Нерожденные [безмолвные] стихи

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10

Мой Мир

Мой мир...

Мой мир: и не дом и не улица,
Мой мир: и не город, страна...
Мой мир - не разделит Земля!

Мой мир - необъятнее, шире...
Его не замкнуть орбитам планет
Мой мир...

- бесконечная вселенская даль!
- вне пространства и времени!!!
- Кто разделит со мною его?..

-31.01.14-

Мій світ...

Мій світ: і не дім і не вулиця,
Мій світ: і не місто, країна...
Мій світ - не розділить Земля!

Мій світ - неосяжніше, ширше...
Його не замкнути орбітам планет
Мій світ...

- Нескінченна всесвітня далечінь!
- Поза простором і часом!
- Хто розділить зі мною його?..

Нерожденные [безмолвные] стихи

Есть затерянные стихи,

которым из мыслей не удалось родиться

Есть затерянные стихи,

затерянные на клочках старой бумаги

Есть затерянные стихи,

которых никто никогда никто не услышит

Есть затерянные стихи,

словно люди, которые не смогли родится.

Нерожденные, безмолвные стихи

в вечности так и не грянут?

18 серпня 2014

Є загублені вірші,

яким з думок не вдалося народитися

Є загублені вірші,

загублені на клаптиках старого паперу

Є загублені вірші,

яких ніколи ніхто не почує

Є загублені вірші,

немов люди, які не змогли народиться.

Ненароджені, безмовні вірші

у вічності так і не прийдуть?

Но вновь за что, нам кара эта?!

Смыкаются щупальца войны

И в Варшаве, Риге - техника стоит

Москва - везет очередной конвой

А мы? Словно ринг для игры,

на крови... Вновь! (Вопрос!)

Украина моя, почему снова ты?

Кто союзники наши? (Вопрос!)

Псевдо ЕС с псевдо свободой, США?

Умиленная Польша? Слабая Грузия?

И уж точно не Москва!!!

Мы одни, - сами себе союзники...

Но вновь за что, нам кара эта?!

13. 08. 14. (Никополь)

Пливе кача в нікуди

Пливе кача, люди усе плачуть,
Порошенко й Тимошенко - по трупах
до влади і грошей скачуть...
І паплюжиться кров Героїв святая.
Ті, що вбили їх - не понесуть кари...
Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...
Їм би гроші, їм би влади, а що ми?
Ми їм даємо влади... (?)
Пливе кача, Україна плаче...

1 квітня 2014

Пов'язані-зв'язані

Ми усі пов’язані-зав’язані.

Українці, яких серце шите

Одними і тими самими…

Нитками долі роду свого.

І у нашій культурі - ми -

Єдині! Усі красиві...

Нам не страшно, ми сила!

Коли рАзом! РазОм!!!

Буде жити Україна у світі

доти, поки цінуємо всіх!

Кожного з нас, і Україну,..

нас не зламати ворогам!!

___

Там де впаде краплина, -

розіллється цілий Океан.

Ніхто ніколи у цій Україні

не лишиться сам на сам.

3 вересня 2014

***

Мы все объединены-связаны.

Украинская, которых сердце шито

Одними и теми же...

Нитями судьбы рода.

И в нашей культуре - мы -

Едины! Все красивые...

Нам не страшно, мы сила!

Когда вместе! Вместе!!!

Будет жить Украина в мире

до тех пор, пока ценим всех!

Каждый из нас, и Украина...

нас не сломать врагам!!

___

Там где падает капля, -

разольется целый Океан.

Никто никогда в этой Украине

не останется один на один.

Поверни мені мій 2007

“Поверни мені мій 2007!”, - кричиш?

Та його тобі хто винен, чого пищиш?

Закрий свій писок, бо в мене ЕМОції!

І що було такого в тому 2007-му?!

Бухло, мат, тютюновий дим, ти?!!

Бидло, тільки модне, з чьолкою!?!

Мовчи! Бо нічого не знаєш, що є ЕМО!

Це - не узкачі, різані вени та кеди!!!

Був би емо, - не став би хіпстером…

А як дійсно ЕМО, то робив би щось

Справжні емоції - роком не в’язані!

Уся та хвиля - лиш модна ефтаназія.

Не напиваються, не колються, не вживають

Не торкається вуст ЕМО шмат м’яса…

І тим більш, ЕМО не зраджують!..

ЕМО - це стан душі. Справжні емоції

Музика з серця, а не трендові течії!!!

ЕМО - це вічні діти, творчі, тендітні…

Візьми балончик у долоні ЕМО-кід, і

розфарбуй сірі навколишні стіни!..

Щоб усі інші побачили, що одні вони!

18 серпня 2014

"Верни мне мой 2007!", - орешь?

Да тебе кто виновен, чего пищишь?

Закрой свой ​​рот, у меня эмоции!

И что было такого в том 2007-м?!

Бухло, мат, табачный дым, ты?!!

Быдло, только модное, с чёлкою!?!

Молчи! Ибо не знаешь, что есть эмо!

Это - не узкачи, резаные вены и кеды!!!

Был бы эмо, - не стал бы хипстеров...

А как вправду ЭМО, то делал бы что-то

Настоящие эмоции - годом не вязаные!

Вся и волна - лишь модная эфтаназии.

НЕ пъянствуют, НЕ колются, не употребляют

Не прикасается уст ЭМО кусок мяса...

И тем более, - ЭМО не изменяют!..

ЭМО - это состояние души. Истинные эмоции

Музыка из сердца, а не трендовые течения!!!

ЭМО - это вечные дети, творческие, хрупкие...

Возьми баллончик в ладони ЭМО-кид, и

раскрась серые окружающие стены!..

Чтобы все остальные увидели, что одни они!

Порожнеча [Пустота]

Пустота – я в ожидании чуда.

Пусто мне, в душе и вокруг,

Живы дни, когда мы с тобою

Пусть и вовсе не долго

Но были только одни.

В пустоту ушли обещания?

Или это - лишь испытание?

Что бы вместе мы были

Все бесконечные далее дни?

В пустоту, все вопросы мои?..

09.03.14.

Порожнеча - я в очікуванні дива.
Пусто мені, в душі і навколо,
Чи живі дні, коли ми з тобою
Нехай і зовсім не довго
Але були тільки одні.

У порожнечу пішли обіцянки?
Або це - лише випробування?
Що б разом ми були
Всі нескінченні далі дні?
У порожнечу, всі питання мої?..

Приближается Осень

Жара и духота - украинское лето

Сменилась в раз нежданной прохладой.

Весь день стояла тоскливая тень,

Предчувствие какой беды?

И дождь обрушился рыдать

На наши беспокойные головы.

А быстрый ветер оторвал листок

Весь желтый и отживший молодость…

Он бы и рад еще сок Солнца пить

Да не вернуть лет жизни.

И с ним, и тысячи других -

этой переломной ночью сникли.

Кто-то брешет, что устал жить

Но как лететь, - цепляется за каждую нить

Крича, неистово всему:

- я Солнца соки пить еще хочу!

И, доживу ли до старости лет?

Но, почему бы и нет? Сейчас жить хочу...

18 серпня 2014

Річка -Хоку-

Ночь сомкнет глаза -

Но лишь на время...

Вечность – безконечна

---

Написав одну книгу?
або єдину пісню?..
Це - вклад у вічність.

---

Тьма - сгущается,
Затмение!..
После - снова свет

---

Ранок - є смуток
пісчаний годинник, в якому
пісчинка до низу пада...

---

наступление ночи
день был отравлен
пусты - души людей

---

Рассвет на закате
Дождь тихо плачет -
Испил себя день.

---

Раннее утро,
встретьте ясно
с прекрасными.

---

Вечір зігріє та
відверто спокусить
гноєм солодким

2014

Світ - дивовижне місце!

Возможно, Мир удивительное место:

И люди в нём, вполне быть может -

являются фантазией друг друга...

И эфемерны - физические законы.

Но,.. люди - никогда не научатся жить

так как нужно, лишь по одной, единой

Причине: нет никакого формата,

по которому как-то нужно жить…

Все пути верны и не верны одновременно,

и каждый - тождественен другому.

Но кто кого осудит и имеет ли надменно?

Кто смеет вообще судить пути другого?

Мы в пустоте Вселенной брошены,

своими точками искор сознания…

На этой затерянной горошинке -

чей синий лик давно зовём Землёю.

Но большинство, опять и снова же

мировоззрение сужает до размера

- Пыли!.. (жалкой/серой)

что всё летает по нашей квартире.

Люди!.. Не стремятся осознать же,

до сих пор и до этого бренного часа, -

что они - часть невероятного большого!

Что больше любого народа и закона.

я, не думайте, - Люблю свою Украину.

Но более всего желаю одного:

смерть принять на планете мира:

Марсе, что ждёт рассвета своего…

я Люблю Украину, но я - гражданин -

дитя этой Планеты, а не клочка земли,

народа, в отрезке бесконечного времени.

В коем - мы не значим, не существуем.

Но, так и быть - я чту принцип гражданина

и мой природный альтруизм - для Мира.

Пытаюсь что-то принести и донести

в Общество, Мир, что меня окружает…

- Где бы я ни был!! Хотя… На самом деле,

- всё не важно… Кто знает, может также считает

каждый микроб? Зрит себя важным, но…

Для Бесконечного - мы никто. И каждый -

одна молекула, в капле океана Вселенной.

Мы ищем оправдание собственной жизни,

но всё же, прекрасно, что есть Сознание,

чтоб лицезреть лик величества Вселенной.

30 августа 2014

---

Можливо, Світ дивовижне місце:

І люди в ньому, цілком можливо -

є фантазією один одного...

І ефемерні - фізичні закони.

Але,.. люди - ніколи не навчаться жити

так як потрібно, лише по одній, єдиній

Причині: немає ніякого формату,

за яким якось треба жити...

Всі шляхи вірні і не вірні одночасно,

і кожен - тотожний іншому.

Але хто кого засудить і чи має пихато?

Хто сміє взагалі судити шлях іншого?

Ми в порожнечі Всесвіту кинуті,

своїми точками іскор свідомості...

На цій загубленій горошинці -

чий синій лик давно кличемо Землею.

Але більшість, знову і знову ж

світогляд звужує до розміру

- Пилу!.. (жалюгідного / сірого)

що все літає по нашій квартирі.

Люди!.. Не прагнуть усвідомити ж,

до сих пір і до цієї тлінної години, -

що вони - частина неймовірного великого!

Що більше будь-якого народу і закону.

я, не думайте, - Люблю свою Україну.

Але більш за все бажаю одного:

смерть прийняти на планеті миру:

Марсі, що чекає світанку свого...

я Люблю Україну, але я - громадянин -

дитя цієї Планети, а не шматочка землі,

народу, в відрізку нескінченного часу.

В якому - ми не значимо, не існуємо.

Але, так і бути - я шаную принцип громадянина

і мій природний альтруїзм - для Світу.

Намагаюся щось принести і донести

в Суспільство, Світ, що мене оточує ...

- Де б я не був!! Хоча... Насправді,

- Все не важливо... Хтозна, може також вважає

кожен мікроб? Бачить себе важливим, але...

Для Нескінченного - ми ніхто. І кожен -

одна молекула, у краплі океану Всесвіту.

Ми шукаємо виправдання власному життю,

але все ж, прекрасно, що є Свідомість,

щоб споглядати лик величності Всесвіту.

30 серпня 2014

Сектор 99

Дякую тобі, Ігоре Берестенко,

Дякую тобі, Кузнєцов Антон,

Дякую тобі, Руслан Кулібаба,

Дякую тобі, Москаленко Сергій...

Вас не стало у хмарах небес

коли тварини-потвори стріляли…

Убивали, з посмішкою на ротах

І тисячі інших честі синів!..

Скільки ще янголів впаде з неба?

За тебе, за мене, всіх нас!

За нашу Свободу, і вибір…

А також, чудову країну для Нас.

Нікополь, відвідай Сектор 99,

у місті тиші та пам’яті минулих

Там, де сплять наші військові

Наші янголи-ахоронці Свободи!

31 серпня 2014

Спасибо, Игорь Берестенко,

Спасибо, Кузнецов Антон,

Спасибо, Руслан Кулибаба,

Спасибо, Москаленко Сергей...

Вас не стало в облаках небес

когда животные-уроды стреляли...

Убивали, с улыбкой на ртах

И тысячи других чести сынов...

Сколько еще ангелов падет с неба?

За тебя, меня, всех нас!

За нашу Свободу, и выбор...

А также, прекрасную страну для Нас.

Никополь, посети Сектор 99,

в городе тишины и памяти прошлых

Там, где спят наши военные

Наши ангелы-герои Свободы!

31 августа 2014

Сяйво [Місячна Тінь]

Іноді, буває серед ночі,

я виходжу тихо у двір,

щоб дивитись на зорі…

У тиші, де для одного

світить Місяць, повний.

З глибин неба без хмар

...чому я бачу забагато?

більше, ніж можу колись

осягнути в своєму житті.

І навіщо, я у цьому часі?

Коли так прагну бачити,

мандруючи серед світів

Тінь моя стоїть місячна;

Десь серед зорь, хтось

бачить лиш світло Місяця

А я, повертаюсь із думок

відчувши запах квітів,

яким тіло обгортає вітер

12 жовтня 2014

Иногда, бывает среди ночи,

я выхожу тихо во двор,

чтобы смотреть на звезды...

В тишине, где для одного

светит Луна, полная.

Из глубин неба без облаков

...почему я вижу много?

больше, чем могу когда-то

понять в своей жизни.

И зачем, я в этом времени?

Когда так хочу видеть,

путешествуя среди миров

Тень моя стоит месячная;

Где среди звезд, кто-то

видит только свет Луны

А я, возвращаюсь из мыслей

почувствовав запах цветов,

которым тело окутывает ветер

Ти знаєш?..

Ти знаєш, що я тебе кохаю?

завжди жадаю, як води

і диво у тобі шукаю...

...07. 14.

Ты знаешь, что я тебя люблю?

всегда жажду, как воды

и чудо в тебе ищу...

Усе, що маю

Усе, що маю - це свої вірші,

написані для себе…

Усе, що маю - розфарбовані листи

непотріб, лиш для себе.

Усе, що маю - прозові склепи

Їх кладовище, ненароджених

Усе, що маю - та не маєш ти,

І ні копійки за душею.

Усе, що маю - …

Розчарування у житті, в собі.

08. 07. 14.

Все, что имею - это свои стихи,

написанные для себя...

Все, что имею - раскрашенные листы

хлам, только для себя.

Все, что имею - прозаические склепы

Их кладбище, нерожденных

Все, что имею - и не имеешь ты,

И ни копейки за душой.

Все, что имею - ...

Разочарование в жизни, в себе.

Я не знаю рук кроме твоих

Я не знаю рук,

нежнее, чем Твои

Я не знаю Сердца,

теплее, чем Твоё.

Лето 2014

Just Rayan Riener

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров