Рис.3. Підпорядкування: експеримент Мілґрама.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 64Следующая ⇒

Методика, якою скористався Мілґрам, схвилювала багато соціальних психологів. Зрозуміло, в дослідах Мілґрама «учні» – це «підсадні качки», вони не одержували ніяких ударів струмом, а вставали з «електричного стільця» і вмикали магнітофонний запис криків і протестів. Проте деякі критики Мілґрама стверджували, що він чинив з «вчителями» саме так, як ті – з «учнями»: примушував їх діяти всупереч їх бажанням. І це справедливо, тому що багато «вчителів» переживали болісні страждання: вони потіли, тремтіли, заїкалися, кусали губи, стогнали, а деякі навіть починали істерично реготати. Захищаючись, Мілґрам прагнув привернути увагу до уроків, які можна отримати з понад двох десятків проведених ним експериментів. В них взяло участь більше 1000 осіб з різних верств населення. Вчений також пояснив, навіщо він проводив ці експерименти: 84% учасників опитувань, проведених після експериментів, засвідчили, що охоче брали в них участь, і лише 1% опитаних висловили жаль із цього приводу. Через рік 40 осіб, найбільш потерпілих, оглянув психіатр, який дійшов висновку, що, не дивлячись на пережитий ними тимчасовий стрес, участь в експерименті не принесла їм ніякої шкоди.

Вважаючи «етичну суперечність» надмірно перебільшеною, Мілґрам вважав, що наслідки для самооцінки учасників цих експериментів співмірні з наслідками для самооцінки студентів університету після звичайних іспитів, які вони складають з нижчою оцінкою, ніж та, яку їм хотілося б одержати. На іспиті теж є і стрес, і напруга. Здобування нових знань, на його думку, завжди пов’язані з ними. То чому вивчення важливої соціальної проблеми деструктивного підпорядкування  так сильно критикується?  [20].

Чинники підпорядкування. Мілґрам не тільки визначив межу, до якої люди готові підпорядковуватись наказу особи, наділеної владою інституційного авторитету, але і вивчив умови, що породжують покірність. Виявилось, що існують такі чотири чинники „слухняності”: емоційна віддаленість жертви, присутність «носія влади» та його легітимність, інституційність влади, ліберативний (розкріпчувальний) ефект.

Емоційна віддаленість жертви. Коли «учні» знаходилися в іншому приміщенні і «вчителі» не чули їх криків, останні практично у всіх експериментах покірливо карали їх струмом. Серед тих  «вчителів», які знаходилися в одній кімнаті з «учнями», аж  40% дійшли до покарання силою 450 вольт. Коли від «вчителів» зажадали примусово утримувати руку «учня» на пластині, до якої був підведений струм, кількість тих, що повністю підкорялися впала до 30%.

У повсякденному житті теж легше виявити жорстокість до тих, які знаходяться на відстані або деперсоніфіковані як маса. Так звана, „етика війни” дозволяє бомбардувати беззахисні села лише з великої висоти, але засуджує розстріл такого ж беззахисного жителя села. Військові знають, що артилеристи або льотчики, що завдають удару по ворогу з більшої відстані, набагато менше не підпорядковуються наказу «Вогонь!». Те, що люди більше співчувають тим, кого можуть уявити собі, – факт відомий.

Присутність «носія влади» і його легітимність. Підпорядкування експериментатору залежить також і від його фізичної присутності. Коли Мілґрам командував «вчителями» по телефону, кількість випадків повного підпорядкування знизилася до 21%. Після відходу Мілґрама інший експериментатор (що виконував до цього роль його помічника), повідомляв „вчителеві”, що слід за кожну невірну відповідь збільшувати силу удару. 80% «вчителів» повністю відмовилися підкорятися йому. Подібна відкрита непокора нелегітимній владі різко контрастувала зі слухняністю та шанобливим ставленням до авторитетного Мілґрама.

Інституційність влади. Під час інтерв'ю, які проводилися з досліджуваними після експериментів, багато хто признавався: якби не репутація Йельского університету, то вони ні за що не підкорялися. Щоб перевірити, наскільки ці заяви відповідають істині, Мілґрам переніс експерименти в інше місто. Розташувавшись у скромній офісній будівлі, він повісив вивіску «Дослідницька асоціація». Хоча кількість «вчителів», що повністю підкорялися наказам зменшилося, все ж їх було дуже багато – 48%. У реальному житті відбувається те ж саме: авторитетні люди, за якими стоять поважані організації, володіють соціальною владою.

Ліберативний (розкріпачувальний) ефект. Класичні експерименти Мілґрама демонструють негативні сторони конформізму. А чи може бути конформізм конструктивним? Мілґрам також продемонстрував ліберативний ефект, провівши експеримент, в якому «вчителю» допомагали два помічники. Коли в ході експерименту вони обидва відмовилися підкорятися експериментатору, той велів „вчителеві” продовжувати роботу наодинці. 90% «вчителів» звільнилися від подальшої участі в експерименті, виявивши солідарність з відмовою помічників.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров