Служіння Івана Хрестителя; його свідчення про Ісуса 24 страница

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 83 из 310Следующая ⇒

12. І пішов Давид, і взяв кості Саулові і кості Йонатанові, сина його, у мешканців Ґілеадського Явешу, котрі потайки взяли їх з майдану Бет-Шану, що їх повісили филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.

13. І переніс він звідти кості Саулові і кості Йонатанові, сина його; і зібрали кості повішаних.

14. І поховали кості Саула і Йонатана, сина його, у землі Веніяминовій, в Целі, у гробі батька його Кіша. І вчинили все, що наказав цар, і помилував Бог країну після цього.

15. І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І вийшов Давид і служники його з ним, і воювали з филистимлянами; і стомився Давид.

16. Тоді Ішбі з Нові, що з нащадків Рафи, у котрого спис був вагою на триста шеклів міді, і котрий підперезаний був новим мечем, хотів уразити Давида.

17. Але йому допоміг Авішай, син Церуїн, – і він ударив филистимлянина, і забив його. Тоді люди Давидові заприсяглися, говорячи: Не вийдеш ти більше з нами на війну, щоб не загас світильник Ізраїля.

18. Потім знову була війна з филистимлянами у Нові. Тоді хушанин Сіббехай переміг Сафа, котрий з нащадків Рафа.

19. І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, здолав ґатянина Ґоліята, – а держак списа його був, як ткацький вал.

20. І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та ногах по шість пальців, числом двадцять чотири, також із нащадків Рафи.

21. І він ганьбив Ізраїльтян, але його забив Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата.

22. Оці четверо були з роду Рафи у Ґаті, і впали вони від руки Давида і служників його.

2 Царів 22

1. І заспівав Давид пісню Господові за дня, коли Господь визволив його від руки усіх ворогів його і від руки Саула, і сказав:

2. Господь – твердиня моя і скеля моя, і визволитель мій.

3. Бог мій – скеля моя; на Нього я покладаю надію; щит мій, ріг (сила) спасіння мого, вежа моя і сховок мій; Рятівник мій, від біди Ти визволив мене!

4. Прикличу Господа Преславного і від ворогів моїх порятуюся;

5. Оповили мене хвилі смерти, і потоки беззаконня настрахали мене;

6. Ланцюги шеолу закайданили мене, і тенета смерти оповили мене.

7. Але в тіснотах моїх я прикликав Господа, і до Бога мойого заволав, і Він почув мій голос із храму Свого, і зойк мій [долинув] слуху Його.

8. Захиталася, затремтіла земля, здригнулися і зрушилися підвалини неба; бо розгнівався [на них Господь].

9. Здійнявся дим од гніву Його, і з уст Його вогонь жадливий, і гарячі жарини сипалися від Нього.

10. Нахилив Він небо і зійшов; і морок під ногами Його.

11. І всівся на херувимів, і полинув, і полетів на крилах вітру.

12. І мороком покрив Себе, мов тінню, згустив води хмарин небесних;

13. Від сяяння перед Ним спалахували жарини вогненні.

14. Загримів із неба Господь, і Всевишній подав Свій голос;

15. Випустив стріли і розпорошив їх; [зблиснув] блискавицею і спопелив їх;

16. І відкрилися джерела моря, оголилися основи всесвітні від грізного голосу Господа, від подиху духа гніву Його.

17. Простягнув Він [руку] з височини, і взяв мене, і вихопив мене із вод великих.

18. Визволив мене від ворога мого сильного, від ненависників моїх, котрі були мужніші від мене.

19. Вони повстали на мене за дня бідування мого, але Господь був опертям для мене,

20. І вивів мене на широкополе місце, визволив мене; Тому що Він приязний до мене.

21. Подав мені Господь по правді моїй, за чистотою рук моїх винагородив мене.

22. Тому що я пильнував шляхи Господні, і не був нечистим перед Богом моїм;

23. Бо всі заповіді Його переді мною, і від настанов Його я не відступав.

24. І був цнотливим перед Ним, і пильнував, щоб не згрішити мені.

25. І сплатив мені Господь по правді моїй, за чистотою моєю перед очима Його.

26. З милостивими Ти вчиняєш милостиво, з мужем щирим, – щиро;

27. З чистим – чисто, а з лукавим – за лукавством його.

28. Людей пригноблених Ти рятуєш, і поглядом Своїм принижуєш пихатих.

29. Ти, Господе, світильник мій, Господь просвічує пітьму мою.

30. З Тобою я завдаю поразки війську, із Богом моїм сходжу на мури.

31. Бог! – доброчинний шлях Його, чисте слово Господа, щит Він для всіх, що сподіваються на Нього.

32. Тому що, хто Бог, окрім Господа, і хто захист, окрім Бога нашого?

33. Бог підперізує мене силою, влаштовує мені нехибний шлях;

34. Вчиняє ноги мої, наче в оленя, і на верховинах настановляє мене.

35. Навчає руки мої воювати, і м'язи мої напружує, як мідний лук.

36. Ти даєш мені щит спасіння Твого, і милість Твоя звеличує мене.

37. Ти вчиняєш крок мій широким піді мною, і не хитаються ноги мої.

38. Я наздоганяю ворогів моїх і винищую їх, і не повертаюся, аж доки не винищу їх;

39. І винищую їх, і завдаю поразки їм, і не підводяться, і падають під ноги мої.

40. Ти підперізуєш мене силою для війни, і скидаєш переді мною повсталих на мене.

41. Ти обертаєш до мене плечима ворогів моїх, і я винищую ненависників моїх.

42. Вони волають, але немає рятівника, – до Господа, але він не чує їх.

43. Я розпорошую їх, мов тлін земний, мов грязюку вуличну грасую, і топчу їх.

44. Ти визволив мене від бунту народу мого; Ти зберіг мене, аби володарем мені бути над чужинцями; народ, котрого я не знав, служить мені.

45. Чужинці виявляють приязнь переді мною; за вісткою про мене підкоряються мені.

46. Чужинці бліднуть і тремтять в укріпленнях своїх.

47. Живий Господь і благословенний Оборонець мій! Нехай же звеличений буде Бог, сховище спасіння мого,

48. Бог, Котрий мститься за мене, і Котрий підкорює мені народи,

49. Який визволяє мене від ворогів моїх! Над повсталими супроти мене Ти звеличив мене; Від чоловіка жорстокого Ти рятуєш мене.

50. За це я буду прославляти Тебе, Господе, між народами, і буду співати йменню Твоєму.

51. Ти велично рятуєш царя Свого і вчиняєш милість помазанцеві Своєму Давидові і нащадкам його навіки.

2 Царів 23

1. Оце останні слова Давида, вислів Давида, сина Єсеєвого, вислів мужа, настановленого високо, помазанця Бога Якового і солодкого співця Ізраїлевого.

2. Дух Господній говорить у мені, і слово Його на язику у мене.

3. Сказав Бог Ізраїлів, говорив про мене Скеля Ізраїлева: Той, що володарює над людьми, буде праведний, володарюючи у страхові Божому.

4. І, як удосвіта, при сході сонця на безхмарному небі від сяяння після дощу зростає трава із землі;

5. Чи не так дім мій у Бога? Тому що заповіт вічний поклав Він зі мною, твердий і несхитний. Чи не так сходить від Нього все спасіння моє і всі бажання мої?

6. А нечестиві будуть, як викинуте терня, котрого не беруть рукою;

7. Але хто торкається його, озброюється залізом, або ж держаком списа, і вогнем спалюють його на місці.

8. Ось ймення хоробрих у Давида: Йошев-Башшевет, тахкемонець, вождь головний серед трьох; він підніс списа свого на вісімсот вояків і уразив їх воднораз.

9. По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох мужів з Давидом, коли вони глузуванням викликали филистимлян, які зібралися на війну.

10. Ізраїльтяни вийшли супроти них, і він зупинився, і уражав филистимлян до того, що рука його стомилася і прилипла до меча. І подарував Господь того дня велику перемогу, і народ повернувся за ним для того лише, аби зібрати [здобич].

11. За ним Шамма, син Аґе, гарарянин. Коли филистимляни зібралися до Лехи, де було поле, засіяне сочевицею, і народ почав утікати від филистимлян,

12. То він зупинився серед поля, і пильнував його, і уразив филистимлян. І дарував тоді Господь велику перемогу.

13. Троє оцих старшин із тридцяти [вождів] рушили і увійшли жнивної пори до Давида в печеру Адуллам, коли натовпи филистимлян стояли в долині Рефаїм.

14. Давид був тоді в укріпленому місці, а загін филистимлян – у Віфлеємі.

15. І відчув Давид спрагу, і сказав: Хто напоїть мене водою з криниці Віфлеємської, що при брамі?

16. Тоді троє оцих хоробрих пробралися крізь табір филистимський, і зачерпнули води з криниці Віфлеємської, що біля брами, і взяли й принесли Давидові. Але він не захотів пити її, і вилив її для слави Господа.

17. І сказав: Остережи мене, Господе, щоб я вчинив це! Чи не кров це людей, які ходили з небезпекою для власного життя? І не захотів пити її. Ось, що учинили оці троє хоробрих!

18. А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, – він головний над оцима тридцятьма; Він забив списом своїм триста вояків, і мався у славі в отих трьох.

19. Із трьох він був славетнішим, і був головним, але з тими трьома не брався рівнятися.

20. А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, великий за справами, із Кавцеїлу, забив двох синів Аріїла моавського; він же зійшов, і вбив лева у рові в засніжений час.

21. Це він убив одного єгиптянина, чоловіка вельможного; в руці у єгиптянина був спис, а він пішов на нього з палицею, і відібрав списа з руки єгиптянина, і вбив його власним його списом.

22. Ось що учинив Беная, син Єгоядин, і він мався у славі в трьох хоробрих.

23. Він був найвельможнішим із тридцяти, але з тими трьома не брався рівнятися. І настановив його Давид найближчим виконавцем своїх наказів.

24. Асаїл, Йоавів брат, – у числі тридцяти; Елханан, син Додів, з Віфлеєму;

25. Шамма хародянин, Еліка хародянин,

26. Хелец палтянин; Іра, син Іккешів, текоїтянин;

27. Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин,

28. Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин,

29. Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини веніяминові;

30. Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,

31. Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин,

32. Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,

33. Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин;

34. Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин;

35. Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин,

36. Їг'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин;

37. Целек аммонієць; Нахарай бееротянин, зброєносець Йоава, сина Церуїного;

38. Іра їтрянин, Гарев їтрянин;

39. Урія хеттеянин, – усіх тридцять сім.

2 Царів 24

1. Гнів Господній знову спалахнув на Ізраїльтян, і він (гнів) спонукав Давида супроти них, щоб сказати: Піди, і перелічи Ізраїля та Юду.

2. І сказав цар Йоавові, старшині війська, котрий був при ньому: Пройди по всіх колінах Ізраїлевих від Дана до Беер-Шеви і порахуйте народ, – і я спізнаю число цього народу.

3. І сказав Йоав до царя: Господь, Бог твій, нехай помножить стільки народу, скільки є, і ще у стократ стільки, а очі володаря мого царя нехай побачать [це] ; але для чого володар мій жадає цієї справи?

4. Але слово царя Йоавові і старшинам війська було потужніше; і пішов Йоав із старшинами війська від царя рахувати народ Ізраїльський.

5. І перейшли вони Йордан, і зупинилися в Ароері, по правому боці міста, котре осередь долини Ґадової, ближче до Язеру.

6. І прийшли вони в Ґілеад, на землю Тахтім-Ходші. І прийшли до Дан-Яану і обійшли Сидон.

7. І прийшли до укріплення Тира і в усі міста хіввеїв, і ханаанеїв, і вийшли на південь Юдеї до Беер-Шеви.

8. І мандрували вони по всій землі, і повернулися через дев'ять місяців і двадцять днів до Єрусалиму.

9. І подав Йоав списка народного перепису цареві: і виявилося, що Ізраїльтян було вісімсот тисяч мужів сильних, придатних до війни, а юдеїв п'ятсот тисяч.

10. І здригнулося серце Давидове після того, як він перерахував народ. І сказав Давид Господові: Тяжко згрішив я, учинивши так; і нині благаю Тебе, Господе, прости гріх служника Твого; тому що украй недолуго я вчинив.

11. Коли Давид підвівся другого дня уранці, то було слово Господнє до Ґада -пророка, провидцеві Давидовому:

12. Піди і скажи Давидові: Так говорить Господь: Три [покари] пропоную Я тобі; вибери собі одну із них, котра звершилася б над тобою.

13. І прийшов Ґад до Давида і звістив йому і сказав йому: Вибирай собі, чи бути голодові у країні твоїй сім літ, чи, щоб ти три місяці утікав од супротивників, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? Тепер обміркуй і вирішуй, що мені відповісти Тому, Хто послав мене.

14. І сказав Давид Ґадові: Важко мені вельми; але нехай упаду я до рук Господа, тому що велике милосердя Його; аби лише до рук людських не впасти мені.

15. І послав Господь виразку на Ізраїльтян від ранку до означеного часу; і померло із народу, від Дана до Беер-Шеви сімдесят тисяч чоловік.

16. І простягнув Ангел руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь оскаржив це лихо, і сказав Ангелові, що винищував народ: Досить, тепер опусти руку твою. А Ангел Господній був тоді біля току євусеянина Аравни.

17. І сказав Давид Господові, коли побачив Ангела, що уражав народ, говорячи: Ось, я згрішив, я вчинив беззаконня; а оці вівці, що вчинили вони? Нехай же рука Твоя впаде на мене і на дім батька мого.

18. І прийшов того дня Ґад до Давида, і сказав: Іди, споруди жертовника Господові та току євусеянина Аравни.

19. І пішов Давид за словом Ґадовим, як наказав Господь.

20. І глянув Аравна, і побачив царя і служників його, які прийшли до нього, і вийшов Аравна і вклонився лицем своїм до землі.

21. І сказав Аравна: Чого прийшов володар мій цар до служника свого? І сказав Давид: Купити в тебе тік для влаштування жертовника Господові, аби припинилася ураза народу.

22. І сказав Аравна Давидові: Нехай візьме і [принесе на пожертву] володар мій цар, що йому до душі. Ось воли для всеспалення, і вози, і ярма волові на дрова.

23. Усе це, мій царю, Аравна віддає цареві. І ще сказав Аравна цареві: Господь, Бог твій, нехай буде милостивий до тебе!

24. Але цар сказав Аравні: Ні, я куплю, заплативши, скільки вартує, і не принесу Господові, Богові моєму, пожертви, узятої задарма. І купив Давид тік і биків за п'ятдесят шеклів срібла.

25. І спорудив там Давид жертовника Господові, і приніс усеспалення і мирні пожертви. І умилостивився Господь над країною, і припинилася ураза Ізраїльтян.

Третя Книга Царів

3 Царів 1

1. Коли цар Давид постарів, увійшовши у похилі літа, то вкривали його одежами, але не міг він нагрітися.

2. І сказали йому служники його: Нехай пошукають для володаря нашого, царя, молоду дівчину, щоб вона ходила перед царем, доглядала його, і лягала з ним, – то буде тепло володареві нашому цареві.

3. І шукали вродливу дівчину по всіх теренах ізраїльських, і знайшли шунаммітку Авішаг, і привели її до царя.

4. Дівчина та була дуже вродлива, і доглядала царя, прислуговуючи йому, але цар не спізнав її.

5. Адонія, син Хаґґітин, запишавшись, казав: Я буду царем. І завів собі колісниці, і вершників, і п'ятдесят скороходів.

6. Тим часом, батько ніколи не гнітив його запитанням: Для чого ти оце чиниш? І Адонія був вельми вродливий і народився йому після Авесалома.

7. І радився він з Йоавом, сином Церуї, а також із священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.

8. Але священик Садок і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9. І заколов Адонія овечок і телят біля Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх Юдиних мужів, що служили у царя.

10. А пророка Натана і Бенаю, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.

11. Тоді Натан сказав до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґітин, зацарював, а володар наш Давид не відає [про те] ?

12. Тепер, ось, я раджу тобі: Рятуй життя твоє, і життя сина твого Соломона.

13. Іди, і увійди до царя Давида, і скажи йому: Чи не присягався ти, володарю мій, царю, служниці твоїй, говорячи: Син твій Соломон буде царем по мені, і він сяде на троні моєму? Тоді чому ж зацарював Адонія?

14. І ось, коли ти ще будеш розмовляти там із царем, зайду я слідом за тобою, і доповню слова твої.

15. Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаг прислуговувала цареві.

16. І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?

17. Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.

18. А тепер, ось, Адонія [зацарював], а ти, володарю мій, царю, не відаєш [про те!]

19. І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.

20. Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх Ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.

21. Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.

22. Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.

23. І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.

24. І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?

25. Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!

26. А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.

27. Чи не сталося це з [волі] володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?

28. І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.

29. І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.

30. Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.

31. І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!

32. І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.

33. І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.

34. І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!

35. Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; Він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.

36. І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!

37. Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!

38. І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.

39. І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!

40. І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.

41. І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?

42. І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.

43. І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.

44. І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.

45. І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.

46. Соломон уже сів на царському троні.

47. І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім'я Соломона більше, аніж твоє ім'я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.

48. І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!

49. [Тоді] злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.

50. А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.

51. І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.

52. І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.

53. І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.

3 Царів 2

1. Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:

2. Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.

3. І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.

4. Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.

5. А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров'ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.

6. Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.

7. А синам ґілеадянина Барзіллая вчини милість, щоб вони були між тими, хто насичується за твоїм столом; бо вони прийшли до мене, коли я втікав од Авесалома, брата твого.

8. Ось у тебе Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму; він лихословив мене тяжким лихослів'ям, коли я йшов до Маханаїму, але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнувся йому Господом, говорячи: Я не заб'ю тебе мечем.

9. Тож не залиши його без покари; тому що ти людина мудра, і відаєш, що вчинити з ним, аби сивину його закривавлену звести до шеолу.

10. І спочив Давид із батьками своїми, і похований у місті Давидовім.

11. А днів царювання Давидового над Ізраїлем було сорок літ: у Хевроні царював він сім літ і тридцять три роки царював у Єрусалимі.

12. І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцне.

13. І прийшов Адонія, син Хаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері. Вона сказала: Чи з миром твій прихід? І сказав він: З миром.

14. І сказав він: У мене є слово до тебе. Вона сказала: Говори.

15. І сказав він: Ти знаєш, що царство належало мені, і увесь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося моєму братові; бо це від Господа було йому.

16. А тепер я прошу одного, не відмов мені. Вона сказала йому: Говори!

17. І сказав він: Скажи цареві Соломонові, – бо він тобі не відмовить, – аби дав мені шунаммітку Авішаґ за дружину.

18. І сказала Вірсавія: Гаразд, я скажу про тебе цареві.

19. І зайшла Вірсавія до царя Соломона оповісти йому про Адонію. А цар підвівся перед нею, і вклонився їй, і сів на своєму троні. І поставив він трона й для матері царевої, і вона сіла праворуч нього.

20. І сказала: Я маю до тебе незначне прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: Проси, мамо моя; Я не відмовлю тобі.

21. І сказала вона: Віддай Авішаґ шунаммітку Адонії, братові твоєму, за дружину.

22. І відповідав цар Соломон, і сказав матері своїй: А навіщо ти просиш Авішаґ шунаммітку для Адонії? Проси йому [також] і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Евіятар, і Йоав, син Церуїн, [друг].

23. І присягнувся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай учинить мені Господь і ще більше вчинить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово.

24. А нині – живий Господь, що зміцнив мене і посадовив мене на троні Давида, батька мого, і що облаштував мені дім, як говорив Він, – сьогодні ж Адонія мусить померти.

25. І послав цар Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, котрий уразив його (Адонію), і він помер.

26. А священикові Евіятарові цар сказав: Йди до Анатоту на твоє поле; ти заслуговуєш на смерть, але о цій порі я не порішу тебе, бо ти носив Ковчега Володаря Господа перед Давидом, батьком моїм, і витерпів усе, що терпів мій батько.

27. І позбавив Соломон Евіятара священства Господнього, і справдилося слово Господнє, котре сказав він про дім Іліїв у Шіло.

28. Чутка [про це] дійшла до Йоава, оскільки Йоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, – то втік у скинію Господню, і вхопився за роги жертовника.

29. І доповіли цареві Соломонові, що Йоав сховався в скинію Господню, і що він біля жертовника. І послав Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, говорячи: Йди і поріши його!

30. І прийшов Беная до скинії Господньої, і сказав йому: Так сказав цар: Виходь. І сказав той: Ні, я хочу померти тут. Беная переказав те цареві, говорячи: Отак сказав Йоав і так відповідав мені.

31. Цар сказав йому: Вчини так, як він сказав, і поріши його, і поховай його, і зніми безневинну кров, пролиту Йоавом, з мене і з дому батька мого.

32. І нехай наверне Господь кров його на голову його за те, що він забив двох мужів без вини, і кращих від нього: уразив мечем, без дозволу батька мого Давида, Авнера, Нериного сина, старшину ізраїльського війська, та Амасу, сина Єтерового, старшину Юдиного війська.

33. Нехай обернеться кров їхня на голову Йоава і на голову нащадків його навіки, а Давидові і нащадкам його, і домові його, і тронові його, нехай буде мир навіки від Господа!

34. І пішов Беная, син Єгоядинів, і вразив Йоава, і умертвив його, і він був похований в домі своєму в пустелі.

35. І настановив цар Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, замість нього над військом; а Садока священика настановив цар замість Евіятара.

36. І послав цар і прикликав Шім'ї і сказав йому: Збудуй дім собі в Єрусалимі і мешкай тут, і нікуди не виходь звідси.

37. І знай, що того дня, котрого ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.

38. І сказав Шім'ї цареві: Гаразд, як наказав володар мій, цар, так і вчинить служник твій. І мешкав Шім'ї в Єрусалимі тривалий час.

39. Але за три роки сталося, що у Шім'ї двоє рабів повтікали до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доповіли Шім'ї, говорячи: Ось, раби твої в Ґаті!

40. І підвівся Шім'ї, і осідлав свого віслюка, і подався до Ахіша в Ґату, аби пошукати рабів своїх. І повернувся Шім'ї, і привів рабів своїх із Ґату.

41. І доповіли Соломонові, що Шім'ї ходив із Єрусалиму до Ґату і повернувся.

42. Пославши, прикликав цар Шім'ї, і сказав йому: Чи не присягався я Господом і чи не зголошував тобі, говорячи: Знай, що того дня, котрого ти вийдеш і підеш куди-небудь, то неодмінно помреш? І ти сказав мені: Гаразд.

43. Чому ти знехтував наказом, котрого я дав тобі перед Господом із присягою?

44. І сказав цар Шім'ї: Ти знаєш, і відає серце твоє все лихе, що ти вчинив батькові моєму Давидові; Нехай же оберне Господь зло твоє на голову твою.

45. А цар Соломон нехай буде благословенний, і трон Давидів нехай буде несхитним перед Господом навіки!

46. І наказав цар Бенаї, синові Єгоядиному, і він пішов, і уразив Шім'ї, і той помер.

3 Царів 3

1.Соломон породичався із фараоном, царем єгипетським, і взяв за себе доньку фараонову, й увів її до міста Давидового, доки не спорудив дому свого, і дому Господнього, і мура довкола Єрусалиму.

2. Народ ще приносив пожертви на узвишшях, бо не був споруджений дім йменню Господа до того часу.

3. І полюбив Соломон Господа, ходячи за настановами Давида, батька свого; але й він приносив пожертви і кадіння на узвишшях.

4. І пішов цар до Ґів'ону, аби принести там пожертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всеспалень підніс Соломон на тому жертовнику.

5. У Ґів'оні з'явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: Проси, що дати тобі.

6. І сказав Соломон: Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед тобою в істині і правді, і зі щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дав йому сина, котрий сидів би на троні його, як це й сталося нині.

7. І нині, Господе, Боже мій, Ти настановив служника Твого царем замість Давида, батька мого; але я – юнак незрілий, не знаю ні мого виходу, ні входу.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности