Тематичні лінії, що входять до страхів жінок політичних лідерів

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 25 из 33Следующая ⇒

№ п/п

Тематичні лінії, що входять до страхів жінок політичних лідерів

К (результат контент-аналізу)

1.

Страх публічності

0,7

2.

Страх не впоратись із політичною діяльністю через брак досвіду, спеціальної професійної підготовки.

0,7

3.

Отримання додаткових освіт як компенсація страхів роботи у політичній сфері

0,4

4.

Страх стати пенсіонеркою, втратити працездатність та бути незахищеною

0,3

На етапі застосування батареї методик у жінок-лідерів було зафіксовано низький рівень міжособистісної самоефективності, який пов'язаний, зокрема, зі страхами публічності (К = 0,7). Аналіз глибинних інтерв’ю підтвердив попередньо отримані результати, використаний метод дав також можливість якісно наповнити відповідні дані.

Говорячи про страх публічності жінки-політики наголошували на дискомфорті, який вони відчували на початку депутатської діяльності. Пов'язаний він був з першими виступами їх на телебаченні як політиків: «…я не любила светиться на первых позициях», «смелости не хватает», «какая-то внутренняя стеснительность»; вибудовуванням нових стосунків в ролі депутатки з виборцями та високо посадовцями: «в то время это было боязнь незнания», «ну трепет перед властью был» та ін.

Отримані результати ще раз підтверджують попередні висновки, які про те, що через малочисельність жінок ув політиці та практично відсутність моделі успішної поведінки саме до жінок-лідерів прикута занадто пильна увага. Вони самі, їх дії, елементи зовнішності та одягу знаходяться в ситуації постійного «перебування під мікроскопом».

Проте згодом ці страхи минають: «когда пришлось, я преодолела это, потому что мне нужно это решать и перестала обращать на это внимание [ГІжл_2]»; «сейчас я абсолютно не чувствую депутатского дискомфорта [ГІжл_7]».

Також на початку самореалізації у місцевих радах жінки-лідери відчували страхи, пов’язані з тим, що вони не впораються із політичною діяльністю через відсутність досвіду та спеціальної професійної підготовки (К = 0,7). Коментуючи відповідну ситуацію, жінки шкодували про невикористані можливості на старті кар’єри, яких завчасно не могли розгледіти, а також про те, що їм не вистачало вміння спілкуватись із чиновниками, певної допомоги від старших колег. На думку лідерок, підгрунтям відповідних страхів стала і нестача інформації про те, чим саме займаються політики місцевого рівня. Висновок багатьох жінок зцентрований у відповіді сільської голови кількох каденцій: «Коли прийшла на цю посаду працювати, тоді не зовсім розуміла, що це за робота, думала, що, як і інші сільські голови, котрі поки що подають на участь у виборах, а потім приходять до влади і стикаються із серйозними проблемами, навіть не підозрюючи, що це за робота [ГІжл_9]».

    Проте відповідна ситуація минає з набуттям досвіду роботи: «все приходит с годами». Тобто жінки досить швидко опановують професійну роль політика, і, коли до них звертаються виборці, можуть надавати їм компетентну допомогу, тоді як певні складнощі щодо вибудовування стосунків із колегами - чоловіками та високопосадовцями залишаються. Про це йтиметься далі.

    Уже зазначалося, що, за результатами застосування батареї методик, жінки мають вищий рівень освіти порівняно з чоловіками. Під час глибинних інтерв’ю ми підтвердили попередні висновки про те, що жага до отримання кількох дипломів та різноспрямованих освіт пов’язана із компенсацією страхів, тобто з отриманням додаткових освіт як можливості рівного доступу до політичної участі (К = 0,3). Маючи, наприклад, по кілька вузівських дипломів, жінки коментували, що в депутатських комісіях не всі народні обранці мають фахову освіту, і це заважає якісній їх роботі: «все равно в комиссии по освите не все освитяне. Нас в комиссии с педагогической професией 3 человека, остальные – они представители от каждой партии [ГІжл_1]»

Жінки-політики місцевого рівня також наголошували на важливості освіти й досвіду, без яких працювати на депутатських посадах неможливо: «Только имея образование и опыт в работе и особенно в работе с людьми, ты можешь претендовать на то, чтобы быть депутатом что-то решать, что-то уметь [ГІжл_2]». Цікаво, що на вищих рівнях влади про такі обов’язкові умови не йдеться, навіть у вищому законодавчому органі України працюють люди з досвідом роботи лише в якості культурних працівників чи то представників сфери обслуговування. Проте на місцевому рівні виборці добре знають, кого обирають, особливо за мажоритарною системою жінці неможливо пройти, не маючи попередньо набутих професійного досвіду та авторитету.

Ще один зафіксований страх у жінок-лідерів був пов’язаний із виходом на пенсію (К = 0,3). Політики говорили про непрацездатний вік як про період абсолютної незахищеності, саме тому одна із мотивацій сьогоднішньої депутатської діяльності – соціальний захист пенсіонерів та засудження тих, хто відмовляє в допомозі: «достигнут такого возраста, когда уйдут на пенсию, а сейчас они не хотят понять пенсионера, когда тот к ним начинает обращаться за помощью, они стараются от него отмежеваться, но не ставят себя на место того пенсионера [ГІжл_7]».

Крім страхів, пов’язаних із матеріальною незахищеністю та безпорадністю пенсійного віку, жінки-лідери відчувають дискомфорт щодо можливої соціальної ізоляції, обмеження комунікаційних контактів та ін.. 

Мотивація

Дослідження питань мотивації політичної діяльності лідерок виявило кілька тематичних ліній. Найбільш суттєва у тому, що депутатки говорили не про власну мотивацію, а скаржились на бажання чоловіків використовувати політику як підґрунтя для розвитку бізнес-інтересів (табл. П.3)

Таблиця П. 3. Мотиваційні тенденції в політичній діяльності жінок-лідерів

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности