Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 18 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 77 из 310Следующая ⇒

11. І сказав: Ось, які будуть права царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приставить до колісниць своїх, і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;

12. І поставить [їх] у себе тисяцькими, і півсотниками, і щоб вони обробляли лани його і жнивували хліба його, і виготовляли йому військову зброю та колісничне знаряддя його.

13. А дочок ваших візьме, щоб вони варили миро, куховарили і пекли хліб.

14. І поля ваші і виноградники та із оливкових садів найкращі забере і віддасть слугам своїм.

15. І з посівів ваших, і з виноградників ваших візьме десяту частину, і віддасть євнухам своїм та слугам своїм.

16. І служників ваших і служниць ваших, і юнаків ваших найкращих, і віслюків ваших візьме, і використає для потреб своїх.

17. Від дрібної скотини вашої візьме десяту частину і самі ви будете йому рабами.

18. І заволаєте тоді від царя вашого, котрого ви обрали собі, і не буде Господь відповідати вам тоді.

19. Але народ не погодився дослухатися голосу Самуїла і сказав: Ні, ми будемо мати над собою царя;

20. І будемо, як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходитиме перед нами, і провадитиме війни наші.

21. І вислухав Самуїл всі слова народу, і переказав їх голосно Господові.

22. І сказав Господь Самуїлові: Дослухайся голосу їхнього і настанови їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: Рушайте кожний до свого міста.

1 ЦАРІВ 9

1. І був чоловік із синів Веніямина, ім'я його Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.

2. У нього був син, ім'я йому Саул, молодий і вродливий, і не було нікого з ізраїльтян вродливішого від нього; він од пліч своїх був найвищим серед усього народу.

3. І пропали віслючки у Кіша, батька Саулового, і сказав Кіш Саулові, синові своєму: Візьми з собою одного із слуг і підведися, піди, пошукай віслючок.

4. І він перейшов Єфремові гори і пройшов землю Шаліша, але не знайшли, і перейшли землю Шеаліму – і [там їх] немає; і перейшли землю Веніяминову, і не знайшли.

5. Коли вони прийшли на землю Цуф, Саул сказав до свого слуги, котрий з ним: Ходімо назад, щоб мій батько, залишивши віслючок, не почав хвилюватися за нас.

6. Але слуга сказав йому: Ось, у цьому місті є чоловік Божий, чоловік пошанований: все, що він не скаже, справджується. Ходімо зараз туди; може статися, що він підкаже нам шлях, котрим нам треба йти.

7. І сказав Саул служникові своєму: Отож, ми підемо, а що ми принесемо тому чоловікові? Бо хліба вже немає в торбах наших, і подарунка нема, аби піднести тому чоловікові Божому. Що у нас?

8. І знову відповідав служник Саулові, і сказав: Ось, у руці моїй чверть шекля срібла; я віддам чоловікові Божому, і він підкаже нам шлях наш.

9. Бувало передніше, коли хтось звертався до Бога з нуждою, то так говорив: Давайте підемо до провидця; бо той, кого [називають] нині пророком, раніше називався провидцем.

10. І сказав Саул служникові своєму: Добре ти говориш, і ходімо. І пішли до міста, де був чоловік Божий.

11. Коли вони підіймалися вгору до міста, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: Чи є тут провидець?

12. Ті відповідали їм і сказали: Є. Ось, він перед тобою; лише поквапся, бо він сьогодні прийшов до міста, - тому що нині в народу пожертва на пагорбі.

13. Коли прийдете до міста, то знайдете його, доки він ще не пішов на ту верховину, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить пожертву, і після цього почнуть їсти покликані. Отож, простуйте, тепер ви ще знайдете його.

14. І пішли вони до міста. А коли дійшли до середини міста, аж ось, і Самуїл виходить назустріч їм, щоби йти на пагорб.

15. А Господь відкрив Самуїлові за день до приходу Саулового, і сказав:

16. Завтра о цій порі я пришлю до тебе чоловіка із землі Веніяминової, і ти помасти його на володаря народові Моєму – Ізраїлю, і він урятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся над народом Моїм, бо волання його сягнуло до Мене.

17. Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Ось чоловік, про якого Я говорив тобі, він буде урядувати народом Моїм.

18. І підійшов Саул до Самуїла, на брамі, і запитав його: Скажи мені, де дім провидця?

19. І відповідав Самуїл Саулові, і сказав: Я провидець, йди попереду в мене на пагорб; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі.

20. А про віслючок, котрі у тебе пропали вже три дні тому, не хвилюйся: вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і не усьому домові батька твого?

21. І відповідав Саул, і сказав: Чи не син я Веніямина, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем'я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніяминового? Для чого ти все це говориш мені?

22. І взяв Самуїл Саула і служника його, і завів їх до кімнати, і надав їм чільне місце між покликаними, котрих було близько тридцяти чоловік.

23. І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, котру я дав тобі і про яку я сказав тобі: Відклади її в себе.

24. І взяв кухар плече і що було на ньому, і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл] : Ось це залишене, поклади перед собою [і їж] ; бо до цього часу збережено [воно] для тебе, коли я скликав народ. І їв Саул із Самуїлом того дня.

25. І зійшли вони з пагорба до міста, і Самуїл розмовляв із Саулом на даху.

26. Уранці підвелися вони отак: коли зійшла зоря, Самуїл покликав Саула на дах і сказав: Підведися, я проведу тебе. І підвівся Саул, і вийшли вони обидва з дому, він і Самуїл.

27. Коли проходили вони до околиці міської, то Самуїл сказав до Саула: Скажи служникові, нехай він іде перед нами. І той пішов попереду; а ти зараз спинися, і я відкрию тобі, що сказав Бог.

1 ЦАРІВ 10

1. І взяв Самуїл посудину з єлеєм і вилив на голову його, і поцілував його, і сказав: Ось, Господь помазує тебе над спадком Своїм на володаря. [І будеш ти царювати над народом Господнім], [і ти визволиш його від руки ворогів його навколо нього]. [І ось тобі ознака], [що Господь помазав тебе володарем над спадком Своїм].

2. Коли ти тепер підеш від мене, то стрінеш двох чоловіків поблизу гробниці Рахілі, у володіннях Веніяминових, в Целцаху, і вони скажуть тобі: Знайдені віслючки, котрих ти ходив шукати, і ось, батько твій, забувши про них, журиться за вами, кажучи: "А що із сином моїм?"

3. І підеш звідти далі, і прийдеш до діброви Фаворської, і зустрінуть там тебе три чоловіки, що йтимуть до Бога, у Бет-Елу, – один несе трьох ягнят, другий несе три хлібини, а третій несе бурдюк вина.

4. І будуть вітати вони тебе, і дадуть тобі дві хлібини, і ти візьмеш із рук їхніх.

5. Потому ти прийдеш на пагорб Божий, де охоронний загін филистимський; і коли увійдеш там до міста, зустрінеш громаду пророків, що сходитимуть з верховини, і перед ними псалтир і тімпан, і сопілка, і цитра, і вони пророкуватимуть.

6. І зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними, і станеш іншою людиною.

7. Коли знамення справдяться з тобою, тоді вчиняй, що зможе рука твоя; тому що з тобою Бог.

8. І ти піди передніше мене до Ґілґалу, куди і я прийду до тебе для принесення всеспалення і мирних пожертв. Сім днів чекай, доки я не прийду до тебе, і тоді повідаю тобі, що робити.

9. І сталося, як обернувся Саул, щоби йти від Самуїла, Бог дав йому інше серце, і справдилися всі ті ознаки того ж дня.

10. Коли прийшли вони до пагорба, аж ось, зустрічається їм громада пророків, і злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.

11. Усі, хто знав його вчора і третього дня, забачивши, що він з пророками пророкує, говорили в народі одне одному: Що це сталося з сином Кішовим? Невже й Саул у пророках?

12. І відповідав один із присутніх там, і сказав: А в тих, хто батько? А тому стало прислів'ям: Невже й Саул у пророках?

13. І перестав він пророкувати, і пішов на пагорб.

14. І сказав дядько Саулів йому і служникові його: Куди ви ходили? Він сказав: Шукати віслючок, але, бачачи, що [їх] немає, зайшли до Самуїла.

15. І сказав дядько Саулів: Розкажіть мені, що сказав вам Самуїл?

16. І сказав Саул дядькові своєму: Він оголосив нам, що віслючки знайшлися. А про те, що сказав йому Самуїл про царство, не відкрив йому.

17. І скликав Самуїл народ до Господа у Міцпу.

18. І сказав синам Ізраїлевим: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і визволив вас від руки єгиптян і від руки всіх царств, що пригноблювали вас.

19. А тепер ви погордували своїм Богом, котрий рятує вас від усіх лихоліть ваших і скорботи вашої, і сказали Йому: Царя настанови над нами. Отож, постаньте тепер перед Господом за колінами вашими і за племенами вашими.

20. І наказав Самуїл підходити всім колінам Ізраїля, і було означене коліно Веніяминове.

21. І наказав підходити колінові Веніяминовому за племенами його, і назване плем`я Матрієве, і привів рід Матріїв за мужами, і названий Саул, син Кіша, і шукали його і не знаходили.

22. І тому запитали ще у Господа: Чи прийде він сюди? І сказав Господь: Ось, він ховається серед речей.

23. І побігли, і взяли його звідти, і він постав серед народу, і був він вищий від усього народу на цілу голову.

24. І сказав Самуїл всьому народові: Чи бачите, кого вибрав Господь? Схожого на нього немає в усьому народі. Тоді увесь народ вигукнув і сказав: Нехай живе цар!

25. І виклав Самуїл народові права царства, і написав до книги, і поклав перед Господом. І відпустив увесь народ, кожного в оселю свою.

26. Також і Саул пішов додому, в Гів'ї, і пішли з ним хоробрі, котрих серця торкнувся Бог.

27. А деякі люди говорили: Чи йому рятувати нас? І зневажили його, і не піднесли йому дарів; але він мовби не помічав того.

1 ЦАРІВ 11

1. І прийшов аммонієць Нахаш, і затаборував при Ґілеадському Явешу. І сказали всі мешканці Явешу Нахашові: Вступи з нами у спілку, і ми будемо служити тобі.

2. І сказав їм Нахаш аммонієць: Я вступлю з вами у спілку, але з умовою, щоб виколоти кожному з вас праве око і тим самим накласти ганьбу на увесь Ізраїль.

3. І сказали йому старшини Явешу: Дай нам строку сім днів, аби послати нам послів по всіх володіннях Ізраїльських, і якщо ніхто не поможе нам, то ми вийдемо до тебе.

4. І прийшли посли до Гів'ї Саулової, і переказали слова оті вголос народові, і весь народ заплакав.

5. І ось, прийшов Саул з волами з поля і сказав: Що [сталося] з народом, що він плаче? І переказали йому слова мешканців Явешу,

6. І злинув Дух Божий на Саула, коли він зачув ці слова і вельми спалахнув гнів його.

7. І взяв він двійко волів, і розітнув їх на частини, і послав у всі володіння ізраїльські через тих послів, оголошуючи, що так буде учинено з волами того, хто не піде слідом за Саулом і Самуїлом. І запопав страх Господній народ, і виступили [всі], як один чоловік.

8. [Саул] оглянув їх у Безеку, і було синів Ізраїля триста тисяч, і мужів Юдиних тридцять тисяч.

9. І сказали послам, що прийшли: Отак скажіть мешканцям Явешу Ґілеадського: Завтра, коли пригріє сонце, буде вам допомога. І прийшли посли, і оголосили мешканцям Явешу, і вони зраділи.

10. І сказали мешканці Явешу [Нахашові:] Завтра вийдемо до вас, і вчиняйте з нами, як вам заманеться.

11. Наступного дня Саул розділив народ на три загони, і вони пробралися в середину табору під час вранішньої сторожі і винищували аммонійців аж до спекотного дня; а ті що залишилися, розпорошилися аж так, що не лишилося з них двоє разом.

12. Тоді сказав народ Самуїлові: Хто говорив: Чи Саулові царювати над нами? Видайте цих людей, і ми їх повбиваємо!

13. Але Саул сказав народові: Сього дня нікого не можна вбивати, бо сьогодні Господь звершив порятунок в Ізраїлі.

14. І сказав Самуїл народові: Ходімо в Ґілґал, і поновимо там царство.

15. І пішов увесь народ до Ґілґалу і настановив там Саула царем перед Господом у Ґілґалі, і принесли там пожертви мирні перед Господом, і вельми веселилися там Саул і всі ізраїльтяни.

1 ЦАРІВ 12

1. І сказав Самуїл всьому Ізраїлеві: Ось, я підкорився голосові вашому у всьому, що ви говорили мені, настановив над вами царя.

2. І ось, цар ходить перед вами. А я постарів і посивів; і сини мої з вами. А я ходив перед вами від юности моєї і аж донині.

3. Ось я, свідчіть супроти мене перед Господом і перед помазанцем Його, у кого взяв я вола? У кого взяв віслюка? Кого образив і кого пригноблював? Із чиєї руки я взяв підкупа і заплющив ним очі мої? І я поверну вам.

4. І відповідали: Ти не ображав нас і не гнобив нас, і нічого ні від кого не брав.

5. І сказав він їм: Свідок на вас Господь, і свідок помазанець Його сьогодні, що ви не знайшли за мною анічого. І сказали: Свідок.

6. Тоді Самуїл сказав народові: [Свідок] Господь, Котрий настановив Мойсея і Аарона, і Котрий вивів батьків ваших з єгипетської землі.

7. А тепер підведіться, і я буду судитися з вами перед Господом про всі добродійства, які Господь учинив вам і батькам вашим.

8. Коли прийшов Яків до Єгипту, і батьки ваші заволали до Господа, то Господь послав Мойсея і Аарона, і вони вивели батьків ваших з Єгипту і поселили їх на цьому місці.

9. Але вони забули Господа, Бога свого, і Він віддав їх у руки Сісери, старшини війська хацорського, і в руки филистимлян, і в руки царя моавського, [котрі] воювали супроти них.

10. Та коли вони заволали до Господа і сказали: Згрішили ми, тому що залишили Господа і почали служити Ваалам і Астартам; тепер визволи нас від руки ворогів наших, і ми будемо служити Тобі;

11. Тоді Господь послав Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас від руки ворогів ваших, що оточили вас, і ви жили безпечно.

12. Але, побачивши, що Нахаш, цар аммонський, йде супроти вас, ви сказали мені: Ні, нехай цар зацарює над нами, в той час, коли Господь, Бог ваш, – цар ваш.

13. Отож, ось цар, котрого ви обрали, котрого ви вимагали; ось, Господь настановив над вами царя.

14. Якщо будете боятися Господа і служитимете Йому, і будете дослухатися голосу Його, і не будете чинити опору наказам Господа, то будете і ви, і цар ваш, котрий царює над вами, ходити слідом за Господом, Богом вашим.

15. А якщо ви не будете дослухатися до голосу Господа і почнете чинити опір наказам Господа, то рука Господня буде супроти вас, [як була] супроти батьків ваших.

16. А тепер станьте, і подивіться на справу значну, котру Господь звершить перед очима вашими.

17. Чи не жнивують пшеницю нині? Але я прикличу Господа, і пошле Він грім і дощ, і ви спізнаєте і побачите, який великий гріх, котрого ви вчинили перед очима Господа, бажаючи собі царя.

18. І озвався Самуїл до Господа, і Господь послав грім і дощ того дня; і запопав увесь народ великий страх від Господа і Самуїла.

19. І сказав увесь народ Самуїлові: Помолися за рабів твоїх перед Господом, Богом твоїм, щоб не вмерти нам; бо до всіх гріхів наших ми додали ще гріх, коли просили собі царя.

20. І відповідав Самуїл народові: Не бійтеся, гріх оцей вами вчинений, але ви не відступайте лише від Господа і служіть Господові всім серцем вашим.

21. І не відступайте, не йдіть за чужими [богами], котрі не принесуть користі і не визволять;– бо вони ніщо.

22. А Господь не залишить народу свого заради великого ймення Свого; бо Господові до вподоби було вибрати вас народом Своїм.

23. І я також не допущу собі гріха перед Господом, щоб відтак перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та пряму.

24. Тільки бійтеся Господа і служіть йому щиро, від усього серця вашого; бо ви бачили, які великі діяння вчинив Він із вами.

25. А якщо ви будете чинити лихе, то і ви, і цар ваш загинете.

1 ЦАРІВ 13

1. Рік проминув, як Саул зацарював, і другий рік царював він над Ізраїлем, як вибрав Саул собі три тисячі з ізраїльтян.

2. Дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча була з Йонатаном у Веніяминовій Гів'ї. А решту народу відпустив до осель своїх.

3. І знищив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули про це филистимляни, а Саул засурмив сурмою по всій країні, повідуючи: Нехай же почують євреї.

4. Коли увесь Ізраїль почув, що Саул розгромив охоронний загін филистимський і що Ізраїль зробився ненависним для филистимлян, то народ зібрався до Саула в Ґілґал.

5. І зібралися филистимляни на війну супроти Ізраїля; тридцять тисяч колісниць і шість тисяч кінноти, і народу багато, мов піску на березі моря; і прийшли й отаборилися у Міхмаші, на схід Бет-Авену.

6. А ізраїльтяни, побачивши, що вони в небезпеці, бо народ зазнавав утисків, поховалися в печерах і в ущелинах, і поміж скелями, і в баштах, і в ровах.

7. А [деякі] з євреїв перейшли Йордан, в країну Ґадову і Ґілеадську. А Саул був ще у Ґілґалі, а увесь народ, який був з ним, виповнився страхом.

8. І наджидав він сім днів до терміну, [призначеного] Самуїлом, а Самуїл не приходив до Ґілґалу; і почав народ розбігатися від нього.

9. І сказав Саул: Приведіть до мене [призначене] для пожертви всеспалення і для пожертв мирних. І підніс усеспалення.

10. Та ледве скінчив він приношення всеспалення, аж ось, приходить Самуїл; і вийшов Саул до нього назустріч, щоб привітати його.

11. Але Самуїл сказав: Що ти вчинив? Саул відповідав: Я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив на означений час; а филистимляни зібралися в Міхмаші.

12. Тоді подумав я: Тепер підуть на мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не прикликав Господа; і тому я наважився принести всеспалення.

13. І сказав Самуїл Саулові: Недобре вчинив ти, що не виконав наказу Господа, Бога твого, котрий був даний тобі; бо нині Господь зміцнив би царювання твоє над Ізраїлем назавжди.

14. Але тепер не втриматися царюванню твоєму; Господь знайде собі мужа по серцю своєму і звелить йому Господь бути вождем народу Свого, оскільки ти не виконав того, що наказав тобі Господь.

15. І підвівся Самуїл і пішов із Ґілґалу до Гів'ї Веніяминової; а Саул перелічив людей, що були з ним, близько шести сотень чоловіків.

16. Саул із сином своїм Йонатаном і з людьми, що були при них, засіли в Гів'ї Веніяминовій; а филистимляни стояли табором у Міхмаші.

17. І вийшли з табору филистимського три загони для спустошення краю. Один завернув на офрійську дорогу, що на Шуал.

18. Другий загін попрямував на дорогу до Бет-Хорону; а один загін пішов на дорогу, що вела до рубежу, що йде від Ґе-Цевоїму до пустелі.

19. А ковалів не було по всій землі ізраїльській, бо филистимляни остерігалися, щоб євреї не виготовили меча чи списа.

20. І мусили були ходити всі ізраїльтяни до филистимлян гострити кожний свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,

21. Ціна ж означена була: дві третини шекля за лемеші плугів, і заступів, і вил, і третина шекля направити сокиру, чи вістря рожна.

22. Тому під час війни не було ні меча, ні списа у всього народу, що був із Саулом і з Йонатаном, а знайшлися вони [лишень] у Саула і Йонатана, сина його.

23. І вийшов загін филистимський до переходу Міхмашу.

1 ЦАРІВ 14

1. Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, слузі-зброєносцеві своєму: Рушай, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму промовчав [про це].

2. А Саул був на околиці Ґеви, під гранатовим деревом. І народу було з ним близько шести сотень.

3. І Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

4. Між тими переходами, котрими Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого; ім'я першій Боцец, а ім'я другій – Сенне.

5. Одна скеля нависала з півночі, до Міхмашу, а друга з півдня, навпроти Ґеви.

6. І сказав Йонатан служникові-зброєносцеві своєму: Ходімо, перейдемо до залоги оцих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам; бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або через небагатьох.

7. І відповідав зброєносець: Роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

8. І сказав Йонатан: Отож, ми перейдемо до цих людей; і станемо так, щоб вони побачили нас.

9. Якщо вони так скажуть нам: Зупиніться, аж доки ми підійдемо до вас, то ми залишимося на своїх місцях і не піднімемося до них.

10. А якщо отак скажуть: Підніміться до нас, то ми зійдемо, бо Господь віддав їх в руки наші, і це буде знаком для нас.

11. Коли вони обидва показалися филистимській залозі, то филистимляни сказали: Ось, євреї виходять з ущелин, у котрих вони переховувалися.

12. І закричали люди, які складали загін, до Йонатана і зброєносцеві його, говорячи: Зійдіть до нас і ми вам дещо скажемо. Тоді Йонатан сказав зброєносцеві своєму: Іди за мною, бо Господь віддав їх в руки Ізраїля.

13. І почав підніматися Йонатан, [чіпляючись] руками і ногами, і зброєносець з ним. І падали [филистимляни] перед Йонатаном, а зброєносець добивав їх за ним.

14. І впало від першої поразки, що її завдали Йонатан і зброєносець його, близько двадцяти чоловіків, на половині поля, яке обробляється за день парою волів.

15. І зчинився сполох у таборі [филистимлян] на полі і в усьому народі; передні загони і ті, що спустошували землю, затремтіли; здригнулася вся земля, і був жах великий од Господа.

16. І побачила сторожа Саулова в Гів'ї Веніяминовій, що натовп розпорошується і біжить туди й сюди.

17. І сказав Саул до народу, що був з ним: Придивіться й узнайте, хто з наших вийшов. І огляділи, і ось, немає Йонатана і зброєносця його.

18. І сказав Саул до Ахійї: Принеси Ковчега Божого! Тому, що Божий Ковчег був того часу з синами Ізраїля.

19. Саул говорив ще священикові, коли замішання у филистимському таборі все ширшало й [розпросторювалося]. Тоді сказав Саул священикові: Склади руки твої.

20. І вигукнув Саул і весь народ, що був із ним, і прийшли на поле бою; аж ось, там меч кожного був супроти ближнього і замішання було дуже велике.

21. Тоді євреї, котрі вчора і третього дня були у филистимлян і котрі повсюди ходили з ними у таборі, прилучилися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.

22. І всі ізраїльтяни, які переховувалися в горах Єфремових, зачувши, що филистимляни накивали п'ятами, також прилучилися до своїх у битві.

23. І врятував Господь того дня Ізраїля; а битва ширилася навіть за Бет-Евен.

24. Люд ізраїльський був перевтомлений того дня; а Саул закляв народ, сказавши: Проклятий, хто вкусить хліба до вечора, аж доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не торкнувся харчів.

25. І пішов увесь народ до лісу, і був там на галявині мед.

26. Ось зайшов народ до лісу, говорячи: Тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого; бо народ боявся прокляття.

27. А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.

28. І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.

29. І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.

30. Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?

31. І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.

32. І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кров'ю.

33. І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кров'ю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.

34. Потім сказав Саул: Розійдіться поміж народом і скажіть йому: Нехай кожний приводить до мене свого вола, і кожний свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров'ю. І приводили всі із народу, кожний своєю рукою, вола свого вночі, і заколювали там.

35. І спорудив Саул жертовника Господові; то був перший жертовник, споруджений ним Господові.

36. І сказав Саул: Ходімо услід за филистимлянами вночі, і заберемо у них усе вдосвіта, і не залишимо у них жодного чоловіка. І сказали: Чини все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Давайте наблизимося тут до Бога!

37. І запитав Саул у Бога: Чи йти мені [в погоню] за филистимлянами? Чи віддаси їх в руки Ізраїля? Але Він не відповідав йому того дня.

38. Тоді сказав Саул: Нехай підійдуть сюди всі старшини народу, і дослідіть, на кому гріх нині?

39. Бо – живий Господь, що врятував Ізраїля, – якщо виявиться й на Йонатані, синові моєму, то він також помре неодмінно. Але ніхто не відповідав йому з усього народу.

40. І сказав [Саул] усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.

41. Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов [невинним].

42. Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.

43. І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.

44. І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.

45. Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.

46. І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.

47. І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.

48. І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.

49. Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

50. А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

51. А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;

52. І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.

1 ЦАРІВ 15

1. І сказав Самуїл Саулові: Господь послав мене помазати тебе на царя над народом Його, над Ізраїлем; тепер підкорися голосові Господньому.

2. Так говорить Господь Саваот: Пригадав Я те, що вчинив Амалик Ізраїлеві, як він перетнув йому шлях, коли він виходив з Єгипту.

3. Тепер іди і завдай поразки Амаликові, і винищ усе, що в нього; і не змилосердишся над ним, але зрокуй на смерть від чоловіка до дружини, від підлітка до грудного немовляти, від бика до вівці, від верблюда до віслюка.

4. І зібрав Саул народ, і нарахував їх у Телаїмі двісті тисяч ізраїльтян піших, і десять тисяч із коліна Юдиного.

5. І дійшов Саул до міста Амаликового і вчинив засідку в долині.

6. І сказав Саул кенеянам: Ходіть, відокремтеся, вийдіть з-поміж середовища Амалика, щоб мені не винищити вас із ним; бо ви вчинили милість усім ізраїльтянам, коли вони виходили з Єгипту. І відокремилися кенеяни з-поміж Амалика.

7. І розгромив Саул Амалика від Хавіли аж до околиць Шуру, що навпроти Єгипту.

8. І Аґаґа, царя амаликового, захопив живим, а народ увесь прокляв і винищив мечем.

9. Але Саул і народ помилували Аґаґа, амаликського царя, і найкращих з овечок і биків, і вгодованих ягнят, і все гарне, і не хотіли винищити, а все маловартісне і худе винищили.

10. І було слово Господнє до Самуїла таке:

11. Шкодую, що настановив Я Саула на царя; бо він одвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І засмутився Самуїл, і приклик`ав Господа цілу ніч.

12. І підвівся Самуїл рано-вранці [і пішов] назустріч Саулові. І повідали Самуїлові, що Саул ходив на Кармел, і там поставив собі пам'ятника, і зійшов у Ґілґал.

13. Коли прийшов Самуїл до Саула, то Саул сказав йому: Благословенний ти у Господа; я виконав слово Господнє.

14. І сказав Самуїл: А що це за мекання овечок у вухах моїх і ремигання биків, котре я чую?

15. І сказав Саул: Привели їх від Амалика, оскільки народ змилостивився над кращими з овець і биків для пожертви Господові, Богові твоєму; а решту ми винищили.

16. І сказав Самуїл Саулові: Зажди, я скажу тобі, що сказав мені Господь уночі. І сказав йому Саул: Говори!

17. І сказав Самуїл: Чи не малим ти був в очах своїх, коли став вождем колін Ізраїлевих, і Господь помазав тебе на царя над Ізраїлем?

18. І послав тебе Господь у дорогу, сказавши: Іди, і вчиниш заклятими нечестивих амаликитян, і будеш воювати з ними, доки ти не вигубиш їх.

19. Навіщо ж ти не підкорився голосові Господньому, і кинувся на здобич, і вчинив лихе перед очима Господа?

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии