Митно-тарифні інструменти регулювання

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 32Следующая ⇒

Митний тариф – це систематизований відповідно до то­варної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності пере­лік ставок мит, якими обкладаються товари під час перетину митного кордону держави.

Під митним кордоном розуміється кордон митної тери­торії, на якій держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Митна територія країни може не збігатися з географічною територією в таких випадках:

- при утворенні митного союзу двох або кількох держав (наприклад, Бельгія та Люксембург);

- за наявності у країні вільних (спеціальних) економічних зон;

- при вирівнюванні за згодою межуючих держав митних кордонів (коли географічні кордони не сприяють або роблять взагалі неможливим встановлення митного контролю на при­кордонній території).

Митний тариф складається з двох основних елементів:

- товарної номенклатури;

- ставок мит.

Разом ці два елементи забезпечують можливість оператив­ної зміни впливу митного тарифу як за колом країн і категорія­ми імпортних товарів, так і за рівнем захисту внутрішнього ринку.

У наш час більшість країн використовують комбіновані то­варні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої сис­теми опису та кодування товарів (ГС), яка була прийнята у рамках Міжнародної Конвенції про гармонізовану систему опису та кодування товарів і підписана у Брюсселі 14 червня 1983 р. ГС була підготована Радою митного співробітництва, яка діє з 1950 р. ГС набула чинності 1 січня 1988 р. Україна також приєдналась до цієї Конвенції і застосовує ГС з 1 січня 1991 р.

Під ГС розуміється номенклатура, яка містить товарні по­зиції, субпозиції та цифрові коди, що до них належать, приміт­ки до розділів, груп, субпозицій, а також основні правила ін­терпретації ГС.

Класифікація товарів у товарній номенклатурі ГС здійс­нюється за певними правилами, загальні засади яких сформу­льовані у рамках Конвенції 1983 р. Код товару є шестизначним і складається з трьох пар (розрядів) двозначних чисел. Усі товари (1241 позиція) поділені на групи – найбільші підрозділи у товарній номенклатурі, які включають в себе товари, об'єднані спільними фізичними та функціональними власти­востями (96).

Подібні товарні групи об'єднуються у розділи (21). Номер товарної групи відповідає першим двом цифрам у коді товарної позиції. У рамках однієї товарної групи є більш детальний поділ – підгрупи, номери яких відповідають третій та четвер­тій цифрам коду товару. П'ята та шоста цифри коду означають безпосередньо товарну позицію. Решта цифр, якщо такі є, слу­гують для більш докладної диференціації товарів за різними підставами, у тому числі й у додаткові субпозиції. Разом – 5019 субпозицій. Наприклад, у товарному коді, що використо­вується в ЄС, сьома із дев'яти цифр вказує, в якій конкретно країні ЄС вироблений товар.

Від правильної класифікації товару значною мірою зале­жить правильність нарахування митних платежів, а отже, у кінцевому підсумку, і становище товару на ринку країни-імпортера. Обов'язок правильно класифікувати свій товар ле­жить на тому, хто здійснює митні процедури, при ввезенні то­вару – на імпортері. У національних законодавствах передба­чається відповідальність за неправильне зазначення тарифної позиції.

ГС забезпечує стабільність і передбачуваність класифікації товарів у митних тарифах, і тим самим систем митного регулювання усіх країн – учасниць Конвенції 1983 р. Країна, яка приєднується до ГС, бере такі імперативні зобов'язання стосов­но своїх митно-тарифної та статистичної номенклатур:

- використовувати усі товарні позиції і субпозиції ГС, а та­кож цифрові коди, що належать до них, без жодних доповнень або змін;

- застосовувати основні правила інтерпретації ГС, а також усі примітки до розділів, груп, товарних позицій, субпозицій і не змінювати змісту розділів, груп, товарних позицій або суб­позицій ГС;

- дотримуватися порядку кодування, прийнятого в ГС;

- публікувати свої статистичні дані щодо ввозу та вивозу товарів відповідно до шестизначного коду ГС або на більш гли­бокому рівні класифікації, якщо обмеження таких публікацій не викликається особливими випадками, наприклад збережен­ням комерційної таємниці або прагненням не завдати шкоди інтересам державної безпеки.

Мито – це обов'язковий грошовий внесок, який збирається державою при перетині товаром її митного кордону. Розмір певної плати є ставкою мита.

Таблиця 4.6

Функції мита

Функції мита

Захищає національних товаровиробників від іноземної конкуренції – протекціоністська функція, яка стосується ім­портних мит

Є джерелом надходження коштів до бюджету держави – фіскальна функція, яка стосується імпортних та експортних мит

Є засобом покращення умов доступу національних то­варів на зарубіжні ринки та запобігання небажаного експорту товарів – балансувальна функція, яка стосується експортних мит

Раціоналізує товарну структуру – регулююча функція, яка стосується експортних та імпортних мит

Підтримує оптимальне співвідношення валютних дохо­дів та витрат держави – регулююча функція, яка стосується валютних доходів та витрат держави

Рис. 4.2. Види мит

Таблиця 4.7

Характеристика видів мит

Характеристика видів мит

За способом стягнення:

- адвалерні (ad valorem), або вартісні, мита нараховуються у відсотках до митної вартості товару. Позитивною стороною ад вал орних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише дохо­ди бюджету. Наприклад, якщо мито становить 20% вартості автомобіля, то при ціні автомобіля у 8 тис. дол. США доходи бюджету становитимуть 1600 дол. США; при збільшенні вар­тості автомобіля до 15 тис. дол. США доходи бюджету зростуть до 3 тис. дол. США; при падінні ціни до 5 тис. дол. США скоро­тяться до 1000 дол. США. Але незалежно від ціни автомобіля адвалерне мито збільшує його ціну на 20%. Негативною стороною адвалерного мита є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки товару з метою оподаткування митом. Оскільки ціна товару може коливатись під впливом багатьох економіч­них (обмінний курс, процентна ставка тощо) та адміністратив­них (митне регулювання, вибір методики визначення митної вартості товару) факторів, застосування цих мит пов'язане із суб'єктивністю оцінок, що може потягнути за собою зловжи­вання як з боку митників, так і з боку власників товару. Нині більшість промислово розвинутих країн прийшли до згоди сто­совно методики оцінювання митної вартості. Митники спочат­ку повинні вивчити ціну, зазначену у накладній. Якщо вона не зазначена або її справжність сумнівна, вони повинні оцінити товар на підставі вартості ідентичних товарів (identical goods), якщо таких товарів немає – на основі аналогічних товарів (similar goods), що надходять у той самий або майже у той са­мий час. Якщо ці методи не можуть бути застосовані, митники можуть визначити вартість на основі остаточної вартості-продажу (final sales value) цього товару або виходячи з обґрунтова­них витрат (reasonable cost) на товар.

- специфічні мита – нараховуються в установленому розмірі з якої-небудь фізичної характеристики товару, наприклад з об­сягу, одиниці товару. Перевага специфічних мит перед адвалерними полягає у тому, що вони не залишають місця для зловживань. Рівень митного захисту за допомогою спе­цифічних мит, значною мірою залежить від коливань цін на товари. Наприклад, специфічне мито в 1 дол. США з 1 см3 дви­гуна автомобіля більше обмежує імпорт автомобіля з об'ємом двигуна 1700 см3 та вартістю 8 тис. дол. США, оскільки стано­вить 21,25 % його ціни (1 дол. США/см3 • 1700 см3 : 8 тис. дол. США • 100 %), ніж автомобіля з об'ємом двигуна у 5 тис. см3 та вартістю 50 000 дол. США, оскільки становить лише 10 % його ціни (1 дол. США/см3 • 5 тис. см3 : 50 тис. дол. США • 100 %). Як наслідок, при зростанні імпортних цін рівень захисту внутрішнього ринку за допомогою специфічних мит падає. Проте в період економічного спаду і зниження ім­портних цін специфічний тариф збільшує рівень захисту на­ціональних виробників;

- комбіновані - поєднують два попередніх види – адвалорний та специфічний. Одночасно збирається мито, нараховане у вигляді процента від митної вартості і з одиниці фізичної міри товару. Наприклад, 20% вартості автомобіля, але не більше ніж 2 дол. США з 1 см3 двигуна автомобіля.

За об’єктом обкладення:

- імпортні мита накладаються на імпортні товари під час їх завезення у країну. Мета – захист національних виробників від іноземної конкуренції;

- експортні мита накладаються на експортні товари під час їх винесення за межі митної території держави. Застосовують­ся у разі значних відмінностей у рівні внутрішніх регульова­них цін і вільних цін світового ринку на окремі товари. Їхня мета – скоротити експорт і поповнити бюджет;

- транзитні мита накладаються на товари, що перевозять­ся транзитом через територію країни. Є засобом торговельної війни.

За характером застосування:

- сезонні мита – діють у визначену пору року або у різні пори року, мають різну величину. Їх застосовують у рамках митного тарифу. Зазвичай строк їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митно­го тарифу щодо цих товарів припиняється;

- антидемпінгові мита застосовуються, якщо на територію країни товари ввозяться за демпінговою ціною, тобто за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері, якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам анало­гічних товарів або перешкоджає організації та розширенню національного виробництва таких товарів. Ці мита збираються у додаток до звичайних мит. Антидемпінгові мита застосову­ються лише тоді, коли в результаті антидемпінгового розсліду­вання встановлені факт демпінгу, завдання матеріального збитку (загрози завдання матеріального збитку) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між ними. Антидемпінгові мита застосовуються на селективній основі, оскільки є відпо­віддю на дискримінацію в цінах;

- компенсаційні мита накладаються на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо чи непрямо використовували­ся субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним това­ровиробникам аналогічних товарів.

За походженням:

- автономні мита встановлюються на основі односторонніх рішень державної влади країни поза залежністю від існуючих договорів і угод та інших міжнародних зобов'язань. Рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом, а конкретні ставки мит встановлюються відповідним відомством (зазвичай Міністерством торгівлі, фінансів або економіки) та схвалюєть­ся урядом;

- конвенційні (договірні) митавстановлюються і закріплю­ються в рамках двосторонніх або багатосторонніх угод (COT). У зв'язку із поширенням у міжнародному торговельному праві принципу режиму найбільшого сприяння (РНС), конвенційні ставки, значення яких застосовується щодо країн, з якими держава має закріплений принцип РНС, отримали назву ста­вок РНС. Значення ставки РНС нижче, ніж значення автоном­ної ставки. Конвенційні мита найбільш поширені у сучасній системі міжнародної торгівлі;

- преференційні мита– це пільгові мита, які встановлю­ються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються. Мета преференційних мит – сприяти економічному розвитку цих країн, перш за все, за рахунок їх індустріалізації і розширення експорту. З 1971 р. діє Загальна система преференцій (ЗСП), бенефіціарами якої є 150 країн, що розвиваються. ЗСП передбачає значне зниження імпортних мит на готову продукцію з країн, що розвиваються. Преферен­ційні ставки мита фіксуються зазвичай в окремому стовпчику тарифу.

За типом ставок:

- постійні мита– митний тариф, ставки якого встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись залежно від обставин. Більшість країн мають такі мита.

- змінні мита– митний тариф, ставки якого можуть зміню­ватись у встановлених органами державної влади випадках (наприклад, зі зміною рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

За способом нарахування:

- номінальні мита– тарифні ставки, зазначені у митному тарифі.

- ефективні мита– реальний рівень мит на кінцеві товари, розраховані з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і де­талі цих товарів.

Таблиця 4.8

Характеристика тарифних квот та тарифної ескалації

Тарифні квоти

Тарифні квоти – різновид змінних мит, ставки яких за­лежать від обсягу імпорту товару: при імпорті у межах певних кількостей (квот) він оподатковується за базовою внутрішньоквотовою ставкою тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за більш високою, понадквотовою ставкою тарифу. Тарифне квотування є інструментом комбіно­ваного характеру, який поєднує елементи економічного і адмі­ністративного впливу. Активно застосовується в ЄС, а також передбачено Угодою із сільського господарства у рамках СОТ. Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує за­хист національних виробників готової продукції, особливо не перешкоджаючи ввезенню сировини та напівфабрикатів.

Тарифна ескалація

Тарифна ескалація – підвищення рівня мит­ного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх об­робки. Застосовується для захисту національних виробників готової продукції та стимулювання ввезення сировини та напівфабрикатів. Наприклад, у США шкала тарифної ескалації у ланцюжку «шкура – шкіра – продукти зі шкіри» становить 0,8 – 3,7 – 9,2 %, в Японії: 0 – 8,5 – 12,4 %, в ЄС: 0 – 2,4 – 5,5 %. За даними СОТ тарифна ескалація особливо сильна у розвинених країнах.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?