Класифікація інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 32Следующая ⇒

4. Класифікація інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами

Таблиця 4.5

Класифікація інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами

Класифікаційні ознаки

Види інструментів

За характером та цілями застосування заходів регулювання

- інструменти, які передбачають застосування заходів ре­гулювання при перетині товаром митного кордону (прикордон­ні заходи);

- інструменти, які передбачають застосування заходів, які стосуються внутрішнього ринку в цілому, але не зачіпають умов доступу іноземних товарів на внутрішній ринок;

- інструменти, які використовуються для покращення умов доступу вітчизняних товарів на іноземні ринки. Зокрема це заходи у відповідь. Вони не мають на меті обмеження досту­пу на ринок, але є засобом тиску на партнерів, щоб ті скасували свої обмеження. Ці обмеження можуть набувати найрізно­манітніших форм.

За характером інструментів, що використовуються

- тарифні – мита та інші митно-тарифні заходи;

- нетарифні – решта інструментів регулювання.

За характером впливу на умови конкуренції

- інструменти, які обмежують іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку;

- інструменти забезпечення добросовісної конкуренції;

- інструменти, які забезпечують підвищення конкурен­тоспроможності власних (національних) товарів на закордон­них ринках;

- інструменти, спрямовані на усунення обмеження конку­ренції на закордонних ринках та полегшення доступу націо­нальних товарів на ці ринки.

Залежно від особливостей застосування заходів регулювання

- односторонні (автономні) заходи застосовуються уряда­ми країн в односторонньому порядку без погодження або кон­сультації з торговими партнерами. Такі заходи вживаються здебільшого під час загострення політичних відносин;

- двосторонні заходи застосовуються у рамках двосторон­ніх угод. Такі заходи попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна з країн попереджає свого торго­вого партнера про вживання будь-яких заходів, які, як прави­ло, не вносять суттєвих змін у торговельні відносини, а лише сприяють їм;

- багатосторонні заходи застосовуються у рамках багато­сторонніх угод (наприклад ГАТТ/СОТ);

З погляду історичного розвитку форм протекціонізму та еволюції міжнародної торгівлі

- інструменти традиційного протекціонізму мають в основному обмежувальний характер та виявляються у ство­ренні торгових бар'єрів, які перешкоджають доступу інозем­них товарів на внутрішній ринок у цілому. Мета традиційного протекціонізму – трансформувати умови конкуренції таким чином, щоб дати можливість національним підприємствам успішно конкурувати з іноземними постачальниками при тому наборі конкурентних переваг і тій забезпеченості факторами виробництва, які мають національні підприємства. Ця мета досягається за рахунок втручання в ринкове конкурентне сере­довище і деякого зниження ефективності використання ре­сурсів в економіці. При цьому створюються умови для функ­ціонування менш ефективних з точки зору світового ринку підприємств. Таким чином, у певному значенні вся економіка прилаштовується під неефективні підприємства або сектори економіки. При цій формі протекціонізму дискримінуються іноземні товари. Важлива особливість цього протекціонізму – його порівняно пасивний характер. Це виявляється у тому, що країна передусім прагне зберегти позиції національних ви­робників на внутрішньому ринку.

- інструменти вибіркового протекціонізму спрямовані в основному проти недобросовісних і найбільш небезпечних іно­земних конкурентів. У рамках цієї концепції протекціонізму існують два напрями: основний – протидія недобросовісній конкуренції; доповнюючий – надзвичайні обмежувальні за­ходи, які застосовуються у випадку загрожуючого загострення іноземної конкуренції. Цей протекціонізм має у чистому ви­гляді не стільки обмежувальний, скільки коригуючий харак­тер, і спрямований на усунення викривлень нормальних умов конкуренції, які можуть виникнути у зв'язку із втручанням держави (у формі субсидування) або із дискримінаційною полі­тикою приватних компаній у сфері цін (демпінг);

- інструменти глобального (екстериторіального) про­текціонізму впливають на умови виробництва за кордоном. Країна, яка проводить таку політику, намагається впливати на умови використання конкурентами переваг і факторів ви­робництва у країнах-конкурентах. Торгові обмеження застосо­вуються у тих випадках, коли структура використання фак­торів виробництва у країнах-конкурентах така, що за тими чи іншими параметрами вони можуть одержати порівняльні пе­реваги з боку зниження затрат (наприклад, відсутність у країні екологічних вимог або системи забезпечення соціальних прав працівників). Цей підхід спрямований на формування уніфі­кованих стандартів розвитку економіки з погляду формування конкурентних переваг у міжнародній торгівлі. Виявом цієї форми протекціонізму є, зокрема, концепція «справедливої торгівлі» (fair trade). Наприклад, за мету застосування декла­рується прагнення усунути відхилення від загальноприйнятих соціальних та екологічних стандартів, використання поло­жень відомих статей американського законодавства: «статті 301» та «статті 301-супер». Ця концепція в основному застосо­вується країнами з високим рівнем розвитку економіки та ви­сокими технічними, соціальними й економічними стандарта­ми. Така політика передбачає можливість утворення перешкод для міжнародної торгівлі, а в найгіршому варіанті – для фор­мування відносно замкнених груп держав з більш або менш од­наковим рівнем розвитку економіки. У принципі, концепція екстериторіального протекціонізму погано поєднується з роз­витком багатосторонності в регулюванні міжнародної торгівлі. Форма реалізації – торгово-політичні переговори, у випадку невдачі яких можуть використовуватись будь-які заходи обме­жувального характеру.

Найбільш широкого застосування набула класифікація інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі за їх характером – тарифні та нетарифні інструменти. Ця класифікація відображена у різних правових документах національного і міжнародного права. Вперше вона була запро­понована Секретаріатом ГАТТ наприкінці 60-х років. До першоі групи – тарифних інструментів – належать виключно мита, зафіксовані у вигляді митного тарифу (експортного та імпортного), як найбільш поширений традиційний засіб зов­нішньоторговельної політики. До другої групи – нетарифних – решта інструментів.

В основу цієї класифікації покладено суттєві відмінності як у методах обмеження ввезення/вивезення товарів, так і в спо­собах виливу на ринкові відносини. Виділення митного тарифу в окрему категорію пов'язане з характерними особливостями, які визначають його провідну роль у державній зовнішньотор­говельній політиці.

Рис 4.1. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров