Як Росія помре, - Україна оживе.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 10Следующая ⇒

Треш-Сміття

Я непотріб, - треш - сміття...

Яке нікому не потрібне...

А все тому, що душу верну

Навиворіт. В пустожиття...

А душа моя - нікому не потрібна

Такий став Світ!

А душа, - непотребом!..

Тваринність - це життя...

Вторинна людська непотрібність

Жахливо дихати таким...

Повітрям, смутком, поцілунком

Егоїстів... Треш-сміття - душа…

2013

Я хлам, - трэш - мусор...

Который никому ненужный...

А все потому, что душу выкручиваю

Наизнанку. В пустожизнье...

А душа моя - никому не нужна

Таковым стал Мир!

А душа, - хламом!..

Животность - это жизнь...

Вторичная человеческая ненадобность

Ужасно дышать таким...

Воздухом, грустью, поцелуем

Эгоистов... Трэш-мусор - душа…

У Водосховищі, в Дніпрі

Піти втопитися у хвилях? ..

Дніпро, скажи мені! Скажи!

Чому повинен я труїтись ...

Пекельним почуттям самоти?

-31-10-13-

Пойти утопиться в волнах..

Днепр, скажи мне! Скажи!

Почему должен я травиться ...

Адским чувством уединения?

Фото жоп-шоп

если я не владею фотошопом

в достаточной мере:

в топку меня|в жопу! Лол!

Не имеют значения

тысячи книг, мною прочтённых

и то, что отлично рисую

...не имеет значения

ведь я не владею фотожопом

и у меня отстойные фотки

ведь я, к тоске и сожалению

не владею в совершенстве

мэйнстрима потоком...

И пусть. Я буду в жопе.

и в топку меня, с моими взглядами

позицией и с моими творениями!

28.05.13.

цикл -Лотосу-

Душа – є Квітка

-Лотос-

Ховається від бруду.

-27-

Та не усі є Цвітом

-Лотосом-

Здебільшого – звичайні Квіти.

-28-

Ще більше – бур’яну… Він

-Лотос- 

хо здушити, потопити у собі

-29-

-<-|05|13|

.шукайте Сенс у Символах

Душа - есть Цветок

-Лотос-

Прячется от грязи.

-27-

Но не все являются Цветом

-Лотосом-

В основном - обычные Цветы.

-28-

Еще больше - сорняка ... Он

-Лотос-

хо сдавить, потопить в себе

-29-

- <- | 05 | 13 |

.ищите Смысл в Символех

ЦуцеНя

Гав-гав! Привіт! Я песик-цуценятко!

Ви бачили мене, коли я поруч вас…

Ходив скавулів, і скавчав, побік я вас.

Я біг до ваших ніг. Гав-гав! І ви пливли.

І ви – ішли… І я, - дививсь на Вас

Своїми сумними, скорботними очами

Можливо й викликали жалість в вас

Але, - я ж собі лиш собака; а люди ви

І душі ваші брали камінь із дороги…

І кидали без співчуття в мене, завжди.

Кому зара’ потрібна відвічальність?

Та кому Відвіт наразі принагідний?

- Звідсіля ти іди! Пішов! Он звідсіля!

І так, я йду. І за кутом дивлюсь на вас

Та жалісно скавучу: «виручіть мене»

- Заберіть мене до себе! Гав… - кричу

Бо ж можна вимити мене від бруду…

Поставити на ноги, зцілити, і нагодувати

Та щиросердно, - буду завжди вірний

Та буду завше лежати у ваших теплих ніг

Ну от така я от сумна собака – Цуценя…

І все ж, мені потрібен дах над головою

Духовна, більш ніж, матеріальна мить…

І ще: турботливий господар, - собака я

Тому, коли в наступний раз побачите мене

На вулиці, із дуже-дуже сумними очами

Візьміть та обніміть, це ж так елементарно

І в цьому Світі, часто, так легко дати комусь

Дарувати – Щастя! Але ж, - ви так високо

Даєте щастя тим, хто вже на позитиві…

Від кого, в кінцевому рахунку, - отримаєте

Зиск та користь, «статус» вищий на щабель!

Бо, душі ваші – розучилися «ЛЮБИТИ»…

Та, звісно ж, - «що я можу собі знати там?»

Я все ж собі простісінька сумна собака

І все ж, - де те бажане й мрійноє тепло?

І хто ж, колись, отруїв його, і навіщо?

У ваших, ще колись дитячих, щирості серцях?

І ті, де ті, малі цуценята? У бусинках яких добро?

(27. 02. 13.)

Гав-гав! Привет! Я песик-щеночек!

Вы видели меня, когда я рядом с вами...

Ходил скулил, и скавчал, по бок я вас.

Я бежал к вашим ногам. Гав-гав! И вы плыли.

И вы - шли... И я, - смотрел на Вас

Своими печальными, скорбными глазами

Возможно вызывали жалость в вас

Но, - я себе только собака; а люди вы

И души ваши брали камень с дороги...

Бросали без сочувствия в меня, всегда.

Кому сейчас 'нужна ответственность?

И кому Ответствен пока нерегулярный?

- Отсюда ты иди! Пошел! Он отсюда!

И да, я иду. И за углом смотрю на вас

И жалобно скулю: «выручите меня»

- Заберите меня к себе! Гав... - кричу

Ведь можно вымыть меня от грязи...

Поставить на ноги, исцелить, и накормить

И чистосердечно, - буду всегда верен

И буду всегда лежать у ваших теплых ног

Ну вот такая я вот печальная собака - Щенок...

И все же, мне нужна крыша над головой

Духовная, более чем, материальный миг...

И еще: заботливый хозяин, - собака я

Поэтому, когда в следующий раз увидите меня

На улице, с очень-очень грустными глазами

Возьмите и Обнимите, это же так элементарно

И в этом свете, часто, так легко дать кому-то

Дарить - Счастье! Но, - вы так высоко

Даёте счастье тем, кто уже на позитиве...

От кого, в конечном счете, - получите

Выгоду и пользу, «статус» выше на ступень!

Ибо, души ваши - разучились «ЛЮБИТЬ»...

И, конечно же, - «что я могу себе знать там?"

Я все себе прямехонько печальная собака

И все же, - где то желанное мечты тепло?

И кто же, когда, отравил его, и зачем?

В ваших, еще когда-то детских, искренних сердцах?

И те, где те, малые щенки? В бусинках которых добро?

Чи?..

Чи гуляли Ви по Київському лісу?

І міл’ярдним кроком окропляли

Центр Києва й Хрещатик?

Незбагненно - дивно в цій Країні…

І чомусь, я родився в час Руїни.

Бачив чорні гори - терикони Кривбасу

І ходив по його червоній землі…

Незбагненно - дивно в цій країні…

Ви гуляли замріяно по вуличках Львову?

Задихались там від чистого кисню?

Такі люди, хтось з високостей гір…

А хтось - з глибин своїх шахт…

Літо 2013

Гуляли Ли Вы по Киевскому лесу?

И миллиардным шагом окропляли

Центр Киева и Крещатик?

Непостижимо - удивительно в этой стране...

И почему, я родился во время Руины.

Видел черные горы - терриконы Кривбасса

Ходил по его красной земли...

Непостижимо - удивительно в этой стране...

Вы гуляли мечтательно по улочкам Львова?

Задыхались там от чистого кислорода?

Такие люди, кто из високостей гор...

А кто-то - из глубин своих шахт…

Чому, Життя?

Чому, Життя, - складається з

Сміття?

Чому, хрустальний шлак іржі

Дере судини крові наші?

А Серце, - зпорожніле для...

Любові?

Чому, Самотність захопила мить

Чому, так складно мені жити?

Як віднайти ланочку-зв'язок?

Болить...

Мій мозок, від усього цього.

Бо у закуточках Всесвіту -

Самортність Самоти Самотності

...Нема...

Бо Всесвіт цей увесь, - синонім є

Самотності душі й паразитичності -

Бажання це людей

Єдиного суспільного, зла шлаку

Ми гнітим Всесвіт, своїм існуванням

Не життям, бо ж життя то щастя

А біль?

А він все досі там, в моєму серці

Прозріння сліпоти і особистий

Прозріння у нікчемності прозрінь.

Я тут.

У цьому пеклі наодинці, сам.

І де, у Всесвіті загублений куточок?

- Десь, певно, там...

Болить.

Чому, Життя, - складається з

Сміття?

06.04.13.

Почему, Жизнь, - состоит из

Мусора?

Почему, Хрустальный шлак ржавчины

Дерет сосуды крови наши?

А Сердце, - опустело от...

Любви?

Почему, Одиночество захватило миг

Почему, так сложно мне жить?

Как найти цепочку-связь?

Болит...

Мой мозг, от всего этого.

Поскольку в закоулочках Вселенной -

Одиночество Одиночества Одиночества

...Нету...

Ибо Вселенная это вся, - синоним является

Одиночества души и паразитичности -

Желание это людей

Единого общественного, зла шлака

Мы угнетаем Вселенную, своим существованием

Иль не жизнью, ведь жизнь счастье

А боль?

А он все еще ​​там, в моем сердце

Прозрение слепоты и личное

Прозрение в ничтожности прозрений.

Я здесь.

В этом аду один, сам.

И где, во Вселенной затерянный уголок?

- Где, видимо, там...

Болит.

Почему, Жизнь, - состоит из

Мусор?

Ще один «Прожитий»

Квіти Юакури опада…

як нестримні cльози~

В Сіре забуття…

як так можна~

Жити?

Коли серце (в)бите

Навіть, сльози мої

Всохли!

В попелі пустелі

Рани~мов намисто

І від крові…

Так барвисто!

І Самотність!..

Все цілує, промовляючи:

~Існую. Доля я твоя.

Знов торкаюсь Рози;

Тільки Іншої породи…

Я~мале дитя

Світ~лише руйнує

Я про Все, шкодую

Знаючи життя.

Очі~так закриті

І думки~политі

Згаснуть, в забуття.

Ще один, «Прожитий» 

21.04.13. (23:30)

Цветы Юакуры падают...

как безудержные cлёзы ~

В Серое забвение...

как так можно ~

Жить?

Когда сердце (у) битое

Даже слезы мои

Засохли!

В пепле пустыне

Раны ~ как ожерелье

И от крови...

Так цветисто!

И Одиночество!..

Все целует, говорит:

~ Существую. Судьба я твоя.

Вновь касаюсь Розы;

Только Другой породы...

Я ~ малое дитя

Мир ~ только разрушает

Я обо Всем, жалею

Зная жизнь.

Глаза ~ так закрыты

И мысли ~ политы

Погаснут, в забытье.

Эмоция безумия

Я Джонатан, что из Вечного лета

Ситуация моя и их в корне похожи…

Дни, закаты и рассветы, - бред

А на улице – не вечное лето

Его «Марк Шейн» - страница, намёк?

Но я ведь ничья птица, птица-енот

Птица-урод. Псих-урод! Нервоз!

В вакуумном мозгу звук трещит

Одиночество душит, - мрак уйди!

Не могу больше, - мать – отвяжись!

2013

Ю

Сигаретный дым и алкоголь:

Они заполняют твою пустоту

Ты на грани, гениальности…

Но устал, сейчас ты спишь, -

Проснись, ты можешь больше

Всего того, что можешь! Живи!

Не умирай, не убивай себя…

Ценим мгновенья, живем…

Сгораем бабочками, в дыму,

Никотина. Утопая в токсинах.

В твоём сердце уже взрослая…

Ночная стремительная бабочка,

В моём только лишь куколка…

В ушах – одни и те же звуки!

В глазах – тех же цвет краска;

Любишь лаконичность – знаю.

Сошлись: Ветер и Вода тиши…

АСПушкин выразил в Онегине:

«Они сошлись: вода и камень,

Стихи и проза, лед и пламень

Не столь различны меж собой…»

Взгляд как в воду, - утонуть…

Но благодарен, - я не сделал это

Забыв когда-то, - счастье есть!..

Перед этим, - тысячи ступеней.

Тысячи мгновений, сердца стук

Неведомых мне ранее, струн

Чувство, взгляд и любимый звук

В Одном, – Свобода без границ,

В Другом, – закрылось кротость.

Я благодарен за возможность…

И ничего более не нужно, только

Не убивай во мне чувства, прошу

Только лишь об этом, больше…

Ничего мне и не нужно, честно.

Те дни, они уже прошли, как сны

Я навсегда запомню их мгновенья.

Ты…

Я, Робот

Я робот:

Я – робот,

що сере

Я – робот,

що спить

Я – робот

що дихає

Я – людина

яка не живе

Я – лише сплю, і,

частково – дихаю.

Я – ніби і є

Та чи бачиш мене?

Я, Робот. І нехай.

Зате із індивідуальною мікросхемою.

Я – глюк у системі,

хоча і вийшов з конвеєра.

Я, Робот?

~~~

Мені здається тільки,

що мене не чують?

Чи, так воно і є

І тишу чую я?..

22.05.13.

Я робот:

Я - робот,

что срёт

Я - робот

что спит

Я - робот

что дышит

Я - человек

который не живет

Я - только сплю, и,

частично - дышу.

Я - вроде и есть

Но видишь ли меня?

Я, Робот. И пусть.

Зато с индивидуальной микросхемой.

Я - глюк в системе,

хотя и вышел с конвейера.

Я, Робот?

~~~

Мне кажется только,

что меня не слышат?

Или так оно и есть

И тишину слышу я?..

Ми поглинемо власні землі

Ми повернемо їх із полону

Дочекавшись хаосу із півночі

Сходу...~ У період Імперської Ночі!

Повернеться земля до матусі

У своє культурне затишне лоно.

Ми вернемо усе, коли Росія

буде конати із болю...

Землі зграбовані і обмануті

Ви - повернетесь до Матері.

Зло Імперії повернеться до себе

(кусаючи інших - вкусить себе)!

Немов у притчі про блудного,

неслухняного сина;

як овечка, до зграї культури

своєї Країни, - Батьківщини...

Ми пройшли зло, через все

А Росія - помре та сконає

у муках та відчаю, за все:

за злочини, вбивства, брехню…

2013

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров