Метод чисел (залишків, дільників).

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 25 из 38Следующая ⇒

Партії

A

D

C

E

B

Мандати, що залишилися

Голоси

Квота

1000/5

1000/(5+1)

1000/(5+2)

Проста квота і метод Хагенбаха-Бішофа не ведуть до повного розподілу мандатів. Мандати, що залишилися не становлять проблеми, як правило використовуються вони до отримання більш чи менш пропорційного поділу мандатів. Якщо наприклад більшість виборчих округів становлять обмеження для пропорційності, то мандати, які залишилися можна на іншому рівні (наприклад на загальнонаціональному) – додати і використати для вирівнювання пропорційності. Функція цих мандатів, що залишилися залежить від методу поділу, а також від того, чи в їх розподілі приймають участь усі партії, чи лише ті, яким вдалося отримали мандати в першому турі.

Cистема математичних пропорцій Хейра-Немеєра. Метод розподілу голосів виборців, розроблений німецьким математиком Хорстом О. Немеєром, який застосовується в Пуерто-Ріко від 1952 р., а також в Німеччині у 1985 р. Він спричиняє аналогічні наслідки до методу з квотою Гера плюс найбільшого залишку й виглядає наступним чином: віддані за політичну партію важливі голоси завжди множаться на кількість отриманих мандатів, а результат ділиться на кількість отриманих голосів. Партія отримує стільки мандатів, скільки виникне певних сум. Решта мандатів ділиться відповідно до кількості залишків, відповідно до принципу найбільших залишків. Система математичних пропорцій є вигіднішою для малих партій аніж метод д’Ондта. Однак очевидними є й слабкі сторони методу Хейра-Немеєра. Так, при такому самому процентному розподілі голосів між партіями одна з них може втратити мандат у випадку збільшення кількості місць у парламенті, що розподіляються. Крім того в окремих випадках математична система пропорцій може бути результат, коли “результатом абсолютної більшості голосів не буде абсолютна більшість в парламенті”. Запобігаючи цьому явищу, застосовуються механізми коли партії, які отримали більшість отримують першочергове право при розподілі решти мандатів для формування абсолютної більшості. Аномалії такого характеру не повинні особливо дивувати. Жодний квотний метод не є досконалим. Найвідомішим є т.зв. парадокс Алабами. Ним окреслюється той факт, що партія крім підвищення кількості парламентських мандатів при незмінному поділі голосів отримує меншу кількість мандатів.

2.5.2. Другий рівень розподілу голосів виборців.Якщо мандати розділено на основі правил пропорційності на першому рівні, то обов’язковим є наступний (другий) рівень розподілу, оскільки перший рівень розподілу голосів виборців практично ніколи не дозволяє повністю розподілити всі депутатські мандати - завжди (чи майже завжди) після ділення залишаються дробові залишки. Тому виборча квота визначається на другому рівні розподілу, шляхом врахування дробових залишків, не розділених у першому розподілі.

Один із способів обрахунку результатів виборів, який використовують після застосування квот Хагенбаха-Бішофа (Друпа), Імперіалі, Гера. Підрахунок проводится у два етапи. Спочатку місця розподіляються між партіями пропорційно до вичерпаних ними виборчих квот (квоти можуть бути різними залежно від того, яка з трьох систем використовується). Потім місця, що залишаються нерозподіленими, розподіляються між партіями на основі залишку голосів, що перевищив квоту і не був врахований на першому рівні розподілу. Перерозподіл мандатів наступає у результаті найбільших чисел або найбільших дільників. Наприклад, у чотиримандатному окрузі у виборах брали участь чотири політичні партії – А, В, С і D. У голосуванні взяли участь 50 000 виборців, відповідно партія А отримала – 17 500 голосів, В – 15 000, С – 10 000 і D – 7 500. Проста квота в даному випадку становитиме – 12 500 голосів. Застосовуючи її партії А і В отримають по одному депутатському мандату, а володарів двох інших мандатів ми зможемо визначити застосувавши метод найбільшого залишку. Мандати отримають ті партії, залишок голосів яких буде найбільшим. Відповідно це партії С і D. Отже при застосуванні цього методу кожна з партій отримає по одному депутатському мандату. Даний метод сприяє представництву малих партій.

Партія

Голоси

Мандати

Залишок

Мандати

Результат

А

17 500

-

В

15 000

-

С

10 000

-

D

 7 500

-

Найпоширенішими серед зазначених методів чисел (залишків, дільників) є:  

Метод д’Ондта, який так називається на честь бельгійського професора цивільного права Віктора д’Ондта (1841-1901), який у 1882 р. опрацював даний метод. Вінє найпоширенішим в Європі методом трансформації голосів виборців у мандати. Вперше його використали при обрахунку результатів виборів в Данії у 1855 р. Полягає в тому, що поділ кількості голосів, отриманих основними політичними партіями у виборчому окрузі, здійснюється обрахунком цілими (1, 2, 3, 4 і. т. д). Мандати отримують ті партії, які отримали найвищі результати в даній математичній операції. З цього погляду даний метод вважається поміркованим пропорціоналізмом (найчастіше він застосовується одночасно з невеликими виборчими округами та виборчим бар’єром). Даний метод ще називають методом Джефферсона оскільки Т. Джефферсон запропонував аналогічний спосіб розподілу місць між штатами в конгресі США. Ось приклад розподілу мандатів за формулою д’Ондта у п’ятимандатному виборчому окрузі:

            Результат

  Партія А

       Партія В

   Партія С

Отриманий

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров