Характеристика общих и частных запретов на злоупотребление монопольным (доминирующим) положением.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 32 из 35Следующая ⇒

Ст. 42 КУ: Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частина 1 ст. 13 є генеральною забороною на всі випад­ки зловживання монопольним становищем суб´єктами гос­подарювання. Вона містить загальну норму, що забороняє господарюючому суб´єктові (групі осіб), який займає моно­польне (домінуюче) становище, здійснювати дії або допус­кати бездіяльність, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції або ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, законодавцем визначено два альтерна­тивні наслідки і за наявності хоч би одного з двох об´єктів створюється склад правопорушення: поперше, це недопу­щення, усунення або обмеження конкуренції; подруге, ущемлення інтересів споживачів.

Необхідно враховувати, що стосовно ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції сама по собі наявність мо­нопольного (домінуючого) становища суб´єкта господарю­вання відповідно до конкурентного права України не є про­типравною. Проте дії суб´єкта господарювання, домінуючо­го на ринку, який намагається посилити свою ринкову владу через певні методи, що обмежують або усувають конкурен­цію або ущемлюють права споживача, є порушенням кон­курентного законодавства і припиняються антимонопольними органами.

Тому необхідною умовою для визнання дій суб´єкта гос­подарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конку­ренції або ущемленню прав споживачів.

Якщо ці умови не дотримані, то дії суб´єкта господарю­вання не можуть бути кваліфіковані як порушення конкурентного законодавства. На практиці необхідно правильно розмежовувати дії суб´єктів господарювання, які є звичай­ною добросовісною ринковою конкуренцією і які відносять­ся до зловживання монопольним становищем.

Частиною 2 ст. 13 Закону про захист економічної кон­куренції дається конкретний перелік зловживань моно­польним (домінуючим) становищем, сформульований у виг­ляді заборонених видів діяльності. Тим самим держава вста­новила правила конкретної поведінки на ринку суб´єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) ста­новище і зобов´язані дотримувати в своїй діяльності норми законодавства про захист економічної конкуренції.

До конкретних видів зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема, відносяться:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Необхідно враховувати, що перелік заборонених дій, наведених у ч. 2 ст. 13, не є вичерпним, оскільки загальна заборонна норма, що міститься в ч. 1 ст. 13 Закону, стосуєть­ся будьяких дій, що обмежують конкуренцію або ущемлюють права споживачів.

Слід зазначити, що заборонні норми ст. 13 Закону про захист економічної конкуренції поширюються не тільки на дії (бездіяльність) суб´єкта господарювання, які вже фак­тично призвели до зловживання монопольним становищем, але і на дії, які можуть заподіяти збиток суб´єктам господарювання, покупцям або продавцям.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов