Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 17 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 76 из 310Следующая ⇒

4. А коли він ляже спати, то зауваж те місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш приніжжя його і ляжеш, а він скаже, що тобі робити.

5. [Рут] сказала їй: Учиню все, що ти сказала мені.

6. І пішла та тік, і вчинила все так, як наказала їй свекруха її.

7. Боаз наївся і напився, і звеселилося серце його, і пішов та й ліг спати біля копиці. І вона прийшла тихесенько і відкрила його приніжжя й лягла.

8. А опівночі він здригнувся, підвівся, аж ось, біля ніг його жінка лежить.

9. І сказав [їй Боаз:] Хто ти? Вона відказала: Я Рут, служниця твоя; простягни крило твоє на служницю твою, бо ти родич.

10. [Боаз] сказав: Благословенна ти від Господа, доню моя! Оце твоє останнє добродіяння учинила ти ще краще попереднього, що ти не пішла шукати юнаків – ані бідних, ані багатих.

11. А тепер, доню, не бійся! Я вчиню тобі все, що ти сказала; бо все місто народу мого знає, що ти жінка доброчинна.

12. І хоч це правда, що я родич; але є ще родич ближчий, аніж я.

13. Переночуй цю ніч, а завтра, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму, живий Господь! Спи до ранку.

14. І спала вона біля ніг його до ранку, і підвелася, перш, ніж могли розпізнати одне одного. І сказав Боаз: Нехай не знають, що жінка приходила на тік.

15. І сказав їй: Принеси покривало, що було на тобі, і тримай його. Вона тримала [за краї], і він відміряв шість мір ячменю, і завдав їй, і вона пішла до міста.

16. А [Рут] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй] : А що, доню моя? Вона переказала їй все, що вчинив їй чоловік той.

17. І сказала [їй] : Оці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: Не повертайся до свекрухи своєї впорожні.

18. Та сказала: Зачекай, доню моя, чим скінчиться оця справа; бо чоловік цей не матиме спокою, не скінчивши сьогодні справи.

РУТ4

1. А Боаз вийшов до брами і сидів там. І ось, проходить мимо родич, про котрого Боаз говорив. І сказав йому Боаз: Зайди-но сюди, і сядь отут! І зайшов той, і сів.

2. [Боаз] запросив десять чоловіків старшин міста – і сказав: Присядьте отут! І вони присіли.

3. І сказав [Боаз] родичеві: Ноомі, яка повернулася з моавських піль, продає частину поля, котре належить братові нашому Елімелехові.

4. Я поклав донести до вух твоїх і сказати: Купи при тих, що сидять отут, та при старшинах народу мого. Якщо хочеш викупити, викупляй; а якщо не хочеш викупляти, скажи мені, і я буду знати; бо, окрім тебе, нема кому викупити, а по тобі я. Той сказав: Я викупляю.

5. Боаз сказав: Коли ти купиш поле у Ноомі, то маєш купити і в Рут моавитянки, дружини померлого, і мусиш взяти її заміж, щоб поновити ім'я померлого на його спадкові.

6. І сказав той родич: Не можу я взяти її собі, щоб не пошкодити своєму спадкові; прийми її ти, бо я не можу прийняти.

7. Передніше такий був [звичай] в Ізраїля при викупі і при обміні для підтвердження якоїсь справи: один скидав сандалію свою і давав своєму ближньому; і це було свідоцтвом серед Ізраїля.

8. І сказав той родич Боазові: Купи собі. І скинув сандалію свою.

9. І сказав Боаз старшинам і всьому народові: Ви тепер свідки тому, що я купляю з руки Ноомі все Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове;

10. Також і Рут моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб зберегти ім'я померлого на спадкові його, аби не щезло ім'я померлого між братами його та з брами місця цього; ви сьогодні свідки тому.

11. І сказав увесь народ, котрий був біля брами, і старшини: Ми свідки, нехай учинить Господь жінку, що входить у дім твій, мов Рахіль і як Лію, котрі обидві облаштували дім Ізраїлів. І надбай багатства у Єфраті, і нехай славиться ім'я твоє у Віфлеємі.

12. І нехай буде дім твій, як дім Переца, котрого народила Тамар Юді, від того насіння, котре дасть тобі Господь від ції молодої жінки.

13. І взяв Боаз Рут, і вона стала дружиною його. І увійшов він до неї, і Господь дав їй завагітніти, і вона породила сина.

14. І говорили жінки Ноомі: Благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця. І нехай буде славним ім'я його серед Ізраїля!

15. Він буде тобі втіхою для душі і годувальником у старості, бо його породила твоя невістка, що любить тебе, котра для тебе краща за сімох синів.

16. І взяла Ноомі дитя те, і носила його в обіймах своїх, і була йому за няньку.

17. Сусідки назвали ім'я йому, і говорили: У Ноомі народився син, і назвали ім'я йому: Овед він батько Єссея, Давидового батька.

18. І ось рід Переца: Перец породив Гецрона,

19. А Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава,

20. А Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона;

21. А Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа;

22. А Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.

Перша Книга Царів

1 ЦАРІВ 1

1. Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремової гори, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.

2. У нього було дві дружини: ім'я одній Анна, а ім'я другій – Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.

3. І ходив цей чоловік із міста Шіло свого в належні дні поклонятися і приносити пожертву Господові Сил; Там [були Ілій] і два сини його, Хофні та Пінхас, священики Господні.

4. Того дня, коли Елкана приносив пожертву, давав Пеніні, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини.

5. А ось Анні давав частину особливу, бо любив Анну, хоч Господь і замкнув лоно її.

6. А суперниця її вельми завдавала їй прикрощів, спонукаючи її ремствувати на те, що Господь замкнув лоно її.

7. Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та завдавала їй прикростей, а ця плакала і не їла.

8. І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! Чого ти плачеш і чому не їси, і від чого в скорботі серце твоє? Чи не кращий я для тебе, аніж десять синів?

9. І підвелася Анна після того, як вони їли і пили в Шіло, а Ілій, священик, сидів тоді біля входу до храму Господнього.

10. І була вона в скорботі душі, і молилася Господові, і плакала гірко.

11. І дала обітницю, говорячи: Господе Саваоте! Якщо ти зглянешся над скорботою служниці Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш служниці Твоєї, і даси служниці Твоїй дитятко чоловічої статі, то я віддам його Господові на всі дні життя його, і бритва не торкнеться голови його.

12. А тим часом, як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на уста її.

13. І, оскільки Анна говорила в серці своєму, а губи її лишень рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій сприймав її за п'яну.

14. І сказав їй Ілій: Доки ти будеш п'яною? Витверезись од вина свого!

15. І відповідала Анна, і сказала: Ні, пане мій, я – жінка скорботна духом, вина і п'янкого напою я не пила, але виливаю душу мою перед Господом.

16. Не вважай служниці твоєї негідницею; бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.

17. І відповідав Ілій, і сказав: Йди з миром, і Бог Ізраїлів прихилиться до твого бажання, якого ти зажадала у Нього.

18. А вона сказала: Нехай знайде служниця твоя милість в очах твоїх! І пішла дорогою своєю, і їла, і обличчя її вже не було [скорботним], як перше.

19. І підвелися вони вранці, і вклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій до Рами. І спізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.

20. І сталося, завагітніла Анна в певному часі, і породила сина, і дала йому ймення: Самуїл, бо від Господа благала його.

21. І пішов чоловік її Елкана і вся родина його звершити щорічну пожертву Господові і обітниці свої.

22. А ось Анна не пішла, сказавши чоловікові своєму: Коли немовля відлучене буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він з'явиться перед Господом, і залишиться там назавжди.

23. І сказав їй Елкана, чоловік її: Вчиняй, як тобі до серця; лишайся, аж доки не відлучиш його; та нехай підтвердить Господь слово, що [вийшло] з уст [твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

24. А коли вигодувала його, пішла з ним до Шіло, [узявши] трьох бичків і одну ефу борошна, і бурдюк вина, і прийшла в дім Господа у Шіло; а хлопчик був ще замалим.

25. І закололи бичка; і привела підлітка до Ілії.

26. І сказала: О, пане мій! Нехай живе душа твоя, пане мій! Я – ота жінка, котра отут біля тебе стояла і молилася до Господа;

27. Про це дитя молилася я, і вдоволив Господь прохання моє, що я просила в Нього.

28. І я віддаю його Господові на всі дні життя його – служити Господові. І вклонилася там Господові.

1 ЦАРІВ 2

1. І молилася Анна і говорила: Звеселилося серце моє в Господі; ріг мій став високим у Господі. Широко розтулилися уста мої на ворогів моїх; бо я радію із спасіння Твого.

2. Немає [такого] святого, як Господь; бо немає іншого, окрім Тебе; і немає скелі, як Бог наш.

3. Більше не говоріть зарозуміло, хай не виходить з уст ваших зухвальство; тому що Господь є Бог ведення, і діяння у Нього зважені.

4. Лук міцних ламається, а немічні оперізуються силою.

5. Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знесилюється.

6. Господь умертвляє і оживляє, і до шеолу понижує, і підносить до неба.

7. Господь учиняє жебраком і збагачує, принижує і підносить.

8. Із тліну підіймає Він бідного, із смітників підносить убогого, аби посадовити з вельможами, і престола слави дасть їм у спадок; бо у Господа підвалини землі, і Він світ на них поставив.

9. Ступні святих Своїх Він пильнує, а порушники закону щезнуть у пітьмі; бо не силою міцний чоловік (людина).

10. Господь зітре тих, що суперечать Йому; з небес загримить на них. [Господь] буде судити кінці землі, і дасть потугу цареві Своєму, і піднесе ріг (силу) Помазанця Свого.

11. І пішов Елкана до Рами, до оселі своєї. А підліток лишився служити Господові при Ілії священикові.

12. А сини Ілії були людьми негідними; вони не знали Господа,

13. І обов'язку священиків перед народом. Коли хтось приносив пожертву, слуга священиків під час варіння м'яса приходив з виделкою у руці своїй,

14. І опускав її в казан, або в горщик чи на сковороду, і що зачепить виделка, те й брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Шіло.

15. Навіть раніше, аніж спалювали лій, приходив служник священиків і говорив тому, хто приносив пожертву: Дай м'яса на печеню для священика; він не візьме в тебе варене м'ясо, то дай сирого.

16. І [якщо] хтось говорив йому: Нехай спалять передніше лій, за звичаєм, а [потім] візьми собі, скільки душі твоїй заманеться, то він казав: Ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму!

17. І гріх цих юнаків був дуже великий перед Господом, бо вони безчестили Господню пожертву.

18. А Самуїл служив перед Господом, оперізуючись лляним ефодом.

19. А малу верхню одежу давала йому його матір, і приносила йому щороку, коли приходила з чоловіком з річною пожертвою.

20. І благословив Ілій Елкана і дружину його, та й сказав: Нехай же дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість відданого, якого взяв Господь. І пішли вони на місце своє.

21. І навідав Господь Анну, і завагітніла вона, і породила іще трьох синів, і двох доньок, а підліток Самуїл зростав у Господа.

22. А Ілій був дуже старий, і чув усе, як чинили сини його з ізраїльтянами, і що вони злягаються з жінками, які збиралися біля входу до скинії зібрання.

23. І сказав їм: Для чого ви вдаєтеся до таких учинків? Бо я чую недобру славу про вас поміж цим народом.

24. Ні, діти мої, то недобра слава, про котру я чую; ви розбещуєте народ Господній.

25. Якщо згрішить чоловік супроти чоловіка, то помоляться за нього Богові. А якщо чоловік згрішить супроти Господа, то хто буде заступником за нього? Але вони не дослухалися до голосу батька свого, бо Господь вирішив уже зрокувати їх на смерть.

26. А юнак Самуїл все зростав та зростав і здобував милість у Господа та прихильність у людей.

27. І прийшов Божий чоловік до Ілії, і сказав йому: Так говорить Господь: Чи не відкрився Я домові батька твого, коли були вони ще у Єгипті, у домі фараона?

28. І чи не вибрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі за священика, щоб він приходив до жертовника Мого, щоб кадив кадило, щоб носив ефода переді Мною? І чи не дав Я домові батька твого від усіх пожертв синів Ізраїля, спалюваних вогнем?

29. Для чого ж ви топчете ногами пожертви Мої і хлібні приношення Мої, котрі заповідав Я для оселі [Моєї], і чому ти надаєш перевагу синам своїм, а не Мені, годуючи себе частками від усіх приношень народу Мого – Ізраїля?

30. А тому ось, що говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: Дім твій і дім батька твого будуть ходити переді Мною навіки. Але тепер говорить Господь: Нехай не буде так; бо Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що зневажають Мене, будуть зневажені.

31. Ось, надходять дні, в [котрих] Я відітну рамено твоє і рамено дому батька твого, щоб не було старого [чоловіка] у домі твоєму.

32. І ти будеш бачити ворога в оселі Моїй, хоч Господь прихильний до Ізраїля, і не буде в домі твоєму похилого [чоловіка] у всі дні – наповік.

33. Я не усуну в тебе [всіх] від жертовника Мого, щоб засмучувати очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки твої помиратимуть в середніх літах.

34. І ось тобі ознака, котра прийде на обидвох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса; – обидва вони помруть одного дня.

35. І настановлю Собі священика вірного; він буде чинити згідно з серцем Моїм та з душею Моєю; і дім його я зроблю тривким, і він буде ходити перед Помазанцем Моїм у всі дні.

36. І кожний, хто залишиться з дому твого, прийде кланятися йому за агору срібла і за шматок хліба, і скаже: Долучи мене до якоїсь посади левитів, щоб мати спожиток.

1 ЦАРІВ 3

1. А юнак Самуїл служив Господові при Ілії. А слово Господнє було не часто за тих днів, і видіння [були] вряди-годи.

2. І сталося того часу, коли Ілій лежав на своєму місці, – очі його вже мали зімкнутися, і він не міг бачити,

3. І світильник Божий іще не згас, і Самуїл лежав у храмі Господнім, де Ковчег Божий;

4. То озвався Господь до Самуїла, і відповідав він: Ось я!

5. І побіг він до Ілія, і сказав: Ось я! Ти покликав мене. Але той сказав: Я не кликав; ходи назад, лягай. І він пішов, і ліг.

6. Але Господь і вдруге озвався до Самуїла. Він підхопився і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Але той сказав: Я не кликав тебе, сину мій, повернися назад і лягай.

7. Самуїл тоді ще не знав [голосу] Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє.

8. І озвався Господь до Самуїла ще й утретє. Він підвівся і прийшов до Ілія, і сказав: Ось я! Ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе юнака.

9. І сказав Ілій Самуїлові: Піди назад і лягай, і коли покличе тебе, ти скажи: Говори, Господе, бо чує служник Твій. І пішов Самуїл, і ліг на місці своєму.

10. І прийшов Господь, і постав, і покликав, як того і другого разу: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: Говори, [Господе], [бо] чує служник Твій.

11. І сказав Господь Самуїлові: Ось, Я вчиню діяння в Ізраїлі, про котре хто почує, в того задзвенить в обидвох вухах його.

12. Того дня Я звершу над Ілієм все те, що Я говорив про дім його. Я почну і скінчу.

13. Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його чинять безчестя, і не притримував їх.

14. А тому присягаюся домом Ілія, що провина дому Ілієвого не згладиться ні пожертвами, ані приношеннями хлібними навіки.

15. І лежав Самуїл до самого ранку, і прочинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оповісти про видіння оце Ілієві.

16. Але Ілій покликав Самуїла і сказав: Сину мій, Самуїле! Той сказав: Ось я!

17. І сказав [Ілій] : Що сказано тобі? Не приховуй від мене; те і те учинить з тобою Господь, і ще більше вчинить, якщо ти приховаєш од мене що-небудь із усього того, що сказано тобі.

18. І розповів йому Самуїл усе, і не приховав од нього [анічого]. Тоді сказав [Ілій:] Він – Господь; що Йому до вподоби, нехай те звершить.

19. І зростав Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодного слова його, яке упало на землю .

20. І спізнав увесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви, що Самуїлові даровано бути пророком Господнім.

21. І продовжував Господь з'являтися в Шіло потому, як відкрив Себе Самуїлові у Шіло через слово Господнє.

1 ЦАРІВ 4

1. І було слово Самуїлове до всього Ізраїля. І виступили ізраїльтяни супроти филистимлян на війну, і отаборилися при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.

2. І вишикувалися филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій стався й ізраїльтяни зазнали поразки від филистимлян, котрі забили на полі бою близько чотирьох тисяч вояків,

3. То прийшов народ у табір, і сказали старшини Ізраїлеві: За що уразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмемо собі із Шіло Ковчега заповіту Господнього, і він піде серед нас, і врятує нас од руки ворогів наших.

4. І послав народ до Шіло, і принесли звідти Ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить [на] херувимах; а при Ковчезі заповіту Божого були й обидва сини Ілієві, Хофні і Пінхас, з Ковчегом Божого заповіту.

5. І коли Ковчег заповіту Господнього з'явився у таборі, то увесь Ізраїль заволав так голосно, що земля стогнала.

6. І почули филистимляни шум од вигуків і сказали: з якої причини такі голосні вигуки у таборі євреїв? І довідалися, що Ковчег Господній з'явився у таборі.

7. І настрашилися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у табір. І сказали: Горе нам! Бо не траплялося подібного ні вчора, ні третього дня.

8. Горе нам! Хто визволить нас від руки цього могутнього Бога? Це – той Бог, котрий уразив єгиптян всілякими карами в пустелі.

9. Зміцніться і будьте мужні, филистимляни, щоб вам не потрапити у рабство до євреїв, як вони у вас [у рабстві] ; будьте мужніми і – воюйте з ними!

10. І кинулися в бій филистимляни, і зазнали поразки Ізраїльтяни, і кожний втікав до свого шатра, і була поразка вельми велика, і впало ізраїльтян тридцять тисяч піших.

11. І Ковчег Божий був захоплений, і два сини Іліїєві, Хофні та Пінхас, полягли.

12. І побіг один веніяминівець з поля бою, і прийшов до Шіло того ж дня; одежа на ньому була розідрана, і порох на голові його.

13. Коли прийшов він, Ілій сидів на стільці при дорозі і дивився, бо серце його тремтіло за Ковчега Божого. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно заволало все місто.

14. І почув Ілій звуки волання і сказав: З якої причини такий ґвалт? І тієї ж миті підійшов чоловік той, і повідав Ілієві.

15. Ілій мав тоді дев'яносто вісім літ, і очі його померкли, і він уже не міг бачити.

16. І сказав той чоловік Ілієві: Я прийшов із табору, сьогодні ж я втік із поля бою. І сказав [Ілій:] Що сталося, сину мій?

17. І відповідав вісник і сказав: Ізраїль бігцем відступив перед филистимлянами, і поразка велика сталася в народі, і обидва сини твої, Хофні й Пінхас, загинули, і Ковчега Божого захопили [вороги].

18. Коли згадав він про Ковчега Божого, [Ілій] упав зі стільця навзнак біля брами, зламав собі хребта й помер; бо він [був] застарим і важким. А був він суддею Ізраїля сорок років.

19. А невістка його, дружина Пінхаса, була вагітна й близька до пологів. І коли почула вона вістку про захоплення Ковчега Божого, і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і породила, бо озвався в ній біль її.

20. І коли помирала вона, жінки, які стояли біля неї, говорили їй: Не бійся, ти породила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги.

21. І назвала немовля Іхавод , кажучи: Відійшла слава від Ізраїля, з тієї миті, як захопили Ковчега Божого. Бо почула про захоплення Божого Ковчега, і про тестя свого та про чоловіка свого,

22. Та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо захопили Ковчега Божого.

1 ЦАРІВ 5

1. А филистимляни взяли Божого Ковчега і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду.

2. І взяли филистимляни Ковчега Божого, і занесли його до храму Даґона і поставили біля Даґона.

3. А наступного дня вранці підвелися ашдодяни, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! І взяли вони Даґона і поставили його на його місце.

4. А наступного дня підвелися вони вранці, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його [лежать] відтяті на порозі, – тільки тулуб Даґонів лишився при ньому.

5. А тому жерці Даґонові і всі, хто входив до капища Даґонового в Ашдоді, не ступають на поріг Даґонів аж до цього дня.

6. І затяжіла рука Господня над ашдодянами, і Він уражав їх, і покарав їх болючими наростами, в Ашдоді і в околицях його.

7. І побачили те ашдодяни, і сказали: Нехай не залишиться у нас Ковчег Бога Ізраїлевого; бо важка рука Його і для нас, і для Даґона, бога нашого.

8. І послали, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, і сказали: Що нам учинити з Ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали: Нехай Ковчег Бога Ізраїлевого перейде до Ґату. І вони перенесли Ковчега Бога Ізраїлевого до Ґату.

9. По тому, як відправили його, була рука Господа супроти міста, – жах вельми великий, – і вразив Господь мешканців міста від малого до великого, і з'явилися на них нарости.

10. І відіслали вони Ковчега Божого до Екрону; і коли прийшов Ковчег Божий до Екрону, заволали екроняни, говорячи: Принесли до нас Ковчега Бога Ізраїлевого, щоб вигубив нас і народ наш.

11. І послали, і зібрали всіх володарів филистимських, і сказали: Відішліть Ковчега Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться на своє місце, щоб не вигубив він нас і народу нашого. Бо смертельний жах був у всьому місті, і Божа рука вельми затяжіла на них.

12. І ті, котрі не вмерли, уражені були наростами, так що зойк у місті підносився до небес.

1 ЦАРІВ 6

1. І був Божий Ковчег на филистимській землі сім місяців.

2. І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім Ковчегом? Навчіть нас, як відпровадити його на місце його?

3. А ті сказали: Якщо ви хочете відпустити Ковчега Бога Ізраїлевого, то не відпускайте його впорожні, але принесіть йому пожертву за провину; тоді зцілитеся і пізнаєте, за що не відступає од вас рука Його.

4. І сказали вони: Яку пожертву за провину мусимо ми принести Йому? Ті сказали: За числом филистимських володарів, - п'ять золотих наростів і п'ятеро мишей золотих; бо покара одна на всіх вас і на володарях ваших.

5. Отож, зробіть подоби наростів ваших і подоби мишей ваших, що спустошують землю, і прославте Бога Ізраїлевого; можливо, Він злегшить руку Свою над вами, і над богами вашими, і над землею вашою.

6. І для чого вам ожорсточувати серце ваше, як ожорсточили серце своє єгиптяни і фараон? Ось, коли Господь показав силу Свою над ними, то вони відпустили їх, і вони пішли.

7. Отож, візьміть, зробіть одну колісницю нову, і візьміть двох корів-первісток, на котрих не було ярма, і запряжіть корів у колісницю, а телят їхніх відведіть од них додому.

8. І візьміть Ковчега Господнього і поставте його на колісницю; а золоті речі, котрі принесете Йому на пожертву за провину, покладіть до скрині збоку її. І відпустите його і нехай піде.

9. І дивіться, якщо він піде до Бет-Шемешу дорогою свого рубежу, – то він велике оце лихо вчинив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не його рука уразила нас, – а сталося це з нами випадково.

10. І вчинили вони так; і взяли двох корів-первісток, і запрягли їх у колісницю, а телят їхніх притримали вдома.

11. І поставили Ковчега Господнього на колісницю і скриню із золотими мишами й подобами наростів.

12. І пішли корови просто дорогою на Бет-Шемеш; однією дорогою простували, йшли і ремигали, але не відхилялися ні праворуч, ані ліворуч, а володарі филистимські йшли за ними аж до рубежу Бет-Шемешу.

13. [А мешканці] Бет-Шемешу жнивували пшеницю в долині, і, роззирнувшися, побачили Ковчега Господнього, і зраділи, що побачили його.

14. А колісниця вкотилася на поле бет-шемешанина Ісуса і зупинилася там, де був великий камінь, і порубали колісницю на дрова, а корів принесли для всеспалення Господові.

15. Левити зняли Ковчега Господнього і скриню, що була при ньому, в котрій [були] золоті речі, і поставили на великий той камінь; а мешканці Бет-Шемешу принесли того дня всеспалення і закололи пожертви Господові.

16. І п'ятеро володарів филистимських бачили [це], і повернулися того дня до Екрону.

17. А золоті оті нарости, котрі принесли филистимляни на пожертву за провину Господові, були: один за Ашдод, один за Газу, один за Ашкелон, один за Ґат, і один за Екрон.

18. А золоті миші [були] за числом усіх филистимських міст п'ятьох володарів, від міста фортечного й аж до відкритих поселень, до великого каменя, на якому поставили Ковчега Господнього, і [котрий стоїть] донині на полі Ісуса бет-шемешанина.

19. І уразив Він мешканців Бет-Шемешу за те, що вони зазирали до Ковчега Господнього, і вигубив із народу п'ятдесят тисяч сімдесят чоловіків. І заплакав народ, тому що уразив Господь народ великою поразкою.

20. І сказали мешканці Бет-Шемешу: Хто може стояти перед Господом, оцим святим Богом? І до кого Він піде від нас?

21. І послали послів до мешканців Кір'ят-Єаріму, говорячи: Филистимляни повернули Ковчега Господа, прийдіть, візьміть його до себе.

1 ЦАРІВ 7

1. І прийшли мешканці Кір'ят-Єаріму і підняли Господнього Ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгір'ї Гів'ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього Ковчега.

2. З того дня, як залишився Ковчег у Кір'ят-Єарімі, минуло багато часу, цілих двадцять літ. І навернувся увесь дім Ізраїлів до Господа.

3. І сказав Самуїл всьому домові Ізраїля, говорячи: Якщо ви всім серцем своїм навертаєтеся до Господа, то усуньте з-поміж себе богів чужинських і Астарт, і прихиліть серце ваше до Господа, і служіть Йому одному; І Він визволить вас від руки филистимлян.

4. І повикидали сини Ізраїля Ваалів та Астарт, і почали служити одному Богові.

5. І сказав Самуїл: Зберіть усіх Ізраїльтян до Міцпи, а я буду молитися за вас Богові.

6. І зібралися до Міцпи і черпали воду, і виливали перед Господом, і постили того дня, говорячи: Згрішили ми перед Господом. І судив Самуїл синів Ізраїля в Міцпі.

7. А коли почули филистимляни, що сини Ізраїля зібралися в Міцпі, тоді пішли володарі филистимські на Ізраїля. Ізраїльтяни, зачувши [про те], злякалися филистимлян.

8. І сказали сини Ізраїля Самуїлові: Не переставай озиватися за нас до Господа, Бога нашого, щоб Він урятував нас від руки филистимлян.

9. І взяв Самуїл одне молочне ягня і приніс його для всеспалення Господові, і закликав Самуїл до Господа про Ізраїля, і почув його Господь.

10. І коли Самуїл підносив усеспалення, филистимляни прийшли воювати з Ізраїлем. Але Господь загримів того дня могутнім громом над филистимлянами, і навів на них жах, і вони зазнали поразки перед Ізраїлем.

11. І виступили ізраїльтяни з Міцпи, і переслідували филистимлян, і винищували їх аж до місця, що під Бет-Кар.

12. І взяв Самуїл одного каменя, і поставив поміж Міцпою і між Шенам, і назвав йому ім'я: Евен-Єзер. І він сказав: Аж до цього місця поміж нами Господь.

13. Отак упокорені були филистимляни і не ходили відтак у володіння Ізраїля, і була рука Господня на филистимлянах у всі дні Самуїлові.

14. І повернулися до Ізраїля ті міста, котрі взяли филистимляни від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхні рубежі врятував Ізраїль від руки филистимлян. І був мир між Ізраїлем та між амореями.

15. І був Самуїл суддею Ізраїля по всі дні життя свого.

16. І ходив він щороку, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, – і судив Ізраїля по всіх тих місцях.

17. І повертався до Рами, бо [там] був дім його, і там він судив Ізраїля, і спорудив там жертовника Господові.

1 ЦАРІВ 8

1. А коли постарів Самуїл, то настановив синів своїх суддями над Ізраїлем.

2. Ім'я старшому синові його Йоіл, а ім'я другому його [синові] – Авійя; вони [були] суддями в Беер-Шеві.

3. Але сини його не ходили його шляхом, а ухилилися до зиску, і брали підкуп, і судили неправедно.

4. І зібралися всі старшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,

5. І сказали йому: Ось ти постарів, а сини твої не ходять твоїми шляхами; Отож, настанови над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.

6. І не сподобалося це слово Самуїлові, коли вони сказали: "Настанови нам царя, щоб він судив нас". І молився Самуїл до Господа.

7. І сказав Господь Самуїлові: Прислухайся до голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; тому що не тебе вони зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.

8. Як вони учиняли з того дня, котрого Я вивів їх із Єгипту, і донині залишали Мене і служили іншим Богам; так учиняють вони з тобою.

9. Отож, прислухайся до голосу їхнього; тільки остережи їх і оголоси їм права царя, що буде царювати над ними.

10. І переказав Самуїл всі слова Господа народові, що просив у нього царя.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США