Стан трудової міграції в Україні

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 32Следующая ⇒

Таблиця 8.12

Стан трудової міграції в Україні

Стан трудової міграції в Україні

Напрями впливу

Україна, на жаль, належить до країн із складною демографічною ситу­ацією. Через стрімке зниження народжуваності і від'ємне сальдо міграції (у 1994-2004 рр.) загальна чисельність населення за 1991-2010 рр. скоротилась з 51,7 до 45,9 млн. осіб. Упродовж 2000-2011 рр. середній темп скорочення на­селення становив 0,7 %, тобто 330 тис. осіб щорічно. Демографіч­ний спад доповнюється проблемою старіння, унаслідок чого працездатна час­тина населення дедалі більше обтяжена забезпеченням економічно неактив­них членів суспільства. Співвідношення між цими категоріями у 2010 р. ста­новило 1,75:1. За деякими прогнозами частка осіб пенсійного віку (старших за 65 років) невдовзі зросте з 14 % до 20,5 %. У контексті згаданих проблем особливо актуальними постають дослідження міграційних процесів, які значною мірою впливають на якісний стан найціннішого економічного ресурсу - людського потенціалу.

Існують різні оцінки чисельності тру­дових мігрантів в Україні (від 1,5 до 5 млн осіб). Істотні від­мінності даних зумовлені передовсім самим тлумаченням змісту трудової міграції. Під трудовою міграцією потрібно розуміти переміщення у просторі, що здійснюють індивіди з метою підвищення життєвого рівня на основі більш вигідного використання власної робочої сили без зміни постійного міс­ця проживання.

Згідно із першим загальнонаціональним обстеженням з питань трудо­вої міграції, проведеним Українським центром соціальних реформ за участю Державного комітету статистики України у 2008 р., до зовнішніх трудових мігрантів віднесено громадян України працездатного віку, які займалися оп­лачуваною економічною діяльністю постійно, сезонно або тимчасово (зокре­ма тих, які працювали без офіційного статусу), окрім прикордонних маятни­кових трудових мігрантів. За даними обстеження, з початку 2005 р. до 1 чер­вня 2008 р. за кордоном працювали 1,5 млн українців, що становило 5,1 % працездатного населення України. Натомість, вищі оцінки обсягів трудової міграції наводять ті інформаційні джерела, що охоплюють ширший контин­гент осіб. Серед 1,2 млн домогосподарств більшість (83,7 %) мали одного мігранта, але доволі поширеним було явище «сімейної» трудової міграції (16,3 %), коли на заробітки виїжджали двоє і більше членів домогосподарств. Із загальної кількості домогосподарств, залучених до трудової міг­рації, майже у кожному другому (!) проживали діти.

Стосовно структури мігрантів, то у ній переважали чоловіки, що ста­новили дві третини трудових мігрантів (62,3 %) і 6,7 % чисельності чоловіків працездатного віку. Більше половини (54,4 %) трудових мігрантів - це міські жителі, однак рівень участі сільського населення у трудових міграціях удвічі вищий порівняно із міським, що пов'язано із гіршими можливостями працев­лаштування на селі і залученням більшої кількості членів сільських домогосподарств.

Потоки трудової міграції мають доволі чітку географічну спрямова­ність. Переважно вони здійснюються до найближчих країн або країн до більш віддалених, але з привабливішими умовами. Серед трудових мігрантів близько половини (48,1 %) працювали у Російській Федерації і майже стільки ж - у країнах Європейського Союзу, переважно в Італії (13,4 %), Чеській Рес­публіці (11,9 %), Польщі (8 %), Угорщині (3,2 %), Іспанії (2,7 %) та Португа­лії (2,6 %). Переважна більшість мігрантів-чоловіків виїздила на заробітки до Росії, тоді як жінки становили більшість мігрантів в Італії і близько полови­ни - у Польщі та Португалії.

Простежуються істотні відмінності рівнів міграційної активності насе­лення залежно від регіону проживання. Найактивнішу участь у зовнішніх трудових міграціях беруть мешканці Західного регіону країни, які становлять 57,4 % від загальної чисельності трудових мігрантів. На заробітках за кордо­ном перебуває 12,9 % працездатного населення західних областей, що пояс­нюється географічним межуванням з кількома європейськими країнами і ви­соким ступенем насичення ринку праці у цьому регіоні. Натомість, найменш залучені до міграційних процесів жителі Північного регіону, частка яких се­ред трудових мігрантів - 5,7 %, що становить 1,7 % працездатного населення цих областей. За даними згаданого обстеження, освітній рівень трудових мігрантів значно нижчий, ніж усього зайнятого населення. Біль­шість з них (59 %) мали повну загальну середню освіту і лише 13,9 % осіб - мігранти із повною вищою освітою, тоді як серед зайнятого населення в Ук­раїні цей показник становить 23,2 %.

Учені Інституту демографічних та соціальних досліджень виокремлю­ють певні тенденції динаміки освітнього рівня трудових мігрантів в Україні. Так, до 1994 р. частка мігрантів з вищою освітою була досить високою (52-60 %) за незначної питомої ваги осіб з середньою та спеціаль­ною освітою. В умовах трансформаційної кризи, катастрофічного спаду ви­робництва і значних обсягів заборгованостей із виплати заробітної плати за кордон з метою заробітків насамперед мігрували фахівці високого профе­сійно-кваліфікаційного рівня. Наприкінці 1990-х років трудова міграція в Ук­раїні охопила ширші верстви населення, що призвело до зниження освітнього рівня мігрантів за рахунок збільшення частки осіб із спеціальною та загаль­ною середньою освітою. Обстеження трудової міграції у 2008 р. знову вказує на зростання участі осіб з вищою освітою і зменшення частки менш освіче­них мігрантів.

Найпоширенішими видами економічної діяльності трудових мігрантів є будівництво (51,6 %) та робота домашньої прислуги (16,3 %). Роз­поділ мігрантів за професійними групами відображає надзвичайно низьку частку професіоналів, фахівців, технічних службовців (лише 6 %) та значну частку представників робітничих професій, з яких майже третину становлять найпростіші професії. Низький професійно-кваліфікаційний рівень робіт, що виконувались трудовими мігрантами за кордоном, свідчить про ду­же низьку ефективність використання їх трудового потенціалу, адже багато з них в Україні працювали на значно вищих посадах і виконували набагато складнішу роботу.

В умовах сучасної економічної кризи трудові мігранти, на думку ба­гатьох науковців, на жаль, не повертатимуться в Україну. Значна їх частина задіяна у сферах, на які вплив кризи незначний (домашні послуги, а також тіньовий сектор). Окрім того, криза в країнах міграції, як це не парадоксаль­но, є менш болючою аніж економічна ситуація в Україні, що характери­зується статистикою нестійкого зростання. Тому трудові мігранти намагати­муться у будь який спосіб залишитись у країні перебування. При цьому чима­ло легальних мігрантів намагатимуться забрати до себе ще й сім'ю і, таким чином, осісти за кордоном на постійно. Ключовим чинником, що спонукає громадян України виїжджати на заробітки, є низький рівень дохо­дів: сьогодні зарплата в Україні - не лише одна з найнижчих у Європі, а й найнижча серед усіх 15 республік колишнього СРСР. Заборгованість із її вип­лати становить понад 1,3 млрд грн лише за офіційними даними.

За даними Держкомстату рівень зареєстрованого безробіття в Україні на кінець лютого 2011 р. становив 2,2 % населення працездатного віку, а на­вантаження на 10 вільних робочих місць - 87 чоловік. Однак, за оцінка­ми Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, зробле­них на базі методології МОП, реальний рівень безробіття в Україні на кінець 2010 р. становив 8,1-8,3 %, тобто 1,9 млн осіб. Водночас експерти ствер­джують, що наявність тіньового безробіття занижує реальний показник у три - чотири рази. Прийняття нового Податкового кодексу не покращи­ло, а істотно погіршило позиції малого бізнесу. Аналітичні дослідження Сві­тового банку «Податкові платежі – 2011» показали, що за простотою сплати податків Україна перебуває на 181-му місці серед 183-х держав, а за кількіс­тю (135!) податкових платежів та зборів вітчизняних підприємств та грома­дян до бюджету наша держава - світовий рекордсмен.

У загальносвітовому рейтингу якості життя у 2010 р., який щороку у січні публікує ірландський журнал International Living, Україна опустилася з 68 на 73 місце. Зниження рейтингу відбулось за рахунок того, що істотно погіршився стан справ в економіці (рейтинг зменшився на 15 балів), у навко­лишньому середовищі (-31 бал) та інфраструктурі (-13 балів). За еконо­мічним критерієм Україна потрапила до трійки найгірших країн поряд із Зім­бабве і Сомалі. Натомість вартість життя в Україні є значно вищою, ніж у США.

За рейтингом економічних свобод, який обчислює американська не­урядова організація Heritage Foundation і органічно пов'язаний із станом про­зорості та доброчесності державних інституцій, регуляторної та податкової політики, у 2011 році Україна посіла останнє місце серед європейських дер­жав і одне з останніх місць у світі - 164-е місце серед 179 країн світу. От­же, в Україні на сьогодні значною мірою проявляється дія факторів виштов­хування найбільш продуктивних громадян з своєї країни. На тлі позитивного сальдо міграції, що фіксується, починаючи з 2004 р.

ТЕМА 9

Міжнародні економічні інтеграційні процеси

46.Сутність, передумови і цілі міжнародної економічної інтеграції

47.Форми міжнародної економічної інтеграції

48.Сучасні інтеграційні угрупування країн

49.Міжнародні економічні організації системи ООН

50.Економічні наслідки інтеграції країн

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности