Наслідки міжнародної трудової міграції

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 32Следующая ⇒

Таблиця 8.7

Вплив окремих чинників на економічні наслідки міграції робочої сили

Чинники

Характеристика впливу чинників

Витрати міграції

Міжнародна міграція спричиняє ви­трати, пов'язані з переїздом та перевезенням особистого май­на, альтернативні витрати, викликані втратою доходу під час переїзду та влаштування у країні, що приймає, витрати, по­в'язані з адаптацією до нової культури, мови, клімату тощо. Якщо ці витрати перевищують вигоди, які принесе висока за­робітна плата у країні, що приймає, то потенційний емігрант відмовляється від еміграції. Наявність витрат міграції означає, що експорт робочої сили з країни 1 до країни 2 не досягне рівня, за якого заробітні плати у них зрівняються. Зарплата у країні 2 залишиться вищою, ніж у країні 1. І більше того, вигода від еміграції для усього світу буде менша.

Грошові перекази

Країна-експортер робочої сили за­звичай отримує своєрідну плату за такий експорт у вигляді пе­реказів назад на батьківщину частини доходів емігрантів своїм сім'ям. Це призводить до перерозподілу чистої вигоди від емі­грації між країною – експортером і країною-імпортером ро­бочої сили. Грошові перекази емігрантів, що працюють у країні 2, призведуть до того, що приріст обсягу національного про­дукту в країні 2 та втрати в обсязі національного продукту в країні 1 будуть меншими.

Надходження грошових переказів від робітників, що пра­цюють за кордоном, є найбільш вагомим наслідком трудової міграції для країн-емігрантів робочої сили. Слід зауважити, що з 1980 р. потоки міграційного капіталу зростають значно швидше за чисельність самих мігрантів. Протягом 1980-2005 рр. обсяги міграційних грошових надходжень зросли в 13 разів, а кількість мігрантів відповідно у 2 і 3 рази. За даними Світового банку, грошові перекази мігрантів є другими за обся­гами фінансовими потоками в країни, що розвиваються, після прямих іноземних інвестицій.

Зворотні потоки

Повертаючись на батьківщину, емі­гранти привозять з собою значні матеріальні цінності та солід­ну робочу кваліфікацію та/або управлінський досвід, який вони потім використовують у своїй країні. Отже, зворотні по­токи, тобто повернення емігрантів додому із заробітків за кор­доном, з часом змінюють співвідношення вигод та втрат у країні 1 та країні 2. Проте дуже часто емігранти, набути до­свід та кваліфікацію, залишаються у країні, що приймає. До того ж здебільшого країну залишають найкваліфікованіші працівники, тобто відбувається «відплив умів», що призводить до зниження технологічного потенціалу країн- експортерів робочої сили, падіння їх загального наукового та культурного рівня.

Безробіття

Частою причиною міграції є не відмінності у рівнях заробітної плати у різних країнах, а хронічне безробіт­тя або неповна зайнятість. Внаслідок цього країна 1 виграє від еміграції безробітних, тому що вони не беруть ніякої участі у створенні національного продукту країни 1 та живуть на транс­фертні платежі за рахунок тих, що працюють. Добробут грома­дян країни 1 збільшиться на суму цих трансфертних платежів, якщо безробітні емігрують до країни 2.1 навпаки, якщо робітники-емігранти не зможуть знайти роботу в країні 2 та будуть отримувати засоби до існування за рахунок тих, що працюють у країні 2, то середні реальні доходи робітників країни 2 змен­шаться.

Фіскальні аспекти

Вплив іммігрантів на податкові надходження та державні втрати країни, що приймає, зале­жить від характеристик самих іммігрантів. Якщо іммігранти молоді, кваліфіковані, освічені, володіють мовою країни, що приймає, то вони знайдуть собі відповідну роботу і будуть пла­тити великі податки. Якщо іммігранти некваліфіковані, не знають мови, то їм буде потрібна державна або доброчинна до­помога протягом декількох років для вивчення мови й асимі­ляції.

Інші аспекти для країн імміграції

Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими краї­нами, які витрачають на це величезні кошти. За оцінками, ще у 90-х роках XX ст. чиста вигода для країни, що приймала іммі­грантів, від залучення одного середнього вченого-гуманітарія становила 230 тис. дол. США, вченого у галузі суспільних наук – 235 тис. дол., інженера – 253 тис. дол., лікаря – 646 тис. дол. США. На сьогодні ці цифри значно зросли. Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів, так і завдяки тому, що праця іноземних робітників дає змогу знизити середній рівень зар­плати.

Робітники-іммігранти сприяють омолодженню структури трудових ресурсів країн імміграції. Робітники-мігранти, проживаючи у країнах-реципієнтах, формують тут споживчий попит, який за мультиплікативним ефектом сприяє зростанню сукупних видатків зазначених країн. До того ж, грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.

Інші аспекти для країн еміграції

Еміграція завдає шкоди країнам, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і, як правило, найкращу частину трудових ресурсів. Це призводить до старіння структури трудових ре­сурсів. Серйозною є проблема реадаптації робітників, які поверта­ються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя. Особливо негативні наслідки для країн еміграції має від­плив висококваліфікованих спеціалістів та вчених. Тому уря­ди цих країн намагаються проводити політику гальмування такого процесу.

Проблема імміграції ускладнюється цілою низкою позаеко­номічних чинників. Масову міграцію завжди супроводжують зростання соціальної напруги у суспільстві, злочинності, кон­флікти на расовому, національному чи релігійному ґрунті та інші негативні явища.

Загалом, слід зауважити, що значення трудової міграції у світовій економіці з часом лише зростатиме. Це, зокрема, під­тверджує прийняття країнами ЄС рішення про так звану «Го­лубу карту», згідно з яким з листопада 2008 р. кожна країна-член ЄС буде сама визначати квоту трудової міграції. Це, безперечно, сприятиме зростанню легальної міграції робочої сили до європейських країн і посиленню ролі міграційного ка­піталу в економічних світових процесах.

Таблиця 8.8

Напрями впливу міграційного капіталу на економічну ситуацію країн-емігрантів робочої сили

Напрями впливу

1. У споживчому секторі ці гроші забезпечують зростання сукупних видатків, а отже вони сприяють загальному економічному зростанню країни. В Україні, за даними досліджень, значна частка коштів мігрантів, окрім споживчих витрат, спрямовується на купів­лю або ремонт житла, а також оплату навчання молодших членів сімей. Це надає додатковий імпульс для розвитку еко­номіки країни на регіональному та національному рівнях.

2. Міграційний капітал в інвестиційному секторі порівняно з прямими іноземними інвестиціями забезпечує більшу стабільність розвитку, оскільки значно менше залежить від інвестиційного клімату в країні. Він також є більш інертним до ринкових коливань порівняно з іноземними портфельними інвестиціями. Статистика свідчить, що в останні роки саме надходження міграційного капіталу були найбільш стабільним джерелом отримання валюти країнами, що розвиваються. Ці надходження стабільно зростали навіть протягом 1999-2001 рр. під час азійської фінансової кризи, коли певні потоки інших видів капіталу скорочувалися. Дані досліджень показують, що в 107 із 135 країн, що розвиваються, стабільність переказів була вищою за потоки прямих іноземних інвестицій, а у 70 країнах – порівняно з міжнародною технічною допомогою.

3. Збільшення валютних надходжень від грошових пере­казів мігрантів в економіки країн, що розвиваються, впливає на формування в них готівкової валюти, а отже, певною мірою і на визначення валютних курсів. Центральні банки країн, скуповуючи валюту, мають можливість у подальшому вико­ристовувати її для проведення відповідної девізної та дисконт­ної політики, а також задля поповнення власних запасів резер­вної валюти.

4. Офіційні грошові перекази трудових мігрантів з-за кор­дону позитивно впливають на стан платіжного балансу країн-реципієнтів. Це здебільшого стосується країн, що мають обме­жені джерела отримання валюти для фінансування імпорту.

Для України цей аспект впливу міграційного капіталу на стабілізацію макроекономічної ситуації важливий з кількох позицій. По-перше, ми і досі не маємо реальної статистики щодо кількості українських мігрантів. Дані коливаються в діа­пазоні від 3 до 7 млн. осіб. По-друге, відповідно суттєво відріз­няються цифри, що відображають суми можливих надходжень Міграційних коштів в Україну, - від майже 2 млрд. дол. (за да­ними НБУ) до більше ніж 20 млрд. дол. США (за даними українських досліджень). У будь-якому разі грошові перекази українських трудових мігрантів можуть реально покращувати стан платіжного балансу держави лише за умови залучення їх через офіційні канали – банківські та фінансові установи краї­ни. А це, у свою чергу, потребує наявності ліберального зако­нодавства щодо здійснення переказів грошей з-за кордону та повного врегулювання усіх складових двосторонніх відносин між Україною та країнами – реципієнтами її робочої сили.

5. Грошові трансферти мігрантів можуть позитивно впли­вати на кредитний рейтинг країни. Зокрема врахування по­токів міграційного капіталу дає змогу зменшити співвідно­шення між зовнішнім боргом та експортом товарів і послуг. Зазначені позитивні наслідки впливу міграційного капіталу на кредитоспроможність країни окремі держави останніми ро­ками почали використовувати для полегшення доступу на міжнародні ринки позикових капіталів. Грошові перекази тру­дових мігрантів гарантують отримання позик. Цей спосіб залу­чення коштів стає з часом популярнішим. У 2004 р. отримані під кошти мігрантів позики становили суму майже у 3 млрд. дол. США, що втричі більше за обсяг залучених таким чином коштів протягом 2001 р.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии