Проблемы обеспечения доказательств по конкурентным делам.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 35Следующая ⇒

Проведення експертизи є одним з ефективних способів забезпечення доказів у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, особливо часто потреба у цьому виникає під час розслідувань у справах про недобросовісну конкуренцію, у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, яка містить, зокрема, неповні, неточні або неправдиві дані про спосіб виготовлення, кількість, споживчі властивості, якість, придатність до застосування, стандарти, характеристики, ціни.

Основний недолік повноважень АМКУ для забезпечення і збору доказів заключається у відсутності можливості отримувати їх за допомогою примусових заходів, аналогічних оперативно-розшуковим, тоді як інши заходи не приносять відчутного результату. Існуючі положення Закону, що встановлюють повноваження АМКУ для збору доказів є недостатньо деталізованими, не підкріпленими відповідними зобоов'язаннями перевіряємого об'єкту, що зменшує успішність процесу їх збору. Таким чином, значна частка порушень антимонопольного законодавства встановлюється АМКУ шляхом економічного і юридичного аналізу даних, отриманих власними силами або із доступних джерел(наприклад, факт эеономічної необгрунтованості підвищення цін монополіста чи паралельної поведінки учасників ринку і т.ін.).

Проект Закону України "Про внесенння змін до Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо забезпечення доказів у справах, які розглядаються АМКУ" (від 20.12.2010) передбачає досить радикальне рішення цієї проблеми. Стаття 44 Закону набуває більш конкретної назви "Проведення перевірок", а зміст – значно розсширюється, в т.ч. встановлюється право комісії, що проводить перевірку, самостійо чи за допомогою спеціалістів відкривати приміщення і місця зберігання інформації (за відсутності представників перевіряемої особи або за її відмови у видачі запитаної інформації), вилучати документи і матеріали, опечатувати приміщення, системи комунікації і комп'ютерні мережі (цікавий практичний момент зважаючи на розповсюдженість використання віддалених серверів). Очевидно, що на практиці така перевірка АМКУ може фактично паралізувати діяльність підприємства. При цьому, застосовані АМКУ заходи забезпечення доказів діють протягом всього строку проведення перевірки, гранична тривалість якої до цього часу не встановлена ані Проектом Закону ані чинним Положенням про порядок проведення перевірок дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

Стриманість у схвальній оцінці Проекту, однак, викликає той факт, що максимальна тривалість розслідування справ(проведення позачергових перевірок) АМКУ і дії застосованих при розслідуванні заходів забезпечення доказів, можливість їх оскарження у суді залишаються не конкретизованими, а запропоновані розширені повноваження АМКУ при проведенні перевірок за нинішнього рівня правової культури можуть бути з легкістю використані не тільки для боротьби з порушниками конкурентного законодавства, але й для усунення або впливу на ну в чому не повинних учасників ринку їх конкурентами або власними структурами.

Питання забезпечення доказів у справах з антиконкурентних узгоджених дій залишається найскладнішим аспектом застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Основна проблема полягає в доведенності на практиці розмежування антиконкурентних узгоджених дій та паралельної поведінки декількох суб’єктів господарювання на ринку. Вирішення цієї проблеми є складним, особливо за умови відсутності документальних доказів змови.

Разом з тим доводиться констатувати, що в сучасній науковій літературі практично відсутні праці, присвячені цій проблемі. Винятки становлять лише праці представника донецької школи господарського права О. Каштанова з окремих питань антиконкурентних узгоджених дій. Тому метою цієї статті є визначення ознак антиконкурентних узгоджених дій та розробка пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства з цих проблем.

Не дивлячись на те, що непрямі докази антиконкурентних узгоджених дій є прийнятними для антимонопольних органів, дуже часто вони не є достатніми для того, щоб переконати суд у наявності узгодженої антиконкурентної практики. Антимонопольні органи у справах про антиконкурентні узгоджені дії повинні довести, що паралельна ринкова поведінка суб’єктів господарювання була би неможливою без попередніх контактів між ними.

Вищезазначене дозволяє дійти висновку про те, що застосування частини третьої статті 6 Закону потребує поглибленого вивчення причинно-наслідкового зв’язку змін на ринку з узгодженою конкурентною поведінкою, з’ясування того, чи допускають особливості відповідного ринку можливість антиконкурентних узгоджених дій. Перш за все, потребують свого вивчення структурні особливості ринку. На ринках так званої «жорсткої» олігополії (2-3 учасника) суб’єкти господарювання з приблизно рівними ринковими частками, як правило, мають повну інформацію про ринкову поведінку конкурентів. Тому удаватися до активних дій із встановлення неконкурентної ціни та нести витрати на забезпечення механізму вивчення антиконкурентних узгоджених дій для них у більшості випадків не має сенсу. На таких ринках, як правило, має місце паралельна поведінка, яку конкурентне законодавство дозволяє розглядати як зловживання колективним монопольним (домінуючим) становищем. На ринках, на яких попит та пропозиція не збалансовані, зокрема на ринках, що розвиваються, або в період криз антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання малоймовірні, оскільки обмін інформацією між його учасниками, зміна умов реалізації товару є ускладненими.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?