, та ін. Цікаво, що відповідні тематичні лінії були зафіксовані і в чоловіків віднесені нами до блоку психологічних бар’єрів, що пов’язані із гендерними відмінностями жінок-політиків.

    Комунікаційні бар’єри

    Комунікаційний бар’єр, має дві підгрупи психологічних перешкод: ті, що стосуються труднощів у спілкуванні з високопосадовцями та формування стосунків у «вертикальній» ієрархії, і ті, що стосуються міжстатевих комунікацій чоловіків і жінок.

    За результатами контент-аналізу глибинних інтерв’ю, жінки-лідери (4,3) мають значні складнощі у розбудові провладних стосунків. Порівняно з ними легше встановлюють такі контакти жінки-«нелідери» (1,7). У чоловіків-лідерів подібні перешкоди взагалі відсутні (К = 0). Порівняно найнижчий їх рівень у чоловіків-«нелідерів» (К = 0,9). Відповідно до завдань дослідження, варто звернути увагу на те, що це практично єдиний психологічний бар’єр, який є діаметрально протилежним у жінок-лідерів і «нелідерів». Якщо у досвідчених жінок-політиків комунікаційний бар’єр наповнений такими тематичними лініями, як відмова/небажання шукати компроміси із вищими структурам (К = 1,9); тиск і залякування з боку владних структур, тобто застосування силових сценаріїв щодо жінок (К = 0,4) та ін., то в жінок-«нелідерів», навпаки, вимальовується зворотна тенденція. Так, в їхніх інтерв’ю ми зафіксували тематичні лінії, які вказують на підтримку керівництва (К = 1,0) та очікування підтримки від владних структур (К = 0,7) (табл. Х. 4).

Таблиця Х. 4. Комунікаційні бар’єри в роботі політиків

Підгрупи блоку комунікаційних проблем

Жінки-лідери

Жінки-«нелідери»

Чоловіки-лідери

Чоловіки-«нелідери»

З вищими структурами

4,3

1,7

0,9

Міжстатеві

3,8

3,4

2,6

2,5

    Уже зазначалося, що, на відміну від жінок-лідерів, у чоловіків-лідерів риси-характеристики, які б вказували на комунікативний бар’єр у стосунках з високостатусними посадовцями, не було виявлено, а навпаки, в блоці бар’єрів часто йшлося про підтримку, вміння вибудовувати командні стосунки та підкреслену залежність від структурно вищих осіб. Відповідні результати суголосні і з тими, які було отримані в результаті застосування батареї методик. Щодо чоловіків-«нелідерів» (К = 0,9), то для них меншою мірою, ніж для жінок-лідерів, але подібна підгрупа психологічних перешкод має місце, виявляючись у розчаруванні в політичній діяльності (К = 0,3), у нерозумінні високопосадовцями «простих людей» (К = 0,2), зайвому тиску партійного керівництва (К = 0,2) та ін.

    Перешкоди у міжстатевих комунікаціях виявлено абсолютно у всіх групах. Так, порівняно із жінками-лідерами (К = 3,8) трохи менший їх рівень у жінок-«нелідерів» (К = 3,4). Щодо чоловіків, як лідерів (К = 2,6), так і «нелідерів» (К = 2,5), порівняно з жінками-лідерами їх рівень хоч і нижчий, проте є досить вагомим.

Уже зазначалося, що серед комплексу проблем у міжстатевих комунікаціях одна із найбільш вагомих та маловивчених – «стіна мовчання», тобто взаємоігнорування представників обох статей через незадоволеність поведінкою при самореалізації в політичній галузі.

Про відповідний поведінковий механізм «жінки-нелідери» не говорять, проте це не означає, що вони з ним не стикались. На нашу думку, недосвідченим політикам важко диференціювати такий феномен. Проте чоловіки-лідери, так само як і чоловіки-«нелідери», підтверджують що таке мовчазне ігнорування має місце. Причому лідери, не вдаючись у коментарі, констатують факти наявності цього: «Многие мужчины сидят и молчат, а если и говорят…(міркує) а если и видно что несогласны, то это молчаливое несогласие…[ ГІчл_1]»

Чоловіки-політики зазначають, що в разі намагання жінок привернути максимум уваги саме до власної пропозиції, це посилює у чоловіків фрустрацію та ігнорування: «Ну, толку, что ты кричала, все равно решение принято, так как оно было запланировано. [ГІчл_5]»; «Я не поддерживаю, а стараюсь или утихомирить, или уйти, чтобы не участвовать в мероприятии полностью [ГІчл_10]».

Досвідчені чоловіки-політики кількох каденцій доволі стримано коментують ситуації, що пов’язані з ігноруванням позицій жінок та власної незгоди з ними, чим демонструють певну лояльність до ситуації. На відміну від них, депутати першої каденції були більш відвертими в інтерв’ю: «Я думаю, любой мужчина, как бы слышащий, ну, что женщина не права, но говорит эти вещи и настаивает... Все остальные тоже это понимают и отдают себе отчет, но они просто снисходительно молчат. И вот этот мужик, в чей адрес идет негатив со стороны женщины, он это тоже понимает, ему достаточно просто переглянуться с другими коллегами (смеется), улыбнуться себе в усы и просто промолчать, мне так кажется. [ГІчнл_1].» Або інший коментар: «Попадая в эту ситуацію, я смотрю, слышу и определяю, стоит ли что-то говорить, или это бесполезно. И когда я вижу, что это бесполезно, то лучше не вступать. И мужчины… конечно, есть… в разных организациях… честь мундира, тоже самое, это и есть в мужском коллективе, и в женском коллективе. Женщины никогда не продадут свою подругу, которая купила трусики за 100 доларов, а дома сказала, что за 50 грн, а мужчины никогда не продадут совего мужика, который вчера возвращался не совсем оттуда, откуда сказал жене… Я подтверждаю, что, услышав такое и глянув, определившись, что бесполезно там оправыдваться, тем более оправдываться, глянув на мужчин, присутсвующих здесь: взгляды осуждающие, понимающие, в землю взгляды – то сразу быстренько принимается решение. Да не стоит... (говорити) [ГІчнл_6].»

У конфліктны моменти обговорення питань стереотипно чоловічих професій, таких як житлово-комунальне господарство, феномен мовчазного ігнорування посилюється ще більше. Чоловіки наголошують, що обговоренні жінками «чоловічих професій» вступати в полеміку не будуть в жодному разі, їх тактика при цьому – промовчати й ігнорувати відповідні дебати. Серед чоловіків побутує думка, що жінки, які «зазіхають» на відповідні галузі, просто займаються не тим, у чому добре розбираються. Досить частими були й такі коментарі: «Если женщина с непомерными неадекватными амбициями считает, что она разбирается в любой сфере (мається на увазі галузь ЖКГ) лучше, чем мужик, а мужик – специалист, понимаешь?.. [ГІчнл_1]»

При цьому факт наявності спеціальної професійної освіти та будівельної фірми у такої жінки ігнорується. Продовжуючи думку, депутат говорить: «… если она еще при этом наделена определенными властными полномочиями в депутатском корпусе, то у мужиков просто пропадает желание дальше заниматься этой депутатской текучкой, то есть работой в комиссиях, заседаниях…[ГІчнл_1]»

Тобто, якщо жінки-політики заходять на «чоловічу територію», то в чоловіків, за їх власним коментарем, мовчазне ігнорування істотно збільшується, поширюючись не лише на моменти взаємодії з жінками, а й на виконання самої депутатської роботи: «Пропадает желание вообще что-либо говорить и высказывать свое мнение. Создается впечатление… реакция обратная возникает. То есть ты все знаешь, ты самая умная, ты не видишь перед собой авторитетов, ну вперед – флаг тебе в руки. Мне есть, чем заняться [ГІчнл_1].»

Родина: гендерно-рольові розподіли

Група психологічних бар’єрів які пов’язані, пов’язаних із гендерно-рольовими розподілами в родині, є однаковою мірою важливою для жінок-лідерок (К = 3,4) та жінок-нелідерів (К = 3,4) і майже абсолютно несуттєвою для чоловіків як лідерів (К = 0,6) так і «нелідерів» (К = 1,3).

Попри візуально однакове співвідношення особливостей побудови родинних стосунків, тематичні лінії, що їх змістовно наповнюють, є абсолютно різними. На відміну від лідерів, малодосвідчені депутатки намагаються максимально взяти на себе виконання домашньої роботи та «встигати» все. Коментарі таких жінок ілюструють традиційну «другу зміну», яскраво описану в літературі, що пов’язана із жіночим лідерством. Так, «нелідери» стверджують: «Я все успеваю… У меня уже взрослые дочки, они уехали, и, тем не менее, все делаю сама, все сама. У меня все есть: и баклажаны, и помидорчики и перчик. Так что… [ГІжнл-2]»; «Столько много заданий, а день заканчивается. …Много работы нужно сделать, и хочется ее доделать, и ответственность на тебе, на тебя надеются, и реклама – все, все, а оно же ежедневно важно, агитационный матеріал, и не хватало мне именно времени в сутках. Вроде и ночь есть, и вот такой дискомфорт шел…[ ГІжнл-4 ]»

    Крім того що малодосвідчені жінки-політики намагаються всю роботу виконати самотужки, вони ще й відчувають провину за те, що працюють недостатньо добре і що їхні рідні від цього страждають: «Не каждая женщина выдерживает такую загрузку – и дом, и семья, и муж [ГІжнл-2]»; «Он так радуется, что когда завал, завал, завал, а потом я разгребаю, разгребаю и к тому моменту, когда я разгребаю, он радуется [ГІжнл-5]»; «Если бы не было семьи и маленьких детей, то было б легче, а так и в семью хочется, и на работу хочется, потому что нужно…[ГІжнл-4]».

Поглиблюється почуття провини ще й тим, що часто малодосвідчені жінки-політики самі вимагають від себе працездатності, таланту, надійності і терпіння. Однак від інших вони не очікують нічого подібного, з розумінням ставлячись до їхньої інертності й ліні. Ми дійшли висновку, що такі жінки по-справжньому не вірять у те, що можуть переконати партнерів у потребі розділяти сімейні обов'язки, що, на наш погляд, є певною формою зради своїм внутрішнім потребам та ідентичності.

    Жінки-«нелідери» вважають, що ці подвійні навантаження і наявність родини і є головною причиною обмеженої участі жінок у політиці. При цьому вони зазначають, що лише такі стратегії в побудові кар’єри, як подвійне навантаження, можуть бути єдино можливими для вдалої політичної кар’єри.

        Чоловіки політики, як досвідчені, так і ті, котрі щойно прийшли працювати, таку стратегію, як робота з подвійним чи то потрійним навантаженням, для себе не розглядають. Проте підтверджують використовувану жінками стратегію політичної участі як єдино правильну. Саме подвійні навантаження та вдвічі якісніша робота можуть бути гарантом кар’єри жінки. Яскраво підкреслює цю позицію такий коментар: «Работоспособность у нее должна быть в 2 раза больше, чем у мужчины. Да и знаний, для того чтобы показать их, минимум в 2 раза минимум більше, чем у мужчины. Ей тяжелее намного... [ГIчл-2]», або «если я могу одно стихотворение Пушкина прочитать, то она должна поэму… Больше надо, чтобы доказати, что она действительно, лучше всех мужчин. Если 5 одинаковых, то она будет выделяться [ГIчл-2]»

    Попри поширену думку щодо сім’ї як перешкод жального фактора, в інтерв’ю жінок «нелідерів» було підкреслено, що, навпаки, саме брак близьких стосунків є психологічним бар’єром для побудови політичної кар’єри: «Все равно хочется семьи, понимания. Мне кажется, что в каждой семье бывают проблемы, они преодолимы. Хочется, чтобы в семье поддерживали и муж, и дети. Насколько проще, придя домой после сложных политических дебатов, рассказать все это мужу… [ГІжнл-8]».

Психологічні проблеми, пов’язані з матеріальними ресурсами

Блок психологічних бар’єрів, які пов’язані із матеріальними ресурсами, – єдина група перешкод, яку мають переважно чоловіки, як лідери (К = 3,0), так і «нелідери» (К = 4,2), порівняно з жінками-лідерами (К = 2,8) та жінками-«нелідерами» (К = 2,0). Проте, говорячи про порівняльний аналіз, мову не ведемо про реальну наявність коштів та можливості їх використання, а йдеться лише про бажаний їх рівень. Хоча і для жінок, і для чоловіків психологічні проблеми, їх пов’язані із матеріальними ресурсами, мають важливе значення, модус спрямованості рис-характеристик часто є різними. Так, за результатами контент-аналізу, глибинних інтерв’ю було з’ясовано, що найбільш суттєві матеріальні перешкоди для жінок-політиків, як лідерів (К = 1,5), так і «нелідерів» (К = 1,0), пов’язані із почуттям неспроможності через брак власних матеріальних ресурсів, наслідком якого є нездатність ефективно працювати в політиці місцевого рівня. Для чоловіків-лідерів (К = 1,0) й «не лідерів» (К = 1,3) найважливіша психологічна перешкода дещо інша: порівняно з жінками-лідерами їм некомфортно через нерівні можливості фінансування, які виявляються як різне матеріальне становище депутатів-чоловіків стосовно інших чоловіків. Йдеться як про обсяг власного бізнесу, так і про статусний рівень посади (директор підприємства чи начальник бюджетного відділу). Також серед перешкод чоловіки частіше, ніж жінки-лідери, називали скарги на мотивацію політичної влади на високому рівні як підґрунтя для розвитку бізнесу колегами-чоловіками (лідери К = 1,9; «нелідери» К = 1,0); змішування цілей бізнес-структур та завуальовування їх під політичні цілі (лідери К = 0,3; «нелідери» К = 0,8). Ось типові коментарі: «Хотя у нас, есть депутаты, которые пробивали сначала для себя. Но что говорить, даже среди сегодняшних, которые не успели придти, хотят магазин открыть, ларек построить. Такое есть. [ГІчл-7];, або «Если строительный бизнес еще какой-то, что этот подряд получишь ты, поэтому они и стремятся в основном. [ГІчл-9]».

Чоловіки, на відміну від жінок, не соромляться визнавати справжню мотивацію політичної діяльності як проміжну ціль у розвитку бізнесу (чоловіки-лідери = 0,3; «нелідери» К = 0,5) та ін. «Cтатус, честно, откровенно, первостепенного значения для меня не имел. Я занимался бизнесом до этого. Для расширения, скажем, там своих социальных связей в интересующей меня аудитории, скажем так, я посчитал, что для меня будет полезно попасть в среду депутатов и какое- то время покрутиться там, пообщаться, познакомиться и завести какие-то новые знакомства, которые в дальнейшем станут мне полезны [ГІчнл_1]»; «лоббирование своих собственных интересов [ГІчнл_7].

Пыдсусовуючи результати порівняльного аналізу психологічного блоку перешкод, ми дыйшли висновку, що при вихованны дівчат, які потім стають дорослими жінками, не слід дозволяти їм думати про заробляння грошей. Адже, як зазначалося, у жінок численні тематичні лінії вказують на те, що їм соромно хотіти і вміти заробляти самостійно, інакше вони втрачають свою жіночність. Тоді як чоловіки орієнтовані на те, аби заробляти гроші будь-якими способвми і відчувають суттєві фрустраційні реакції, якщо це їм не вдається. Тож для них ситуація, коли говорять про політику, а насправді мають на увазі бізнес, є цілком природньою. Така позиція суголосна з соціально-рольовою теорією статевих відмінностей та подібностей у поведінці, що розроблена Еліс Іглі, за якою жінки й чоловіки політики у суспільстві відчувають певний тиск через очікування та нормативну поведінку чоловіків і жінок як «годувальників» і «домогосподарок».

В рамках гіпотези нашого дослідження для жінок мотив заробляти гроші та ще й змішувати це з політикою є неприйнятним, принаймні неактуалізованим і таким, що публічно засуджується. Реалізуючи свого роду «життєвий сценарій попелюшки», наприкінці кар’єри жінки опиняються з «пустими кишенями у своїх фартушках старанних працівниць».

[1] Назви та виклад теорій дано в за автором.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?