Дати характеристику принципам розвитку СР у суспільстві.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 46Следующая ⇒

Що таке принципи соціальної роботи? Це основоположні ідеї, правила, норми поведінки органів соціального захисту і підтримки населення, зумовлені закономірностями соціальних процесів і вимогами передової практики.

Для соціальних процесів характерна взаємодія великих мас людей. У них різноманітні інтереси, прагнення, зв’язки, їх розмаїття неможливо детально з’ясувати і врахувати. Тому визначають загальний, осьовий (серединний) напрям розвитку соціального процесу, що виявляється як закономірна тенденція. Вона не доступна чуттєвому, безпосередньому сприйманню, а може бути пізнана лише на основі абстрактного мислення, аналізу і синтезу багатьох проявів соціальної дійсності. Спеціалісти соціальної сфери не в змозі у кожному конкретному випадку вдаватися до теоретичного дослідження тієї або іншої ситуації, щоб підготувати висновки і рекомендації для своїх практичних дій. Вони використовують узагальнені результати вчених, уроки попереднього соціального досвіду, які стають загальним началом, правилом, принципом їхньої діяльності.

Принципи соціальної роботи – це не приблизні абстракції чи суб’єктивні умовиводи. Вони об’єктивні за змістом і суб’єктивні лише за формою. Люди формулюють їх для того, щоб повсякденна практика не суперечила існуючим соціальним закономірностям і водночас була раціональною, економічною та ефективною.

Оскільки в соціальній сфері функціонує значна сукупність складних, різноманітних зв’язків та відносин, принципи соціальної роботи мають системний характер. Їх можна звести до трьох груп: соціально-політичні, організаційні, психолого-педагогічні. Перші виражають вимоги, що випливають із науково обгрунтованого змісту соціальної політики держави. Сюди відносять такі принципи: державний підхід до завдань, що розв’язуються у соціальній роботі; її гуманізм та демократизм; тісний зв’язок змісту й форм цієї роботи з конкретними умовами життєдіяльності особи, соціальної групи; законність і справедливість соціальної роботи та ін. Що вони означають конкретно?

Забезпечення на практиці державного підходу до соціальної роботи вимагає: а) вміння аналізувати і виявляти тенденції соціально-політичного розвитку суспільства, відповідно визначати найбільш ефективні способи розв’язання соціальних проблем; б) бачення перспективи розвитку соціальної роботи, підпорядкованої інтересам соціального захисту населення, і вміння розв’язувати актуальні завдання нинішнього періоду; в) рішуче боротися з будь-якими проявами відомчості й місництва, що завдають шкоди інтересам особи, сім’ї, суспільства.

Принцип гуманізму соціальної роботи передбачає визнання людини найвищою цінністю, захист її гідності й громадянських прав, створення умов для вільного і всебічного вияву здібностей кожного. Людяність, людинолюбство – органічна властивість соціальної роботи, її сутнісна характеристика. Для неї насамперед мають вагу такі критерії людської діяльності і міжособистісних стосунків, у яких виражається єдність.

Цей принцип соціальної роботи тісно пов’язаний із демократизмом взаємовідносин соціального працівника та клієнта, їх довірливим, переважно неформальним характером. Такі зв’язки виникають і будуються на основі психологічних контактів, сумісності особистих якостей, спільності інтересів, що, як відомо, не мають офіційного, санкціонуючого значення. Принцип демократизму спонукає спеціаліста соціальної роботи до постійних пошуків оптимальних рекомендацій клієнту, врахування мінливих обставин, мобілізації творчих професійних здібностей, дотримання норм і правил спілкування, поваги і чуйності до людини, залучення її до розв’язання наявних проблем, тактовності впливу силою свого розуму, знань, моральності, досвіду.

Принципове значення поряд з гуманізмом і демократизмом має тісний зв’язок соціальної роботи з конкретними умовами життєдіяльності людей. Він забезпечує єдність теорії і практики, реалістичність і дієвість застосовуваних форм і методів соціальної підтримки населення, захисту його прав та інтересів.

Життя настільки багате і різноманітне, що теорія не може передбачити поради на всі випадки. Умови і обставини життєдіяльності людей змінюються. Та й саме населення і конкретна особа весь час перебувають у русі, їх потреби й інтереси оновлюються, збагачуються. Міняються також можливості їх задоволення. Це визначає постійну новизну і специфічність соціальних проблем, з якими мають справу соціальні працівники. Тому вони весь час повинні аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію, здійснювати соціальну діагностику життєвих обставин клієнта. Цей принцип зобов’язує виявляти ті особливості соціальної ситуації, які можуть мати безпосереднє значення для досягнення мети соціальної роботи. Він не сумісний з абстрактним теоретизуванням, шаблоном, інерцією, формалізмом, поверховістю.

Одним з основних принципів соціальної роботи є її законність. Він передбачає суворе виконання законів і відповідних правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадськими організаціями і громадянами. Нормативно-правові акти є формою, в якій виражається політика держави, в т. ч. соціальна. Право покликане служити її здійсненню, але цю роль воно може виконувати лише за умови дотримання усіх його норм. Поза законністю право або марне, або шкідливе. Тому й соціальна робота повинна грунтуватися на цьому принципі.

Успіх соціального захисту населення багато в чому визначається дотриманням у соціальній роботі організаційних принципів. Серед цієї групи виділяють соціально-технологічну компетентність органів і працівників соціальних служб, єдність їх повноважень і відповідальності, стимулювання, контроль і перевірку виконання та ін.

^ Професійна компетентність – це глибока обізнаність соціального працівника з умовами й технологією розв’язання проблем, які виникають, вміння грамотно діяти. Цей принцип на практиці означає систематичне навчання і перепідготовку кадрів, чітку постановку інформації, аналітичну і прогностичну діяльність у всіх ланках управління, глибоке і всебічне знання об’єктів соціальної роботи, їх типологію і особливості, діловитість, організованість, предметність у стосунках з клієнтами.

Наступний організаційний принцип соціальної роботи – єдність повноважень і відповідальності, прав і обов’язків її кадрів. Як показує досвід, чітке функціонування соціальних служб і органів управління грунтується на таких основних засадах:

глибоке усвідомлення кожним спеціалістом соціальної роботи своїх завдань, функцій, а також відповідних прав самостійно приймати необхідні рішення;

чітке визначення повноважень і відповідальності кожного підрозділу органів соціального захисту у відносинах “по вертикалі”;

встановлення раціональних зв’язків та інформаційних потоків між підрозділами і службами соціального захисту населення.

Як показує досвід, великі повноваження при малій відповідальності кадрів створюють сприятливий грунт для адміністрування, суб’єктивізму, непродуманих рішень, свавілля. Водночас велика відповідальність працівників при малих повноваженнях обмежує можливості діяти оперативно, сковує ініціативу, породжує знеособлення, безвідповідальність. Тому потрібне встановлення чіткої і співмірної з наданими повноваженнями відповідальності кожної ланки і спеціалістів соціальних служб, безумовне виконання покладених на них функціональних обов’язків.

З розглянутим тісно пов’язаний такий важливий організаційний принцип соціальної роботи, як контроль і перевірка виконання. Його суть полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію гарантованих державою заходів щодо соціального захисту різних груп населення. Здійснення цього принципу вимагає поєднання адміністративного і громадського контролю, його регулярності, об’єктивності, всебічного аналізу і формулювання практичних рекомендацій для усунення недоліків, сприяння законності й правопорядку, вимогливості і поваги до соціальних працівників.

Активність особи визначається інтересами і потребами, від їх задоволення значною мірою залежить розв’язання завдань соціального захисту населення. Тому одним із важливих організаційних принципів соціальної роботи виступає її стимулювання. Його суть – спонукати людину до усвідомленого, заінтересованого вияву активності в реалізації власної енергії, здібностей, морального і вольового потенціалу для досягнення певної мети. При цьому слід мати на увазі, що джерелом спонукальної сили в будь-якій діяльності є не інтереси і потреби людини самі по собі, а ступінь їх задоволення. З його підвищенням вони ускладнюються, зростають.

Принцип стимулювання в соціальній роботі передбачає єдність і застосування ідейно-моральних та матеріальних його форм; відповідність засобів і способів та індивідуальних, професійних, освітньо-культурних, психологічних особливостей клієнта; об’єктивність і гласність оцінки: ставлення людини до справи, до соціальних цінностей її життєдіяльності.

^ Психолого-педагогічні принципи соціальної роботи виражають по суті вимоги до її форм та методів, способу впливу на клієнтів. Серед них основні – комплексний і диференційований підхід, цілеспрямованість, опора на творчий потенціал людини та ін. Розглянемо деякі з них. Комплексність у соціальній роботі забезпечує її цілісність, всебічність і водночас перешкоджає обмеженості, вузькості у розв’язанні соціальних проблем. Цей принцип передбачає врахування внутрішніх і зовнішніх умов, факторів, станів, їх зв’язків і взаємовпливів. Він виступає як необхідна умова наукового аналізу, соціальної діагностики і організаційно-практичної діяльності з розв’язання тих чи інших проблем. Втілення цього принципу зумовлює:

вивчення в врахування інтересів, потреб, настроїв людей, передбачення характеру впливу на їхню поведінку і самопочуття економічних, політичних, соціальних, психологічних, побутових факторів;

уміння бачити в людях не абстрактних істот, які пасивно сприймають соціального працівника, а реальні особистості, потреби і бажання котрих опосередковуються їх професійною належністю, соціальним статусом, матеріально-побутовими умовами, життєвим досвідом, і відповідно враховувати їх у практиці роботи з клієнтами;

послідовне й раціональне застосування всіх наявних засобів та методів впливу на клієнта з метою активізації його фізичних і духовних ресурсів;

здійснення контролю за ходом реалізації завдань і настанов соціальної роботи, її аналіз, оцінку дієвості і своєчасне коригування змісту та форм.

Своєрідним розвитком цього принципу є диференційований підхід до людей. Він зумовлений необхідністю формувати у представників різних соціальних верств, груп, професій, віку специфічні погляди і ставлення до матеріальних та духовних цінностей, навколишньої дійсності, без урахування яких неможливо цілеспрямовано впливати на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. Разом з тим сприймання особою будь-якої інформації – складний і суперечливий процес, в ході якого зовнішній вплив перетворюється у внутрішній психічний стан. Він залежить не лише від поглядів, інтересів, життєвого досвіду та інших особливостей людини, але й від соціально-психологічної атмосфери, відносин, культури, які панують у соціальній групі чи іншій спільності і вносять свої корективи у сприймання соціального працівника. Саме тому так потрібне максимальне і конкретне врахування специфіки інтересів, схильностей, уподобань, звичок особи в соціальній роботі. Тут вкрай доречні поради видатного педагога К. Ушинського. Він писав, що вихователь повинен прагнути пізнати людину, якою вона є насправді, з усіма її буденними, дрібними потребами і з усіма її великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати людину в родині, у суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці зі своєю совістю26.

До групи психолого-педагогічних відносять також принцип цілеспрямованості в соціальній роботі. Мета впливу на клієнта, який постійно перебуває в центрі уваги соціального працівника, визначає спосіб його дій, зумовлює зміст і форми соціальної роботи. Досягнення цільових установок є мірилом ефективності зусиль, що їх докладають соціальний працівник і клієнт. Цей принцип стосується усіх рівнів та ланок соціальної роботи, виконує у ній системотворчу функцію, об’єднуючи всі інші в одне ціле, надаючи їй наукового характеру і дієвості.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров