Геометричні характеристики плоского поперечного перерізу

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 16Следующая ⇒

Загальні положення

Методичні рекомендації призначені допомогти студентам виконати розрахунково-графічні роботи з курсу „Опір матеріалів” за розділами:

- „Геометричні характеристики плоских поперечних перерізів”;

- „Побудова епюр внутрішніх зусиль”.

Кожну розрахунково-графічну роботу студент повинен виконати за індивідуальним завданням, умова якого визначається згідно з шифром, виданим викладачем. Вихідні дані (розрахункові схеми та числові значення) студент вибирає з додатків (див. дод. 1, 2) за власним шифром у вигляді тризначного числа.

Оформлюється розрахунково-графічна робота на аркушах формату А4, які скріплюються зліва. Титульний аркуш роботи оформлюється за зразком:

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра опору матеріалів

Розрахунково-графічна робота №___

„________________________________”

/тема/

Виконав:

студент_________________________

/спеціальність, курс, група/

_________________________

/прізвище, ініціали/

Керівник _______________________

/прізвище, ініціали/

Київ – 20__ р.

Пояснення та розрахунки потрібно виконувати на одній стороні аркуша ручкою, а креслення – олівцем. Дозволяється комп’ютерне виконання креслень.

Для кожного завдання наведено план та рекомендації щодо виконання поетапного розрахунку. Для ілюстрації наведено приклади виконання кожної РГР. Виконуючи кожен етап розрахунків, потрібно спочатку записати розрахункові формули, підставити числові значення та записати результат обчислення у відповідних одиницях виміру (см², см³, см⁴, кН, кНм).

Розрахунково-графічна робота вважається зарахованою після її захисту.

Постановка задачі

Для заданого поперечного перерізу, який складається з трьох елементів, потрібно визначити головні моменти інерції та моменти опору площі поперечного перерізу.

Вихідні дані

За особистим шифром із дод. 1 вибрати номери прокатних елементів, розміри пластини та розрахункову схему перерізу.

План виконання роботи

1. Відповідно до заданої схеми окремо накреслити кожен елемент складеного перерізу та виписати (або обчислити) усі вихідні геометричні характеристики кожного елемента.

2. Обрати допоміжну систему координат та визначити положення центра ваги складеного поперечного перерізу. Виконати перевірки.

3. Обчислити осьові та відцентровий моменти інерції перерізу відносно знайдених центральних осей.

4. Визначити величину та знак кута повороту, на який потрібно повернути центральну систему координат до набуття нею положення головної.

5. Обчислити головні центральні моменти інерції.

6. Обчислити головні радіуси інерції та побудувати еліпс інерції.

7. Користуючись побудованим еліпсом інерції, перевірити значення раніше обчислених моментів інерції відносно центральних осей.

8. Обчислити моменти опору площі складеного перерізу.

Рекомендації до виконання РГР

1. До складу перерізу, що розглядається, можуть входити: пластина (прямокутник), двотавр, швелер, кутик.

Кожен елемент перерізу, відповідно до завдання, потрібно накреслити окремо. На перерізі вказати центр ваги та положення власної центральної системи координат елемента, яка повинна мати напрямок та назву осей, що відповідають прийнятим у лекційному курсі. Для кожного елемента перерізу поруч із кресленням виписати лінійні розміри та необхідні геометричні характеристики. Користуючись таблицями сортаменту прокатної сталі, особливу увагу потрібно звернути на відповідність центральних систем координат елемента у завданні та сортаменті. Також потрібно пам’ятати, що відцентровий момент інерції для перерізів, які мають хоча б одну вісь симетрії, дорівнює нулю. Для кутиків, крім осьових моментів інерції, потрібно також виписати значення головних  та  моментів інерції, а величину відцентрового моменту інерції визначити за формулами:

- для рівнобічного кутика:

;

- для нерівнобічного кутика:

.

Знак відцентрового моменту інерції відповідає знаку квадрантів, у яких зосереджена більша частина площі поперечного перерізу. Визначення знака відцентрового моменту інерції кутика проілюстровано на рис. 1.1.

I_yz < 0 (-)

I_yz > 0  (+)

y

I_yz < 0 (-)

I_yz > 0  (+)

 

 

Рис.1.1

 

2. Положення центра ваги складеного перерізу визначається у допоміжній системі координат . Допоміжна система координат обирається дотичною до контуру перерізу, а сам переріз повинен знаходитись у додатному квадранті. Координати центра ваги визначаються за формулами:

;      ,

де  – статичний момент площі перерізу відносно допоміжної осі ;

 – статичний момент площі перерізу відносно допоміжної осі ;

 – площа перерізу окремого елемента;

 та  – координати центрів ваги елементів у допоміжній системі координат.

Після визначення положення центра ваги складеного поперечного перерізу, його потрібно нанести на загальне креслення та виконати перевірки: візуальну (графічну) та математичну. Завдяки візуальній (графічній) перевірці переконуємось, що центр ваги складеного перерізу знаходиться усередині трикутника, вершинами якого є центри ваги елементів перерізу. Остаточною (математичною) перевіркою буде обчислення статичних моментів площі усього перерізу відносно знайдених центральних осей. Відповідно до визначення вони повинні дорівнювати нулю:

, ,

де ,  – відстані між центральними та власними осями кожного елемента перерізу:  – відстань між осями   та  з урахуванням знака, а  – відстань між осями  та . Похибка при обчисленні статичних моментів не повинна перебільшувати . Для забезпечення точності потрібно враховувати три знаки після коми.

3. Визначення осьових та відцентрового моментів інерції складеного перерізу відносно його центральної системи координат виконується за формулами паралельного переносу:

,

,

,

де  – значення власних осьових та відцентрового моментів інерції кожного елемента перерізу. Під час аналізу отриманих результатів потрібно пам’ятати, що значення осьових моментів інерції завжди додатні, а знак відцентрового моменту інерції можна перевірити за раніше згаданим правилом (для кутика).

4. Положення головної центральної системи координат визначається кутом повороту центральної системи координат у ту чи іншу сторону залежно від знака кута. Кут повороту та його знак визначаються через тангенс подвійного кута за формулою:

.

У зв’язку з тим, що  – функція непарна, значення кута може бути як додатним, так і від’ємним. Залежно від знака кута здійснюється поворот центральної системи координат. При  поворот центральної системи  координат  здійснюємо  за  рухом  годинникової  стрілки,  якщо  – проти руху годинникової стрілки. Також потрібно пам’ятати, що  (не існує), відповідно кут  може змінюватись лише у межах . Випадок, коли  свідчить про те, що переріз має осі симетрії.

5. Головні центральні моменти інерції обчислюються за формулами:

;

,

а також

;

.

Потрібно пам’ятати, що головні моменти інерції є максимальним та мінімальним з можливих. Для перевірки їх визначення застосовують формулу, яка не містить тригонометричних функцій:

.

Також потрібно перевірити інваріантність суми осьових моментів інерції:

.

6. Обчислення головних радіусів інерції виконують за формулами:

Радіуси інерції використовуємо як півосі для побудови еліпса інерції, відкладаючи їх перпендикулярно однойменній осі, тобто . За допомогою еліпса інерції перевіряємо значення осьових моментів інерції та . Для цього на осі  та  опускаємо дотично до еліпса перпендикуляри. Відрізки, які відсікають на осях ці перпендикуляри, будуть, відповідно, радіусами інерції  та . Моменти інерції обчислюємо за формулами:

, .

Так, за допомогою еліпса інерції, можна визначити моменти інерції відносно будь-якої центральної системи координат.

7. Для обчислення моментів опору перерізу відносно головної системи координат потрібно визначити найбільш віддалені від кожної осі точки перерізу. Відстані від осей до точок вимірюються графічно на кресленні перерізу у відповідному масштабі. Моменти опору обчислюються за формулами:    

, .

Тут  та  – відстані до найбільш віддалених точок від осі  та  відповідно.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману