Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 32 из 32

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки та валютно-кре­дитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк, Єв­ропейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Таблиця 10.13

Характеристика основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій

Організації

Характеристика організацій

Міжнародний валютний фонд (МВФ)

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація зі сприяння розвитку міжна­родної торгівлі та співробітництву у валютній сфері. Ство­рений на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалі­зованого закладу ООН. Станом на 1997 р. нараховує понад 180 країн-членів. Україна стала членом МВФ у вересні 1992 р. (на той час – 167 членом).

МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кож­ні 5 років. Залежно від роз­мірів квот розподіляються голоси між країнами під час прий­няття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. В результаті більшість голосів належить США і країнам – чле­нам ЄС.

Основними завданнями МВФ є:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;

- сприяння багатосторонній системі платежів та ліквіда­ція валютних обмежень;

- надання валютних кредитів державам-членам для ви­рівнювання платіжних балансів;

- організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними орга­нами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.

МВФ надає кредити декількох видів.

1. Звичайний кредит – для стабілізації платіжного балан­су в межах року з можливим його продовженням до 4-5 років.

2. Компенсаційний кредит – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років).

3. Стабілізаційний («буферний») кредит – для фінансуван­ня запасів сировини у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3-5 років).

4. Розширене фінансування – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років).

Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економіч­них і політичних вимог у формі програми стабілізації економі­ки. Країни-члени зобов'язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.

Світовий банк

Світовий банк було створено 25 червня 1946 р. Його струк­тура включає:

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).

2. Міжнародну асоціацію розвитку (МАР).

3. Міжнародну фінансову корпорацію (МФК).

4. Багатостороннє агентство гарантії інвестиції (БАГІ),

5. Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

_________________________________________________________________________

Головною складовою Світового банку є Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який був заснований у липні 1944 р. на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції, що відбулася у м. Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН.

Мета МБРР – сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики цього банку фінансують ви­датки, пов'язані з реструктуризацією економіки, що сприяє її стабільності, ефективності та ринковій орієнтації. Банк забез­печує також «технічну допомогу» або експертну підтримку, до­помагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до потреб національного роз­витку.

МБРР функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. Кожну з майже 180 країн – членів МБРР представ­ляє один керуючий, який, як правило, відповідає рівню урядо­вого міністра. Рада делегує свої повноваження меншій групі представників – Раді виконавчих директорів, яка розміщена у Вашингтоні. Ця Рада відповідає за рішення щодо політики, яка впливає на функціонування Банку. Рішення щодо позик приймаються на підставі економічних і політичних критеріїв. Президент МБРР є головою Ради виконавчих директорів. Ме­неджмент і щоденне функціонування Банку забезпечують при­близно 7,1 тис. членів персоналу із більш як 100 країн світу.

Статутний капітал МБРР формується за рахунок купівлі країнами-членами його акцій та випуску облігацій. Акції між країнами-членами розподіляються відповідно до квот у МВФ.

Відсоткові ставки по позиках Світового банку для країн, що розвиваються, змінюються кожних 6 місяців. Поточне зна­чення відсоткової ставки становить 7,43 %. Згідно із загаль­ним правилом позики мають 5-річний період відстрочення платежів і повинні бути сплачені протягом періоду, який коливається в межах від 15 до 20 років. Деякі позики МБРР для країн, що розвиваються, надаються із внесків, що наді­йшли від країн – членів установи.

_________________________________________________________________________

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 р. (150 країн-членів). Нині членами МАР є 160 країн. Ця філія Світового банку надає безвідсоткові позики найбіднішим країнам світу. Тільки країни, річний прибуток яких становить менше 1,305 дол. США на одну особу, можуть отримати позику від МАР. Позики МАР, відомі як «кредити», мають 10-річний період відстрочення і підлягають оплаті протягом 35-40-річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок вне­сків від розвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від Світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби.

_________________________________________________________________________

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована в 1956 р. (156 країн-членів), на сьогодні до неї входять понад 170 країн. Україна приєдналась до МФК у 1993 р.

Напрямки діяльності МФК:

- інвестування приватного сектора переважно в країнах, що розвиваються;

- надання комплексних консультативних послуг урядам і підприємствам у приватизації (у 1993 р. експерти МФК брали участь в організації першого аукціону з продажу малих під­приємств у м. Львові);

- формування ринку капіталів у країнах перехідної еко­номіки. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантій уряду, фінансуючи проекти, що створюються приватним сектором.

На відміну від МБРР, ця установа надає позики без урядо­вих гарантій. МФК може займати рівноправне положення в компаніях, яким вона позичає, відігравати роль каталізатора щодо інших інвесторів з приватного сектора, а також створю­вати ринки капіталу в країнах, що розвиваються.

_________________________________________________________________________

Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ) створене в 1988 р. (110 країн-членів) і нині охоплює близько 150 країн. Діяльність цього філіалу Світового банку спрямована на під­тримку приватних інвестицій в країнах, що розвиваються. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від таких некомерційних ризиків, як війна або націоналізація. Ця установа надає консультативні послуги на рівні урядів, допо­магаючи останнім залучати приватні інвестиції в економіку.

_________________________________________________________________________

Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних су перечок (МЦВІС) заснований у 1966 р. з метою сприяння зрос­танню міжнародних інвестицій. МЦВІС надає послуги країнам-членам 129 країн з арбітражного розгляду і врегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами, здійснює консультації та надає інформацію про особливості інвестицій­ного законодавства, арбітражного та інвестиційного права.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ)

До регіональних європейських валютно-кредитних органі­зацій належать: Європейський інвестиційний банк, Європей­ський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), створений у 1958р., – це фінансова організація ЄС, яка забезпечує довго­строкові позики для капітальних інвестицій з метою зміцнен­ня збалансованого економічного розвитку Союзу та інтеграції. ЄІБ також сприяє виконанню фінансових аспектів політики співробітництва з країнами, які не є членами ЄС. Пріоритетне завдання банку – підтримання регіонального розвитку. Біль­ше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвес­тицій у виробництво в регіонах, які відстають у індустріально­му розвитку чи переживають занепад промисловості, для по­кращання систем зв'язку та охорони довкілля. Проекти, під­тримані позикою ЄІБ, мають найнижчу з можливих відсот­кових ставок. Кредити надаються на 20-25 років. Правління банку розташоване у Люксембурзі.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС)

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам – членам ЄС для покриття дефіци­ту платіжного балансу за умови виконання ними програми ста­білізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР)

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) – це міжнародний банк, створений у квітні 1991 р. для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колиш­нього СРСР. У кредитуванні віддає перевагу недержавним структурам господарювання. 60 % його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектору, а 40 % – на розвиток інфраструктури.

Завданням ЄБРР є створення в постсоціалістичних країнах конкурентоспроможної промисловості, розвиток взаємовигід­них зв'язків між західноєвропейськими країнами і надання кредитів під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, зв'язку, охорони довкілля тощо. Надаючи кредити, ЄБРР сприяє швидкому переходу східноєвропейських країн до економічної стабільності.

Пріоритетними проектами фінансування в Україні є кон­версія, сільське господарство, приватизація, транспорт, теле­комунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківсь­кого сектору. Банк фінансує проекти вартістю не менше ніж 15-17 млн дол. США. Максимальний річний відсоток, який має сплачуватися банку за кредити, – 16-18 %. Штаб-квар­тира банку розташована у Лондоні.

Банк міжнародних розрахунків (БМР)

Банк міжнародних розрахунків (БМР) – це розрахункова палата, що діє на акціонерній основі. Створено БМР у 1930 р. у Базелі згідно з Гаазькою угодою про німецькі репатріації за ре­зультатами Першої світової війни. Його членами є 41 країна. Розрахунковою одиницею, в якій ведеться баланс БМР, був і залишається золотий швейцарський франк (один золотий франк містить 0,29 г чистого золота; американський долар конвертується у золотий франк за курсом 1 золотий франк = = 1,94 долара). Нині БМР здійснює банківські операції з метою сприяння центральним банкам країн в управлінні їх банківсь­кими резервами; займається регулюванням міжнародних розрахунків та розробкою погоджених банківських стандар­тів; здійснює дослідження в галузі валютної і грошової політи­ки. Функції регулювання міжнародних розрахунків та розроб­ка нормативних документів з банківського нагляду здійсню­ються через три комітети: Базельський комітет з банківського нагляду; Базельський комітет з систем платежів і розрахунків; Постійний комітет з євровалют. Мінімальні стандарти з бан­ківського регулювання і нагляду, погоджені з БМР, викорис­товує більшість країн світу як основу побудови національного банківського законодавства.

Паризький клуб

Паризький клуб – неформальна організація урядів голов­них держав-кредиторів світу. Основними його членами є роз­винуті країни. В його роботі також беруть участь МВФ та Світовий банк. Клуб не має жорсткої організаційної структури і може понови свої ряди будь-якими країнами-кредиторами, що визнають умови його роботи. Здійснює нагляд за державною заборго­ваністю країн-боржників. У разі виникнення проблем у країни-боржника зі збалансованістю платіжного балансу, органі­зовує багатосторонні переговори та бере участь у виробленні угоди про перенесення строків сплати чи реструктуризацію зовнішнього боргу. Обов'язковою умовою звернення за допомо­гою до Паризького клубу про відстрочення сплати боргу є попе­реднє погодження з МВФ програми урядових заходів, спрямо­ваних на виправлення становища. Часто бере участь у вироб­ленні умов реструктуризації зовнішніх боргів країн, що роз­виваються.

«Клієнтом» Паризького клубу є і Україна, яка у 2001 р. провела переговори з клубом і домовилася про реструктуриза­цію зовнішнього боргу на суму 580 млн дол. США за 2000-2002 рр. на 12 років з пільговим періодом 3 роки.

Лондонський клуб

Лондонський клуб – консультаційний комітет великих приватних банків-кредиторів, що займається проблемами реструктуризації при­ватної зовнішньої заборгованості. Переговори про умови рест­руктуризації веде один з банків за дорученням усіх банків, що беруть участь у консультативній раді. Умовою підписання уго­ди про реструктуризацію боргів є прийняття країною програ­ми МВФ зі структурної перебудови економіки та здійснення економічних реформ.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США