Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 21 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 80 из 310Следующая ⇒

3. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.

4. І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.

5. Узяті були в неволю й обидві дружини Давидові, ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня [дружина] кармелітянина Навала.

6. Давид був дуже знічений, бо народ хотів побити його камінням; тому що сумував душею увесь народ, кожний за синами своїми і за доньками своїми.

7. Але Давид зміцнився [надією] на Господа, Бога свого і, сказав Давид Евіятарові, священикові, синові Ахімелеховому: Принеси мені ефода. І приніс Евіятар ефода до Давида.

8. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи переслідувати мені оте полчище, і чи дожену я їх? І сказано йому: Переслідуй, доженеш і визволиш.

9. І пішов Давид сам і шістсот мужів, які були з ним: і прийшли аж до потоку Бесор; і стомлені, зупинилися там.

10. І переслідував Давид сам і чотириста мужів, а двісті вояків лишилися, тому що не мали сили перейти потік Бесор.

11. І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба і він їв, і напоїли його водою.

12. І дали йому частину в'язки із сушеної смоковниці та дві в'язки родзинок, і він їв і зміцнів; бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.

13. І сказав йому Давид: Чий ти і звідки? І сказав він: Я – єгипетський юнак, раб одного амаликитянина; покинув мене володар мій, тому що вже три дні, як я захворів.

14. Ми напали на полудневу частину Керети, і у володіння Юдині, і в полудневу частину Калева, а Ціклаґ спалили вогнем.

15. І сказав йому Давид: Чи доведеш мене до того збіговиська розбійників? І сказав він: Присягнися мені Богом, що ти не вб'єш мене, і що не віддаси мене в руки володаря мого; і я доведу тебе до цього збіговиська розбійників.

16. І він повів його; Аж ось, [амаликитяни], розпорошившись по всій тій країні, їдять і п'ють, і святкують з причини великої здобичі, котру вони взяли на землі филистимській та в краю Юдиному.

17. І вбивав їх Давид від сутінок аж до вечора наступного дня, і ніхто не врятувався, окрім чотирьох сотень юнаків, які сіли на верблюдів і повтікали.

18. І відібрав Давид усе, що захопили амаликитяни, і обидвох своїх дружин визволив Давид.

19. І не пропало у них анічого, ні малого, ані великого, ніхто із синів, і жодна з дочок, а також із здобичі, ані з усього, що [амаликитяни] загарбали в них; усе повернув Давид.

20. І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, і гнали її перед своєю худобою і казали: Це – здобич Давидова.

21. І прийшов Давид до тих двох сотень людей, котрі не мали сили йти за ним, і [котрих] він лишив біля потоку Бесор, і вийшли вони назустріч Давидові і назустріч людям, які були з ним. І коли підійшов Давид до цих людей, то привітав їх.

22. Тоді недобрі і мерзенні із людей, які ходили з Давидом, почали говорити: За те, що вони не ходили з нами, не дамо їм із здобичі, котру ми відібрали; нехай кожний візьме тільки свою дружину та дітей і

нехай ідуть! 23. Але Давид сказав: Не вчиняйте так, браття мої, потому, як Господь дав нам це, і зберіг нас, і віддав у руки наші полчища, які приходили супроти нас.

24. І хто буде слухати вас у цій справі? Яка частина тих, що ходили на війну, така сама має бути і для тих, хто залишався при обозі; треба розподілити на всіх.

25. Так було від того часу і після; – і поставив він це у закон і за правило для Ізраїля до цього дня.

26. І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав із здобичі старшинам Юдиним, друзям своїм, говорячи: Ось вам дарунок із здобичі, [захопленої] у ворогів Господніх.

27. Тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

28. І тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа;

29. І тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв.

30. І тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

31. І тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.

1 ЦАРІВ 31

1. А филистимляни воювали з ізраїльтянами, і побігли мужі ізраїльські від филистимлян, і падали, забиті на горі Ґілбоа.

2. І догнали филистимляни Саула і синів його, і вбили филистимляни Йонатана і Амінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів.

3. І відбулася жорстока битва супроти Саула, і стрільці з лука завдали йому ран, лиха, бо він зазнав багатьох поранень від стріл.

4. І сказав Саул зброєносцеві: Оголи меча твого і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не вбили мене, і не збиткувалися наді мною. Але зброєносець не хотів, бо дуже боявся. Тоді Саул взяв меча свого і впав на нього.

5. А зброєносець його, побачивши, що Саул помер, сам також упав на меча і помер з ним.

6. Так помер того дня Саул, і три сини його, і зброєносець його, а також усі люди його разом.

7. А ізраїльтяни, які жили на іншій стороні долини і за Йорданом, побачили, що люди ізраїльські побігли, і що Саул помер і сини його, залишили міста свої й побігли, а филистимляни прийшли і жили в них.

8. А другого дня филистимляни прийшли грабувати вбитих, і знайшли Саула і трьох синів його, що впали на горі Ґілбоа.

9. І вони стяли йому голову, і зняли з нього зброю, і послали по всій землі филистимській, щоби сповістити про це в капищах ідолів своїх і народові.

10. І поклали зброю його в капище Астарти, а тіло його повісили на мурові в Бет-Шану.

11. І почули мешканці Ґілеадського Явешу про те, як учинили филистимляни Саулові.

12. І підвелися всі люди міцні, і йшли цілу ніч, і взяли тіло Саулове і тіла синів його з мурів Бет-Шану, і прийшли до Явешу, і спалили їх там.

13. І взяли кості їхні, і поховали під дубом в Явешу, і постилися сім днів.

Друга Книга Царів

2 Царів 1

1. По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні.

2. А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився [йому].

3. І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору Ізраїльського.

4. І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан.

5. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули?

6. І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його.

7. Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене.

8. І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин.

9. Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені.

10. І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння [на списа], і взяв я вінця, що був на голові його, і зап'ястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди.

11. Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.

12. І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.

13. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.

14. Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?

15. І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І [той] убив його, і він помер.

16. І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.

17. І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.

18. І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав:

19. Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні!

20. Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних.

21. Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм.

22. Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма.

23. Саул і Йонатан, люб'язні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів [вони були].

24. Доні Ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу!

25. Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх.

26. Сумую по тобі, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча.

27. Як упали сильні, загинула зброя вояцька!

2 Царів 2

1. Після цього Давид звернувся до Господа, говорячи: Чи йти мені до якогось із міст Юдиних? І сказав йому Господь: Йди. І сказав Давид: Куди йти? І сказав Він: До Хеврону.

2. І пішов туди Давид, а також дві дружини його: ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня дружина кармелітянина Навала.

3. І людей, які були з ними, привів Давид, кожного з родиною його, і оселилися в місті Хевроні.

4. І прийшли мужі Юдині, і помазали там Давида на царство над домом Юдиним. І повідали Давидові, що мешканці Явешу Ґілеадського поховали Саула.

5. І послав Давид послів до мешканців Явешу Ґілеадського, сказати їм: Благословенні ви у Господа за те, що вчинили цю милість із володарем своїм, Саулом, поховавши його.

6. І нині нехай віддячить вам Господь милістю та істиною; і я також учиню вам добро за те, що ви це вчинили.

7. Хай же нині зміцніють руки ваші, і будьте мужніми; бо володар ваш Саул помер, а мене помазав дім Юдин царем над собою.

8. Але Авнер, Нерів син, старший Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, і привів його до Маханаїму.

9. І настановив його [царем] над Ґілеадом, і над Ашуром, і над Ізреелем, і над Єфремом і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

10. Сорок років було Іш-Бошетові, синові Сауловому, коли він зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, – Тільки дім Юдин був за Давидом.

11. А всього днів (часу), коли Давид царював у Хевроні над домом Юдиним, було сім літ і шість місяців.

12. І вийшов Авнер, Нерів син, та служники Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїма до Ґів'ону.

13. Вийшов і Йоав, син Церуї, та Давидові служники вийшли і зустрілися біля ґів'онського ставка. І засіли вони – ті по один бік ставу, а ті по другий бік ставу.

14. І сказав Авнер до Йоава: Нехай підведуться юнаки і побавляться перед нами. І сказав Йоав: Нехай підведуться.

15. І підвелися, і пішли числом дванадцять веніяминців від Іш-Бошета, Саулового сина, і дванадцятеро служників від Давида.

16. Вони схопили один одного за голову, і [всадили] свого меча попід бік один одному, і попадали разом. І назвали ім'я тій місцині: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.

17. І відбувся того дня найжорстокіший бій, і Авнер із людьми Ізраїльськими зазнав поразки від служників Давидових.

18. І було там троє синів Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А [цей] Асаїл був легкий на ногу свою, мов сарана в полі.

19. І погнався Асаїл за Авнером, і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ані ліворуч від слідів Авнера.

20. І озирнувся Авнер назад, і сказав: Чи це ти, Асаїле? Той сказав: Я.

21. І сказав йому Авнер: Відхилися праворуч чи ліворуч, і вибери собі одного з юнаків, і візьми собі його зброю. Але Асаїл не захотів відступати од нього.

22. І сказав Авнер ще раз, кажучи: Відстань од мене, щоб я не кинув тебе на землю; тоді з яким обличчям з'явлюся я до брата твого Йоава?

23. Але той не захотів зупинитися. Тоді Авнер повернув списа і вдарив його в живіт, і спис прохромив наскрізь його, і він упав там-таки, і помер на місці. А всі, хто проходив через те місце, де впав Асаїл, зупинялися,

24. І переслідували Йоав та Авішай Авнера. І сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що навпроти Ґіаху, дорогою на Ґів'онську пустелю.

25. І зібралися веніяминці довкола Авнера, і склали одне ополчення, і зупинилися на вершечку одного пагорба

26. І гукнув Авнер до Йоава, і сказав: Чи вічно меч буде пожирати? Чи ти не відаєш, що наслідки будуть гіркі? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?

27. І сказав Йоав: Живий Бог! Якби ти не говорив інакше, то ще вранці перестали б люди переслідувати братів своїх.

28. І засурмив Йоав сурмою, і зупинився увесь народ, і не переслідував більше ізраїльтян; бій ущух.

29. Тим часом Авнер і люди його йшли рівниною всю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли увесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.

30. І Йоав повернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і не вистачало із служників Давидових дев'ятнадцятеро юнаків, окрім Асаїла.

31. А служники Давидові завдали поразки веніяминцям і людям Авнеровим; і впало їх триста шістдесят чоловік.

32. І взяли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. А Йоав з людьми своїми йшов цілу ніч, і вдосвіта добувся Хеврону.

2 Царів 3

1. І була тривала війна між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид усе зміцнювався, а Саулів дім все більше занепадав.

2. І народилися у Давида сини в Хевроні. Первістком його був Амнон, від ізреелітки Ахіноам;

3. А другий син його – Кіл'ав, від Авігаїл, колишньої дружини кармелітянина Навала; а третій – Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;

4. А четвертий – Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий – Шефатія, син Авітал,

5. А шостий – Їтреам, від Еґли, Давидової дружини, – оці народилися Давидові у Хевроні.

6. Коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.

7. У Саула була наложниця на ймення Ріцпа, донька Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Нащо ти злігся з наложницею батька мого?

8. Тоді Авнер спалахнув гнівом на слова Іш-Бошета, і він сказав: Хіба я – псяча голова?! Я нині вчинив милість домові Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не віддав тебе в руки Давида, а ти нині шукаєш на мені гріха через жінку.

9. Те і те нехай учинить Бог Авнерові, і ще більше нехай учинить йому! Як присягався Господь Давидові, так і вчиню йому;

10. Відберу царство від дому Саулового, і поставлю трон Давидів над Ізраїлем і над Юдою, від Дана аж до Беер-Шеви.

11. І не міг Іш-Бошет заперечити Авнерові; тому що боявся його.

12. І послав Авнер від себе послів до Давида, сказати: Чия оце земля? І ще сказати: Уклади зі мною угоду, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе увесь народ Ізраїльський.

13. І сказав [Давид] : Гаразд, я укладу з тобою угоду, лише одного прошу в тебе. А саме: Ти не побачиш обличчя мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, Саулової доньки, коли ти прийдеш побачити мене.

14. І відпровадив Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай дружину мою Мелхолу, яку я дістав за сто обрізувань крайньої плоті филистимської.

15. І послав Іш-Бошет, і взяв її від чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.

16. Пішов із нею і чоловік її, і з плачем проводжав її до Бахуріму, але Авнер сказав йому: Повертайся назад. І він повернувся.

17. І звернувся Авнер до старшин Ізраїльських, говорячи: І вчора, і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами.

18. Тепер учиніть [це] ; Бо Господь сказав Давидові: Рукою служника Мого Давида Я врятую народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його.

19. Те саме говорив Авнер і веніяминцям. І пішов Авнер до Хеврону, аби переказати Давидові все, чого бажали Ізраїль і увесь дім Веніяминів.

20. І прийшов Авнер до Давида у Хеврон і з ним двадцятеро чоловіків, і вчинив Давид бенкет для Авнера і людей, що були з ним.

21. І сказав Авнер Давидові: Я підведуся, і піду, і зберу до володаря мого царя увесь народ Ізраїльський: і вони укладуть з тобою угоду [заповіта], і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов з миром.

22. Аж ось, служники Давидові з Йоавом повернулися з походу, і принесли з собою багато здобичі; але Авнера вже не було з Давидом у Хевроні; бо [Давид] відпустив його, і він пішов з миром.

23. Коли Йоав та все військо, що ходило з ним, прийшли, то Йоавові повідали: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, і той відпустив його, – і той пішов з миром.

24. І прийшов Йоав до царя, і сказав: Що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авнер; Нащо ти відпустив його, і він пішов?

25. Ти знаєш Авнера, сина Нерового; він приходив обдурити тебе, аби вивідати вихід твій і вхід твій, і вивідати все, що ти робиш.

26. І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і повернули вони його від Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.

27. Коли Авнер повернувся до Хеврону, то Йоав припровадив його до середини брами, аби поговорити з ним потайки, і вдарив його там у живіт. І вмер [Авнер] за кров Асаїла, брата Йоава.

28. І почув [про це] Давид пізніше і сказав: Не маю я провини і царство моє навіки перед Господом за кров Авнера, сина Нерового.

29. Нехай упаде вона на голову Йоава, і на увесь дім батька його; нехай ніколи не залишиться дім Йоава без течивого і прокаженого, або без того, що спирається на кия, і без того, що падає від меча, або без нужденного на хліб.

30. А Йоав і брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.

31. І сказав Давид Йоавові і всім людям, що були з ним: Роздеріть одежу свою, і одягніться у рам'я і плачте над Авнером. І цар Давид йшов за гробом [його].

32. Коли ховали Авнера у Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авнера, і плакав увесь народ.

33. І оплакав цар Авнера, говорячи: Хіба смертю підлого помирати Авнерові?

34. Руки твої не були пов'язані, і ноги твої не в кайданах, а ти упав, як падають від розбійників. І увесь народ почав ще гіркіше плакати над ним.

35. І прийшов увесь народ, щоб запросити Давида спожити хліба, коли ще тривав день; але Давид присягнувся, говорячи: Нехай те і те учинить зі мною Бог, і ще більше учинить, якщо я до заходу сонця спожию хліба чи ще чогось.

36. І увесь народ спізнав про це, і сподобалося йому це, як і все, що чинив цар, було до вподоби всьому народові.

37. І спізнав увесь народ і увесь Ізраїль того дня, що не від царя сталася смерть Авнера, сина Нерового.

38. І сказав цар служникам своїм: Чи відаєте, що вождь і великий муж упав цього дня в Ізраїлі?

39. Я зараз іще слабкий, хоча й помазаний на царство, а ці люди, сини Церуї, сильніші від мене; Нехай же відплатить Господь злочинцеві за його зло!

2 Царів 4

1. І почув [Іш-Бошет], син Саулів, що помер Авнер у Хевроні, і опустились йому руки, і увесь Ізраїль збентежився.

2. У [Іш-Бошета], сина Саулового, було два старшини над військом; ім'я одному – Баана, а ім'я другому – Рехав, сини бееротянина Ріммона, з веніяминових синів, бо й Беерот був зарахований до Веніямина.

3. І повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і замешкали там чужинцями аж донині.

4. У Йонатана, сина Саулового, був син кульгавий; він був п'ятирічним, коли прийшла звістка про Саула і Йонатана з Ізреелу. А нянька, вхопивши його на руки, втікала. І коли вона бігла квапливо, то він упав і став кульгавим. Ім'я його Мефівошет.

5. І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і прийшли в найспекотніший час дня до оселі Іш-Бошета, – а він спав у постелі в полудень.

6. Рехав і Баана, брат його, зайшли досередини оселі, [наче для] того, щоб узяти пшениці; і закололи його в живіт, а відтак утікли.

7. Коли вони зайшли в дім, він лежав на своїй постелі, в опочивальні своїй; і вони закололи його, і забили його, і відрубали голову йому, і взяли його голову з собою, і йшли пустельною дорогою цілу ніч.

8. І принесли голову Іш-Бошета, сина Саулового, до Давида у Хеврон, і сказали цареві: Ось голова Іш-Бошета, сина Саулового, ворога твого, котрий шукав душі твоєї. Нині Господь помстився за володаря мого, царя, Саулові і нащадкам його.

9. І відповідав Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротянина Ріммона, і сказав їм: Живий Господь, що визволив душу мою від усілякого утиску.

10. Якщо того, хто приніс мені вість, сказавши: Ось, помер Саул, і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і забив його у Ціклаґові, замість того, щоб дати йому нагороду,

11. То тепер, коли люди несправедливі убили справедливого чоловіка в домі його на постелі його, невже я не вимагатиму крови його від руки вашої і не вигублю вас на землі?

12. І наказав Давид служникам, і забили їх, і відрубали їм руки і ноги, і завісили їх понад ставком у Хевроні. А голову Іш-Бошета взяли і поховали у гробі Авнера, в Хевроні.

2 Царів 5

1. І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон, і сказали: Ось, ми – кість твоя і плоть твоя.

2. Іще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля. І сказав тобі Господь: Ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем Ізраїля.

3. І прийшла вся старшина Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид заповіта в Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над Ізраїлем.

4. Тридцять років було Давидові, коли він зацарював; а царював сорок літ.

5. У Хевроні царював над Юдою сім літ і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Юдою.

6. І виступив цар і люди його на Єрусалим супроти євусеїв, мешканців тієї країни; але вони говорили Давидові: Ти не увійдеш сюди; тебе відженуть сліпі та кульгаві; Це означало: не увійде сюди Давид.

7. Але Давид захопив фортецю Сіон: це – місто Давидове.

8. І сказав Давид того дня: Кожний, хто заб'є євусеїв, нехай уражає списом і кульгавих та сліпих, які ненавидять Давидову душу. А тому й кажуть: Сліпий і кульгавий не зайде в дім [Господній].

9. І оселився Давид у фортеці, і назвав її Містом Давидовим, і будував Давид навколо від Мілло і всередині.

10. І мав Давид успіх, і звеличувався, і Господь, Бог Саваот, [був] із ним.

11. І прислав Хірам, цар тирський, послів до Давида, і кедрового дерева, і теслів, і каменярів, і вони спорудили дім Давидові.

12. І спізнав Давид, що Господь настановив його міцно царем над Ізраїлем, і що підніс царство заради народу Свого, Ізраїля,

13. І взяв Давид іще наложниць і дружин з Єрусалиму, потому, як прийшов із Хеврону.

14. І народилися ще у Давида сини і дочки. І ось ймення тих, що народилися в нього у Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон.

15. І Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа;

16. І Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.

17. Коли почули филистимляни, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то підвелися филистимляни шукати Давида. І почув Давид, і пішов у фортецю.

18. А филистимляни прийшли і розташувалися у долині Рефаїм.

19. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені супроти филистимлян? Чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давидові: Йди! Бо Я віддам филистимлян у руки твої.

20. І пішов Давид до Баал-Пераціму. І завдав їм там поразки, і сказав Давид: Господь розкидав ворогів моїх переді мною, як розкидає вода. А тому місцині тій дали ім'я: Баал-Перацім.

21. І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид із людьми своїми узяв їх.

22. І прийшли знову филистимляни і розташувалися у долині Рефаїм.

23. І запитав Давид у Господа, і Він відповідав йому: Не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку бальзамових дерев.

24. І коли почуєш, немовби шум, що лине від верхівок бальзамових дерев, то рушай. Бо тоді вийшов Господь перед тобою, щоб винищувати військо филистимське.

25. І вчинив Давид, як наказав йому Господь, і завдав поразки филистимлянам від Ґеви аж до Ґезера.

2 Царів 6

1. І зібрав знову Давид усіх вибраних [людей] з Ізраїля, – тридцять тисяч.

2. І підвівся, і пішов Давид і увесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого Ковчега, котрого названо йменням Господа Сил, що живе серед херувимів.

3. І поставили Ковчега Божого на нову колісницю, і вивезли його з дому Авінадава, що на пагорбі. А сини Авінадавові Узза та Ахйо супроводжували нову колісницю.

4. І повезли її з Ковчегом Божим із дому Авінадава, що на пагорбі; і Ахйо йшов перед Ковчегом.

5. А Давид і всі сини Ізраїля грали перед Господом на музичних знаряддях з кипарисового дерева, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на гуслах, і на цимбалах.

6. І коли прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, Узза простяг руку до Божого Ковчега, і схопив його, бо воли нахилили його.

7. Але Господь прогнівався на Уззу; і уразив його Бог там-таки за зухвальство, і помер він там, біля Ковчега Божого.

8. І засмутився Давид, що Господь уразив Уззу. Місцина оця й донині називається: Перец-Узза.

9. І злякався Давид того дня, і сказав: Як увійти до мене Ковчегові Господньому?

10. І не захотів Давид везти Ковчега Господнього до себе, у місто Давидове, а завернув його до оселі ґатянина Овед-Едома.

11. І залишився Ковчег Господній в домі Овед-Едома три місяці; і благословив Господь Овед-Едома і увесь дім його.

12. Коли доповіли цареві Давидові, говорячи: Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього було, заради Ковчега Божого, то пішов Давид, і врочисто переніс Ковчега Божого з оселі Овед-Едома до міста Давидового.

13. І коли ті, що несли Ковчега Господнього, проходили по шість кроків, він приносив на пожертву бичка і барана.

14. Давид танцював щосили перед Господом; а зодягнений був Давид у лляний ефод.

15. Отак Давид і увесь дім Ізраїля несли Ковчега Господнього, з вигуками і звуками сурми.

16. Коли входив Ковчег Господній до міста Давидового, то Мелхола, Саулова донька, дивилася у вікно, і, побачивши царя Давида, який стрибав і танцював перед Господом, зневажила його в серці своєму.

17. І принесли Ковчега Господнього, і поставили його на місце його осередь скинії, котру спорудив для нього Давид; і приніс Давид усеспалення перед Господом і пожертви мирні.

18. Коли Давид скінчив приношення усеспалення і пожертви мирні, то благословив він народ йменням Господа Саваота.

19. І роздав усьому народові, для всього Ізраїля, як чоловікам, так і жінкам, по одній хлібині, і по шматкові смаженого м'яса, і по одному калачеві з виноградом. І пішов увесь народ, кожне в дім свій.

20. Коли Давид повернувся, аби благословити дім свій, то Мелхола, донька Саулова, вийшла йому назустріч і сказала: Як відзначився сьогодні цар Ізраїльський, оголився нині перед очима служниць своїх, мовби оголився якийсь із пустунів!

21. І сказав Давид Мелхолі: Перед Господом, Котрий надав перевагу мені перед батьком твоїм і перед усім домом його, і настановив мене вождем народу Господнього, Ізраїля, – перед Господом – буду веселитися і танцювати.

22. І я ще більше принижуся, і зроблюся ще нижчим в очах моїх, і перед служницями, про котрих ти говориш, я буду пошанований.

23. І в Мелхоли доньки Саулової, не було дітей до дня смерти її.

2 Царів 7

1. Коли замешкав цар у домі своєму, і Господь дав йому спочити від усіх довколишніх ворогів його,

2. Тоді сказав цар пророкові Натанові: Ось, я мешкаю в домі кедровому, а Ковчег Божий знаходиться під шатром.

3. І сказав Натан цареві: Усе, що в тебе на серці, йди і роби, тому що Господь з тобою.

4. Але тієї ж ночі було слово Господа до Натана:

5 Піди, скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь: Чи ти побудуєш Мені дім для Моєї оселі?

6. Бо Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїля з Єгипту, і донині; а ходив у шатрі і в скинії.

7. Скрізь, де Я ходив з усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоч слово кому-небудь з колін, котрому я доручив пасти народ Мій, Ізраїля: Чому не збудуєте Мені кедрового дому?

8. І тепер отак скажи служникові Моєму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля.

9. І був з тобою скрізь, куди б не ходив ти, і винищив усіх ворогів твоїх перед Тобою, і вчинив ім'я твоє великим, як ім'я великих на землі.

10. І Я облаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, і вкоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не будуть тіснити його, як передніше,

11. З того часу, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я дам тобі спокій від усіх ворогів твоїх. І Господь звіщає тобі, що він облаштує тобі дім.

12. А коли виповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поновлю після тебе сім'я твоє, котре виникне зі стегон твоїх, і зміцню царство його.

13. Він побудує дім ймення Мого, і Я утверджу престол царства його навіки.

14. Я буду Батьком йому, і він буде Мені сином; І коли він згрішить, Я покараю його берлом мужів і ударами синів людських.

15. Та милості Моєї не відніму од нього, як Я відняв у Саула, котрого Я відкинув перед тобою.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману