Латинський алфавіт (Alphabētum Latīnum)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 17Следующая ⇒

Латинський алфавіт (Alphabētum Latīnum)

Буква

Назва

Вимова

Приклади

Транскрипція

Переклад

Аа

a

[а]

ager

[агер]

поле

Вb

be

[b]

bona

[бона]

добро

Сс

ce

[k], [ts]

corona, centum

[корона], [центум]

вінець, сто

Dd

de

[d]

dominus

[домінус]

господар

Ее

e

[e]

decem

[декем], [децем]

десять

Ff

ef

[f]

familia

[фаміліа]

сім’я

Gg

ge

укр. [г], нім. [g]

genus

[генус]

рід

Hh

ha

укр. [г]

heres

[герес]

нащадок

Іі

і

[i] [j]

iter, ius

[ітер],  [йус (юс)]

рух, право

Kk

ka

[k]

Kalendae

[Калєнде]

календи

LI

el

[l]

culpa

[кульпа]

провина

Mm

em

[m]

magnus

[маґнус]

великий

Nn

en

[n]

nomen

[номен]

iм’я

Oo

о

[о]

ordo

[ордо]

період

PP

pe

[p]

populus

[пoпулюс]

народ

Qq

ku

[q]

quorum

[кворум]

кворум

Rr

er

[r]

error

[ерор]

помилка

Ss

es

[s], [z]

census, usus

[ценсус], [узус]

оцінка майна, вжиток

Tt

te

[t]

testis

[тестіс]

свідок

Uu

u

[u]

unus

[унус]

один

Vv

ve

[v]

veto

[вето]

вето

Xx

ix

[ks], [kz]

lex, examen

[лекс], [екзамен]

закон, іспит

Yy

ypsilon

[і]

tyrannus

[тіранус]

тиран

Zz

zeta

[z]

zona

[зона]

зона

Наголос (Accentus)

Правило наголосу. Наголос у латинськiй мовi падає на другий склад від кiнця слова, якщо голосний цього складу довгий, якщо ж вiн короткий, то наголос переходить на третiй склад від кiнця слова, незалежно вiд довготи чи короткостi голосного третього складу від кiнця слова.

Римський календар

У Стародавньому Римі з початку республіки (510–509 рр. до н.е.) аж до часу Октавіана Авґуста (16 р. до н.е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres.

З епохи Авґуста (16 р. до н.е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму (ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н.е.

Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі.

Рік, місяці

Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять).

З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців.

 У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря запровадивши так званий юліанський календар.

В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности