Причиною партійних криз 1928, 1934 та 1938 рр. Тому Москва і заборонила КПЗУ,
Содержание книги
- Налагодити зв’язок з Антантою. Головний отаман С. Петлюра наполягав на тому, щоб
- Ворога. Його очолив генерал Омелянович-Павленко і ввійшов в історію під назвою І-го
- За відродження своєї державності, яка тривала з 1917 по 1921 рр. , закінчилася поразкою.
- У результаті Ризького договору (18.03.1921 р.) радянській Росії вдалося залишити під
- У результаті грабіжницької колонізаційної політики більшовиків у республіці почався
- Щонайменше 432 людей. У секретному циркулярі дпу (правонаступник чк) до переліку
- Відбудові й піднесенні промислового виробництва у формі концесій. Формувалися державна,
- Вороже ставився до української мови й українську націю називав “вигадкою кількох
- Червоної армії, не капітулювала, а разом з урядом перейшла Р. Збруч на територію окуповану
- Діяльність української еміграції в Європі непокоїла Москву, що вирішила розправитися з
- Апарату, громадських організацій, запровадження в усіх установах рідної мови, організацію
- Українською мовою навчання. Українська мова впроваджувалася навіть у військових школах
- І.Паторжинський, Б.Гмиря, М.Гришко, З.Гайдай, І.Козловський. У цей час творять визначні
- Використовував у пропагандистських цілях, щоб показати світовій громадськості розвій
- Існував аж до розвалу срср. Це відразу породило невдоволення широких верств населення.
- Власність арештованих конфісковувалася.
- Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану. Третина депортованих помирала в перші місяці
- Більшовицької тоталітарної системи. Наслідки цього мали негативний вплив на долю України в
- Управління українське населення було усунуте від адміністративної служби.
- Гімназії переводилися на польську мову викладання, закон насаджував на українських землях
- Вирішитися з врахуванням інтересів українців.
- Діячів української науки, освіти і культури – В.Щурата, К.Студинського, І.Свєнціцького,
- Ю.Пілсудський. Коли він разом з львівським воєводою К.Грабовським проїжджав в автомобілі
- Вільний розвиток у всіх галузях життя”.
- Чехословаччини і Румунії. Три останні захопили українські етнічно-історичні землі. Держави
- Причиною партійних криз 1928, 1934 та 1938 рр. Тому Москва і заборонила КПЗУ,
- Закликали ундисти до боротьби за скасування всіх польських законів, спрямованих проти
- Поставленої мети уво в своїх зверненнях до української молоді закликала не ухилятися від
- Об'єдналися в Союз Української Націоналістичної Молоді /СУНМ/. Серед членів Союзу в
- Ладу за нормальних умов життя нації. Ми лише обстоюємо національно-революційну
- Мусить він іти проти ворожого капіталу. Боротьба з визиском українського села польським
- Проти конкретних осіб, що цьому сприяли. Успішно застосовувалися такі методи боротьби, як
- Винищення українства в срср послужило поштовхом для зміни курсу ундо проти польської
- Товариство “Союз Українок”, Спортивно-патріотичним вихованням молоді займалися
- Яка наводила контакти з директорією унр. Проте румунські війська ліквідували повстання,
- Поляків прибуло до сіл, а 100 тис. До міст західної України.
- Повідомило, що ЧСР стала федерацією трьох народів: чехів, словаків і українців. Чеський уряд
- Допомогу населенню і уряду Закарпаття, також перехід бойовиків організації з Галичини та
- Ввійти до срср. Крім того, німеччина забезпечувала собі відкриті агресивні наміри стосовно
- Щодо юридичного боку справи, то в даному разі сталіну важко щось закинути. Все було
- Для координації праці місцевих громадських комітетів у листопаді 1939р. у Кракові з
- Челюсті большевицьких звірств та страждань України”, – писав про ті дні Степан Бандера.
- Ото мовчання оунівців, не могли передбачити. Тому, з одного боку, вони співпрацювали з
- Андрій Доллуд, Петро Дяченко, сотник Галюк-Малиновський та інші.
- Відношення батальйону “Соловей”, який складався з українців, до страт і вбивств у місті?
- Розбудову української державності.
- Політико-громадський центр під керівництвом М.Величківського. Українські націоналісти
- Командуванням Т.Бульби-Боровця. Саме він першим підняв свої відділи проти окупантів.
- Кубанських козаків, білорусів проводили активну боротьбу як з німецькими окупантами, так і з
- Колонія, не могла мати окремої армії чи дивізії. Тому вона була включена до складу військ сс і
Звинувативши її в “українському буржуазному націоналізмі”, а її члени піддалися репресіям.
Українська соціал-демократія Галичини у 20-х роках пережила період розколу,
Радянофільських впливів, репресій з боку польських властей. В другій половині 20-х рр. ті
Соціал-демократи, які побачили антиукраїнський характер більшовицького режиму на Східній
Україні, згуртовуються на національних засадах. Відновлена УСДП поширює свою діяльність
На українське робітництво міст Галичини, хоче поділити владу в професійних спілках з ППС
/Польська партія соціалістична/, сприяє обмеженню комуністичного впливу на населення міст.
Головою партії був обраний відомий адвокат Л.Ганкевич, до партійної екзекутиви входили:
В.Старосольський, П.Буняк, В.Темницький, А.Кусик, М.Герасимець, І.Квасниця та ін.
Коли соціал-демократи поширювали свою діяльність серед мало- чисельного
Українського пролетаріату, то радикали вважали себе захисниками чисельного
Західноукраїнського селянства та сільської інтелігенції. УРП підтримувала зв’язки з празькими
Есерами під проводом М.Шаповала, а в Західній Україні програма УРП співпадала з програмою
Українських есерів Волині. Між обома партіями постійно проводилися консультації щодо
Діяльності членства обох організацій. Об’єднавчий партійний форум відбувся 14 лютого 1926
р. у Львові. З'їзд Української Соціалістичної Радикальної Партії /УСРП/ обрав Головну управу:
І.Макух, М.Матчак, О.Навроцький, О.Павлів, О.Коберський, Р.Дашкевич та ін.
У програмі партії було зазначено, що УСРП стоїть за соборність українського народу на
Всіх його землях, за об'єднання всіх українських земель в одну соборну незалежну Україну.
Радикали не бачили різниці між польською шляхтою і польським робітництвом, тому партія
Підтримувала окремі українські профспілки. Вважали, що землю без викупу потрібно передати
Селянам. Було відмічено, що УСРП не може співпрацювати з тими українськими політичними
Силами, які стоять за сучасним капіталістичним ладом. Також партія не йшла на співпрацю з
КПЗУ, яка поборювала український самостійний соціалістичний рух. УСРП в своїй Програмі
Основну увагу надавала соціальним, політичним реформам, розвитку національного
Культурного життя. Разом з тим різко негативно оцінювався стан справ в УРСР. В
організаційному плані соціалісти-радикали намагалися брати активну участь в чисельних
Українських організаціях, залучати до співпраці молодь. В 1929 р. партія нараховувала 7.500
Зареєстрованих членів.
Якщо УСДП і УСРП репрезентували ліве крило українського національно-визвольного
Руху, то трудовики та християни-суспільники представляли праві позиції. Зазнавши низки
Розколів, зрештою ці політичні сили в 1926 р. реорганізувалися в Українське Національно-
- 189 -
Демократичне Об'єднання /УНДО/. У 1926 р. на другому з’їзді було визначено політичну мету
УНДО: “... здобуття соборної і незалежної Української держави, і тому партія обстоює
Політичне самовизначення українського народу на всіх його етнографічних землях”. Для її
Досягнення об'єднання закликало до боротьби за політичне, економічне та соціальне
Визволення українського народу. В Програмі розкрито економічну, соціальну та культурно-
Освітню політику УНДО. Ундисти були прихильниками демократичного устрою держави.
Вони виступали за націоналізацію великих підприємств, розвиток кооперації, земля мала
Належати українському селянству, соціальне забезпечення та справедливі податки, 8-год. роб.
День і т.ін. Освіту бачили безплатною та загальнодоступною, а церкву – рівноправною тощо.
Важливе значення для організаційної роботи мало прийняття на партійному з'їзді низки
Резолюцій. Зокрема, в них УНДО розкриває гніт Польщі над українським населенням.
|
