Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 36 из 46Следующая ⇒

44.  Соціальна робота в громаді.

Тут приклади роботи в громаді в Україні http://ccf.kiev.ua/ourepartners/index.html

У професійній соціальній роботі термін «громада» найчастіше вживають у двох значеннях: територіальна громада та громада за інтересами /прихильністю [2].

Громада як об'єднання людей, котрі мешкають в одній географічній місцевості, — це територіальна громада (приміром, традиційна єврейська громада в українських містах була територіальною, оскільки євреї се­лилися у визначених для них межах). Історичне розуміння громади пов'язане саме з приналежністю до певної географічної місцевості.

Громада за інтересами об'єднує людей, котрі мають спільні проблеми, наприклад дітей-інвалідів або людей, котрі мають спільні інтереси, соціальні зв'язки або характеристики. Сюди ж належать громади за етнічною/національною ознакою, які здебільшого нині не проживають компактно, але все ж люди певних національностей відчувають деяку, по-сучасному кажучи «віртуальну», межу, яка відокремлює цю групу від інших.

Послуги в громаді надають, передусім, служби, проекти і програми, спрямовані на забезпечення різнопланових потреб соціально вразливих груп людей за місцем проживання. При визначенні плану догляду за конкретним клієнтом вирішальним є оцінювання потреб людини та її ресурсів.

Наприклад, у Великобританії в соціальних службах громад розроблені спеціальні бланки, на яких перелічено понад 80 видів потреб і проблем. Оцінювання потреб, які визнає клієнт і спостерігає фахівець, стає основою плану догляду. Моніторинг надання послуг і контроль за їх якістю теж ґрунтуються на визначенні ступіню забезпечення потреб користувача.

Робота в громаді — це процес допомоги у самовдосконаленні громад шляхом організації колективних дій, спрямованих на врівноваження умов життя нужденних або дискримінованих членів громади [21].

Британське визначення твердить, що робота в громаді стосується активного залучення людей до розв'язання проблем, які впливають на їхнє життя, та зосереджена на стосунках між індивідами, групами та інституціями, що визначають щоденне життя. Британці наголошують: ро6ота в громаді — це процес колективного й індивідуального розвитку досвіду в територіальних громадах та громадах за інтересами. При цьому головну мету такого процесу вбачають у роботі з тими громадами, які перебувають у невигідному становищі, задля колективного з'ясування ними своїх потреб та прав, визначення та досягнення цілей демократичним шляхом, поважаючи потреби та права інших [22]. Відомий фахівець Г.Чейнен вважає, що під визначення «роботи в громаді» не підпадає «діяльність будь-яких органів влади без активної участі у ній місцевих жителів» [23].

Практична соціальна робота в громаді виходить із кількох припущень. По-перше, громадяни мають право брати безпосередню участь у виробленні рішень, які впливають на їхнє життя. По-друге, якщо громадян забезпечити належною інформацією, вони візьмуть участь у цьому процесі. По-третє, якщо голосу громадян не чути, це означає, що воші не обізнані з процесом вироблення рішень, або що цей процес несправедливий. Для досягнення справедливості потрібне втручання особи чи групи осіб, котрі мають відповідні навички роботи в громаді.

Фаза розвитку роботи в громаді: 1) організація груп та служб у громаді; 2) розвиток професіоналізму та компетентності у членів громади — співробітників і волонтерів; 3) боротьба за зміни, зокрема за зміни в соціальній політиці.

Процес розвитку роботи в громаді подібний до процесу індивідуальної соціальної роботи. Мова йде про контакти, аналіз, планування, роботу з групами у громаді, вихід за її межі, залучення засобів масової інформації тощо.

Рівні роботи в громаді: 1) базова або робота за місцем проживання з окремими людьми, сім'ями та групами, а також самостійна діяльність місцевих мешканців; 2) робота місцевих агенцій або між агенціями, тобто діяльність, очолювана органами влади та/або організована іншими структурами; 3) регіональна та національна робота з планування громад [24].

На практиці рівні роботи в громаді є безперервними і потребують міждисциплінарних підходів. Тому соціальні працівники, які займаються роботою із громаді на різних рівнях, використовують не тільки знання та навички із соціальної роботи, але й знання в галузі управління та менеджменту, сформовані в соціології, психології, політології.

Становлення роботи в громаді як професійної діяльності взаємопов'язане зі змінами у соціальній політиці: її децентралізацією, орієнтацією на догляд за місцем проживання, створенням умов для залучення недержавних організацій до надання послуг, здобуття місцевим громадам грантів на розвиток інфраструктури тощо.

В індустріалізованих країнах ідея громади та роботи в ній падає найсприятливіші умови для відродження принципів демократії, „підтвердження зв'язку між цими предметами та рішучою політикою соціальних реформ” [25]. Значна частина соціальних реформаторів розглядає таку діяльність як один із шляхів більш справедливого перерозподілу соціальних ресурсів па користь груп, що перебувають у невигідному становищі, — таким чином робота в громаді набула форми політичної активності в широкому сенсі. Матеріал брала тут: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ikpp_kkp_Soczialni%20poslygu%20na%20rivni%20gromadu/60.html

45.  Визначити етапи процесу СР.

(Лекція) Формалізований процес передбачає, що соц. працівник виконує всі дії відповідно до плану.

А неформалізований, що соц. працівник орієнтується на потребу клієнта.

Лінійний процес передбачає зосередження на цілях.

Покрокова соц. робота передбачає, що ви в будья-який момент можете повернутися до попередніх етапів.

Фази в соц.роботі

1.    Первинне оцінювання (збір інформації про клієнта, потребу, обмеження). Визначаємо потребу клієнта і ресурси: підписання контракту.

Контракт – це постановка цілей і завдань роботи, обсяг конкретної роботи, його визначення, які методи будуть використанні.

2.    Створення плану, оба планування роботи.

3.    Виконання, моніторинг.

4.    Кінцеве оцінювання.

Семифазова сис-ма в соц. роботі

1. Підготовчий етап

2. Початкове оцінювання

3. Планування

4. Контракт

5. Втручання або виконання і реалізація плану

6. Кінцеве оцінювання

7. Завершення стосунків

(Інтернет) Процес соціальної роботи на цьому рівні складається із таких етапів:

1. Науково обґрунтоване дослідження соціальних, соціально-психологічних, соціально-економічних, соціально-культурних проблем різних соціальних груп населення, впливу територіальних особливостей на умови життєдіяльності населення, визначення пріоритетних галузей (сфер) у соціальному захисті й підтримці соціально уразливих категорій населення, визначення провідних напрямків, форм, методів соціальної роботи, соціальних технологій відповідно до потреб регіону.

2. Планування соціальної роботи на рівні організацій і установ соціальної сфери з метою визначення головних, провідних напрямків соціального захисту, підтримки населення, соціального пил иву на різні соціальні, соціально-економічні, соціально-психологічні та інші проблеми суспільства. Програмування окремих напрямків соціальної роботи має на меті більш цілеспрямований соціальний вплив на соціальне становище окремих категорій і цільових груп населення: інвалідів, сиріт, людей похилого віку та ін. Планування зумовлює тісні взаємозв'язки організацій і установ державного і недержавного секторів сфери соціального захисту населення, бізнесових структур, які роблять великий внесок у підтримку соціально незахищених громадян.

3. Реалізація системи надання соціальних послуг структурними підрозділами організацій і установ і підпорядкованих їм закладів: реабілітаційних центрів, спеціалізованих служб, територіальних центрів тощо.

4. Експертне оцінювання ефективності роботи служби у сфері соціального захисту і підтримки різних категорій і цільових груп населення на основі якісних і кількісних показників обробки інформації, що відображені в аналізі роботи служби, звіті тощо. Якісна оцінка здійснюється шляхом проведення експериментальної роботи, соціологічних досліджень; аналіз кількісних даних базується на статистичній інформації, кількісному складі споживачів соціальних послуг, кореляції цих результатів у зв'язку з поліпшенням умов життя населення.

5. Перехід на якісно новий рівень соціальної роботи з урахуванням позитивних і негативних результатів попереднього етапу.

Ця спилка схожа на нашу лекцію по процесах: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ikpp_kkp_Soczialni%20poslygu%20na%20rivni%20gromadu/80.html

Супервізія – метод, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.

Інструмент для забезпечення якості послуг, для перегляду та підвищення кваліфікації персоналу і забезпечення належної відповідальності між працівниками персоналу та їх роботодавцями.

Вона також дозволяє персоналу обговорювати проблеми і труднощі своєї роботи, разом зі своїми керівниками знаходити рішення чи нові шляхи вирішення певних ситуацій.

Індивідуальна супервізія повинна відбуватись регулярно, акуратно записуватись і фокусуватись на трьох галузях: підтримці персоналу, освіті (переконатись в тому, що персонал отримує належні можливості для навчання і підвищення кваліфікації) та відповідальності (переконатись, що вони працюють в рамках політик і процедур, вироблених соціальною службою).

Групова чи індивідуальна супервізія – це можливість для колег обмінюватись досвідом та знаннями. Хтось один може висловити проблему чи труднощі, спричинені чимось у їх роботі для дискусії і, шляхом обговорення та обміну досвідом з тими, хто працює у тій же сфері, вчитись і разом розробляти нові шляхи реагування на кризові ситуації.

Супервізія в соціальній роботі - зворотний зв'язок, що отримується фахівцем від супервізора, оцінка своєї роботи, спільно здійснюваний пошук, спрямований на прояснення різноманітних аспектів реабілітаційного процесу, або систему розвитку та поглиблення професійної рефлексії.

Невід’ємною частиною професії соціального працівника є супервізія. Це рівень технології організації соціальної роботи, який включає підготовку соціального працівника,його наступний професійний ріст, профілактику професійних ризиків.

У процесі професійної підтримки і наставництва одному працівникові надається відповідальність працювати з іншим працівником (працівниками) з метою виконання певних організаційних, професійних і особистих завдань.

Супервізія – метод, за допомогою якого визначений установою фахівець допомогає персоналу якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.

Забезпечення якості соціальних послуг.

У соціальній роботі багатьох країн критеріями якості послуг вважають їх корисність і схвалення їх клієнтами, оперативність реакції на їхні потреби і позитивну оцінку ними цієї реакції, позитивний вплив на поліпшення якості життя клієнтів.

Якість у соціальній роботі є феноменом, що має певні об’єктивні критерії виміру

(відповідність певним стандартам), і водночас фігурує тільки в суб’єктивних відчуттях, сприйняттях конкретних людей.

Якість соціальних послуг – істотні ознаки соціальних послуг, які задовольняють вимоги встановленого стандарту.

Критеріями визначення якості послуг є їх географічна доступність,соціальна доступність, рівність у розподілі послуг, відповідність потребам населення, ефективність, економічність.

У соціальній роботі, для якої процес часто є не менш важливим, ніж результат, непросто визначити її ефективність і якість. Для цього недостатньо ні економічних розрахунків, ні суб’єктивно-психологічних оцінок.

Забезпеченість якості соціальних послуг – систематичні дії, реалізація яких вселяє впевненість у тому, що послуга відповідатиме встановленим вимогам до якості.

Мета супервізії:

Забезпечення ефективного та якісного виконання посадових обов’язків і завдань фахівцями з соціальної роботи, спеціалістами та соціальними робітниками, запобігання їх професійному стресу та вигоранню, підвищення їх професійної кваліфікації.

Основні завдання супервізії:

Набуття особами, які потребують супервізі навичок:

  - сомостійного визначання пріоритетів роботи;

  -відповідального ставлення до результатів своєї роботи;

  -професійної установки на самоаналіз своєї діяльності;

  - керування власними почуттями в стресових ситуаціях;

  - оптимізація професійного навантаження з метою недопущення професійного вигорання;

  - відстеження власного прогреса та визначення потреб у підвищенні кваліфікації або навчання.

    Принципи, на яких базується здійснення супервізії:

- партнерства між супервізором і особою, яка потребує супервізії;

- конфіденційності;

- взаємоповаги та толерантності;

- розподілу відповідальності;

- ефективність;

Види супервізії:

- індівідуальна - консультування, роз’яснювальна робота, оперативне коригування;

- групова – тренінги, семінари;

- внутрішня;

- зовнішня;

- навчальна;

- консультаційна;

- планова;

   - екстрена;

Супервізія як метод навчання.

Супервізія має на меті допомогти соціальному працівнику краще зрозуміти філософію, ідеологію, політику та практику соціальної служби.

Супервізію можна розглядати як адміністративний та освітній процеси, які широко використовуються в соціальній роботі, щоб допомогти працівнику розвинути надалі навички і забезпечити якість надання послуг.

Супервізія - має на меті допомогти соціальному працівнику краще зрозуміти політику та практику соціальної служби, дізнатися про ресурси, клієнтів, цілі діяльності соціальної служби, сильні та слабкі сторони життєдіяльності, можливості та загрози, партнерів та конкурентів, а також вдосконалити свою компетентність.

Супервізію як метод навчання можна розділити на три складові:

- навчальну супервізію ( інструктаж, оперативне коригування, кураторство);

- навчальне консультування;

  -підвищення кваліфікації (від базового рівня, проектування кар’єри, навчання на моделі соціальної роботи).

Функції супервізії:

- навчальна

- підтримуюча

- направляюча.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры