Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Класичні експерименти явища конформізму
Содержание книги
- Розділ ііі. Соціальні впливи та групові процеси
- Рис.1. Просторові зони людини (індивідуалістський тип соціокультури)
- Етнічна і культурна ідентифікація
- Підходи до вивчення ґендерно-рольової поведінки
- Рис.3. Фактори виникнення ґендерних відмінностей у соціальній поведінці (соціально-рольова теорія Е.Іґлі ).
- Соціально-психологічні дослідження ґендеру
- Особливості соціальної поведінки ґендеру
- Рис.4. Критерії вибору чоловіками і жінками шлюбних партнерів є подібними на 6 континентах і 5 островах.
- Поняття конформізму, його сутність як соціально-психологічного феномену.
- Класичні експерименти явища конформізму
- Рис 1. Типовий приклад утворення норм в експериментах М.Шерифа
- Рис 2. Експеримент С.Аша з вивчення конформізму.
- Рис.3. Підпорядкування: експеримент Мілґрама.
- Умови та причини конформізму. Рис.4. Кількісний склад групи і конформізм
- Особливості вияву конформізму
- Переконання та його способи впливу на людину
- Рис.1. Переконливе повідомлення повинно подолати декілька перешкод, щоб викликати дію.
- Рис.2. Прямий і непрямий способи переконання
- Рис.4. Ефект первинності та ефект вторинності
- Рис. 5. Переконливість простих та складних повідомлень
- Адресат повідомлення (аудиторія)
- Рис. 7. Зміна установки: прямий спосіб переконання
- Рис. 9. Чинники, що впливають на ефективність переконання
- Приклади досліджень у галузі переконань
- Тема 10. Соціальна психологія груп
- Характер суспільних змін і перетворень, безпосередня участь в революційних (або контрреволюційних) рухах, складні процеси формування громадської думки – все це також важливі чинники, які відображаються на психологічних характеристик великих груп. Тому є с
- Рис. 1. Типові емблеми прокомуністичних та неофашистських груп скінхедівського руху
- Тема 11. Психологія малої групи
- Структура та динамічні процеси групи
- Рис. 2. Органіграма організації (формальна структура)
- Рис. 2. Вплив присутності інших: соціальна фасилітація та соціальні лінощі
- Експериментальне вивчення групового прийняття рішень: «зрушення у бік ризику».
- Рис. 3. Після дискусії думки, що поділяються членами групи, посилюються
- Розділ IV. Соціальні відносини
- Тема 13. Упередження: антипатія до інших
- Соціальні джерела упереджень
- Рис.3. Неґативна налаштованість стосовно здібностей жінок та низька результативність розв’язання математичних задач жінками
- Емоційні та когнітивні джерела упереджень
- Посилення власної соціальної ідентифікації і стереотипи
- Тема 14. Аґресія та соціальна поведінка
- Поширеність аґресії та її види
- Рис. 2. Знаряддя вбивств, скоєних у США в 1999 році
- Аналіз причин людської аґресії
- Рис.4. Теорія фрустрації – аґресії
- Рис.6. Аґресія як результат аверсивного досвіду та винагороди
- Тема 15. Просоціальна поведінка: альтруїзм
- Поняття альтруїзму та підходи до його вивчення
- Рис. 1. Причини допомоги волонтерів хворому на снід
- Рис. 2. Надання допомоги: поведінка, що ґрунтується на глибинно-психологічній (ендоцентричній) та соціально-психологічній (екзоцентричній) мотивації
- Соціологічний та еволюційний підходи до пояснення альтруїзму
Соціальні психологи, що вивчають конформізм, створюють в лабораторіях соціальні світи в мініатюрі. Ці «мікрокультури» імітують важливі риси повсякденного соціального впливу. Розглянемо три серії експериментів, що стали класичними.
Формування норм: експерименти М.Шерифа. Перше з цих трьох досліджень вказує на здатність культури створювати і підтримувати довільні норми, які виявляються у конформній поведінці індивідів. Музафера Шерифа зацікавила принципова можливість експериментального вивчення такої проблеми, як формування соціальних норм (Sherif, 1937). Учасниками експерименту Шерифа були студенти Колумбійського університету.
Хід експерименту. Кожного досліджуваного окремо запрошували в темну кімнату, де на екрані з'являлася точка світла. Досліджуваний потрапляв під вплив ілюзії сприйняття, яка називається „автокінетичний рух”(ілюзія саморуху нерухомого джерела світла в темряві). Учасникові потрібно було відповісти на питання: на яку відстань точка світла змістилася? Оскільки у кімнаті було темно, то в кожного учасника не було ніякої «точки відліку», яка допомогла б їм визначити відстань руху. Відтак відповіді учасників були різними : 0-4 см, 15 см, 20 см. Наступного дня, досліджуваних з різними відповідями об’єднували по-троє і запрошували в лабораторію. Кожний з учасників опинявся у товаристві ще двох досліджуваних, які висловили відмінні позиції щодо руху точки на екрані. Досліджувані знову пропонують свої відповіді, виходячи з досвіду, що вже є у них. « 17 сантиметра», — говорить перший. «5 сантиметрів», — говорить другий. Декілька розгубившись, третій говорить: « 2,5 сантиметрів». Якщо процедура повторюватиметься в тому ж складі та впродовж трьох наступних днів, чи зміниться відповідь третього учасника? З’ясувалося, що змінюється відповідь усіх учасників. Оцінки трьома випробовуваними відстані, на яку нібито зміщувалася світлова точка, від досліду до досліду щораз зближувалися. На рис.1 показано, що у процесі кількох днів експерименту складається групова норма.
|
