Функціональні обов’язки найпоширеніших видавничих посад

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 69Следующая ⇒

ЛЕКЦІЯ №1

План

1. Вступ до дисципліни.

2. Едитологія та її складові.

3. Місце едитології в системі наук. Навчальні едиттологічні дисципліни.

Чи потрібна людині інформація? Уже від самого початку свого існування людина приречена постійно отримувати й опрацьовувати інформацію — образи відображуваного світу. Припинити довільно доступ інформації до себе людина не здатна, навіть під час сну, і тільки деякі канали отримання інформації все ж можна блокувати (наприклад, канал зорового аналізатора). Тут ми не беремо до уваги ті випадки, коли ці канали блокують медичними чи хімічними засобами (наприклад, больові аналізатори блокують хімічними препаратами під час хірургічних втручань). Таким чином, більшість каналів у людини постійно відкрита для отримання інформації (звичайно, з більшою чи меншою пропускною здатністю).

Але чи потрібна людині інформація взагалі? Щоб відповісти на це запитання, дослідники проводили такі експерименти. Людей (за їх згодою) поміщали в спеціально обладнані темні приміщення (кімнати, печери), куди не надходила жодна інформація. Піддослідні мали можливість нормально харчуватися і спостерігати за собою. Крім того, за ними спостерігали й ззовні. Приблизно за місяць піддослідні починали спотворено сприймати дійсність: час, просторову форму приміщення, чули звуки, яких насправді не було, тобто у них починалися галюцинації. Мозок сам починав генерувати інформацію, якої йому бракувало. Пізніше в піддослідних з'являлися ознаки деградації особистості. Ймовірно, коли б такі експерименти вчасно не припиняли, то піддослідні втратили б своє соціальне начало як homo sapiens. У літературі описують випадки, коли після травм, які блокували всі органи чуття, люди впадали у сон. Описані результати дають усі необхідні й достатні підстави для незаперечного твердження: без отримання й опрацювання інформації людина існувати не може, а тому отримання й опрацювання інформації — це спосіб існування людини. Цей висновок дає змогу, користуючись певною аналогією, сказати, що інформація потрібна людині так само, як і «хліб наш насущний». При цьому надходження і першого (духовного, інформаційного), і другого (біологічного) видів "хліба насущного" повинно відбуватися і регулярно, і дозовано. Мимоволі стає по-новому зрозумілим вигук древніх: "Хліба і видовищ!", який часто лунав на трибунах античних амфітеатрів. У суспільстві інформацію людям (реципієнтам) передають засоби масової інформації (ЗМІ) (газетні, журнальні та книжкові видавництва, радіо й телебачення), а також різні видавничі та інші організації. До моменту передачі ЗМІ опрацьовують її на цілому ряді етапів публікування.

Едитологія – це наука, яка описує теорію редагування повідомлень і видавничу діяльність. Вона пов’язана з багатьма іншими науками:

- Загальне мовознавство;

- Літературознавство;

- Етика, естетика;

- Юриспруденція;

- Психологія;

- Логіка;

- Кібернетика;

- Поліграфія та ін.

Об’єктом дослідження едитології є видавничий процес.

Предметом едитології є методологічні засади видавничого процесу (методи, постулати, мктодики, норми, творчі процеси тощо).

Мета едитології – це вироблення науково обгрунтованих рекомендацій працівникам ЗМІ для суспільно-ефективного опрацювання повідомлень.

Теорія видавничої діяльності – це складова едитології, яка досліджує методологічні процеси, що опосередковано пов’язані з підготовкою повідомлень до публікування.

Теорія редагування – це складова едитології, що досліджує методи редагування, безпосередньо підготовки повідомлень до опублікування.

Теорія редагування поділяється на:

- Теорію загального нормативного редагування;

- Теорію загального творчого редагування;

- Теорію галузевого нормативного редагування;

- Теорію галузевого творчого редагування.

До навчальних едитологічних дисциплін належать:

- Загальне редагування;

- Літературне редагування;

- Галузеве редагування;

- Видавнича діяльність;

- Творче редагування.

Редактор – це працівник ЗМІ, який здійснює редагування (покращення) повідомлень. Окрім цього, редактором називають керівника видання, який затверджує його зміст.

Редагування – опрацювання, виправлення, підготовка до друку літературної праці.

Основним об’єктом редагування є авторський оригінал (рукопис).

Предметом редагування є приведення об’єкта редагування у відповідність із чинними нормами.

У видавничому процесі об’єкт редагування традиційно фіксують на папері, паралельно надаючи матеріал на комп’ютерних носіях інформації.

Контрольні запитання

1. Пояснити сутність едитології як навчальної дисципліни.
2. Які існують складові дисципліни едитології?
3. Об’єкт, предмет, мета едитології.

                                                       Список рекомендованої літератури

1. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.
2. Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.
3. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.
4. Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.
5. Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.

ЛЕКЦІЯ № 2

План

1. Сутність і завдання редагування.

2. Професія редактора.

3. Функціональні обов’язки найпоширеніших видавничих посад.

Основним об'єктом редагування виступає авторський оригінал. Він може містити текстову, а також ілюстраційиу, аудіо- чи відеочастини, які виступають рівно­правними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі в меншому обсязі, але завжди об'єктом редагування виступає також- видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Вкрай рідко об'єктом редагування може виступати і весь наклад видання. У видавничому процесі вказані об'єкти редагування (авторський оригінал, ви­давничий оригінал, конструкція видання та проект видання) традиційно фіксують на папері. Проте останнім часом внаслідок широкого використання у видавничій справі комп'ютерів автори дедалі частіше подають авторські оригінали не тільки на паперових, а паралельно і на комп'ютерних (наприклад, дискетах) чи тільки на комп'ютерних носіях інформації. В цьому випадку перегляд таких оригіналів здійснюють на екрані дисплея.

Предмет редагування — це приведення об 'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких с отримання заданого соціального ефекту.

Редактор – це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий, мовностилістичний рівень.

Основні функціональні обов’язки редактора:

- Ґрунтовне ознайомлення з авторським оригіналом та підготовка редакторського висновку на придатність його до редагування (згодом видання).

- Формування письмових вимог до автора щодо необхідного доопрацювання оригіналу.

- Редагування авторського оригіналу після затвердження головного редактора.

- Ознайомлення автора з внесеними правками; погодження з ним запропонованих змін.

- Надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні архітектоніки оригіналу (поділ на розділи, параграфи, передмови, покажчики, післямови і т.п.).

- Перенесення авторських виправлень до редакційної верстки.

- Підготовка каталожної картки видання, а також рекламного тексту для відділу маркетингу.

- Візування видавничого матеріалу: до верстання, до друку, у світ.

- Безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення.

- Робота з другою версткою, плівками, сигнальним примірником.

Директор видавництва спрямовує діяльність усього колективу і несе повну відповідальність за результати роботи. Він займається організаційно-управлінською та фінансово-господарською діяльністю.

Головний редактор визначає видавничу програму і керує всім редакційно видавничим процесом.

Художній редактор здійснює художнє редагування й ілюстрування видань з метою забезпечення їх високоякісного поліграфічного виконання. Бере участь у розробці проектів художнього і технічного оформлення видань. Перевіряє авторські оригінали ілюстрацій і встановлює можливість їх використання для створення оригіналів, придатних до поліграфічного відтворення, визначає технічні видавничі специфікації та вказівки по художньому оформленню видань і контролює їх виконання в процесі поліграфічного виробництва.

Технічний редактор здійснює технічне редагування видань з метою забезпечення їх високоякісного поліграфічного виконання. Відповідно до характеру видань уточнює побудову рукопису, перевіряє правильність її структури (розбивку на розділи, частини, глави і т.п.) і супідрядність заголовків у змісті. Визначає технічну придатність оригіналу до набору. Робить розмітку оригіналу видання, вказує техніку набору, порядок розташування ілюстрацій і елементів оформлення видань. Підготовляє макети художнього і технічного оформлення складних видань, складних по побудові смуг (таблиць, малюнків, орнаментів). Перевіряє авторські оригінали ілюстрацій з метою встановлення можливості їх використання для створення оригіналів, придатних до поліграфічного відтворення, і визначає технологічні особливості їх виготовлення. Складає технічні видавничі специфікації і контролює виконання вказівок по поліграфічному виконанню друкованого видання.

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США