Гендерні очікування лідерок у політичній сфері

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 28 из 33Следующая ⇒

    Застосування методичного інструментарію дало змогу визначити, що одним із найбільш вагомих блоків психологічних бар’єрів жінок-лідерів є гендерні очікування у політичній сфері. Вони стосуються саомочікувань як жінок від самих себе, так і чоловіків та жінок стосовно інших жінок. Психологічні перешкоди жінок-політиків відповідної тематичної групи добре узгоджуються з теорією статусних очікувань Дж.Бергера – С.Ріджвей, в якій йдеться про диференційовані очікування від жінок і від чоловіків, вивчаються асиметрії у доступі до лідерських позицій та розбіжності в продуктивній роботі саме через різні очікування.

Результати аналізу глибинних інтерв’ю підтвердили наявність відповідного блоку психологічних перешкод, а контент-аналіз текстів дав можливість більш змістовно наповнити їх. Розгляньмо отримані результати докладніше. З усіх видів бар’єрів, що пов’язані з очікуваннями в галузі політики, найбільш впливовими є самоочікування, поступаються їм міжгрупові очікування чоловіків та жінок, так би мовити, всередині групи (табл. Р.1)

Таблиця Р.1. Підгрупи блоку психологічних бар’єрів у гендерних очікуваннях політичної сфери

№ п/п

Тематичні підгрупи гендерних очікувань у політичній сфері

К (результат контент-аналізу)

1.

Самоочікування

5,8

2.

Очікування чоловіків (міжгрупові)

1,9

3.

Жінки не делегують повноважень жінкам

(всередині групи)

0,8

    Розгляньмо докладніше кожну з підгруп. За результатами батареї методик було з’ясовано, що до самоочікувань у політичній сфері входять відсутність віри в ефективність дій жінок-лідерів та очікування від жінок менш якісної роботи у професійній самореалізації в політичній галузі. Аналіз текстів підтвердив та змістовно доповнив попередньо отримані результати (табл. Р. 2).

Таблиця Р. 2. Тематичні лінії підгрупи самоочікування

№ п/п

Тематичні лінії підгрупи самоочікування

К (результат контент-аналізу)

1.

Очікування меншої ефективності роботи жінок самих від себе порівняно з чоловіками, що будують професійну політичну кар’єру

1,9

2.

Відстуність віри у власні можливості

1,7

3.

НЕВІДРЕФЛЕКСОВАНА ДИСКРИМІНАЦІЯ:

1) дискримінація за ознакою статі (гендерна дискримінація) – жінками лідерами не відрефлексована і не визнається

0,9

2) заперечення наявності перешкод

0,5

3) підкреслене декларування рівних умов статей

0,5

4) підтвердження, що жінки працюють не гірше за чоловіків

0,4

5) у позиції жертви. Виправдання з приводу твердого «чоловічого» характеру

0,1

4.

 «Випадкове» потрапляння в політику за високого професійного рівня підготовки та досвіду

0,4

5.

Політика для жінки – форма сублімації за нещасливої родини

0,2

6.

Якісна робота не гарантує політичної участі

0,2

7.

Жінки голосують за жінок, бо більше довіряють жіночим якостям

0,2

    Як видно з таблиці, найбільш поширена із 7 тематичних ліній пов’язана з очікуванням меншої ефективності роботи жінок від самих себе порівняно з чоловіками, що будують професійну політичну кар’єру (К = 1,9). Так, депутатки вважають, що їхня думка могла б бути більш впливовою, якби вони були чоловічої статі («если бы я была мужчиной, ко мне бы больше прислушались», «мы беремся за многое, но первенство здесь у мужчин», «всегда мужчина глава… женщина это побочное»).

Відповідні очікування жінок від себе включають як загальні уявлення, так і доволі конкретні, наприклад такі, що стосуються роботи в стереотипно чоловічих професіях. Так, успішна жінка-лідер, голова селищної ради коментує: «Ось тут водопровід пошкоджений і у мене були такі випадки, коли у болоті водопровід прорвало, і спробуй там знайти прорив, якщо там… малютка риє і вся ця яма одразу водою заповнюється. Ми там і дренаж ставили, і що ми тільки не робили. Чоловіки то знають більше оцю технічну сторону, їм легше десь деталь якусь знайти, а мені доводиться консультуватися, запитувати в чоловіків, консультуватись із спеціалістами [ГІжл_9].»

    Наведений приклад добре показує, як жінка-політик, не до кінця вірячи у власні сили та вказуючи на перевагу чоловіків, чудово знаходить самостійний вихід із складної ситуації, залучаючи типові інструменти для її вирішення: консультації із спеціалістами та залучення професіоналів відповідної галузі.

    Це не єдиний приклад, коли жінка-політик успішно порається із своїми обов’язками, але у свідомому сприйнятті себе не визнає власної успішності. Добре ілюструють такі ситуації коментарі жінок: «чоловік, мабуть більше господарник, може, він щось десь більше проб’є».  І десь через речення спростовуються власні тези: «багато чого зроблено і з такими… на грані таких зусиль і сил було зроблено. Зараз оцей водопровід ми восени кинули, щоправда, всіх грошей, які давала держава, не освоїли, бо зима була, а тепер думаємо знову продовжити. Я вважаю, що й такі питання можу вирішувати, і не тільки… [ГІжл_9]».

Доволі типовими для жінок є також ситуації, коли, маючи стовідсоткові переконання, що робота чоловіків є більш ефективною, вони починали рефлексувати і вступати в дискусію із собою. Наприклад «может, мужчины более здравомыслящие... наверное, они как-то лучше различают нужное и ненужное ГІжл_10»; «может бать, видят в нем силу, может бать, большую надежность, хотя я считаю, что женщины более надежны, чем мужчины. Но, тем не менее, это связано с накопившимся за долгие годы управления менталитетом предпочтения мужчине [ГІжл_5]». Як підсумок, жінки робили висновок, що, на відміну від чоловіків, які вважають себе завжди і в усьому правими, саме жінки з прискіпливою критикою ставляться до себе та власних вчинків. Насамкінець варто погодитись з однією із депутаток, яка зазначала: «да, наша скромность и неуверенность нас губят».

Продовженням попередньої тематичної лінії, яка також є суттєвою перешкодою професійній самореалізації, є відсутність віри жінок у власні можливості (К = 1,7). У своїх інтерв’ю, жінки стверджували що довго навіть і не розглядали серйозно свій прихід у політику, вважаючи, що не зможуть бути успішними: «Почему-то раньше я считала, что могу работать только директором школы и никакую другую работу я делать не буду, даже на общественных началах. [ГІжл_5]» – коментує депутатка 4 каденцій, радниця мера.

Депутатки говорили і про те, що жінки доволі часто «губляться» в бажанні допомогти, тому не можуть бути на перших ролях у політиці. Як виявилось, саме очікування неуспішності в політичній галузі є доволі фундаментальним явищем, і залучення/відмова жінок від політичної кар’єри залежать від «веры в себя самой и людей, которые за тобой стоят, чем меньше ее будет, тем, наверне, все-таки незачем».

Суттєву підгрупу перешкод становили явища, пов’язані із невідрефлексованою дискримінацією. До них ми віднесли моменти, коли за наявності/поширеності дискримінаційних явищ і ситуацій жінки-лідери відмовляються називати факти дискримінацією. У відповідну підгрупу нами було включено:

- заперечення наявності перешкод;

- підкреслене декларування рівних умов статей;

- підтвердження, що жінки є не гіршими працівниками за чоловіків;

- виправдання якщо жінка має в характері риси, які традиційно належать до маскулінного типу лідерства.

За визначенням, до дискримінаційних явищ належать будь будь-яка відмінність, виняток, обмеження або перевага, що заперечують або зменшують рівне здійснення прав. Поняття охоплює винятки або обмеження можливостей для членів певної групи стосовно можливостей інших груп.

    Так жінки-політики наголошують, що мають такі самі права, як і чоловіки: «положение наше равное и отношение к нам одинаковое, к депутатам», «мне кажется одинаково», «это просто факт, что женщин меньше, я не думаю, что не поддерживают из-за того что женщина. Дискриминации нет. Да, наверное так…»; «не думаю, что сегодня это актуально», «чисто внешне у нас условия были равными, никто ведь нам не запрещал подходить к мікрофону, выскаыівать свою точку зрения или давать какие-то предложения в письменном виде [ГІжл_3]». Після начебто переконливого переліку продекламованих переконань в тому, що дискримінаційних явищ немає, жінки починають наводити конкретні приклади, де саме мають обмеження: «ну, если не учитывать занимаемое положение в обществе»; наголошують, що в плані підтримки на виборах та керівних посадах перевагу мають чоловіки («у нас больше предпочитают видеть на должности руководителя мужчину, чем женщину. [ГІжл_7]») або приклади того, як були ущемлені їхні професійні інтереси («не повышали категорию, то есть такому же мужчине с худшими спосібностями, и хуже он рабо тал, и меньше делал, но категории у нас были одинаковые»).

    До групи бар’єрів, пов’язаних із самоочікуваннями жінок, належить і риса характеристика, що стосується «Випадкового» потрапляння в політику за високого професійного рівня підготовки та досвіду» (К= 0,4). Так, жінки вважають, що, попри значний професійний досвід, авторитет серед своїх колег та місцевої громади, прихід їх у політику є випадковістю. Вони часто не беруть до уваги численні запрошення на роботу у місцевих радах, делеговані колективом повноваження тощо.

    Відповідно до нашої гіпотези, звернімо увагу і на таку перешкоду професійній самореалізації в політиці, як впевненість самих жінок у тому, що політика для жінки є формою сублімації за нещасливої родини (К = 0,2). Відповідні думки траплялись не часто, проте свідчать про підкреслено нетолерантне ставлення та сталі стереотипи щодо жінок-лідерів, які намагаються реалізовуватись у професійній політичній кар’єрі: «Нормальній жінці, яка живе за хорошим чоловіком, не потрібна для неї політика, їй достатньо, як кажуть у церковних колах, дитячої кімнати, кухні й церкви. Оце удел женщині должен біть, по християнські. [ГІжл_9]»

    Відповідно до завдань нашого дослідження, важливою є риса-характеристика«якісна робота не гарантує політичної участі» (К = 0,2). На наше переконання, відповідний факт ще раз підтверджує більшу залежність жінок від зовнішніх чинників.

    Останньою тематичною лінією, яку ми віднесли до гендерних очікувань, у підгрупі бар’єрів, що пов’язані із самоочікуваннями жінок, – жінки голосують за жінок, бо більше довіряють жіночим якостям (К = 0,2). За інтерпретацією, таке очікування несе як позитивне, так і негативне навантаження, бо, з одного боку закріплює за жінками «пастку розуміння», емпатійної помічниці та ін., а з другого – дає можливість ширше залучати саме жінок-лідерів до політичної участі через більшу кількість жіночого електорату. Останнє потребує подальших досліджень.

За результатами глибинних інтерв’ю вдалося змістовно наповнити та розширити уявлення жінок щодо очікувань чоловіків від політиків жіночої статі. За результатами застосування батареї методик було з’ясовано, що чоловіки очікують від жінок неконтрольованої поведінки та схильні до маніпулювання нею. Також було доведено, що політична і професійна кар’єра чоловіків-лідерів порівняно з жінками-лідерами в цілому складається швидше через інвестований час у народження та виховання дітей. Контент-аналіз глибинних інтерв’ю дав змогу виокремити чотири тематичні лінії (табл. Р. 3).

Таблиця Р. 3. Тематичні лінії уявлень про очікування чоловіків від жінок-політиків

№ п/п

Уявлення про очікування чоловіків (міжгрупові)

К (результати контент-аналізу)

1.

Корпоративна підтримка

0,9

2.

За однакових умов у чоловіків більше можливостей для доступу до кар’єрного зростання

0,5

3.

Дискримінація на робочому місті, надання переваги чоловікам

0,3

    Контент-аналіз текстів глибинних інтерв’ю показав, що найбільш тематично наповненою лінією є корпоративна підтримка (К = 0,9). Так, у рамках відповідного ракурсу жінки скаржаться на підтримку «чоловіків чоловіками» як корпоративну етику професійної самореалізації. Розповідаючи про власний досвід, практично всі респондентки висловлювали однакову думку щодо такої підтримки, і зосереджена вона була на тому, що у професійній та політичній самореалізації чоловіки підтримують чоловіків, допомагають їм рухатись вперед по кар’єрній драбині «они поддерживают больше мужчин», «понимаете, у нас бізнес- руководители в основном мужчины, потому, конечно же, они себя сами и выдвигают»).

    Жінки-лідери переконані, що таке має бути через те, що чоловікам легше домовлятись між собою. Те, що в комунікаціх між статями існують певні труднощі, підтверджувалось нами неодноразово, і відповідне явище розглянемо нижче. Так, через корпоративну етику навіть у стереотипно жіночих професіях керівництво обирають здебільшого із представників чоловічої статі. Зокрема, жінки наголошують, що навіть у шкільних педагогічних колективах директора школи намагаються обрати серед чоловіків.

    Враховуючи, більшість серед керівників становлять на усіх рівнях чоловіки, не дивно що така корпоративна етика має місце. Продовженням відповідного явища стала риса-характеристика, коли за однакових умов у чоловіків більше можливостей для доступу до кар’єрного зростання (К = 0,5). Депутатки наголошують, що чим нижчий рівень влади, тим більший відсоток там жінок, проте коли дедалі йдеться про доступ до реальних фінансових ресурсів, їх там стає дедалі менше. Жінки-лідери переконані, що за однакових умов на вищі посади завжди обирають чоловіків, і за часи демократії та розв’язання питань міжстатевої рівності ситуація істотно не змінилась: «Хоть мы много говорим о гендерной политике, но все равно управление наше и страной, и державой, и на местах как-то больше к этому привлекается мужская сила. Мужская сила! [ГІжл_5]».

Останньою тематичною лінією міжгрупових очікувань є дискримінація на робочому місті, надання переваги чоловікам (К = 0,3). Вище ми вже зазначали, що відповідне явище зрідка визнається жінками - лідерами і переважно має приховані форми.

    За результатами застосуванням батареї методик щодо очікувань, які пов’язані із делегування повноважень жінкам, були отримані лише первинні поверхові дані. Застосування контент-аналізу до глибинних інтерв’ю дало можливість змістовно розшити відповідну підгрупу психологічних бар’єрів та зробити перелік тематичних ліній (табл. Р. 4).

    Таблиця Р. 4. Тематичні лінії очікувань жінок від колег-жінок

№ п/п

Тематичні лінії очікувань жінок від колег-жінок

К (результат контент-аналізу)

1.

Жінки не голосують за жінок через очікування меншої ефективності роботи від жінок порівняно з чоловікам

0,2

2.

Самі жінки віддають перевагу чоловікам як кращим працівникам 

0,2

3.

Жінки хочуть заміж за багатих чоловіків, а не займатись політикою

0,2

4.

Ігнорування професіоналізму жінок-політиків жінками-політиками

0,2

4.

Жінки можуть потрапити в політику лише за допомогою чоловіка через відсутність власних матеріальних ресурсів

0,1

Незважаючи на те, що відповідна підгрупа бар’єрів не є широко наповненою, з огляду на завдання дослідження нам важливо розглянути їх з-поміж інших психологічних перешкод. Зокрема, нами з’ясовано, що жінки не голосують за жінок через очікування меншої ефективності роботи від жінок порівняно з чоловікам (К=0,2). На думку депутаток, відповідне явище можливе через те, що «женщины не верят возможность женщины достойно представлять интересы избирателей». Депутатки наголошують, що відсутність делегування повноважень можлива через жіночі заздрощі, стереотипи, що жінка – слабка стать та ін. Саме тому жінки часто допомагають чоловікам рухатись уперед та віддають перевагу чоловікам як кращим працівникам (К = 0,2). Наприклад, досвідчені лідерки наводять приклади, як, маючи важелі впливу, приводили до керівництва саме чоловіків («я настояла на том, чтоб членом исполкома стал представитель молодых коммерсантов N. Я, помню опекала их, мне хотелось, чтобы молодые ребята стали членами исполкома [ГІжл_2]».

Серед очікувань самих жінок від колежанок стала і тематична лінія, яка вказує на те що жінки хочуть заміж за багатих чоловіків, а не займатись політикою (К = 0,2). Відповідне упереджене ставлення зумовлене тим, що жінки вважають інших, особливо молодих жінок, малоспрямованими на інтереси справи, обмежуючи коло їх зацікавлень вдалим заміжжям. Так, досвідчена лідерка коментує: «Вы смотрите как молодые женщины, ну редко кто думает о деле… обычно хотят выскочить за мужика, за его плечи спрятаться и в золотой клетке жыть [ГІжл_8]»

Не часто, але мова йшла і про ігнорування професіоналізму жінок-політиків жінками-політиками (К=0,2). Попри власну належність до жіночої статі та професію, в коментарях депутаток деколи простежувалась навіть мізогінія. Депутатки говорили, що взагалі не бачать політиків серед жінок. Доволі часто говорячи про формування власної команди, самі ж жінки включали в неъ чоловіків, ігноруючи одностатевих робітниць як гірших: «Работалось с мужчинами мне очень комфортно, порой даже лучше, чем с женщинами, может, потому, что они не так многословны, потому, что некоторых нюансов, которые в таком ритме работы мешали, не было [ГІжл_8]». Остання, заключна, риса-характеристика підгрупи, що стосується очікувань, – жінки можуть потрапити в політику лише за допомогою чоловіка через брак власних матеріальних ресурсів (К = 0,1).

Додаток С

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры