Форми та напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 32Следующая ⇒

Таблиця 1.5

Форми міжнародного поділу праці

Форми МПП

Характеристики форм

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ)

Це така форму поділу праці між країнами, за якої кон­центрація однорідного виробництва збільшується на базі дифе­ренціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготов­лення продукції понад внутрішні потреби.

МСВ розвивається у двох напрямах – виробничому і тери­торіальному. Виробничий напрям передбачає міжгалузеву та внутрішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію ок­ремих підприємств, компаній та об'єднань. У територіальному напрямі вирізняють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.

Основними формами вияву МСВ є предметна, подетальна (повузлова) та технологічна (постадійна) спеціалізації. Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підпри­ємств різних країн на виробництві та експорті повністю закін­ченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалі­зація базується на кооперації виробників різних країн у випус­ку вузлів та деталей, а технологічна – на здійсненні окремих стадій технологічних процесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:

- коефіцієнт відносної експортної спеціалізації – це відношення частки товару в експорті країни до частки товару у світовому експорті. Якщо значення показника > 1, то галузь або товар вважаються міжнародноспеціалізованими;

- експортна квота у виробництві галузі: відношення обсягу експорті за певний період до обсягу внутрішнього виробництва за той самий період. Експортна квота характеризує значення експорту продук­ції певної галузі для економіки країни.

Міру участі національного господарства в МПП характери­зує індекс товарності, який визначається як відношення вартісних обсягів експорту та імпорту до вічного валового внутрішнього продукту.

Міжнародне виробниче кооперування

Це об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопера­ційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалузевому рівнях.

Виділяють три основні форми ко­оперування: 1) здійснення спільних програм; 2) договірна спеціалізація; 3) створення спільних підприємств.

Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох фор­мах: підрядне кооперування, за якого виконавець за доручен­ням замовника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, науково-тех­нічних тощо) партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.

Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублю­ванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між вироб­никами – учасниками виробничого кооперування. Суть її по­лягає у розмежуванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.

Характерними рисами такої форми кооперування, як ство­рення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності партнерів, спільне управління підприємством, спіль­не нараження на виробничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпо­ширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі това­риств з обмеженою відповідальністю та акціонерних това­риств.

У світовому господарстві міжнародне кооперування класи­фікують за його основними характеристиками:

- за видами – економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;

- за стадіями – перед виробниче, виробниче, комерційне;

- за методами, що використовуються, – виконання спіль­них програм, договірна спеціалізація, створення СП;

- за структурою зв'язків – внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змі­шане;

- за територіальним охопленням – між двома і більше країнами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;

- за кількістю суб'єктів – дво- і багатостороннє;

- за кількістю об'єктів – дво- і багатопредметне.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте