Сучасні тенденції міжнародного поділу праці

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 32Следующая ⇒

Таблиця 1.2

Основні тенденції міжнародного поділу праці на сучасному етапі

Основні тенденції міжнародного поділу праці на сучасному етапі

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблю­ється розрив між промислово розвинутими країнами і країна­ми, що розвиваються

2. Основним у МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної, а особливо подетальної та технологічної спеціалізації

3. Унаслідок нерівномірності соціально-економічного роз­витку продовжують відбуватися зміни в розстановці політич­них і економічних сил у групі промислово розвинутих країн, насамперед між трьома основними центрами — США, Японією і Західною Європою, а останнім часом Китаєм та Росією

4. Змінилася роль в МПП колишніх країн соціалістичного табору

5. Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічно­му обміні та МПП. ТНК контролюють майже половину світово­го промислового виробництва і світової торгівлі

6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналіза­ція господарської діяльності. Має місце тенденція до об'єднан­ня зусиль провідних країн для колективного регулювання та зменшення наслідків економічних і валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій – МВФ, МБРР тощо

7. На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі

8. Зростає об'єктивна необхідність у докорінній перебудові МПП на базі зближення й інтеграції, інтернаціоналізації виробництва та обігу, які посилюють єдність світового господарства, поглиблюють світовий розподіл праці

Таблиця 1.3

Наслідки розвитку міжнародного поділу праці

Наслідки розвитку ММП

Характеристика

Інтернаціоналізація виробництва

Означає поступовий вихід виробниц­тва за межі окремої країни та формування його міжнаціональ­них форм у рамках світового господарства. Виокремлюють формальну і реальну інтернаціоналізацію ви­робництва. Під формальною інтернаціоналізацією виробниц­тва мається на увазі таке міжнародне усуспільнення виробниц­тва, коли країни беруть участь у МПП, працюють одна на одну, але витрати на виробництво одних і тих самих продуктів у них відрізняються, причому інколи істотно. Власне, допустимість різниці у витратах на виробництво продуктів робила інтерна­ціоналізацію формальною. Але починаючи з другої половини XX ст. поступово відбувається перехід до реальної інтернаціо­налізації виробництва, коли об'єднуються зусилля усіх учасників МПП задля більшої ефективності виробництва у всіх державах-учасницях. На цьому етапі створюються інтернаціо­нальні корпорації для вирішення значних економічних про­блем, об'єднуються не лише виробничі, а й наукові та інші зу­силля різних країн

Регіоналізація світової економіки

Це спеціалізація країн-сусідів окремого регіону (континенту, частки континенту) у певних галузях виробництва продукції чи послуг за наявності між ними сталих внутрішньорегіональних зв'язків (з більш-менш пільговим переміщенням товарів і послуг між країнами всередині регіону) та спільної пропозиції регіональних товарів на світовому ринку за спільних економічних умов регіонально­го угруповання держав

Глобалізація світової економіки

Це завершена економічна мегасистема світового масштабу, в основі якої лежать нові система і структура продуктивних сил, нова висока глобальна комуні­каційна технологія, глобальна валютно-фінансова система, глобальна власність ТНК, специфічні економічні відносини та особлива глобальна організація виробництва й праці. За визначенням ООН, характерними для неї є шість основних тен­денцій: 1) поширення ліберальної демократії; 2) в економіці мають перевагу ринкові сили; 3) інтеграція світової економіки; 4) трансформація системи виробництва й ринку робочої сили; 5) швидке технологічне оновлення; 6) революція засобів масової інформації й диктат ідеології споживання.

Таблиця 1.4

Проблеми глобалізації світової економіки

Проблеми глобалізації світової економіки

1. З поглибленням глобалізації зростає соціальна неста­більність та загострюються внутрішні протиріччя у країнах внаслідок диспропорцій у їх соціально-економічному розвит­ку; продовжується зростання розриву між розвинутими краї­нами і країнами, що розвиваються, що призводить до збіль­шення чисельності незаможного і дуже бідного населення

2. Злиття великих корпорацій веде до концентрації влади в руках мегакорпорацій, що суттєво впливає на механізми рин­ку, оскільки формується глобальна конкуренція, коли попит і пропозиція диктуються глобальними корпораціями, а окремі товаровиробники і навіть цілі країни залишаються поза зоною можливості впливу

3. Глобальні монополії, фактично володіючи наднаціональ­ною владою та фінансовими ресурсами, здатні впливати на внутрішню політику країн, формувати економічну політику, яка не відповідає національним інтересам держави

4. Глобалізація ринку робочої сили зумовила приплив на ринки праці розвинутих країн дешевої робочої сили ззовні, що сприяє формуванню нової стратегії провідних фірм світу сто­совно її використання, коли у внутрішньофірмовій стратегії постає завдання скорочувати витрати на робочу силу як еле­мент виробничих витрат. Унаслідок цього стримується зрос­тання заробітної плати, збільшується тривалість робочого тижня, впроваджуються гнучкі форми зайнятості на умовах термінового договору тощо

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии