Закликали ундисти до боротьби за скасування всіх польських законів, спрямованих проти
Содержание книги
- Ворога. Його очолив генерал Омелянович-Павленко і ввійшов в історію під назвою І-го
- За відродження своєї державності, яка тривала з 1917 по 1921 рр. , закінчилася поразкою.
- У результаті Ризького договору (18.03.1921 р.) радянській Росії вдалося залишити під
- У результаті грабіжницької колонізаційної політики більшовиків у республіці почався
- Щонайменше 432 людей. У секретному циркулярі дпу (правонаступник чк) до переліку
- Відбудові й піднесенні промислового виробництва у формі концесій. Формувалися державна,
- Вороже ставився до української мови й українську націю називав “вигадкою кількох
- Червоної армії, не капітулювала, а разом з урядом перейшла Р. Збруч на територію окуповану
- Діяльність української еміграції в Європі непокоїла Москву, що вирішила розправитися з
- Апарату, громадських організацій, запровадження в усіх установах рідної мови, організацію
- Українською мовою навчання. Українська мова впроваджувалася навіть у військових школах
- І.Паторжинський, Б.Гмиря, М.Гришко, З.Гайдай, І.Козловський. У цей час творять визначні
- Використовував у пропагандистських цілях, щоб показати світовій громадськості розвій
- Існував аж до розвалу срср. Це відразу породило невдоволення широких верств населення.
- Власність арештованих конфісковувалася.
- Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану. Третина депортованих помирала в перші місяці
- Більшовицької тоталітарної системи. Наслідки цього мали негативний вплив на долю України в
- Управління українське населення було усунуте від адміністративної служби.
- Гімназії переводилися на польську мову викладання, закон насаджував на українських землях
- Вирішитися з врахуванням інтересів українців.
- Діячів української науки, освіти і культури – В.Щурата, К.Студинського, І.Свєнціцького,
- Ю.Пілсудський. Коли він разом з львівським воєводою К.Грабовським проїжджав в автомобілі
- Вільний розвиток у всіх галузях життя”.
- Чехословаччини і Румунії. Три останні захопили українські етнічно-історичні землі. Держави
- Причиною партійних криз 1928, 1934 та 1938 рр. Тому Москва і заборонила КПЗУ,
- Закликали ундисти до боротьби за скасування всіх польських законів, спрямованих проти
- Поставленої мети уво в своїх зверненнях до української молоді закликала не ухилятися від
- Об'єдналися в Союз Української Націоналістичної Молоді /СУНМ/. Серед членів Союзу в
- Ладу за нормальних умов життя нації. Ми лише обстоюємо національно-революційну
- Мусить він іти проти ворожого капіталу. Боротьба з визиском українського села польським
- Проти конкретних осіб, що цьому сприяли. Успішно застосовувалися такі методи боротьби, як
- Винищення українства в срср послужило поштовхом для зміни курсу ундо проти польської
- Товариство “Союз Українок”, Спортивно-патріотичним вихованням молоді займалися
- Яка наводила контакти з директорією унр. Проте румунські війська ліквідували повстання,
- Поляків прибуло до сіл, а 100 тис. До міст західної України.
- Повідомило, що ЧСР стала федерацією трьох народів: чехів, словаків і українців. Чеський уряд
- Допомогу населенню і уряду Закарпаття, також перехід бойовиків організації з Галичини та
- Ввійти до срср. Крім того, німеччина забезпечувала собі відкриті агресивні наміри стосовно
- Щодо юридичного боку справи, то в даному разі сталіну важко щось закинути. Все було
- Для координації праці місцевих громадських комітетів у листопаді 1939р. у Кракові з
- Челюсті большевицьких звірств та страждань України”, – писав про ті дні Степан Бандера.
- Ото мовчання оунівців, не могли передбачити. Тому, з одного боку, вони співпрацювали з
- Андрій Доллуд, Петро Дяченко, сотник Галюк-Малиновський та інші.
- Відношення батальйону “Соловей”, який складався з українців, до страт і вбивств у місті?
- Розбудову української державності.
- Політико-громадський центр під керівництвом М.Величківського. Українські націоналісти
- Командуванням Т.Бульби-Боровця. Саме він першим підняв свої відділи проти окупантів.
- Кубанських козаків, білорусів проводили активну боротьбу як з німецькими окупантами, так і з
- Колонія, не могла мати окремої армії чи дивізії. Тому вона була включена до складу військ сс і
- Рівне), Поділля, а згодом Буковину (30 березня – Чернівці), частину Східної Галичини (10
Життєвих інтересів українського народу, його культури, школи, церкви, мови і господарства; за
Припинення адміністративних переслідувань та безправних арештів; амністію політичним
В’язням; протестували в справі громадських управ і проти передачі власності місцевого
Населення Польській державі.
Більшість членів УНДО викривали антинаціональний характер більшовицького режиму
на Східній Україні. Так, голова партії Д.Левицький стверджував, що “... т.зв. радянська влада
На Україні не є дійсно фактично українська. Там над нашими братами завис важкою рукою,
Накинений насильно, диктат імперіалістичної, тепер червоної Москви”. Але, очевидно, під
Впливом пропаганди процесів українізації в УРСР під тиском деяких прорадянськи
Налаштованих ундистів, що гуртувалися навколо часопису “Рада”, в резолюціях з'їзду було
Записано: “За Ризьким кордоном на українських землях відбуваються в Українській радянській
Державі великі національні здвиги. Там росте національна культура, там кріпне національна
Сила. На Радянській Україні назрівають тепер процеси, що скоріше чи пізніше віддадуть на
Україні суверенні права всьому українському народові. Український нарід під Польщею
Орієнтується на ту національну силу і на ті національні успіхи, що ростуть над Дніпром, а наша
Партія достроює до них політичну тактику”. Тобто, деяким західноукраїнським політикам
Важко було спрогнозувати хід подій на Східній Україні в майбутньому.
Провід партії складала тогочасна національна інтелектуальна еліта Західної України:
Адвокати, вчителі, лікарі, науковці, журналісти, літератори; діячі української кооперації; багато
Було представників національно-свідомого духовенства, заможне селянство. Чільні діячі
УНДО: Д.Левицький, М.Черкавський, О.Марітчак, Д.Лопатинський, Г.Тершаковець, К.Троян,
В.Целевич, М.Струтинській та ін. Члени УНДО очолюють провідні українські господарські,
Культурно-освітні організації та професійні товариства: Ревізійний Союз Кооперативів,
Центробанк, Земельний банк, т-во “Дністер”, “Рідна Школа”, “Просвіта”, “Міщанське
Братство” та ін. Під впливом партії перебували такі популярні часописи: “Діло”, “Свобода”,
“Новий Час”, “Український Голос”, “Рада”, “Громада”. У 1930 р. було 7 тис. членів партії, яким
Було видано партійні посвідчення.
УНДО, УСРП та УСДП як найбільш масові та впливові політичні сили
Західноукраїнського суспільства являли собою т.зв. “легальну опозицію” польській
окупаційній владі. Ці партії перебували в тісному зв'язку з революційним підпіллям –
Українською Військовою Організацією. Очевидно, що в 20-х роках український політичний
Рух на західноукраїнських землях використовував всі доступні йому форми і методи боротьби з
Польською окупаційною владою як мирні, так і революційно-бойові.
- 190 -
З метою придушення зростання політичної активності населення Західної України
Польський уряд використовував всі можливі заходи. Особливо жорстокий удар було завдано по
УВО. В лютому 1924 р. польська поліція заарештувала зв’язкову підпільної організації О.
Басараб, яка була замордована у львівській в’язниці. Вилучені під час арешту матеріали були
Використані для розкриття організаційної мережі УВО. Внаслідок цього був заарештований
Крайовий Комендант А.Мельник з 10-ма членами організації. Польські кати піддали їх
Важкому побиттю і засудили на різні терміни ув’язнення.
Стратегічною метою діяльності УВО було створення регулярної визвольної української
Армії для продовження збройної боротьби за державність України. Керівництво організації не
Мало ілюзій щодо успіху визвольного повстання в даній ситуації, але головну увагу звертало на
Мобілізацію народу до майбутньої боротьби у відповідний час. Для прискорення здійснення
|
