Медикаментозне і фізичне лікування депресії, яка адекватно не відповіла на лікування, А також профілактика рецидивів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 95 из 122Следующая ⇒

У цій главі розділи, позначені зірочками (** __ **) взяті з попередньої настанови і не були оновлені, за винятком стилю і незначних уточнень.

ВСТУП

** Незважаючи на значні зміни в веденні розладів настрою, у клінічній практиці проблема неповної відповіді на лікування або її відсутність продовжує залишатися значущою. Багато результатів досліджень показали, що приблизно третина пацієнтів, які отримували лікування з приводу депресії, не відповіли задовільно на лікування антидепресантами першій лінії. Подальші спостереження показали, що значна кількість пацієнтів має поганий прогноз з 20% пацієнтів, які залишилися хворими через 2 роки після початку захворювання (Keller et al., 1986). Навіть після кількох курсів лікування 10% пацієнтів залишаються з депресією (Nierenberg & Amsterdam, 1990). Низка досліджень показують, що від 10 до 20% пацієнтів з депресією мають поганий результат впродовж тривалого періоду часу (Lee & Murray, 1988; Winokur et al., 1993).

проте, з цих цифр важко оцінити істинний ступінь поганої відповіді на лікування депресії. Хоча погана відповідь відносно поширена в клінічній практиці, однією з основних проблем була непослідовність в тому, як вона характеризувалася і визначалася, що обмежує систематичне дослідження. В останні роки були зроблені спроби домовитися щодо визначення ”резистентність до лікування“ в цілях поліпшення характеристик явища, хоча все ще є розбіжності в деяких питаннях. Основні параметри, які були використані для характеристики і визначення резистентності до лікування, включають основні критерії, які використовуються для уточнення діагнозу, відповіді на лікування, попередніх спроб лікування та адекватність лікування (Nierenberg & Amsterdam, 1990).**

Важливо змогти описати ці параметри, але ця оновлена настанова, як описано в розділі 2, не використовує термін ”резистентна до лікування депресія“, який був визначений у попередній настанові, як депресія, яка адекватно не відповідає на два курси антидепресантів (адекватна доза і тривалість). Термін передбачає, що після двох невдалих курсів антидепресантів, депресія вступає в нову ”важку для лікування“ стадію. Крім того, цей термін може сприйматися як лікарями, так і пацієнтами, як ярлик, яким можна зневажити. Він також не підтверджується доказами. Наприклад, він не враховує факт існування поліпшення різного ступеня і стадії захворювання або можливі впливи інших процедур, включаючи психосоціальну терапію і інших засобів, неантидепресантів. для оновлення цієї настанови ГРН підійшла до проблеми неадекватної відповіді з боку варіантів лікування "наступного кроку", а не з боку категоризації пацієнтів за відповіддю.

ПІДХІД ДО ОГЛЯДів

Основні огляди, проведені для попередньої настанови, представлені тут і поповнені новими дослідженнями. дослідження були попередньо класифіковані як ”резистентні до лікування“, в які входили пацієнти, чия депресія не відповіла на два послідовних антидепресанти, призначені в адекватній дозі впродовж достатнього часу і ”відсутність відповіді у гострій фазі“, коли депресія учасників не адекватно відповіла на один антидепресант. Ці відмінності не були включені в цей огляд, хоча дослідження були закодовані за кількістю невдалих курсів антидепресантів як в анамнезі, так і проспективно (наприклад, H2P1 визначає, що учасники неадекватно відповіли на два антидепресанти в анамнезі і один проспективно). Крім того, дослідження стратегій збільшення, які не рандомізували пацієнтів саме тому, що їхня депресія не відповіла принаймні на одне попереднє лікування, були виключені з аналізу. Кілька досліджень використовували відкритий дизайн. Оскільки існує порівняно мало даних з цієї теми, вони були проаналізовані окремо і описані у розповідній формі.

Електронні бази даних пошуку опублікованих досліджень наведені в таблиці 102. Докладна інформація про використані пошуки наведені в додатку 8. В цілому, 11 нових випробувань були знайдені на додаток до попередніх оглядів. Дані були доступні для вивчення таких стратегій наступних кроків:

• Збільшення дози (див. розділ 12.3.1)

• Переведення на інший антидепресант (див. розділ 12.3.2).

• Поєднання антидепресанту з іншим антидепресантом (див. розділ 12.3.3)

• Додаткові до антидепресанта препарати, у тому числі:

• антипсихотичні препарати (див. розділ 12.3.4)

• літій (див. розділ 12.3.5)

• протисудомні препарати (див. розділ 12.3.6)

• піндолол (див. розділ 12.3.7)

• трийодтиронін (Т3) (розділ 12.3.8)

• бензодіазепіни (див. розділ 12.3.9)

• буспірон (розділ 12.3.10)

• атомоксетин (розділ 12.3.11)

• ECT¹⁸² (розділ 12.4).

Таблиця 102: Бази даних пошуку і критерії включення/виключення з клінічної

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов