Міжнародне кредитування зовнішньої торгівлі

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 31 из 32Следующая ⇒

7. Форми міжнародного кредиту

Таблиця 10.11

Форми міжнародного кредиту

Класифікаційні ознаки

Характеристика форм

За призначенням

а) зв'язані;

б) фінансові.

Зв'язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. До них належать:

- комерційні кредити, які надаються для закупівлі пев­них видів товарів чи оплати послуг;

- інвестиційні – для будівництва конкретних об'єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгова­ності, придбання цінних паперів;

- проміжкові – для обслуговування змішаних форм виве­зення капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать:

- єврокредити;

- облігації: з фіксованою та плаваючою відсотковою ети­кою; з варантом; конвертовані облігації;

- євроноти;

- єврокомерційні папери та інші фінансові інструменти. Джерелом єврокредитів є ресурси евровалютного ринку.

Такі кредити, як правило, надають великі банки на строк 5-10 років на умовах «рол овер» (роловерний кредит). Весь договірний строк поділяється на періоди по 3-6 місяців, а твер­да відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошовому ринку. Відсоткова ставка за роловерними кредитами скла­дається з двох частин – базової ставки і маржі. За базу прий­маються відсоткові ставки за три- або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад LIBOR у Лондоні.

ЛІБОР (LIBOR) – ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. Це ставка відсотка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті або валютній одиниці іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на між­банківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2%.

Конвертовані облігації за певних умов можна обміняти на акції компанії-боржника за попередньо встановленим курсом.

Варант – окремий документ, який дає право його власни­ку на покупку акцій протягом зазначеного строку за фіксова­ним курсом.

Євроноти – короткострокові та середньострокові зобов'я­зання з плаваючою відсотковою ставкою.

Єврокомерційні папери – зобов'язання приватних корпо­рацій, які випускаються на 3-6 місяців з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

За джерелами

а) зовнішнє кредитування;

б) внутрішнє кредитування.

За формою надання

а) товарні;

б) валютні.

За строками

а) надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців;

б) короткострокові – до 1 року;

в) середньострокові – 1-5 років;

г) довгострокові – понад 5-7 років.

Перший з них використовується для термінових операцій; другий – переважно в зовнішній торгівлі товарами споживчо­го призначення, матеріалами, сировиною, продуктами харчу­вання та в обміні послугами; третій – для експорту машин і обладнання; четвертий – для фінансування інвестицій в інф­раструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

За валютою позики

а) у валюті країни-позичальника;

б) у валюті країни-кредитора;

в) у валюті третьої країни;

г) у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ тощо).

За забезпеченістю

а) забезпечені (товарними документами, цінними папера­ми, векселями, нерухомістю тощо);

б) бланкові – під зобов'язання боржника.

Таблиця 10.12

Характеристика видів (форм) міжнародного кредитування зовнішньої торгівлі

Види (форми) міжнародного кредитування зовнішньої торгівлі

Характеристика видів (форм)

Кредитування експорту

Розрізняють такі форми кредитування експорту:

а) форма купівельних авансів, які надають країни-експортери іноземним виробникам;

б) форма банківського кредитування: надання кредитів під товари в країні експортера; надання позик під товари в дорозі; надання кредиту під товари або товарні документи в країні ім­портера; бланкові кредити, не забезпечені товарами, які отри­мують експортери від банків, з якими вони мають міцні зв'язки або участь у капіталі.

Серед нових методів фінансування експорту необхідно ви­окремити:

а) пряме банківське кредитування іноземних покупців, поширеною формою якого сьогодні є відкриття банками кредитних ліній для оплати зовнішньоторговельних угод. Різновидом кредитної лінії є поновлювана (роловерна) кредитна лінія, яка застосовується у кредитних операціях євровалютного ринку;

б) фінансування зовнішньоторговельних операцій на основі факторингу.

Факторинг – це придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фі­нансовими зобов'язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи надані послуги. Підприємство-постачальник (експортер) поступається факторинговій фірмі правом отримання платежів від платників за поставлені товари. Своєю чергою, факторингова фірма чи банк бере на себе вимоги клієнта до боржників і зобов'язується повертати йому гроші у міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму під час укладення угоди. За здійснення факторинго­вих операцій експортер вносить плату, передбачену угодою. Вартість факторингу може бути дещо вищою від відсотків за кредит, оскільки сюди входить не лише плата за кредит, а й вартість інших послуг;

в) кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі форфейтингу.

Форфейтинг – це купівля банком-форфейтором в експор­тера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик неоплати зобов'язань та разового збору за зобов'язан­ня купити векселі експортера.

Серед інших кредитно-фінансових засобів стимулювання експорту можна відзначити лізингові операції та кредити за компенсаційними угодами.

Лізинг є різновидом орендних операцій і являє собою довго­термінову оренду машин, обладнання, споруд виробничого призначення тощо. Під час лізингових операцій орендодавець купує вищеназвані товари і передає їх за угодою орендареві для виробничого використання, зберігаючи право власності на них до кінця угоди. Оплачується оренда частинами протягом всього її терміну. Отже, оренда є своєрідною формою отриман­ня кредиту.

Набуває поширення надання банками довгострокових кре­дитів за компенсаційними угодами, які базуються на взаємних поставках товарів на однакову суму. Найчастіше суть цієї опе­рації полягає в тому, що якась країна отримує від іншої в кре­дит на довгий термін (15-20 років) машини, обладнання тощо і в рахунок погашення кредиту здійснює зустрічні поставки продукції, виробленої на цьому обладнанні.

Важливою формою міжнародного кредиту є міжурядові по­зики, які надаються за рахунок засобів державного бюджету у вигляді допомоги. Вони можуть бути безвідсотковими або з не­високою відсотковою ставкою, надаватися на пільгових умо­вах. Наприклад, в 1945 р. США надали Великобританії урядо­ву позику в сумі 750 млн дол. на 50 років з розрахунку 2 % річних за умови відміни валютних обмежень та інших перепон для проникнення американського капіталу в стерлінгову зону. Сьогодні значні міжурядові позики надаються країнам, що розвиваються, у формі програм «допомоги».

Кредитування імпорту

Кредитування імпорту має дві форми:

а) комерційного кредиту;

б) банківського кредиту.
Комерційні кредити поділяються на:

а) кредит за відкритим рахунком, який надається за угодою, згідно з якою експортер записує на рахунок імпортера у
вигляді боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у встановлений термін;

б) вексельний кредит, коли експортер, укладаючи угоду на продаж товару в кредит, виставляє переказний вексель (трату) на імпортера. Останній, отримавши товарні документи, акцептує трату (бере зобов'язання оплатити вексель в указаний термін).

Банківські кредити на імпорт бувають таких видів:

а) акцептний кредит видається, якщо імпортер згоден оплатити трату експортера. Перед настанням терміну оплати імпортер вносить в банк суму боргу, а банк в цей термін погашає його зобов'язання перед експортером;

б) акцептно-рамбурсний кредит, суть якого полягає в тому, що банк імпортера в межах узгоджених лімітів кредитування виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера, котрий зобов'язується акцептувати трати й оплатити їх з настанням терміну. Після відвантаження товару експортер скеровує платіжні й товарні документи до свого банку. Останній акцептує переказний вексель і виплачує експортерові вартість товару. Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік трати на світовому грошовому ринку. Коли настане термін оплати, останній тримач трати пред'являє її до оплати банкові експортера, який здійснює платіж за рахунок відшкодування, отриманого від банку імпортера.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры