Зміна лікування антидепресантами (порівняння стратегій)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 98 из 122Следующая ⇒

Дані були доступні для порівняння наступних стратегій зміни призначень: перехід на венлафаксин у порівнянні з переходом на SSRI (циталопрам або пароксетин) і перехід на флуоксетин плюс оланзапін в порівнянні з переходом на флуоксетин. Ця частина огляду оновлює огляд венлафаксину в лікуванні резистентної депресії, включений в попередню настанову.

Таблиця 106: Резюме характеристик включених досліджень з продовження лікування антидепресантами порівняно зі зміною призначення або зміною лікування

*Учасники в цьому випробуванні були рандомізовані на початкове лікування і зміну стратегії, а потім проведено аналіз окремо.

Таблиця 107 Резюме профілю доказів щодо продовження лікування антидепресантами проти зміни призначення після неадекватної відповіді на лікування

Не було ніякої різниці між стратегіями зміни призначення, з яких були доступні дані з будь-яких заходів, крім кількості пацієнтів, які достроково припинили лікування через побічні ефекти, які виступали за флуоксетин порівняно з флуоксетином плюс оланзапін. Поєднання двох РКВ, в яких пацієнти, які не відповіли на лікування, були рандомізовані на отримання венлафаксину або SSRI, не показали значної переваги венлафаксину (LENOX-SMITH2008; Poirier1999). Більш раннє дослідження (у тяжко хворих пацієнтів) показало перевагу венлафаксину в деяких результатах за повідомленням у попередній настанові, але пізніше дослідження цього не показало. Вторинний аналіз пізнішого дослідження, проте, показав перевагу венлафаксину у вторинному аналізі тяжкохворих пацієнтів. отже, невизначено, чи венлафаксин має перевагу у пацієнтів з важкою депресією. Докази з важливих результатів і загальна якість доказів представлені в таблиці 108. Повний профіль та пов'язані з ними графіки ”форест плот“ є в Додатку 16 і додатку 19с відповідно.

Таблиця 108: Резюме профілю доказів зі зміни антидепресанта (порівняння стратегій) після неадекватної відповіді на антидепресант

Одне дослідження рандомізувало пацієнтів на стратегії початкового лікування і зміни призначення, і це було проаналізовано окремо (Thase2002a). Воно не показало статистично значущих переваг будь-якої зі стратегій (сертраліну порівняно з іміпраміном або іміпраміну з сертраліном), хоча була перевага у тих, хто починав з іміпраміну і перейшов на сертралін після неадекватної відповіді (див. додаток 16с).

На додаток до сліпих РКВ, які були включені в мета-аналіз, пошук дав два великих відкритих рандомізованих дослідження. У першому (Baldomero et al., 2005) пацієнти, які не відповіли на лікування на один антидепресант були рандомізовані на отримання венлафаксину або іншого антидепресанту, а в другому (STAR * D, Rush et al., 2003)¹⁸⁵ ті, хто не відповів на лікування циталопрамом були рандомізовані на зміну антидепресанту або на збільшення дози препарату; тих, хто не входив у ці рамки, були далі рандомізовані. Обидва ці дослідження були виключені з основних аналізів, оскільки вони були відкритими, але описані у розповідній формі тут, тому що вони важливі у цій області.

Перше велике 24-тижневе відкрите дослідження (Baldomero et al., 2005) включало 3502 амбулаторних пацієнтів з важкими депресивними розладами, симптомами підпорогової депресії (8,7%) і дистимії (16%), чиї симптоми депресії (бали за HRSD вище 17) не відповіли на лікування антидепресантами (найчастіше SSRI) протягом 4 тижнів; 1830 учасників були рандомізовані на венлафаксин-XR (середня доза 164 мг) і 1672 на інші антидепресанти, ніж використовувані в попередньому лікуванні, в тому числі флуоксетин (17%), пароксетин (21,3%), циталопрам (20,1%), сертралін (19,1%) та міртазапін (7,9%). Була невелика різниця в середніх балах депресії в кінцевій точці між групою венлафаксину та групою інших антидепресантів: венлафаксин 7,89 (SD 6,5) і інші антидепресанти 8,84 (6,7). Проте, 967 пацієнтів (52% від рандомізованих), які приймали венлафаксин, досягли ремісії (HRSD <= 7), як і 755 (45% від рандомізованих), які приймали інші антидепресанти. Показники відповіді (50%-ве зниження базової оцінки HRSD) були 1262 (69%) в групі венлафаксину і 1034 (62%) в групі інших антидепресантів. Цифри розраховані від числа рандомізованих, а не з популяції “наміру лікуватися“, використовувані авторами дослідження.

_____________________________________________________________________

¹⁸⁵Багато документів були опубліковані з дослідження STAR * D. Ті, що містять дані, наявні у цій настанові, наведені в Додатку 17, і дослідження посилання з Rush і його колег (2003), яка дає огляд дизайну дослідження.

Оскільки дослідження STAR*D (Rush et al., 2003) включає групи зміни призначення групи збільшення дози, дані цих досліджень узагальнені далі в розділі збільшення дози.

Клінічні резюме

Враховуючи брак доказів з досліджень зміни призначення, докази з досліджень первинної ефективності, в яких безпосередньо порівнювалися антидепресанти, також були розглянуті. при екстраполяції даних з цих досліджень на тих, чия депресія не відповіла на лікування при послідовних випробуваннх антидепресантів, необхідна обережність.

Дані з досліджень зміни призначення і прямі порівняльні дослідження показують, що може спостерігатися дуже мала перевага ефективності венлафаксину та есциталопраму в порівнянні з іншими антидепресантами. Ця перевага є занадто малою, щоб бути клінічно значущою, коли всі пацієнти з депресією розглядаються разом, але може бути досить великою у тих, хто не отримав користі від лікування першим або другим антидепресантом. Проте в даний час докази не достатньо надійні, щоб сформувати основу рекомендації.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров