Принципи психотерапевтичної корекції ставлення людини до хвороби

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 73 из 99Следующая ⇒

Взаємини лікаря і хворого у кожному конкретному випадку складаються індивідуально, залежно від особливостей стану і особи пацієнта, від його нозологічної приналежності і від індивідуально-психологічних особливостей лікаря. На формування взаємин впливають статеві і вікові відмінності, рівень освіти, соціальний статус. Проте, узагальнюючи різноманіття видів описаної в літературі ролевої поведінки лікаря і пацієнта, можна виділити три моделі їх взаємин: керівництво, партнерство і контрактну модель.

Керівництво. Основною, базовою моделлю відносин “лікар-хворий” в медицині залишається керівництво – владна, авторитарна модель з жорсткою структурою при провідній ролі лікаря. Лікар домінує в цих взаєминах, займає активну лідерську позицію, визначає стратегію і тактику лікування; всі рішення з ключових питань лікувально-діагностичного процесу ухвалює він сам і бере на себе всю повноту відповідальності: як юридичну, так і моральну і психологічну. У разі моделі керівництва хворим залишається підпорядкованим, порівняно малоактивним, залежним, пасивним об’єктом терапії.

Партнерство. Партнерська модель взаємин “лікар-хворий” демократичніша. Як модель неавторитарної співпраці, терапевтичного союзу вона припускає активну участь пацієнта в лікувальному процесі. При цьому передбачається певний ступінь відповідальності і самостійності хворого, його участь в ухваленні рішень, визначенні стратегії і тактики лікування. У основі взаємин лежить емпатічний підхід до пацієнта. Співпереживання визначає великий ступінь психологічної близькості, чим при моделі керівництва. Проте і тут особисті відносини залишаються небажаними.
Контрактна модель. В умовах платної медицини склалася контрактна (договірна) модель взаємин “лікар-хворий”. Вона дозволяє структурувати і контролювати лікувальний процес обом його учасникам. В рамках контрактної моделі лікар і пацієнт приступають до лікування на основі угоди (контракту) щодо загального розумінні хвороби, її причин, особливостей течії і прогнозу, стратегії лікування. Ця угода може бути визначена вже при першій зустрічі. Лікар, з урахуванням потреб і можливостей хворого, а також завдань терапії, прогнозує з певною часткою ймовірності вираженість емпатичної комунікації, визначає оптимальний рівень влади відносно пацієнта, міру його відповідальності за хід і результати лікування.

Юридичну відповідальність за результати лікування у будь-якому випадку несе лікар, але психологічна відповідальність певною мірою лежить на хворому. Оплачуючи медичні послуги, пацієнт отримує право вибирати лікаря. Він вважає, що, укладаючи контракт, має в своєму розпорядженні гарантії на кваліфіковану допомогу і її доступність (встановлене сумісне розклад відвідин), право на переривання курсу лікування і зміну лікаря. Хворий чекає, що лікар погоджуватиме з ним найважливіші етапи лікування. Лікар же пред’являє до пацієнта вимоги співпраці в процесі терапії, виконання відповідних лікарських рекомендацій і правил, зокрема, вимоги слідувати здоровому способу життя.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте