А, коли поруч ти, не чую ані одного звуку й круків. І холод я стерплю, та спеку. -

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 10Следующая ⇒

|-   А, коли поруч Ти, не чую ані одного звуку й круків. І холод я стерплю, та спеку.   -

||-   І я сиджу, холоне моє я У вирі часу, я один, і ні... Бо в Всесвіті десь сяєш Ти.     Літо 2013     Вчера, я не мог уснуть, и третьего дня; и три дня назад И так мне одиноко...   - || -   И, как холодно; не передать Как пронизывают безудержные... звуки, - вороны. все кричат   -

-   Все жду Тебя, я жду Ты - где есть... Где? А я, - словно в прошлом.   -

| -   А, когда рядом Ты, не слышу ни одного звука и воронов. И холод я стерплю, и жару.   -

|| -   И я сижу, стынет мое я В вихре времени, я один, и нет... Ведь во Вселенной где-то сияешь Ты.     -Німота-   Німота… Це дарунок, чи Доля? Чи глузд? Мовчання, мов камінь на шиї Усюди й завжди з собою нести?   Та, є що сказати… Бо Свій МікроВсесвіт боїшся із себе дістати, думки свої втратити, витрати…   Що є – Німота? Це: чути і бачити гарніше за інших. Хоча… Мовчати – це і втрачати   Але, так важко… У необхідний час – кричати! Бар’єри, - через які не почують Не розірвати. О, Люди!   -||- Навіщо мовчати? Й навіщо кричати? Відчувати…   -27|05|13-   Немота... Это подарок, или Судьба? Или смысл? Молчание, как камень на шее Всюду и всегда с собой нести?   Но, есть что сказать... Потому Свою МикроВселенную боишься из себя извлечь, мысли свои потерять, расходовать...   Что есть - Немота? Это: слышать и видеть красивее других. Хотя... Молчать - это и терять   Но, так тяжело... В нужное время - кричать! Барьеры, - чрез кои не услышат Не разорвать. О, Люди!   - || - Зачем молчать? И зачем кричать? Ощущать... -Обійми!-   Обійми - занадто більше за те, що відчуваєш Не мить та, - обійми... Ні, то є духовне почуття: Коли приймає Твою душу Інша, близька Тобі душа.   Обійми - ті, що не забуваються Коли близької людини душа Проникла у серце, а не пішла Як тактильні пусті відчуття У забуття і небуття... -Обійняти-, занадто щось більше.   ~~ Бо справжні обійми - запам'ятаєш На усе холодне життя зберігши у серці дарунок, - шматочок близької душі; яку, добровільно, в любові й теплі Тобі, колись віддали…   Травень 2013   Объятия - слишком большее чем то, что чувствуешь Не момент и, - объятия... Нет, есть духовное чувство: Когда принимает Твою душу Другая, близкая Тебе душа.   Объятия - те, которые не забываются Когда близкого человека душа Проникла в сердце, а не ушла Как тактильные пустые ощущения В забвение и небытие... -Обнять-, Слишком нечто большее.   ~~ Ибо настоящие объятия - запомнишь На всю холодную жизнь сохранив в сердце дар, - кусочек близкой души; которую, добровольно, в любви и тепле Тебе, когда отдали...     -ПУСТІ...~   Хто казав, що блиск не є лиш лас? Що є шик та розкіш? Як не жир, зайва вага? Боїтеся мертвих, та знущаєтесь з живих? Ви кохаєтесь зі смертю І у серці - секс та гроші... (жах) Егоїзм... (розчарування) Мертва в Вас Душа. Із цієї Ви криниці, пили І змочили Всім вуста... -03.06.13.-   Кто говорил, что блеск не является лишь лоск? Что есть шик и роскошь? Как жир, лишний вес?   Боитесь мертвых, и издеваетесь с живых? Вы занимаетесь любовью со смертью И в сердце - секс и деньги... (ужас)   Эгоизм... (разочарование) Мертвая у Вас Душа. Из этого Вы колодца, пили И смочили Всем уста... -Світла-   Мені не хочеться більше... -Світла- Моє серце - згасло; вимагає темряви.   -о3-8-13-     Мне не хочется больше... -Света- Мое сердце - угасло; требует тьмы.     -сірий «Текст»-   Від мене сморід нафталіну? Я – не здивований… донині …бо, народившись застарілим забув, що Світ існує за законами здебільшого: тупими, та тими німими, що споглядають у тіні   Я – виріс занадто, ще у утробі І посивів так рано душею, стм’янів Так і очі, - стм’яніли у муках. Бо так тяжко, істинно жити  Коли усе на всюди – може лише Гнити; те і робити, що жевріти…   Та біль, що робиться один-одному Когось – втішає, а когось – коробить Є – Вітер, … Є – Повітря… Я необачний; - Так легко даю Торкатись душі своєї Квітів. Я у душі – посивів, затужив…   ~~~ Я – Сива людина-дитина… понині. Досі… Так нездійснені надії, мрії.   -27-05-13-   От меня вонь нафталина? Я - не удивлен... доныне ...ибо, родившись устаревшим забыл, что Мир снует по законам в основном: тупыми, и теми немыми, что созерцают в тени   Я - вырос слишком, еще в утробе И поседел так рано душой, поблек Так и глаза, - поникли в муках. Ибо так тяжело, истинно жить Когда все на везде - может только гнить; то и делать, что червить...   Да боль, что делается друг другу Кого - утешает, а кого - коробит Есть - Ветер... Есть - Воздух ... Я опрометчивый; - Так просто даю Касаться души своей Цветов. Я в душе - поседел, затужил...   ~~~ Я - Седой человек-ребенок... поныне. До сих пор... Так несбыточны надежды, мечты.     «Актуальне і м'яке» Котик вмить втікає... Небо, собі засинає. Очі лихо помирають. Тіло тихо моє гниє. А навіщо тоє нити? Бо гиєни будуть ситі nekpha жерти хочуть ...із моєї порожнечі? 10. 05. 13.   Котик моментально убегает... Небо, себе засыпает. Глаза лихо умирают. Тело тихо мое гниёт.   А зачем вовсе ныть? Ведь гиены будут сыты nekpha жрать хотят ...с моей пустоты?    

«Людинами» вбитий

Ви можете мене

вбити...

Ви - що завгодно,

можете зробити.

І, ніби...

Далі, у спокої

жити...

Та, чи у Тілі

вашому,

залишиться жити

Людина?...

~~~

Ви, - можете мене вбити

Та я, на далі, до останнього

буду Людиною жити...

21.05.13.

[-іду-]

У хвилях холоду та страху...

Де тіні мають власну чорноту

Я йду. Бо сам для вас у Тіні

І мене гнітить все, що на біду

Набридло тінню-іскоркою бути

Лишь плямкою, у вашому бутті

Іду. Тому що Тінню маю бути

Бо так вважають всі в житті.

А я ж бо хочу більшим бути,

8 квi 2013

В волнах холода и страха...

Где тени имеют свою черноту

Я иду. Ибо сам для вас в Тени

И меня угнетает все, что на беду

Надоело тенью-искоркой быть

Лишь пятнышком, в вашем бытии

Иду. Ибо Тенью должен быть

Ведь так считают все в жизни.

А я же хочу большим быть,

[без назви]

Я не можу здихатись від

цих жахливих думок:

що я - жалюгідний нікчема,

непотрібний й огидний

та ще - вельми вщербний.

Хтось каже, - я милий..

Хтось каже, - огидний...

А я, - щось посереднє, напевно

Бо, навіть огидні, та навіть -

нікчеми... - для чогось потрібні.

/28/05/23/

Я не могу избавиться от

этих ужасных мыслей:

что я - жалкое ничтожество,

ненужный и отвратительный

и еще - весьма ущербний.

Говорят, - я милый...

Говорят, - отвратительный...

А я, - нечто посредине, наверное

Так как, даже противные, и даже -

ничтожества... - для чего-то нужны.

~Дру(гу)зям~

Не забувай про мене
ПРОШУ...
я відчуваю, що багатьма
(всіма?) - забутий
Друг, чи просто приятель ~
ти - насправді є чудовим.
Ціннішим за кришталь...
І я, колись, роняв вагомі
самотності сльози...
Ця біль - розбите шкло ~
шматочки кинутого серця,
яке чекало на ТВОЄ тепло?
Хоча, на жаль, і виплакав усі
шматочки серця...
Але, там щось лишилось ~
деяка, можливо то твоя
відверта любов.
І саме через неї серце є
моє, все досі і живим!!!

~.~
А я, кажу - СПАСИБІ
Усім, а особливо - друзям
які втримали у душі моїй,
тепло та залишки життя.

22|05|13|

Не забывай обо мне

ПРОШУ...

я чувствую, что многими

(всеми?) - забытый

Друг или просто приятель ~

ты - на самом деле является превосходным.

Ценнее хрусталя...

И я, когда, ронял значимые

одиночества слезы...

Эта боль - разбитое стекло ~

кусочки брошенного сердца,

которое ожидало ТВОЕ тепло?

Хотя, к сожалению, и выплакал все

кусочки сердца...

Но, там то осталось ~

некая, возможно для твоя

откровенная любовь.

И именно через нее сердце является

мое, все еще ​​и живым!!!

~ . ~

А я, говорю - СПАСИБО

Всем, а особенно - друзьям

которые удержали в душе моей,

тепло и остатки жизни.

~Прохання~

У мене є прохання:
- Любіть, як діти
У мене є прохання:
- Будьте, як квіти
У мене є прохання:
- Кохайте, безтямно!
У мене є прохання:
- Живіть, яскраво.
У мене є прохання:
- Творіть! Живіть...
~~~~~
Творіть, як вільні!
Мрійте, немов божевільні!

~12~06~13~

У меня есть просьба:

- Любите, как дети

У меня есть просьба:

- Будьте, как цветы

У меня есть просьба:

- Любите, бессмысленно!

У меня есть просьба:

- Живите, ярко.

У меня есть просьба:

- Творите! Живите...

~~~~~

Творите, как свободные!

Мечтайте, как умолишенные!

~Uroboros~

Прекрасно вскрытые вены
И Мои обглоданные кости,
Стонут посреди песков...
Одиночества!
Среди печального ветра времени

Кому-то дано слишком много думать
Но есть ли это прекрасно?
Результат мышления:
Одиночество!
Познание Истины Жизни - это познание отсутствия смысла

Да, депрессия упростит мышление
В результате есть лишь единственная ценность:
Это жалкое Сознание, - собственная ценность, и...
Одиночество.
Скажет ли пустой череп, о сознании философа?

Все равны перед смертью!
Мы равны и единственны,
в ничтожности собственной истины
Осознание... Одиночество?
Мне все более хочется обнять любого прохожего.

-12.10.13.-

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры