Видання другої половини XVII-XVIII ст. Календарі, довідники, преса.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 44Следующая ⇒

У багатьох країнах світу впродовж тривалого часу календарі-альманахи належали до наймасовіших видань. Вони виконували і певні функції, які пізніше перейшли до преси.

Деякі з них, хоч і недосить систематизовано, подавали різноманітні інформації у цікавій і доступній для широкого кола читачів формі.

Не була щодо цього винятком і Україна. Типові за оформленням і змістом календарі першої половини XVII ст., "обраховані за львівським меридіаном", і календарі Києво-Печерської лаври другого десятиріччя XVIII ст. Найстарший відомий київський календар вийшов у світ 20 грудня 1713 р.

В Чернігові було надруковано "грецький, римський і єврейський" календар, вирахуваний на меридіан і широту Чернігова.

Особливо популярними стали "польські і руські календарі", які друкарня Замойської академії випускала у 1725-1775 рр. з перервами, причому нерідко на один рік видавали календарі різних форматів.

Починаючи з календаря на 1713 рік, Львівська друкарня св. Трійці щороку друкувала "Календар римський і руський".

Проте найпопулярнішими стали календарі Бердичівської кармелітської друкарні, відомі з 60-х рр. Характерно, що в цих календарях українською мовою латинськими літерами друкувався другий заголовок і таким самим способом подавалися відомості про місяці й свята за старим календарем.

Враховуючи популярність бердичівських календарів, Харківська губернська друкарня видавала їх у кінці XVIII — на початку XIX ст. у російських перекладах з певними додатками.

Календарі — перші на наших землях зразки масової світської друкованої літератури. Вони широко розповсюджувалися по ярмарках і тижневих торгах. Читачами були шляхтичі, урядовці і канцеляристи, духовенство, письменні міщани.

Щорічними довідниками типу сучасних "Хто є хто", на яких спеціалізувалася друкарня Піллерів, були шематизми — переліки посадових осіб Галичини із зазначенням їх титулів. Спершу вони публікувалися французькою мовою, згодом переважно німецькою. Видавався також малоформатний календарик з додатком шематизму.

У багатьох країнах Західної і Центральної Європи виходили друком так звані "газети" ("новини") — неперіодичні інформаційні бюлетені.

До попередників преси можна віднести друкований огляд новин "зі Львова", датований 1740 р.

Справжня періодична преса з’явилася в Галичині в останній чверті XVIII ст. Протягом 1776 р. шевальє Осуді видавав першу на українських землях газету "Gazette de Leopol". Той факт, що виходила вона французькою мовою, ясно вказує орієнтацію цього видання на потреби тодішньої суспільної верхівки, в тому числі приїжджих австрійських урядовців. Головним розділом часопису були інформації про важливі політичні події, серед них — повідомлення про перенесення центру адміністрації Лівобрежної України з Глухова до Києва, ліквідацію російським урядом Запорізької Січі, про судноплавство на Дніпрі і Чорному морі, про львівські контрактові ярмарки. Друкувалися і оголошення про нові книжки в книгарні Піллера — перший у нас приклад книгарської інформації в періодиці

У наступні роки в друкарні Піллера видавалася польська газета, після річної перерви вона виходила в 1786 р. у польському і німецькому виданнях. Оскільки для польськомовного часопису не виявилося достатньої кількості передплатників, впродовж 1787-1796 рр. виходило двічі на тиждень тільки німецьке видання.

Паралельно з німецькими інформаційними газетами, в 1792-98 рр. виходив і польський тижневик, у редагуванні якого брав участь український священик Михайло Гарасевич. Газети на той час ще не досягай такої популярності, як календарі, але вони важливі як перші паростки нового типу друкованих засобів інформації.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры