Діяльність української еміграції в Європі непокоїла Москву, що вирішила розправитися з
Содержание книги
- Ній переломними. Власне вже на цей момент стало очевидним, що однонаціональні держави
- Утворення Української Народної Республіки та її боротьба проти російсько-
- Орган всієї України. Цьому значно сприяв процес українізації армії – виділення українських
- Автономію України. На основі домовленостей між Центральною Радою і Тимчасовим урядом
- Всеросійських Установчих зборів, тобто виконував роль Тимчасового уряду. Рада Народних
- Прийшовши до влади, більшовики, не враховуючи інтересів українських
- Керівники повстання були заарештовані, а частини 2-го гвардійського корпусу були роззброєні
- Україні. З цією метою більшовицькі організації України домоглися скликання 17 грудня в
- Центральна Рада могла використати у боротьбі проти російських військ, були загони “вільного
- Була евакуйована з Києва в Житомир. Рештки української армії в складі 3 тис. чоловік
- Помилки центральної Ради у державному будівництві: небажання
- Скандинавськими країнами, пізніше – з Англією, Францією та Румунією. Аналогічні взаємини
- Майбутньою небільшовицькою Росією. Тим самим він скасовував самостійність Української
- Української держави. 19 жовтня 1918 р. цю постанову оголосив Є.Петрушевичем на
- Розпочалися бої за Львів і тривали до 22 листопада. Український уряд та війська під натиском
- Він виявився короткочасним. 1919 Р. Був чи не найважливішим в українській історії. На терені
- Налагодити зв’язок з Антантою. Головний отаман С. Петлюра наполягав на тому, щоб
- Ворога. Його очолив генерал Омелянович-Павленко і ввійшов в історію під назвою І-го
- За відродження своєї державності, яка тривала з 1917 по 1921 рр. , закінчилася поразкою.
- У результаті Ризького договору (18.03.1921 р.) радянській Росії вдалося залишити під
- У результаті грабіжницької колонізаційної політики більшовиків у республіці почався
- Щонайменше 432 людей. У секретному циркулярі дпу (правонаступник чк) до переліку
- Відбудові й піднесенні промислового виробництва у формі концесій. Формувалися державна,
- Вороже ставився до української мови й українську націю називав “вигадкою кількох
- Червоної армії, не капітулювала, а разом з урядом перейшла Р. Збруч на територію окуповану
- Діяльність української еміграції в Європі непокоїла Москву, що вирішила розправитися з
- Апарату, громадських організацій, запровадження в усіх установах рідної мови, організацію
- Українською мовою навчання. Українська мова впроваджувалася навіть у військових школах
- І.Паторжинський, Б.Гмиря, М.Гришко, З.Гайдай, І.Козловський. У цей час творять визначні
- Використовував у пропагандистських цілях, щоб показати світовій громадськості розвій
- Існував аж до розвалу срср. Це відразу породило невдоволення широких верств населення.
- Власність арештованих конфісковувалася.
- Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану. Третина депортованих помирала в перші місяці
- Більшовицької тоталітарної системи. Наслідки цього мали негативний вплив на долю України в
- Управління українське населення було усунуте від адміністративної служби.
- Гімназії переводилися на польську мову викладання, закон насаджував на українських землях
- Вирішитися з врахуванням інтересів українців.
- Діячів української науки, освіти і культури – В.Щурата, К.Студинського, І.Свєнціцького,
- Ю.Пілсудський. Коли він разом з львівським воєводою К.Грабовським проїжджав в автомобілі
- Вільний розвиток у всіх галузях життя”.
- Чехословаччини і Румунії. Три останні захопили українські етнічно-історичні землі. Держави
- Причиною партійних криз 1928, 1934 та 1938 рр. Тому Москва і заборонила КПЗУ,
- Закликали ундисти до боротьби за скасування всіх польських законів, спрямованих проти
- Поставленої мети уво в своїх зверненнях до української молоді закликала не ухилятися від
- Об'єдналися в Союз Української Націоналістичної Молоді /СУНМ/. Серед членів Союзу в
- Ладу за нормальних умов життя нації. Ми лише обстоюємо національно-революційну
- Мусить він іти проти ворожого капіталу. Боротьба з визиском українського села польським
- Проти конкретних осіб, що цьому сприяли. Успішно застосовувалися такі методи боротьби, як
- Винищення українства в срср послужило поштовхом для зміни курсу ундо проти польської
- Товариство “Союз Українок”, Спортивно-патріотичним вихованням молоді займалися
Її керівництвом. Більшовицький агент Самуїл (Шелом) Шварцбарт застрілив С.Петлюру 25
Травня 1926 р. в Парижі. Симон Петлюра назавжди залишився в нашій пам’яті як творець
Епохи, будівничий і символ української державності.
Після цієї трагічної втрати ДЦ УНР очолив А.Лівицький, на чолі Ради Міністрів був
В.Прокопович, міністром військових справ – В.Сальський. Як бачимо ДЦ УНР надалі
Залишався речником української державності. Але з ходом історичних подій еміграційний уряд
поступово втратив зв`язки з Україною, які були відновлені тільки з початком Другої світової
Війни. Тому в Україні всіх самостійників, патріотів, націоналістів називали петлюрівцями, як за
Часів царизму – мазепинцями. У цьому вбачається наступність поколінь у боротьбі за державу.
Тим часом на Східній Україні національно-визвольна боротьба українського народу
Проти російсько-більшовицької окупаційної влади продовжувалася. Очолювали діяльність
Чисельних повстанчих загонів підпільні організації: Національна Козача Рада, Центральний
Революційний Комітет, Військова Організація Січових Стрільців та ін. По багатьох містах
Існували таємні революційні гуртки. Найбільше повстань проти більшовицького режиму
Відбулося на Київщині, Херсонщині, Харківщині, Поділлі. Тільки влітку 1921 р. ДПУ
Ліквідувало по Україні 6 тис. повстанських груп. Українськими партизанами була створена
Холодноярівська республіка, яка довгий час повністю контролювала ситуацію на
Чигиринщині. Успішно діяли загони під керівництвом отаманів Хмари, Крука, Заболотного,
Іви, Чуприни, Лиха, Гризла, Чорного Ворона, Чучупаки, Дерещука, Кравченка та ін. Але
Відсутність єдиного керівного центру, розгул т. зв. “отаманщини”, втрата надії на допомогу
Ззовні, переважаючі сили червоної армії, жорстокі каральні заходи чекістів не дали
Розгорнутися всенародному повстанню. Партизанська боротьба в Україні продовжувалася
Майже до кінця 20-х рр.
У цих умовах, щоб не допустити єдності руху опору, більшовицька влада змушена була
Піти на співпрацю з українськими комуністами, які відстоювали суверенітет України. Серед
Них т. зв. боротьбисти (від назви центрального органу “Боротьба”). Її визначними діячами
Були: О.Шумський, В.Блакитний (Елланський), М.Полоз, Л.Ковалів, Г.Гринько, П.Любченко,
А.Хвиля, М.Яловий та ін. У своїй діяльності тяжіли до самостійності України, вимагали
Визнання в Комінтерні себе як незалежної і єдиної Української секції. Весною 1920 р. їх
Змусили самоліквідуватися і злитися з КП/б/У.
Інша партія – УКП (укапісти) до 1921 р. видавала свою друковану газету “Червоний
Прапор”. Партія проіснувала до 1925 р. Під загрозою репресій уся партія скорилася постанові
Комінтерну про недопущення двох компартій в Україні і влилася в КП/б/У. Найвидатніші діячі
УКП: А.Річицький-Пясецький, А.Драгомирецький, М.Авдієнко, Ю.Мазуренко, Б.Антоненко-
Давидович, І.Дніпровський, М.Грицай, О.Ярощенко та ін.
- 172 -
Централізаторська політика Москви породила опозицію і в самій КП/б/У. Нею стала т.зв.
“фракція федералістів”, яка тяжіла до УКП. В її складі були: Ю.Лапчинський, С.Кириченко,
П.Слинько, Є.Касименко та ін. У 1920 р. фракція ліквідована. У 30-х рр. українським
Комуністам пригадали їх опозиційну діяльність і піддали репресіям.
Таким чином, російська більшовицька партія на Україні постійно перебувала під тиском
Національної стихії. Для того, щоб збити напругу національно-визвольної боротьби, ослабити
Незалежницькі тенденції, влада намагається притягнути до себе національний елемент.
Вирішено провести національну реформу. Так в 1923 р. ХІІ з`їзд РКП/б/ розробив концепцію
Коренізації, що передбачала залучення корінного населення до державного і господарського
Будівництва, врахування національних факторів при комплектуванні партійного і державного
|
